Політика Вірменії, що покладається суто на Росію для гарантування безпеки, була стратегічною помилкою, адже Москва не змогла досягти результатів і перебуває в процесі згортання своєї ролі в регіоні.
Про це заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян в інтерв'ю італійській газеті La Repubblica.
Він звинуватив Росію в неспроможності гарантувати безпеку Вірменії в умовах конфлікту з Азербайджаном в Нагірному Карабаху. Росія має оборонний договір з Вірменією та тримає там військову базу. Водночас, як заявив Пашинян, Москва вважає Вірменію не достатньо проросійською. На його думку, Росія втрачає свій вплив у Південному Кавказі.
"Архітектура безпеки Вірменії на 99,999% пов’язана з Росією, включно з закупівлею зброї та боєприпасів. Але сьогодні ми бачимо, що Росія сама потребує зброї та боєприпасів, і в цій ситуації зрозуміло, що навіть за її бажання Російська Федерація не може задовольнити потреби безпеки Вірменії. Цей приклад має продемонструвати нам, що залежність лише від одного партнера в питаннях безпеки є стратегічною помилкою", — сказав Пашинян La Repubblica.
Пашинян також звинуватив російських миротворців, спрямованих для дотримання угоди про припинення вогню, у невиконанні своєї роботи.
"Вірменське населення у Нагірному Карабаху переживає безпрецедентну гуманітарну катастрофу через блокаду азербайджанськими військами Лачинського коридору, єдиного сполучення з Вірменією, життєздатність якого мають гарантувати російські солдати", — заявив Пашинян.
Що відомо про Нагірний Карабах
Нагірний Карабах — регіон на півдні Кавказу, де проживає близько 130 тисяч жителів, зокрема вірмен та азербайджанців. Більша його частина контролювалася самопроголошеною Нагірно-Карабаською республікою, яку не визнає жодна держава-член ООН. Ця республіка має "дипломатичні відносини" лише з країнами, які входять до співдружності невизнаних держав, зокрема Абхазією, Південною Осетією та Придністров'ям. Згідно з міжнародним правом, Нагірний Карабах є територією Азербайджану.
Чому виник конфлікт у Нагірному Карабаху
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через цей регіон розпочався у 1988 році. Тоді внаслідок цього, за різними даними, загинуло понад 30 000 осіб. Режим припинення вогню встановили лише у травні 1994 року.
Попри те, що перемир'я між сторонами було досягнуто, його періодично порушували. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху вважається замороженим, утім перше велике порушення сталось у 2016 році.
Друга ескалація конфлікту відбулася у вересні 2020. Тоді країни звинуватили одна одну в початку військових дій. Вже 10 листопада Азербайджан та Вірменія погодилися підписали мирну угоду. Договір підписали за посередництва Росії. На тлі цього в Єревані розпочалися протести. Люди вимагали, щоб Пашинян пішов у відставку.
У травні 2022 року у вірменському Єревані знову відбулися акції протесту на тлі квітневої заяви прем’єр-міністра Нікол Пашиняна про можливість підписання з Азербайджаном мирної угоди щодо статусу Нагірного Карабаху.
2 серпня 2022 року Азербайджан виступив з вимогою звільнити Лачинський коридор, що з'єднує Вірменію з невизнаною Нагірно-Карабаською Республікою. У Вірменії відповіли відмовою. На цьому тлі розпочалася ескалація конфлікту на лінії зіткнення. Міністерства оборони країн повідомили про втрати з обох сторін.
25 травня на розширеному засіданні Вищої євразійської економічної ради прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Вірменія та Азербайджан домовилися про взаємне визнання територіальної цілісності. Своєю чергою президент Азербайджану Ільхам Алієв під час виступу заявив, що "в них немає територіальних претензій із Вірменією”, хоча обидва лідери й посперечались щодо ситуації в Лачинському коридорі, який, як сказав вірменський прем’єр, "захопили азербайджанські сили" і додав, що можливість виходу на мирну угоду є.
