Працівникі театрів виходили на протести, у "Схід Opera" поставили найдорожчу оперу, а резиденція "Слово" відкрилася для квартирників — Суспільне згадує події у сфері культури у 2021 році у Харкові.
Опера "Вишиваний. Король України"
Опера "Вишиваний" отримала своїх прихильників ще перед прем’єрою: лібрето до опери написав Сергій Жадан, музику — Алла Загайкевич, режисером постановки став Ростислав Держипільський.
У постановці задіяли 200 артистів й встановили триярусну конструкцію, вагою у п'ять тонн: її звели за принципом українського вертепу.
Продюсерка опери Олександра Саєнко говорила, що це найдорожча постановка в Україні за часи незалежності — на неї витратили близько 17 млн грн. Проєкт створили за кошті меценатів та спонсорів.
Прем'єри опери відбулись 1 і 2 жовтня.
Літературна критикиня Тетяна Трофименко запевнила, що опера стала помітною подією культурного життя 2021 року.
"На неї довго чекали і, думаю, не помилюся, що ті, хто прочитав лібрето Сергія Жадана, видане під час локдауну окремою книгою, найбільше переймалися питанням: "Як же це можна буде заспівати?!" Виявилося, що ніяк — нова постановка якнайменше схожа на традиційну оперу, і для мене манера виконання стала найтяжчим моментом сприйняття. У кулуарах уже пожартували, що все у "Вишиваному" добре, дорого й сучасно: і концепція, і дизайн, і костюми, але краще б це був балет. Адже й сам текст лібрето насправді не вражає: він більше скидається на "вибране" основних образів і мотивів поезії Жадана. Одначе це не перешкоджає успіху вистави, бо розрахована вона на спеціальний сегмент національно свідомої аудиторії, що віддає перевагу творам історико-патріотичної тематики й обожнює жаданову творчість", — казала Трофименко.
Попри те, що відгуки про постановку після прем'єри розділилася, ніхто з критиків не заперечував масштабності постановки чи її значення для сучасної української культури.
Альбом "13ППЛ" від Міська Барбари
Музичний альбом "13 пісень про любов" від Міська Барбари, який раптово помер 11 жовтня на 50-му році життя, презентували в день його народження.
14 листопада харківська медіагрупа "Накипіло" провела телеміст зі Львовом. Альбом обговорювали рідні та друзі музиканта. Альбом записували на харківській студії "Март". Він складається з 13 пісень та має бонус-трек.
Коли влітку роботу над альбомом завершили, Місько Барбара та композитор Юрко Єфремов вийшли зі студії щасливими, згадує дружина Барбари Світлана Олешко.
"Робота йшла дуже легко. Місько був абсолютно щасливий. Із звукорежисером Сергієм Кондратьєвим вони працювали багато років, я б навіть сказала, десятиріча, разом. З Юрком Єфремовим у нього був страшно комфортний дует, вони чули один одного, і були дуже класними партнерами", — розказала Олешко.
Обкладинка альбому — картина Антоніни Денисюк, яку художниця подарувала на весілля Барбари та Олешко.
"Вони з Міськом приятелювали ще в 90-ті. Ми нещодавно зустрілися з Антоніною в музеї модернізму у Львові. Всі ходили в масках і я зауважила, що десь годину за нами ходить інша пара, приглядається до Міська і врешті Тоня наважилась підійти. Її довго не було в Україні, вона жила і працювала в Європі. А ми саме їхали одружуватися у Трускавець, вона сказала, що приїде і зробить подарунок своїми руками. І дійсно вона подарувала цю картину, Місько захотів взяти її на обкладинку", — розповіла Суспільному Світлана Олешко.
На думку Світлани, Місько не зміг би обрати улюблену пісню з альбому "13ППЛ".
"Він взагалі кожен концерт робив як останній, викладався на повну і пісня кожна нетривіальна — мініпоема, мініспектакль. Спочатку, коли тільки альбом був записаний, ми його слухали, я стала фанаткою трьох останніх пісень. Це пісня на вірш Михайля Семенка про папіроси. Друга — абсолютно щемка пісня на вірш Сергія Жадана про поетів на наших купюрах, в країні, де постійно інфляція. І остання — цей бонус-трек, теж на вірш Жадана. Пісня про те, що щастя не оминеш", — розповідала Суспільному Світлана Олешко.
Харківська резиденція "Слово" та її гості
Харківська резиденція "Слово" у травні отримала у користування квартиру Юрія Шевельова у будинку "Саламандра" в центрі Харкова.
Першим резидентом, який оселився в новій квартирі став письменник Юрій Андрухович.
"Це такий надзвичайно зворушливий момент — провести певну кількість днів і ночей у стінах, де для цієї людини це був рідний дім... Коли Таня (Тетяна Пилипчук, керівниця проєкту — ред.) запитала мене, скільки разів я бував у Харкові. Я відповів так, що порахувати неможливо, бо це дуже багато разів, хіба що я вночі займуся тим, що буду підраховувати", — сказав тоді Андрухович.
Загалом у двох квартирах резиденції за цей рік провели десятки творчих зустрічей з резидентами.
У 2021 році у Харкові гостювали письменники Юрій Андрухович, Сашко Дерманський, Дара Корній, Іван Андрусяк, Катерина Калитко, Любов Якимчук, літературознавці Ярина Цимбал та Євгеній Стасіневич та американська режисерка Вірляна Ткач.
Читайте також: Шоу, ковзанка, настільні ігри: куди можна сходити у святкові дні у Харкові
Також у будинку "Слово" анонсували святкування нового року. В програмі організатори обіцяють "читання улюблених поетів 20-х, які мешкали в "Слові", живу музику, настільні ігри".
Акції протестів митців
Цього року працівники театрів протестували проти затримок зарплат, а музиканти — проти заборони грати у парках.
11 березня депутати облради внесли зміни до бюджету на 2021 рік: на підтримку установ культури передбачили меншу суму, ніж торік — загалом 54 млн грн.
Тодішня голова Харківської облдержадміністрації Айна Тимчук сказала, що у працівників театрів — висока зарплатня, середня зарплата в закладах культури — 16,5 тисяч гривень. В театрах заявили, що це неправда.
22 березня працівники театрів вийшли з протестом до Харківської ОДА. Лозунгом акції стала фраза "Тидищ! Де мої 16 тищ?".
На сесії облради 25 листопада директорка Департаменту культури та туризму Харківської облдержадміністрації Людмила Терещенко порівняла доходи театрів у 2019 та 2021 роках: "Буде справедливо порівняти "ковідні" та "не ковідні" роки. У нас у 2019 році був "не ковідний" рік, і всі вісім театрально-концертних установ заробили майже 31 мільйон із фінансовою підтримкою, яку ми надали — 145 мільйонів гривень".
За її словами, підвищити зарплатню працівникам театрів вдалося за рахунок скорочень: "Ви всі знаєте про карантинні обмеження. Ми знизили кількість працівників, завдяки цьому піднялася середня заробітна плата працівника театру. Минулого року вона складала 6267 грн, у цьому році — це 8424".
Вуличним музикантам у міськраді заборонили грати в саду Шевченка наприкінці травня. Обмежити виступи музикантів у саду вирішили після "звернення харків'ян, які просили зробити сад тихішим місцем", сказав 21 травня на той час секретар міськради Ігор Терехов. Чим регламентується заборона, у міськраді не уточнювали.
На знак протесту 24 травня трубач Костянтин Олійник, якому охорона неодноразово забороняла грати в саду Шевченка, влаштував виступ під стінами міської ради.
"Я хочу показати, що я проти цього неподобства. А далі час і події покажуть. Якщо мене підтримають харків’яни – добре. Якщо ні, що ж я можу зробити? Я ж один", — сказав Костянтин Олійник.
25 травня у парку Шевченка відбувся протест на підтримку вуличних музикантів. Приводом стала заборона бандуристу Миколі Гришку грати у парку.
"Ми всі були свідками, що охорона постійно ганяє музикантів. Одне діло, коли там ганяють з гучними колонками, але бандуриста, літню людину. Я показую ст. 23 Конституції: кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості. Ми домовилися і прийшли захистити його конституційне право", — розповів тоді Суспільному лідер "Правого сектору" на Харківщині Юрій Лихота.
2 жовтня у саду Шевченка влаштували фестиваль до Міжнародного дня ненасильства "Газон фест". Організатори присвятили його правилам перебування у парках, де охоронці забороняють сидіти на газонах відвідувачам і грати музику вуличним музикантам.
Виставка гравюр Альбрехта Дюрера
22 жовтня у Харківському художньому музеї відкрили виставку гравюр Альбрехта Дюрера та копій його сучасника Маркантоніо Раймонді. Виставку присвятили 550-річчю з дня народження митця.
Вперше гравюри виставили в 2016 році. До цього вони понад 200 років зберігались у колекції Каразінського університету та сховищі художнього музею. Частіше виставляти роботи німецького художника не можуть.
"Графічні твори вимагають особливих умов зберігання. Їх можуть псувати прямі сонячні промені, штучне освітлення. Вони мають зберігатися за певної температури. Фотографувати експонати ми дозволяємо, але без спалаху", — розказувала Суспільному кураторка виставки Марина Філатова.
В експозиції музею 67 гравюр раннього та пізнього періоду творчості Дюрера з серій "Життя Марії", "Апокаліпсис" та "Малі пристрасті", а також "Чотири відьми" та "Прогулянка", каже кураторка.
За її словами, відвідувачі часто питають, чи оригінали показують у музеї.
"Я однозначно відповідаю, що так. Це тиражна графіка, яка передбачає тираж, але це XVI століття, Дюрер зробив справжню революцію у гравюрі, працював одночасно у двох техніках — гравюра на дереві та гравюра на міді. З мідної дошки можна було зробити 200 відбитків, з дерев'яної — кілька тисяч. Папір тоді робився вручну, майже на всіх аркушах були водяні знаки", — сказала Філатова.
Суд про "Справу Василя Стуса"
Судовий розгляд справи Віктора Медведчука проти харківського видавництва Vivat та автора книжки "Справа Василя Стуса" Вахтанга Кіпіані закінчився програшем політика.
1 червня Київський апеляційний суд зобов'язав Віктора Медведчука компенсувати видавництву Vivat майже 300 тис. грн у судовому процесі.
"Я щаслива зараз. Мене всі вітають і я вітаю — і Вахтанга і всіх, хто нас підтримував", — сказала директорка видавництва Юлія Орлова у коментарі Суспільному після оголошення рішення суду.
Книга Кіпіані "Справа Василя Стуса" вийшла друком у травні 2019 року. У вересні Медведчук заявив, що вимагатиме через суд заборонити розповсюдження книжки "у будь-який спосіб на будь-якій території". Він вважав, що у дев'яти епізодах книги містяться висловлювання, які не відповідають дійсності та принижують його честь і гідність. У цих епізодах Кіпіані розповідає про Медведчука як адвоката поета Василя Стуса в судовому процесі 1980 року.
Читайте також: Що відбулося в українській книжковій індустрії у 2021
19 жовтня 2020 року Дарницький районний суд частково задовольнив позов Медведчука, проте згодом Київський апеляційний суд дозволив розповсюджувати книгу Кіпіані та скасував рішення суду першої інстанції.
У липні 2021 року Вахтанг Кіпіані повідомив, що книжку продали накладом понад 100 тисяч примірників.
"Якби не суд, продажі були б на рівні 20 тисяч примірників. А так нам вдалося продати від 103 до 105 тисяч книжок", — сказав тоді автор.
Читайте також
Зі ставків, вогню та колій у метро: як на Харківщині рятували тварин у 2021 році
