Журналіст Вахтанг Кіпіані, книгу якого "Справа Василя Стуса" хоче заборонити через суд один з лідерів ОПЗЖ Віктор Медведчук, вважає, що особиста образа Медведчука на викладену у книзі інформацію про нього не може бути предметом судового розгляду. Про це Кіпіані розповів Суспільному напередодні останнього засідання суду у цій справі, яке має відбутися 10 липня. Також він нагадав про рішення Європейського суду з прав людини, за яким негативне ставлення до людини не є причиною для винесення рішення на користь цієї людини.
Про що суд
Віктор Медведчук, який був державним адвокатом закатованого радянською владою українського поета та дисидента Василя Стуса, позивається до Вахтанга Кіпіані, який написав про це книгу з витягами з документів КДБ СРСР. Позов Медведчука складається з дев'яти вимог, переважно, щодо оцінки постаті самого Медведчука у тому судовому процесі. Публічно Медведчук ніколи не коментує цей процес, однак періодично судиться з виданнями та журналістами, які публікують негативні факти з його біографії. Метою поточного позову до Кіпіані є заборона розповсюдження його книги на будь-якій території.
Вахтанг Кіпіані зазначив, що під час засідання 10 липня суддя має вислухати додаткові аргументи сторін, а після цього - або оголосити рішення, або піти до нарадчої кімнати для винесення цього рішення, однак, яким воно буде, журналіст нині передбачити не може. На його думку, суддя може задовольнити не всі з 9 вимог позивача, але залишити основну.
"Позовна вимога звучить так: заборонити розповсюдження книги в будь-який спосіб на будь-якій території, що вже само по собі звучить абсурдно, бо не буває будь-якої території Я не хочу говорити, і ніхто не знає, ні я, ні мої адвокати, яким буде рішення. Всі готувалися до засідання й до дебатів, все ще попереду ", – сказав журналіст.
За словами Кіпіані, його адвокати та адвокати видавництва працюють аби не допустити заборони розповсюдження книги. Він нагадав, що провів понад 30 її презентацій, і, якби не пандемія, то її презентації мали б вже пройти в Естонії, Польщі, Фінляндії, Франції та інших державах Європи.
"У мене були, і ще будуть презентації в Північній Америці, це будь-яка територія чи не будь-яка територія? Тому, позовна вимога існує і якщо суддя прийме таке рішення, книга буде заборонена. Я чекаю на судове рішення, яке відповідатиме нормам права", – сказав він.
"Наша позиція полягає в тому, що негативне ставлення будь-кого не може бути гарантією рішення суду на користь позивача. Це практика ЄСПЛ, але ж в нас не прецедентне право. Тобто це лише аргумент, але це не означає, що суддя ухвалить саме таке рішення. Ми думаємо, суддя має врахувати, що така практика існує й негативна оцінка не вважається наклепом чи не вважається не достовірною інформацією. От коли я кажу, що Медведчук "цинічна людина", це негативна оцінка, але вона не може бути оскаржена в суді. Є таке поняття – суб’єктивна оцінка. Наприклад, от дружина Медведчука його любить, а я не люблю. Законом не заборонено, як любити, так і не любити. І висловлювати це. Адвокат Медведчука каже "так званий історик Кіпіані". Мене це ображає? Так, ображає. Має він право на таку оцінку? Так, має. Це його думка, але для мене вона не важлива", - зазначив Кіпіані.
"Коли я називаю Медведчука "шісткою комуністичної системи", а адвокат каже, що він не був членом КПРС, то це - брутальна брехня, тому що щоб бути "шісткою" чи частиною комуністичної системи не обов'язково бути формальним членом партії. Медведчук був безпартійним, але він і ще тисячі таких "медведчуків" працювали на систему", – додав він.
На прохання прокоментувати претензію Медведчука до фрагменту з книги, де написано, що він боявся КДБ, Кіпіані відповів, що у книзі він лише поставив запитання, чим пояснюється поведінка Медведчука-адвоката у процесі щодо Стуса.
"Дивіться, я ставлю запитання: "Чим пояснювалася така поведінка Медведчука?" Можливо, він боявся, можливо він був циніком, можливо він був під тиском КДБ, можливо в нього поганий характер. Припущення не можуть бути предметом судового розгляду, але людині не заборонено подати до суду, якщо він вважає щось образливим. У Медведчука багато судів. У нього є на це час і натхнення на суди. В мене немає часу аналізувати його поведінку. Моя робота – написати книжку, я вважаю, що вона потрібна суспільству, щоб люди знали ким був Василь Стус і яка була нищівна роль при цьому адвоката Медведчука", - сказав він.
Кіпіані зазначив, що ніколи не спілкувався з Медведчуком, але знає, що його помічники періодично відмовляють журналіста в отриманні коментаря Медведчука по справі Стуса. Також, за словами журналіста. Медведчук "мав 30 років, щоб написати свою версію подій", але не зробив цього.
"Особисто з Медведчуком я ніколи не спілкувався. Я з ним особисто не зв'язувався і взагалі, я писав книгу не про Медведчука, він для мене - нікчемна маленька фігура у справі Стуса. Хотілося б, щоб за 30 років він написав книгу про свою адвокатську діяльність в часи комунізму. Такі книги написали Соф’я КалістратоваРадянська адвокатка, членкиня Московської Гельсінської групи, відома своїми правозахисними документами та виступами на політичних процесах над радянськими дисидентами. та ще деякі поважні адвокати, які захищали дисидентів. Наскільки я знаю, в Медведчука було чотири дисидентські справи, троє з його клієнтів залишили нищівні відгуки про його адвокатську роботу , це Юрій ЛитвинЮрій Литвин - чотири рази ув'язнений радянською владою український поет, дисидент та правозахисник. У 1984 році, під час відбування четвертого терміну покарання у колонії в Пермській області, був знайдений у камері з розрізаним животом, внаслідок чого невдовзі помер у лікарні., Василь Стус та Павло КуцевичМикола Кунцевич - тричі засуджений за "антирадянську агітацію" український дисидент, співкамерник українського режисера Сергія Параджанова. Був звільнений, серед інших політв'язнів, внаслідок амністії 1987 року.. Як сказав Стус: "Навіщо мені такий адвокат? Ще один прокурор у справі мені не потрібен", – розповів журналіст.
Про що книга
У книзі "Справа Стуса" зібрано документи з шеститомної кримінальної справи проти Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Видання містить факти про життя, ув’язнення та загибель Стуса, які донедавна перебували під грифом “Секретно”. Книжка ґрунтується на дослідженні судового процесу над українським поетом. За словами Кіпіані, саме хроніка судового процесу найповніше та найяскравіше демонструє “театр абсурду”, який відбувався довкола Василя Стуса. Автор розповідає про тих, хто нищив поета і тих, хто ризикуючи власною свободою, захищав його у суді.
До книжки увійшли спогади Василя Овсієнка, котрий разом із Стусом відбував покарання у таборі особливого режиму в селі Кучино Пермської області. Також у “Справі Василя Стуса” є останнє інтерв’ю співкамерника поета – російського письменника Леоніда Бородіна. За словами Кіпіані, у книжці простежується зміна Стуса під час першого та другого ув’язнення. У 1972 році він заявляв владі про те, що він ніякий не "антирадянщик", а літератор і вимагав пропустити його поезію до друку. А в 1980-их роках, коли його знову звинуватили в “антирадянській діяльності та пропаганді”, Стус вже не мав ілюзій щодо комуністичної системи. Він став правозахисником і вирішив йти до кінця.
Завершують книгу нотатки “З таборового зошита” – останній текст Василя Стуса, який вдалося врятувати з табору.
Медведчук же вимагає спростувати, на його думку, не достовірну інформацію, викладену у книзі Вахтангом Кіпіані. Йдеться, зокрема, про дев'ять фраз, таких як:
"...розпинав поета (Василя Стуса - ред.) призначений державою адвокат Медведчук";
"... Вітє, що виховувався у родині політзасланця ...кажуть — шуцман ( шуцман - працівник охоронної поліції Третього рейху - ред.)";
"... чи була можливість у Стуса обрати "менше зло". Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук";
"Адвокати відверто "відбували номер", не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем родин…";
"...шістка комуністичної системи Медведчук…";
"...син поліцая…";
"...Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання";
"... він (тодішній адвокат Стуса Віктор Медведчук - ред.) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?...";
"Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком та аморальним типом?".
Думка автора може не збігатися з позицією редакції