У липні 2026 року з громад та навчальних закладів Харківщини надходять повідомлення про загибель на фронті українських військовослужбовців. Вшановуємо пам'ять тих, хто загинули, захищаючи Україну. Відео — на YouTube каналі Суспільне Харків. Список не є вичерпним.
Максим Татарченко
32-річний старший солдат ЗСУ Максим Татарченко загинув 6 лютого 2025 року в бою в районі Срібного Покровського району Донеччини та вважався зниклим безвісти, повідомили в Золочівській громаді.
«Народився Максим в Люботині, там жив з мамою та навчався в місцевій школі, деякий час проживав разом з батьком і вчився в Феськівській загальноосвітній школі, де мав багато друзів і дуже любив село, яке було для хлопця рідним», — пишуть у громаді.
Закінчив Харківський професійний ліцей машинобудування, здобув професію верстатника широкого профілю оператора верстатів з програмним керуванням. Працював токарем на приватному підприємстві.
Доєднався до лав ЗСУ з вересня 2024 року.
У захисника залишилися дружина, маленький син, батьки та брат.
Давід Орел
21-річний Давід Орел загинув 27 липня 2026 року під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони країни, повідомили у Мереф'янській громаді.
«Захищаючи суверенітет України, він віддав життя у молодому віці — йому був лише 21 рік. Висловлюємо глибокі співчуття родині, близьким та друзям полеглого Захисника та всією громадою схиляємо голови у скорботі», — пишуть у громаді.
Михайло Ігнатьєв
Михайло Ігнатьєв загинув у липні 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Олексіївки Волноваського району Донеччини внаслідок російського артилерійського обстрілу та вважався зниклим безвісти, повідомили в Чугуївській громаді. Йому було 42 роки.
Михайло Ігнатьєв народився в селищі Кочеток. Після місцевої школи навчався у професійно-технічному училищі №53 міста Чугуєва, де здобув професію електрозварювальника ручного зварювання та рихтувальника кузовів. З 2003 року працював рамником на підприємстві «Харківводоканал» у Кочетку.
У березні 2025 року Михайло став на захист України. З травня 2025 року проходив службу у складі 46 окремої аеромобільної бригади на посаді стрільця — помічника гранатометника.
30 липня 2026 року після чину прощання захисника поховали в Кочетку.
Олексій Ткаченко
Молодший Сержант з села Мажарки Олексій Ткаченко загинув 4 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання та штурмових дій поблизу Свердлікового Курської області РФ та вважався зниклим безвісти, повідомили в Кегичівській громаді. Захиснику було 37 років.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олексій пішов воювати, служив заступником командира бойової машини — навідником-оператором 1-го відділення 225-го окремого штурмового полку.
Церемонія прощання з Олексієм Ткаченком відбулась 28 липня 2026 року в селі Мажарці, поховали воїна на місцевому кладовищі.
Юрій Косніков
Юрій Косніков загинув 17 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Черкаської Конопельки Суджанського району РФ та майже 20 місяців вважався зниклим безвісти, повідомили у Валківській громаді. Захиснику було 39 років.
«Юрій народився 6 травня 1985 року в селі Сидоренковому Валківського району у працьовитій селянській родині. З дитинства вирізнявся доброзичливістю, працьовитістю, щирістю та відповідальністю», — пишуть у громаді.
Після школи вступив до професійно-технічного училища у Харкові, де опанував професію кухаря. Працював у закладах громадського харчування міста Валки. Згодом опанував будівельні професії та працював на дорожніх роботах.
«У мирному житті Юрій був люблячим чоловіком для коханої дружини Оксани та турботливим батьком сина Ігоря. Він щиро дбав про свою родину, був надійною опорою для близьких», — сказано у повідомленні.
З початком повномасштабного вторгнення Юрій Косніков брав участь у будівництві фортифікаційних споруд навколо Харкова.
У жовтні 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ, після військової підготовки направили на Курський напрямок.
