"Чотири місяці ПВК "Вагнер" атакує Бахмут. Ситуація: зроби, або помри за Пригожина" — Том Купер

"Чотири місяці ПВК "Вагнер" атакує Бахмут. Ситуація: зроби, або помри за Пригожина" — Том Купер

Соледар "Холодний яр"
"Холодноярівці" у Соледарі. Фото: Facebook/ 93-тя ОМБр "Холодний яр"

Росіяни не мають сил для великого наступу. Зокрема, і з боку Білорусі. А військових там тримають, аби не дати змоги українцям перекинути додаткові сили на Донбас. У цьому певен військовий аналітик Том Купер. За його словами, варто очікувати на нову хвилю мобілізації у Росії й, зважаючи на втрати РФ, оголосять її вже незабаром. Спротиву у росіян таке рішення Кремля не викличе. Про моральний дух російських військових після удару по Макіївці, про те, звідки у Москви така кількість іранських дронів та яка ситуація нині у Бахмуті — Том Купер розповів в інтерв’ю Суспільному.

Чи можете виділити ситуації 2022 року, які вас вразили і які були найбільш важливими під час повномасштабної війни?

Одним із, мабуть, перших моментів істини була сцена, коли російські гелікоптери летіли вздовж Дніпра у бік Києва і заходили у Гостомель. Тобто їх відправили в центр опору й очікували, що з ними нічого не трапиться. Хто б не проводив цю операцію, він був божевільним. Але це також означало, що це не просто якийсь із видів спеціальних операцій, а справді брутальна війна, де Путін не переймається втратами.

Також ще ситуація, де російський спецназ заїхав у Харків. Ця їхня довжелезна колона. Українці чинили опір. Подібна ситуація була також в Сумах в перший вечір війни. Було відео, де російські танки їхали вулицями міста, між цивільними автомобілями, вантажівками тощо. Було враження, що Суми падуть. Що Україна паде за дні чи тижні. А потім увечері з’являється перше відео українських контратак на ту колону російської бронетехніки на вулицях Сум. І це було вже: "Ага, це буде не так просто для росіян. Це не буде прогулянкою. Це опір".

Будинок рад в Харкові, пошкоджений росіянами
Люди дивляться на пошкоджений РФ Будинок рад у Харкові. З початку вторгнення РФ била по цьому району 13 разів. Грудень 2022 року. Фото: Суспільне Харків

Потім важливим моментом була спроба росіян на початку березня захопити Вознесенськ. Вони вже були біля Миколаєва і їхали до Вознесенська. Були очікування, що вони справді зможуть переправитися через річку і рухатися в напрямку Одеси та до Придністров'я. Але потім почали з'являтися повідомлення про запеклий опір українців. Можна було відстежувати в соціальних мережах, як росіяни намагалися маневрувати довкола Вознесенська, вдарити по українських військах з флангу. Але новини ставали все кращими, опору ставало дедалі більше, і російські війська були розбиті. Потім з'явилася серія відео, які показували збитий російський вертоліт, літак, зруйновані танки, шматки від артилерії. Фактично були захоплені кращі російські повітряно-десантні війська.

Також була ситуація у квітні чи травні коли росіяни перетнули річку біля Ізюма, обійшли з флангу українське військо й змусили його відступити. Болючий момент. Але найбільш разючим, майже позитивним досвідом у всьому цьому було те, як українці організовуються, люди на місцях збираються разом, озброюються і чинять опір російському просуванню.

1 січня Україна зруйнувала пункт тимчасової дислокації російських військ у Макіївці. Росія підтвердила загибель 89 бійців, але цифра може бути й вищою. Як цей удар вплинув на моральний дух росіян і про які проблеми в російській армії він свідчить?

Російська армія більше не має морального духу. Вона була відправлена Путіним на "спеціальну військову операцію", тобто: "я ввів спецназ до Києва і Харкова, закріпився в Херсоні та Миколаєві, українці здаються, а за ними всі інші, і в неділю вдень парад". Ось такий був моральний дух російської армії. Українці чинять опір й перемагають росіян, знищуючи їх у величезній кількості. Зазнають втрат, але продовжують боротися. І це шок для росіян. Вони очікували, що поїдуть на навчання, а опинилися посеред війни. Брехнею путінський режим знищив бойовий дух в російських Збройних силах.

Моральний дух не має значення принаймні з 25 лютого 2022 року. Шокує те, що росіяни дозволили вести себе як стадо овець на забій. Їх посилають тисячами в бій, і тисячами знищують. Вони такі: "Ми повинні йти, ми повинні боротися". Вони воюють не як організована армія, а як орди, маси тіл. Бруд, вибухи й вбивства, вбивства, вбивства. Вони дурні, не здатні мислити самостійно. Японські атаки смертників у Другій світовій мали більше сенсу, ніж те, що роблять росіяни.

Але машина путінської пропаганди добре організована. Це єдина річ в Росії, яка працює. Вона реагує швидко. В соціальних мережах миттєво з'являються відеоролики колишніх російських солдатів, які вимагають ще більше наступів, атак тощо. І патріарх російської православної церкви вимагає нападів і поразки України. Навіть коли контактуєте з російськими офіцерами у відставці, не почуєте від них нічого, що б мало сенс. Тільки: "Ми повинні боротися, українці мають здатися. Вони є частиною Росії. Немає ніяких українців".

Наслідки вибуху будівлі ПТУ Макіївки, в якій ймовірно знаходились російські мобілізовані
Наслідки вибуху будівлі ПТУ, в якій ймовірно знаходились російські мобілізовані, Фото: Петро Андрющенко. AP Photo

Це результат 22-річної путінської пропаганди. І тому, коли трапилася Макіївка, це не справило на росіян враження. Що справило, так це те, що в Макіївці був великий склад боєприпасів, поруч з цим училищем. І ракети влучили в нього. Ось чому Україні важливо отримати реактивні системи залпового вогню великої дальності. Україні потрібна така зброя, щоб позбавити Росію можливості підвозити достатню кількість боєприпасів, зберігати їх поруч з лінією фронту. Зараз кожен день з'являються повідомлення про черговий такий удар — у Токмаку, в Олешках, тут, там. Щодня ми бачимо звіти про щонайменше один такий удар. Це означає, що в цьому районі найближчі кілька днів, поки не прибуде наступний потяг з боєприпасами, російські військові повинні їх економити. Це має значення для ведення бойових дій.

Але що стосується морального духу, це не має ніякого впливу на росіян. 60, чи 90, чи 127, чи 200 вбитих у Макіївці — яка різниця? Привезуть інших 200. Ми повинні змиритися з тим, що росіяни — фаталісти.

У розвідці України вважають, що Росія може оголосити чергову хвилю мобілізації та буде намагатися набрати 500 тисяч людей. Така ситуація реальна?

Знайти 500 тисяч людей в Росії не проблема. Проблема в тому, що російські Збройні сили не мають достатньо приміщень, казарм, запасів для такої кількості війська. Так само як і у випадку з мобілізацією наприкінці вересня — половина людей повертається додому, тому що їх не можуть забезпечити необхідним, не можуть організувати в підрозділи. За три місяці, як ці війська перекинути на передову, половина з них була знищена, поранена або утекла. Тож вони повинні розпочати ще одну хвилю мобілізації, щоб отримати ще 150 000 військових. І це буде повторюватися поки росіяни не схаменуться і не зроблять щось проти Путіна.

На початку війни я думав, що знайдуться люди в Москві чи Санкт-Петербурзі, чи деінде, достатньо розсудливі, щоб сказати: "Гаразд, геть Путіна, приберіть його". Зараз, на 11-му місяці війни, я не очікую, що щось подібне станеться.

Тож вони планують оголосити мобілізацію?

Звичайно, вони збираються оголосити про 500 тисяч, про мільйон, але обмежаться приблизно 150 тисячами, бо це те, що вони зможуть утримувати. А потім потрібні два місяці, щоб створити з них підрозділи, трохи навчити, відправити на передову. Там їх знищать і доведеться набирати ще 150 тисяч. Ви повинні підрахувати кількість російських втрат за день і за місяць, щоб знати, коли їм знадобляться наступні 150 000 військових.

Росія не має іншого рішення, ніж продовжувати атакувати. Бо якщо припине атакувати так, як атакує Бахмут чи Мар’їнку, фронт розвалиться. Вони можуть будувати укріплення, але рано чи пізно українці їх зруйнують, прорвуть і просунуться в Луганськ. У них більше не залишилося рішень. Там ніхто не має ідей, окрім того, щоб продовжувати атакувати.

Просто для прикладу: скажімо, росіяни змусили українців вийти з Бахмута. І що тоді? Нічого не зміниться. Вони просунулися на два кілометри й все. Це безглузда ситуація, яка виникла в результаті безглуздої війни.

Для Путіна все буде добре, поки він популярний у росіян. І тому вони звинувачують генералів, війська, які, наприклад, використовують мобільні телефони, як в Макіївці. Але російський військовий зв'язок базується на технології мобільного зв'язку. Що їм залишається робити, як не використовувати мобільні телефони? Їх знищують, тому що вони використовують те, що їм дають для зв'язку. А якщо вони не спілкуються, то їх знищують через те, що вони не спілкуються. Це замкнене коло.

Поговорімо про іранські "Shahed-131/136". Скільки у Росії цих дронів?

Я трохи здивований кількістю безпілотників, які Іран поставив до цього часу, тому що очікував, вони закінчаться десь на 300-400 одиницях. Бо не так легко виробляти для них двигуни. Але, здається, вони в змозі виробляти їх більше, ніж очікувалося. Я припускаю, що це близько 150-200 на місяць. І не слід забувати, що у випадку з Іраном, ми маємо подібний режим, як в Росії. Режим "Корпусу вартових Ісламської революції" (КВІР) також є абсолютно безглуздим.

іранський дрон Shahed
Іран проводив демонстрацію роботи безпілотників Shahed (Шахед) наприкінці 2021 року. В Росії його нині використовують під назвою "Герань-2". Фото: Iran's Military Achievements Media/Twitter

Вони цінують цю ситуацію, вони мріяли про створення стратегічного альянсу з Росією вже з початку 2000-х. І саме тому у 2015-му вони прийшли до ідеї запросити Росію на допомогу в Сирії, щоб Путін почав військову інтервенцію в цю країну. Але тоді Путін використовував це тільки для своїх звичайних цілей: заробляння пропагандистських балів і підвищення популярності в Росії. А потім дійшло, наприклад, до того, щоб налагодити співпрацю між КВІР і Росією, між Іраном і Китаєм. І ось так стало можливим виробництво цих безпілотників, тому що "Корпус вартових Ісламської революції" настільки корумпований і некомпетентний, що йому довелося імпортувати китайські ноу-хау і запрошувати китайських експертів до Ірану. Китайці мали спроєктувати безпілотник, провести випробування прототипів, а потім допомогти запустити виробництво в Ірані. Це фактично китайська продукція. Тож це, мабуть, і є причиною того, що іранці можуть виробляти більше "Шахедів", ніж очікувалося.

Наступне — це розгортання "Шахедів", воно поступово збільшується. На початку росіяни не могли розгортати більше ніж 12, можливо, 15 дронів на день. Зараз вони запускають до 30-40 на день. Тож як довго вони можуть продовжувати це робити? Доки китайці допомагатимуть іранцям виробляти їх у великій кількості. І рано чи пізно росіяни розпочнуть власне виробництво безпілотників. Тож їхня кількість буде тільки збільшуватися.

Ви, певно, бачили розслідування CNN щодо того, що іранські дрони містять деталі, виготовлені західними компаніями. Як так сталося?

Чіпи у великій кількості доступні всюди. Де-факто неможливо попередити їхній експорт в Росію, Іран. Візьмімо, до прикладу, програмне забезпечення Windows. Ви маєте його майже всюди. Ви можете прочитати на пакуванні цих продуктів, що офіційно заборонений експорт у Північну Корею, Іран, Сирію, Кубу. Але коли виходить нова версія, проходить кілька тижнів і вже є іранська версія. Бо дуже легко перекласти. Коли виходять нові чіпи, нові досконаліші технології у США, Японії чи Тайвані, десь за 2-3 місяці вони вже доступні в Ірані, в Сирії.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний сказав, що у лютому можлива нова атака російської армії й, ймовірно, з боку Білорусі. Ви були скептично налаштовані щодо цього. Чи ваша думка змінилася?

Раз на тиждень з’являються повідомлення про те, що додаткові російські війська перекидають в Білорусь. Зараз їх там десь 13-15 тисяч. Цього замало, щоб щось робити. Але це корисно для того, щоб змушувати Збройні сили України утримувати угруповання — думаю, їх десь п’ять, вздовж кордону з Білоруссю замість того, щоб їх відправити на Донбас.

Але будь-хто рівня Залужного просто не може сказати, що немає загрози з Білорусі. Вона є доки там лишається хоча б один російський солдат, доки Лукашенко при владі.

Чи можливий зараз російський наступ на інших ділянках?

Російські збройні сили не мають змоги проводити значні наступальні операції, як вони робили на початку, коли намагалися захопити Чернігів, Суми, Харків, дістатися Києва, або Полтави, зробити те, що зробили у Херсоні та Миколаєві. У них немає військ, немає механізованих сил, щоб проводити подібні операції знову. Хтось може сказати, що у них є резерв з 3 тисяч танків, або загалом — 12 тисяч танків, із яких 9 тисяч у жахливому стані, а 3 тисячі частково використовуються. Так, він є. Але для того, щоб доправити всі ці танки та артилерію до місць проведення операцій, їх спершу треба відремонтувати. Це все займає місяці. Останні 10 місяців показали, що вони вразливі перед українською вогневою потужністю. Це пояснення того, чому вони зараз відправляють в атаку не танки, а невеликі групи піхоти. У піхоту складніше поцілити, ніж у танк.

Гаубиця M777 Херсонська область
Українські солдати стріляють з гаубиці М777 у Херсонській області, Україна, 9 січня 2023 року, AP Photo/Libkos .

У них немає можливості проводити значний наступ, бо немає офіцерів, які могли б управляти подібною операцією. Це не тільки через втрати в Україні, це також через загальну дегенерацію російських збройних сил за часів Путіна. Коли він спробував запровадити реформи в армії, насправді на меті було взяти там корупцію під свій контроль. Генштаб російських збройних сил чинив спротив цьому настільки, що Путін вигнав Сердюкова (Анатолій Сердюков — колишній міністр оборони РФ — ред.) і замінив його на Сергія Шойгу. І поступово замінив генералів вищого рівня ЗС РФ своїми фаворитами. І тепер його фаворити не компетентні у військовій справі. Вони настільки ж корумповані, як і Путін. Вони не військові генії, не можуть ефективно командувати. Вони роблять помилку за помилкою, дають Путіну хибні поради, доповідають, що все набагато краще, ніж є, і врешті-решт програють битву за битвою. Тож ми маємо ситуацію, коли збройні сили не можуть проводити широкомасштабні наступальні операції. Звісно, вони можуть проводити такі атаки, як у Бахмуті, але для цього їм необхідна велика кількість військ. Бо лише в Бахмуті вони розгорнули 30-40 тисяч військових.

Що зараз відбувається в Бахмуті?

Росіяни дісталися Бахмута в серпні. Чотири місяці, якщо не більше, ПВК "Вагнер" атакує місто. Ситуація: зроби, або помри за Пригожина. Наприкінці грудня вони винайшли іншу ідею: "Вагнер" не братиме Бахмут, але візьме Соледар" і досягне прориву в Бахмут з півночі, переріже один зі шляхів постачання в місто. Вони кинули туди 20-ту мотострілецьку дивізію, одну дивізію ВДВ, і щонайменше одну артилерійську бригаду. І там десь 15-20 не цілих бригад, але їхніх частин з української сторони.

З 30-31 грудня росіяни атакують Соледар з двох боків. Це можна порівняти з облогами минулих століть, коли треба було викопувати траншеї завдовжки 500-1000 метрів, щоб врятуватися від артилерії та досягнути стін міста. Це те, що росіяни роблять із Соледаром. Вони відправляють три групи сюди, п’ять — туди, десять — ще кудись. Якщо не побачити їх вчасно, починається бій з близької дистанції. Тоді маємо і збільшення втрат, і проблему з тим, що позиції росіян стають ближчими.

Обстріли Бахмута росіянами
Дим здіймається після російських атак на околицях Бахмута, Україна, 27 грудня 2022 року, фото: AP

Битви там надзвичайно важкі. Морози. Обстріли тривають постійно. Ти швидко виснажуєшся, а отже командування має постійно змінювати військових — кожні 2-4 години. Якщо ворог атакує під час ротації, це не добре, бо коли військові змінюються, вони не так добре стежать за ситуацією. Тож є багато складових і це коштує великої кількості пролитої крові.

Одна річ, яка добре зараз працює у Бахмуті — евакуація поранених. Їх швидко перевозять у місцевий госпіталь, стабілізують стан, а потім відправляють в інші лікарні. Солдати РФ, коли вони отримують поранення, не знають, що з ними буде далі.

Чи можете ви охарактеризувати ситуацію на Запорізькому напрямку?

Запорізький фронт стабільний. Українські війська втомлені, бо росіяни одержимі Запоріжжям, впевнені, що Україна збирається завдати там ударів, щоб дістатися Кримського півострова. Я б сказав, український Генштаб контролює ситуацію.

Нова зброя, яку нам обіцяють партнери — бронемашини Bradley, Marder, допомога від США. Чи це означає, щоб Захід готовий передавати нам більше зброї для наступу?

Якби захід був серйозно налаштований озброїти Україну наступальною технікою, ви б не чули фраз про те, що отримаєте 40 машин Marder і 50 Bradley. Ви б чули про те, що Україна отримає дві сотні самохідних артилерійських установок 155 калібру, або три десятки HIMARS. Все інше це політичні балачки. Україні необхідні дві речі: перша — "парасолька" протиповітряної оборони, друге — далекобійна артилерія. І Україна потребує десятки-сотні таких знарядь. Бо російська армію така численна, що необхідно мати значну кількість вибухової техніки. У війні немає іншого рішення, крім того, щоб вбивати ворогів. Це єдиний спосіб. І ситуація така: майже за рік після початку повномасштабної війни, Україна все ще потребує того самого.

Читайте також

На початок