За кільцевою машина підскакує в ямах, виплескує з калюж воду. За вікном — хати, сільські магазини і радянські пам'ятники, пофарбовані в золото. Оселі змінюються кладовищами і неприбраними через війну полями. Водій курить третю. Попереду — Ізюм і його безіменні могили.
Мости зруйновані. Дорогу показують самотні подорожні. Дідусь везе на велосипеді листи фанери. Він і сам не знає шляху, але залюбки показує напрямок незнайомцям. За дідовою спиною — зруйнована Гусарівка. Повалені дерева, електроопори, знищені ферми, загрузлі в бруді і згорілі "зетки", "хвости" від ракет узбіччям — такий нині місцевий пейзаж. І повна відсутність цивілізації на десятки кілометрів: ні води, ні світла, ні газу.
В селі під Балаклією тхне сирістю й димом. Видно вигорілі ангари. Праворуч — знищена російською ракетою школа. Біля магазину — ПАЗик, черга за гуманітаркою. Дорогою хлопці косять траву. Уздовж траси самі по собі пасуться кози.
Цемзавод, "Хенкель"… Точки на карті, за якими стежив у чатах — тепер наяву, просто перед очима. "Зетки" закреслені. Спалені. Знищені. Але сліди варварів є — на зупинках і покажчиках. У катівнях, окупаційних штабах, у пам’яті.
На добру пам’ять люди фотографуються біля стели "Ізюм". Четвертий день поспіль сюди їдуть журналісти. Місто доступне на в'їзд за дозволом, місцевим заборонено виїжджати — триває фільтрація, шукають колаборантів.
Поліцейські кажуть, в ізюмських лісах ще можуть бути окупанти. Є чутки, що групи ночами мародерять у місті, відбирають їжу в місцевих й тікають у хащі. Як місто обтинають ліси, добре видно з Крем’янця. Допоки українські оператори не відновили зв’язок, гора — єдина можливість додзвонитися рідним.
Військовий каже, ніколи не бачив таких пригнічених людей. Ізюм пережив близько п’ятиста авіаударів і, за даними міської влади, втратив понад тисячу жителів. Багато хто з вбитих закопаний на кладовищі у лісі на околиці. Тут же облаштували свої позиції російські війська. За даними української влади, в Ізюмі була своя катівня, де окупанти знущалися з полонених бійців ЗСУ і цивільних. Тіла військових загарбники скидували в яму. Про масове поховання розповіли місцеві, коли армія РФ втекла.
У сосновому лісі стоїть запах смерті. Загін рятувальників у блакитних дощовиках мовчки розкопує безіменні могили. Це місце нині — під прицілом десятків телекамер. Залишки тіл передають експертам. На мішках — "ЗСУ безіменний", "ЗСУ на шевроні "Нестерен…". Але тут не тільки військові. Серед мертвих є жінки та діти.
99% ексгумованих тіл 16 вересня мають ознаки вбивства, повідомили у прокуратурі. Є трупи із зав’язаними ззаду руками, з мотузкою на шиї. В одного з похованих на руці — синьо-жовтий браслет.
Представники влади вже назвали наслідки окупації в Ізюмі "другою Бучею". Чи співставні припущення, ще тільки доведеться з'ясувати.
