Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що Росія готує близько 200 тисяч нових військових і знову спробує атакувати Київ з боку Білорусі. Останні місяці РФ перекидає туди техніку та військових, проводить спільні навчання з підрозділами армії Білорусі. Суспільне поговорило з командувачем угруповання Сил та засобів оборони Києва, генералом-лейтенантом Олександром Павлюком про готовність до нової оборони столиці, про символізм взяття Києва для росіян та про те, чи достатньо українських військових для захисту Київщини.
Про імовірність повторного наступу на Київ
На цей момент безпосередньої загрози немає. У росіян немає відповідних сил і засобів. На території, що є кордоном між Україною і Білоруссю, є певні угрупування. Але, враховуючи наш потенціал, малоймовірно, що вони будуть мати успіх. Все, що зараз робиться — стримуються наші сили на північному кордоні для того, щоб ми не могли перекинути їх на схід. Також йде окупація Білорусі військовими силами, які розміщуються на полігонах, скоріше за все, на довготривалий час. І майбутнього Білорусі, як самостійної країни не буде.
Ми розглядаємо можливі варіанти агресії в найближчі місяці. Але для цього потрібно перекинути відповідні сили й засоби, які зараз Росією відновлюються на їхніх полігонах. Поки що таких намірів ми не бачимо, але готуємось до них.
Про символізм взяття Києва для росіян
Найбільш привабливий спосіб закінчення війни для Росії — взяття столиці та поставлення свого маріонеточного уряду. Ми робимо все можливе, аби не допустити такий сценарій. Вони мають розуміти, що ми готові зустріти їх і зупинити на кордонах. Головнокомандувачем це питання піднято, щоб було розуміння суспільства, що можливий будь-який розвиток ситуації. Але ЗСУ роблять все, щоб не допустити його.
Як швидко РФ може перекинути необхідні сили, а Україна — підготуватися до наступу
Ми постійно відстежуємо рух російської армії з полігонів. Думаю, у нас буде час попередити населення про можливий розвиток подій. Також ми створили угрупування на кордоні з Білоруссю, яке готове гідно зустріти ворога. Київщина підготовилась до можливого наступу. Навколо Києва існує декілька рубежів оборони загальною протяжністю близько тисячі кілометрів. Там на основі професійних позицій, довготривалих споруд створена потужна система оборони. Весь кордон з Білоруссю — це суцільні завали, мінні поля. Щоб їх пройти треба великі зусилля.
Чи достатньо військових для захисту Києва та області
На цей момент ми маємо достатньо сил і засобів. Постійно робимо ротації підрозділам, аби люди відпочили, привели себе у бойовий стан. В області все контрольовано. Люди постійно тренуються. Наша перевага — знання місцевості, її підготовка.
Про донабір в ТрО чи демобілізацію
Все залежить від подальших дій агресора. Якщо у них буде чергова мобілізація, то і ми будемо вимушені добирати особовий склад. Поки ті заходи, які запланували на створення бригад, мають бути достатні для відповідних дій.
Про якість російських військових
Ми не хочемо недооцінювати противника. Зараз у них лишились мобілізовані. Але їх готують. Попри всі інформаційні вкиди. Готують потужно. Інше питання — у них немає зацікавленості вести бойові дії. Мотивації немає. Але, все одно, скоро буде рік, як нові й нові хвилі мобілізованих йдуть на територію України, пробують вирішити питання "російського миру" зброєю. Ресурс людський у них великий, роботи у нас багато.
Про тактику наступу РФ
На півночі вони не планували зустріти опір. Інша тактика на сході. Вони розуміли, що там їх готові зустріти. Тактика міняється, вони вчаться. Неможливо їх недооцінювати. З ними все тяжче боротись. Ми теж робимо висновки. Думаю, ми переможемо. Бо головне — маємо, за що воювати. Дякуючи Богу, нас підтримує весь світ. Без допомоги тяжко було б вистояти. В першу чергу в економічному питанні, забезпеченні зброєю. Люди у нас готові воювати, але треба це робити чимось.
Чи можливо повністю убезпечитись від ракетних обстрілів
100% відсотків гарантій не дасть ні одна система. Все залежить від масованості удару. Українська система ППО робить дива. Знищує 70-90% відсотків цілей. Та противник теж готується. Вони міняють траєкторії, способи ураження. На наше щастя у них залишилось не так багато потужностей. Тому вони прораховують кожен політ ракети. Ми просимо партнерів більш ефективні засоби ППО. Вони надходять, але на такими темпами й кількостями, як нам потрібно. Якщо прийдуть ЗРК Patriot, це буде потужний захист. Вони вражають будь-який тип ракет, навіть балістику. Але нам потрібно ще більше ракет. Повітряних цілей багато. Без допомоги нам буде тяжко.
Про те, чому казали, що наступ на Київ 24 лютого 2022 року малоймовірний
Ми виходили із сил і засобів, що тоді були у росіян. Угрупування, яке вони створили, мало потенціал для наступу на сході України. Те, що вони наступали на різних напрямках одночасно — це був їх розрахунок на нашу неготовність і неспроможність вести оборону на всіх напрямках. Вони не оцінили наш потенціал. Як би не було, ми їх зустріли. Але ми в першу чергу готувались на сході.
Це був новий досвід. Ми зуміли швидко створити потужну лінію оборони навколо Києва, створити механізм взаємодії різних структур.
Про переломний момент в обороні столиці
Село Мощун. У росіян там був плацдарм. Коли це угрупування було знищено, ми зрозуміли, що є шанс знищити все угрупування навколо Києва. Почались наші активні дії, перерізання їх логістики.
Читайте також: "Тато, я тобі допоможу відбудувати" — як відновлюється звільнене навесні село Мощун
Про майбутнє
Ми розуміємо, що маємо споконвічного ворога. І поки буде ця країна, Україна не матиме спокій. Українці мають, в першу чергу, лють. Друге — ми боремося за власну землю. Третє — маємо підтримку світу. Іде зброя, ми не одні. Суть війни уже зрозуміла більшість європейських країн. Росія під санкціями. Вона стала країною-ізгоєм. Це важлива підтримка для нас. Доля України вирішується не тільки на фронтах, а і в стратегічному масштабі. Росії ставляться умови, в яких вона найближчим часом не зможе забезпечувати війська.
Зараз ми розуміємо, що єдиний шанс закінчити війну — вийти на кордони України 1991 року. Шанс Росії на перепочинок неможливо дати. Інакше пройде рік-два і знову буде війна.
Щоб вийти на кордони 1991 року нам потрібна техніка, озброєння. Кількість залежить від можливостей партнерів. Деякі країни не мають таких потенціалів, які ми потребуємо. Треба зусилля всієї світової спільноти. Країни роззброюватися не будуть. Нам дають надлишки, які можуть дати. Людей ми готуємо, але техніки не вистачає. Щоб гідно відповідати, треба зброя. Але у партнерів є розуміння: якщо Росії дати шанс виграти, нівелюються європейські принципи демократії. Після України Росія не зупиниться. Далі підуть країни Балтії, Польща. Всі це розуміють. Поки ми — барʼєр між цивілізованим світом та ордою, яка хоче переділити світ.
Читайте також
- П’ять важливих війн, що програла Росія — розповідають історики
- "Для того, щоб перемогти, треба вірити". Чого очікувати Україні від 2023 року
- Рік, коли ми стали сильними. 2022-й у фотографіях Суспільного
- Звільнені території, обміни, ракетні обстріли — 2022 рік у цифрах
