Збройні сили України під час контрнаступу у вересні звільняють міста і села, які чи не пів року перебували під окупацією росіян. Як влада повертається у деокуповані населені пункти, які дії урядовці вважають першочерговими і які перестороги бачать правозахисники у стратегії щодо викриття тих, хто працював на окупантів — розповідає Суспільне.
Як українська влада повертається на деокуповані території
На 16 вересня лише у Харківській області ЗСУ звільнили 421 населений пункт, повідомив заступник Офісу президента Кирило Тимошенко. Їх відновленням займається Координаційний штаб з питань деокупованих територій. Ним керує віцепрем’єрка Ірина Верещук. 10 вересня Координаційний штаб повідомив, що розробляє проєкт закону, де буде визначено, як саме влада буде відновлювати звільнені українські села та міста. Поки ж штаб має алгоритми дій для кожного відомства, державного органа чи структури, які повертаються до роботи у звільнених регіонах, каже Верещук.
"Цей алгоритм для службового користування, тому ви його не бачите в публічному просторі. Там чітко прописано, що робить влада на всіх рівнях, хто за що відповідає. Як діють казначейства, банки, як "Укрпошта" виплачує пенсії. Першими заходять ЗСУ, потім ДСНС, які роблять розмінування, потім ті, хто займаються відновленням електрики, зв’язку тощо", — говорить Верещук.
Дозвіл українським службам "заходити" у звільнене село дають ЗСУ. У перші 24 години після цього обласні військові адміністрації передають штабу дані: скільки в селі людей та що саме їм потрібно в першу чергу. Одночасно сапери розміновують перші безпечні шляхи, якими привозять гуманітарну допомогу. Якщо населений пункт близько до лінії фронту і ще під російськими обстрілами, цивільних евакуюють у безпечні місця. Якщо є можливість працювати, до містечок повертаються комунальники: відновлюють електромережі, газопостачння, подають воду. З’являється зв’язок, починають працювати пошта, банки. У тих містах чи селах, де місцева влада стала на бік окупантів чи втекла, — так, наприклад, відбулося у Куп’янську на Харківщині, — створюють військові адміністрації.
Проте чи не щодня цей план, за словами Ірини Верещук, доповнюється новими пунктами. Минулого тижня штаб створив мапу інтернет-провайдерів на звільнених та ще окупованих територіях, аби швидше відновлювати інтернет. "Ми провели такий аудит, тепер розуміємо, хто працює, хто куди заходить", — каже Верещук.
У деяких звільнених містах та селах з дозволу військових вже почала працювати "Укрпошта": пенсіонерам видають пенсії. Наразі, за словами Верещук, вирішується, як люди отримуватимуть гроші з карток "Приватбанку" і "Ощадбанку" там, де ще не закінчили відновлення електрики. "Будемо людей централізовано везти, до прикладу, до Харкова, відкривати відділення там, наповнювати їх грошима", — говорить віцепрем’єрка.
Читайте також: "Вони не були готові" — Юсов про контрнаступ на Харківщині, рух опору та настрої колаборантів
Деокупація та колаборанти. Як діє влада
З 24 лютого по 16 вересня Державне бюро розслідувань розпочало розслідування 123-х справ за статтею "колабораційна діяльність". Підозрювані у цих справах 333 людини. На Харківщині у звільнених з початку вересня населених пунктах перевірили близько семи тисяч людей, повідомили 15 вересня в Службі безпеки України. Шістнадцять з них підозрюють у колабораціонізмі.
Співробітники силових відомств, які одними з перших починають працювати на звільнених територіях, проводять там так звані стабілізаційні заходи або зачистку території. Серед завдань — пошук тих, хто співпрацював з окупаційною владою. Правоохоронці, зокрема поліцейські, приходять в кожен дім. Вони питають про потреби, роздають гуманітарну допомогу, дізнаються інформацію та шукають тих, хто став на бік окупантів.
"Це спілкування з місцевим населенням, щоб якомога швидше зібрати доказову базу злочинів армії РФ, отримати інформацію по зрадниках, колаборантах, мародерах і всіх інших злочинах, які відбулися на території", — каже начальник Головного управління Нацполіції Київщини Андрій Нєбитов.
"Це не фільтраційні заходи, бо фільтраційні пункти саме в Росії встановлені. Ми робимо верифікацію, подомовий обхід, скринінг. Встановлюємо особу людини, яка залишилася, допомагаємо", — говорить Ірина Верещук.
На думку правозахисниці центру ZMINA Альони Луньової, наразі не вистачає більш точного унормування цих дій:
"Судячи з публічної інформації від СБУ, ДБР, ми можемо говорити про те, що фактично відбувається вишукування людей, які співпрацювали з окупаційною владою. Треба розуміти контекст окупації. Люди там живуть в постійній небезпеці, стресі. Якщо вони не можуть з тих чи інших причин покинути територію, то взаємодія певна з окупантами є вимушеною мірою. [...] Відповідальність має бути очевидно для тих, хто співпрацював настільки, що допомагав будувати цю систему. А для тих, хто побутове життя своє жив на окупованих територіях, не має наступати кримінальна відповідальність".
Читайте також: "Без правосуддя зцілення після війни ніколи не настане" — військова журналістка Жанін ді Джованні
Кримінальна стаття за колаборціонізм. Кого можуть звинуватити
Статтю про колабораційну діяльність (111-1) додали до Кримінальний Кодексу у березні 2022 року. Що закон вважає колабораціонізмом:
- публічне заперечення збройної агресії проти України та публічні заклики до підтримки рішень держави-агресора чи окупаційної влади. Покарання: заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 10-15 років (які саме посади та діяльність, у законі не уточнюється, — ред.);
- добровільне зайняття некерівної посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Покарання: заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 10-15 років, також можлива конфіскація майна;
- пропаганда на користь держави-агресора в закладах освіти на всій території України. Покарання: виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або ув'язнення на строк до трьох років і заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на 10-15 років;
- передача матеріальних ресурсів окупаційним військам, господарча та економічна співпраця з ними. Покарання: штраф до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів (170 тисяч гривень) або позбавлення волі на 3-5 років, конфіскація майна та заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на 10-15 років;
- зайняття керівних посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, організація виборів до незаконних органів. Покарання: позбавлення волі на 5-10 років, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом 10-15 років з конфіскацією майна або без неї;
- організація та проведення політичних заходів на підтримку держави-агресора чи окупаційної влади. Покарання: позбавлення волі на 10-12 років, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю впродовж 10-15 років. Також можлива конфіскація майна;
- участь у збройних формуваннях, зайняття посад у незаконних судових і правоохоронних органах. Покарання: ув’язнення на 12-15 років, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом 10-15 років та конфіскація майна.
На думку правозахисників, деякі формулювання статті та критерії того, хто саме підпадає під поняття "колаборант", розмиті.
"Доволі широке коло (дій, — ред.) може підпадати під визначення колабораційної діяльності. Наприклад, частина 4, яка містить по фабулі відповідальність за передачу матеріальних цінностей окупаційним адміністраціям, за проведення господарської діяльності у співпраці з окупаційною владою. Очевидно, що це будь-хто насправді, хто торгує, хто щось продає. Очевидно, що так не може бути виписана ця стаття і так вона не може працювати ефективно", — говорить Альона Луньова.
Читайте також: "Росія вдалася до кожного зі шляхів геноциду" — Тімоті Снайдер про російський фашизм, майбутнє України та Зеленського
Правоохоронні органи повинні скурпульозно вивчати факти: де має відбуватися притягнення до кримінальної відповідальності, а де можна і не вдаватися до таких санкцій, вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
"Відповідальність має наставати за дії, які нанесли реальну шкоду державі, там, де є справді склад злочину, який має бути доведений. Важливо розуміти, якого рівня шкода нанесена державі, наскільки це були свідомі і організовані дії з боку самої особи. Чи це був керівник якоїсь партії, чи він посідав якусь чільну позицію в органі так званої влади, був суддею, так званими очільником "народної міліції", "ополчення". Має бути чітка кваліфікація з визначенням: за що саме має бути притягнута і з яким покаранням", — говорить правозахисник.
На думку Альони Луньової, наразі законодавство виписано так, що під статтю про колаборціонізм підпадають тисячі людей. Тому, каже вона, підхід до викриття колаборантів має бути виваженим та поміркованим, адже це важлива складова загальної стратегії повернення влади на українські території.
"Ми говоримо про те, що повертаємо не виключно території, а людей, які повинні повернутися і бути в цих громадах у складі України. Суцільний фільтраційний процес, так, як це робить Росія, думаю, що не буде виходом, щоб мати позитивно налаштоване населення. Бо ми віримо, що найближчим часом вдасться звільнити ті території, що перебували 7 і більше років під контролем окупантів. Власне, щоб населення бачило, що їх звільнили, що це не репресії, якими будуть переслідувати тих, хто перебував на цих територіях, потрібно, щоб ця політика була чітко артикульована, закріплена і реалізована", — говорить Олександр Павліченко.
Ірина Верещук запевняє: влада не ставить собі за мету переслідування всіх жителів звільнених міст: "Однак це війна, і ми розуміємо, що ворог переслідує свої підступні цілі. Завербовані агенти або ДРГ, які залишаються, — це теж є. І звичайно, що спецслужби будуть робити свою роботу, ДБР будуть затримувати колаборантів. Але це не масово. І це точно не є метою, якоюсь каральною функцією. Хай люди не хвилюються: ніхто їх не буде переслідувати. Якщо людина не співпрацювала, не займала активну позицію, звичайно, ніяких переслідувань не буде. Ми розуміємо: людей змушували".
Читайте також
"Докторе, заховайте мої документи. Спаліть форму" — як працює під окупацією лікарня в Снігурівці
Високопілля під час окупації та після звільнення від росіян — інтерв’ю з головою громади
