Тривожні валізи, пошук бомбосховищ та евакуація. Інформаційний простір довкола можливого вторгнення Росії в Україну не може не спричиняти нервову напругу, вважають жителі Кіровоградської області, з якими поспілкувалось Суспільне. Вони застерігають від паніки, але, в разі вторгнення, готові захищати свій дім.
Олександр Поворознюк, житель селища Петрове, керівник "Агрофірми П’ятихатська" та футбольного клубу "Інгулець"
Сім'я моя – на місці, діти мої – на місці, всі – в районі, ніхто нікуди бігти не збирається. Після виступу президента (на Мюнхенській безпековій конференції – ред.) в мене взагалі душа на місце стала – отак конкретно і жорстко звучить наша позиція, бо ми є держава, є нація. В районі у нас настрої спокійні – у нас все добре, готуємось відзначати 8 Березня.
Як я дивлюсь новини? Дивлюсь іноді. Я вмію "читати між рядками", вмію аналізувати ситуацію – я спокійний. Треба "вмикати мозок". Україна не така, як була у 2014 році, коли можна було її "шапками закидать" – зовсім інша армія, зовсім інший народ, інше ставлення до агресії – 15 тисяч загиблих воїнів на передовій, ми просто так не оддамо Україну, ми всі це чудово розуміємо.
Наразі у нас все у звичному режимі – ремонтуємо техніку, вносяться добрива – готуємось до посівної.
Вадим Мурований, житель Кропивницького, сценарист та телепродюсер
В мене немає знайомих, які б виїхали з регіону. Як споживати новини? Краще їх не споживати. Я дивлюсь один підсумковий випуск новин у день, намагаюсь менше "висіти на стрічці" – все, я не хвилююсь. Я фаталіст: що буде – того не минути. Я, на жаль, не можу на це ніяк вплинути. Якщо ворог буде біля воріт, я буду відстрілюватись. У моїх знайомих на західній Україні є такий вислів: "А хто буде край боронити?" Мені цей вислів страшенно подобається.
З іншого боку – це паніка. Те, про що вам розповідають, ніколи не станеться. Те, що може статись, стається завжди раптово, неочікувано, як в кіно.
Щоб зберегти спокій, треба бігти від телевізора на природу, до друзів, іншого виходу немає. Разом випити щось смачне, що-небудь смачного з'їсти. Якщо, звичайно, перемикати з одного каналу на інший, а у вільний від телевізора час зазирати у телеграм-канали, або у Фейсбук, який просто сам себе підігріває – це все навіть якщо не маніпуляція, це підвищення градусу тривожності. Тут тільки сам, або за допомогою друзів можна себе привести до порядку. Особливо люди старшого віку, які по іншому до війни ставляться, і дуже сильно переживають. У мне батьки в такій тривозі!
На жаль, у нас багато людей не готові до такого потоку інформації. Ви уявіть, коли люди виписували одну-дві газети: сів, прочитав все, що сталось за тиждень: це є один спосіб отримання інформації. І є інший. У моєї тещі, якій за 70, є інтернет, Фейсбук, і на неї це все "валиться". Вона психологічно до цього просто не готова. Їй здається, що світ зовсім інший, а світ точно такий самий, просто тонус інформаційного простору інший, а світ абсолютно той самий. Я думаю, якби під час Карибської кризи Карибська криза — протистояння між СРСР і США внаслідок таємного розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі у 1962 році. Вперше в історії людство наблизилися до загрози початку ядерної війни.був інтернет, скільки було б інсультів та інфарктів, і може тоді хтось би й примудрився натиснути на "червону кнопку", якби це так все підігрівалось.
Владислав Журавський, житель Світловодська, пенсіонер
Ми дивимось новини, десь каналів до десяти, щодня. Звичайно, тривогу відчуваємо. Що буде сьогодні, завтра? Росія нагнітає ситуацію на Донбасі. Якщо вивозять звідти людей, то зрозуміло, що йде до чогось підготовка – до окупації тих районів (Суспільне спілкувалось з Владиславом 21 лютого до оголошення Росією визнання самопроголошених "Л/ДНР"). Повідомляють про плани бомбардування Києва – все це може трапитись. Нам немає куди виїжджати, нікуди ми не збираємось. Єдине що – поцікавились, де у нас підвал. Під нами у магазині є, хоч це магазин підприємця, але, я думаю, що пустять нас. Тривожної валізи не складали, нічого не готували. Надіємось, все-таки "розрулюють" ситуацію. З тривогою намагаємось справлятись, поки що тримаємось.
Алла Тененюк, жителька Кропивницького, працює продавчинею бакалійних товарів на одному з кропивницьких ринків
Про можливе вторгнення колеги і покупці говорять, але ніхто не панікує. Крупи, макарони, сіль купують, але підвищеного попиту немає. Він був у 2014-му, коли починалась війна на Сході. Буває час від часу, коли десь з’являється інформація про те, що буде щось у дефіциті. Зараз – ні. Люди говорять про це, але паніки немає.
Максим Тодоров, житель міста Помічна, студент першого курсу Центральноукраїнського педагогічного університету
Знайомих, що поїхали немає, всі на місці, тривога дійсно є, такий "підвішений стан" через цю інформаційну атаку, але я розумію, що це певний тиск, він діє, і люди щодня у такому треморі…
Я щодня роблю звичні для себе речі – ходжу на пари, займаюсь своїми справами – це мене відволікає і дає якийсь спокій. Як я заспокоюю батьків? Намагаюсь пояснити, що багато новин є фейкових, що триває інформаційна атака. Перше, що я раджу – всі канали, які до вас приходять у Телеграм і Вайбер з назвою "Новости" не читати, блокувати, зразу відсікати. Читати новини навіть не в засобах масової інформації, а з офіційних джерел – той самий Офіс президента, Ради Національної безпеки України – у них в усіх є аккаунти в Інстаграмі, Телеграмі, Фейсбуці, де вони оперативно повідомляють всю інформацію з "перших уст".
Моя сім'я точно не задумувалась про евакуацію, ми залишаємось вдома.
Що відомо
В Україні зростає готовність чинити збройний опір російським інтервентам. До цього готові 57,5 відсотків українців проти 50,2 відсотків у грудні. Такі дані опитування, яке провів 5-13 лютого 2022 року Київський міжнародний інститут соціології.
Читайте також
- Найбезпечніше місце в будинку, укриття та евакуація з Кіровоградщини. Інструкції від експертів.
- Бути ефективним під час емоційної напруги – шість правил кропивницького психолога.
- Кропивничан безкоштовно навчатимуть першій меддопомозі.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб.
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх. Заповнити форму можна тут. Ваші історії важливі для нас!
