2023 рік виявився багатим на кінематографічні релізи — тільки за один цей рік вийшли нові роботи Девіда Фінчера, Веса Андерсона, Софії Копполи, Рідлі Скотта та багатьох інших. Окрім того, український кінематограф поповнився новими картинами від вітчизняних режисерів — Антоніо Лукіча, Аліси Коваленко, Олеся Саніна. Проте не менш плідним рік видався і на режисерські дебюти як в іноземному кіно, так і в українському.
У цьому матеріалі Суспільне Культура зібрало 5 іноземних та 3 українські режисерські дебюти, на які варто звернути увагу.
Солодкий Схід (2023), реж. Шон Прайс Вільямс
Сюжет розповідає про старшокласницю Ліліан, яка вирушає у мандрівку містами й лісами східного узбережжя США. У своїй подорожі сучасною Америкою дівчина зустрічає різних людей, що називають цю країну своєю домівкою: від прихильників вищості білої раси та ісламських радикалів до неопанків.
Шон Прайс Вільямс 22 роки працював кінооператором, перш ніж взятися за власний режисерський дебют. Чи надовго Вільямс затримається у новій ролі, точно невідомо, адже на 2024 рік вже запланована прем'єра фільму "Між храмами", у якому він знов виступив оператором.
"Я ніколи не хотів бути кінооператором. Я навіть не знав, що це таке, коли вчився в школі, але це те, чим я врешті-решт зайнявся, тому що для оператора набагато більше роботи, ніж для режисера. Тепер, коли я став режисером, мій банківський рахунок став найнижчим за останні роки, тож це точно не те, що я можу дозволити собі зараз", — прокоментував режисер.
Прем'єра фільму "Солодкий Схід" відбулась у програмі "Двотижневик режисерів" Каннського кінофестивалю 2023 року. Картина отримала змішані відгуки, але переважно позитивні. Критики хвалили стрічку, називаючи її гострою сатирою на сучасні американські субкультури, дотепною та по-свіжому нестандартною.
Театральний табір (2023), реж. Моллі Гордон, Нік Ліберман
За сюжетом ексцентричний персонал дитячого театрального табору, який от-от закриють, змушений об'єднати зусилля із сином-інфлюєнсером засновниці, щоб утримати заклад на плаву. Зав'язка породжує безліч комедійних та абсурдних ситуацій, які добре відомі всім, хто їздили у творчі табори.
Одним із режисерів виступив Нік Ліберман, а співрежисеркою та сценаристкою проєкту також стала Моллі Гордон (яка зіграла одну з головних ролей), відома своєю любов'ю до сміливих інді-фільмів"Інді-фільми" — скорочено від англійського independent films, що перекладається як "незалежні фільми" (тобто фільми з невеликим фінансуванням, які не залежать від великих студій). та частою появою в них ("Крихітка Шива", "Освіта", серіали "Ведмідь" та інші). У касті також з'явилося багато акторів-дітей, чию акторську грувідзначили як глядачі, так і критики.
"Найскладнішим під час пітчингу цього фільму було те, що ніхто не розумів, як ми змусимо дітей імпровізувати. Але це було чимось, що ми всі знали в глибині душі, що вони будуть здатні зробити це на такому глибокому рівні. Ми не думали про них як про дітей, ми знайшли найкращих акторів. Вони були до біса віддані своїм ролям, і ми ставилися до них як до справжніх артистів, якими вони і є", — сказала Гордон в інтерв'ю.
Чиста гра (2023), реж. Хлої Домонт
Фібі Дайневор ("Бріджертони") та Олден Еренрайх ("Соло. Зоряні Війни. Історія") грають нещодавно заручену пару Емілі та Люка, які разом працюють в одній жорстокій фінансовій фірмі. Зустрічатися з колегами по роботі суворо заборонено політикою компанії, тому, оскільки Емілі та Люк є аналітиками низького рівня, вони тримають свої стосунки в таємниці. Але усе змінюється коли Емілі отримує несподіване підвищення — підвищення, яке, за чутками, було призначене для Люка.
У своєму дебюті режисерка Хлої Домонт використовує багато прийомів, що відомі глядачам із фільмів про Волл-стріт. Проте вона дає можливість по-новому подивитися на звичні речі, розповідаючи історію з перспективи жінки.
"Я поставила собі за мету зняти трилер про динаміку влади у стосунках. Я хотіла викликати у людей гострі відчуття, які б їх шокували, зворушували і принижували, але я вірила, що в кінці фільм повинен про щось казати. Він мав поставити під сумнів стан нашого світу. Інакше все це було даремно", — сказала режисерка.
Минулі життя (2023), реж. Селін Сон
Фільм розповідає про двох друзів дитинства упродовж 24 років їхнього життя. Історія відображає різні періоди — від близької підтримки до віддалення між людьми, але головною темою залишається розмірковування над природою стосунків. Сам сюжет є напівавтобіографічним і натхненний реальними подіями з життя режисерки.
Прем'єра картини відбулася на кінофестивалі "Санденс", у лютому 2023 року фільм показали на 73-му Берлінському кінофестивалі. "Минулі життя" — фаворит кінокритиків у цьогорічному сезоні кінопремій (тільки нещодавно фільм забрав нагороду на премії "Готем"), і йому пророчать серйозні шанси на "Оскарі".
"Це про людей, яких ви можете зустріти в житті і які роблять все можливе, щоб бути добрими. Я думаю, що завжди трохи легше черпати натхнення з реального життя, коли розповідаєш історію про доброту людей", — прокоментувала Селін Сон.
Поговори зі мною (2023), реж. Денні і Майкл Філіппу
Головна героїня — підлітка Мія — сумує за своєю матір'ю, яка померла від передозування кілька років тому. Вона не в найкращих стосунках з батьком і живе зі своєю однокласницею та найкращою подругою, разом із п'ятнадцятирічним братом та їхньою матір'ю. Одного вечора Мія з подругами йдуть на вечірку, де знаходять незвичайну принаду — відрубану і забальзамовану руку ясновидця, який вміє спілкуватися з духами.
Критики вже оголосили стрічку закрученим, моторошним і найкращим фільмом жахів цього року.
"Більшу частину часу ми усвідомлювали, що хочемо розвивати сцени жаху, і не цуралися їх під час зйомок. Ми не показуємо ці екстремальні образи протягом усього фільму, але коли робимо це, то не хочемо заплющувати очі", — сказав співрежисер Денні Філіппу.
Назавжди-Назавжди (2023), реж. Анна Бурячкова
Події стрічки переносять глядачів у Київ 1998 року. Головна героїня Тоня переходить у нову школу, де швидко вливається у компанію однолітків. Основними ідеями фільму є рефлексія на підліткові роки у 90-х та пошуки своєї ідентичності в юному віці.
"Назавжди-Назавжди" став повнометражним дебютом у кіно режисерки Анни Бурячкової, яка відома своїми кліпами для українських музикантів (з останнього — "Герої вмирають" СТАСІК). Хоча сценарій фільму місцями провисає в логіці та сенсах, з візуального погляду "Назавжди-Назавжди" — це сильний режисерський дебют, який закладає сильний фундамент для початку повнометражних історій.
"Цей фільм — пісня любові, присвячена розгубленим підліткам кінця 90-х, які виросли серед пострадянської руїни, добре засвоївши правило: якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш", — зазначала Бурячкова.
20 днів у Маріуполі (2023), реж. Мстислав Чернов
"20 днів у Маріуполі" — це режисерський дебют воєнного кореспондента (з досвідом у Сирії, Нагірному Карабасі, Лівії, Іраку, Секторі Гази, Афганістані), фотографа, відеографа та письменника Мстислава Чернова. Фільм розповідає про початок повномасштабної війни в Маріуполі, про напад російських окупантів на місто 24 лютого 2022 року та показує 20 днів майбутніх подій, зокрема бомбардування житлових будинків і пологового будинку, життя людей в блокадному місті, нескінченні обстріли тощо.
"Це фільм про людей, які страждають у Маріуполі, які втратили свій дім і життя. Історій так багато, що навіть за півтори години ми не встигаємо все розказати, але глядач принаймні має можливість зрозуміти масштаб трагедії", — сказав Мстислав Чернов.
Також цього року Український оскарівський комітет обрав "20 днів у Маріуполі" для представлення України на "Оскарі" у категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм".
Ля Палісіада (2023), реж. Філіп Сотниченко
На створення фільму режисера Філіпа Сотниченка надихнув реальний факт: смертна кара існувала в Україні до 1996 року включно. Спираючись на цей елемент, і починає розкручуватись непростий детективний сюжет, у центрі якого опиняється пара старих друзів: судовий психіатр Олександр і слідчий Ільгар Сабітов, які беруться розслідувати заплутану історію вбивства міліціонера. Окрім того, героїв поєднує колишня закоханість у вдову загиблого.
"Ля Палісіада" — це повнометражний дебют Філіпа Сотниченка — українського режисера, який до цього відзначився характерним стилем у своїх коротких метрах "Цвях" і "Технічна перерва". Фільм здобув безліч нагород та номінацій на престижних міжнародних фестивалях: наприклад, "Серця Сараєво" і "Кіноколо", де був номінований у п'яти категоріях, зокрема "Найкращий повнометражний ігровий фільм" та "Найкраща режисура".
"Ми створюємо кіно з Філіпом Сотниченком разом із 2013 року. Над «Ля Палісіадою» ми працювали понад 5 років. Зачепило мене те, що поки Філіп мені не розказав про скасування смертної кари в 1996 році, я і не замислювалась про те, що вона була в Україні. Ми були дітьми, це не якась давня історія. Виходить, весь час треба вчитися, бо здається що ми знаємо все, а насправді не знаємо нічого", — розповіла продюсерка фільму Валерія Сочивець.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
