Фільм "20 днів у Маріуполі" – це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні

Фільм "20 днів у Маріуполі" – це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні

Фільм "20 днів у Маріуполі" – це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні
Фото надане Мстиславом Черновим

Український документальний фільм "20 днів у Маріуполі" отримав приз глядацьких симпатій на американському фестивалі незалежного кіно Sundance. Стрічка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. В ефірі Радіо Культура про стрічку та реакцію на неї світу розповів режисер, журналіст і письменник Мстислав Чернов.

Про фільм і нагороду

Для нас це перемога. Я вважаю, що приз глядацьких симпатій — це найважливіша нагорода на фестивалі Sundance для фільму, особливо для нашого. Це означає: попри те, що фільм дуже важкий, публіка його прийняла і хотіла дивитися. Абсолютно на всіх показах були повні зали, відповідь була дуже сильною, люди плакали, злилися, питали, чим можна допомогти. Питали, як це показати ще більшій аудиторії, чи побачать це росіяни й американці. Для нас це честь і привілей — показати, якою сильною і масштабною є трагедія Маріуполя, скільки страждань принесло українцям вторгнення Росії.

У Маріуполі працювала команда з трьох людей: я як оператор, фотограф Євген Малолєтка і продюсерка Василіса Степаненко. Над фільмом працював я як режисер, і ще працювала команда студії "PBS Fronline" — це відома американська студія документальних фільмів. Ми вивезли близько 30 годин відео, усе це треба було передивитися. І коли монтували, я знайшов багато того, чого не пам’ятав, важливі кадри, які потрібно показати світові.

Але ще є кадри, де я чи команда просто реагуємо на якісь події. Помирають люди, руйнуються будинки, і ми – частина цієї історії, ми на це реагуємо. Ми вирішили використати ці кадри у фільмі.

Часто запитують, чому я вирішив начитати фільм, чому там мій голос. Він поєднує всі історії, ми є частиною всього, що відбувається з містом. Це фільм про людей, які страждають у Маріуполі, які втратили свій дім і життя. Історій так багато, що навіть за півтори години ми не встигаємо все розказати, але глядач принаймні має можливість зрозуміти масштаб трагедії. Адже спочатку були просто новини – люди ввімкнули телевізор, подивились і вимкнули. А у фільмі можна побачити контекст подій, масштаб, це важливо. Окрім того, це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні.

Фільм "20 днів у Маріуполі" – це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні
Фото надане Мстиславом Черновим

Як вдалося виїхати з Маріуполя і зберегти всі матеріали

Нам пощастило. Це були перші дні, коли неофіційно відкрився зелений коридор. Був хаос, виїжджали сотні тисяч людей, і надто ретельно не перевіряли, не лізли в телефони, не роздягали, не порпались у речах, у машинах. Ми на той момент вже втратили свою машину, бо були в оточенні деякий час в одному з районів Маріуполя.

Нам пощастило, що один із маріупольських поліцейських, ризикуючи своїм життям і безпекою своєї сім’ї, провіз нас крізь 15 російських блокпостів, з камерами, матеріалами, жорсткими дисками. А ще ми дуже хвилювалися, бо вивозили картку Тайри. Вона передала свої матеріали, і ми мали відповідальність за них. Там були години дуже важливих матеріалів, які потім допомогли показати, що вона не лікар-нацист, який вирізає органи з російських солдатів, а справжній лікар, що рятує життя.

Фільм "20 днів у Маріуполі" – це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні
Мстислав Чернов. Фото: Мстислав Чернов

Музика до фільму

Музику для цього фільму створили спеціально. Це був нелегкий процес, який тривав майже рік. Тому що Маріуполь – це особливе місто, і звучить воно особливо.

Це індустріальне місто біля моря, в ньому особливий вітер, особливий звук металу, особливий пил. Усі ці звуки ми намагалися передати в музиці. Долучився один із композиторів, який працює зі студією "PBS Fronline".

Деколи у документальних фільмах звук лунає не як музика, а як саунд-дизайн. Наприклад, ідуть титри, а ви чуєте биття серця. Серце Маріуполя б’ється, тому що він — серце цієї війни.

Подальша фестивальна доля фільму

Ми вже отримали запрошення на фестиваль Hot Docs в Торонто, і ще є кілька європейських фестивалів, куди ми сподіваємося привезти фільм і показати його світовому глядачеві. Важливо, щоб якомога більше країн показали його в кінотеатрах, після цього його покажуть на каналі BBC у США.

І потім для нас важливо, щоб фільм був на стрімінгу, щоб його могли побачити і росіяни. Зараз він начитаний англійською мовою, українською також, є ймовірність, що я його начитаю і російською, принаймні будуть російські субтитри.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок