Австралія та Марокко — неєвропейські країни, які вписали себе в історію «Євробачення». Марокко виступило лише раз, натомість Австралія стала постійною учасницею. За понад сімдесят років історії конкурсу ініціативу та навіть реальні кроки до участі проявляли набагато більше держав.
Суспільне Культура наводить історії суспільних мовників, які намагалися потрапити на пісенний конкурс, але з різних причин не дійшли до великої сцени.
Хто має право брати участь
Для того аби зрозуміти, які мовники можуть брати участь у «Євробаченні», потрібно розібратися, які правила це визначають. Головна умова — бути повноправним членом Європейської мовної спілки (EBU). Таке рішення ухвалюється на Генеральній асамблеї, яка відбувається двічі на рік. Переважно у червні та грудні. Щоб отримати такий статус, потрібно відповідати одному із критеріїв:
- мовник має бути розташований у так званій Європейській зоні мовлення, визначеній Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU);
- якщо країна розташована за межами цієї зони, то має бути членом Ради Європи.
Втім, саме членство в EBU не означає автоматичної участі мовника в кожному окремому проєкті чи конкурсі. «Євробачення» проводиться за окремими правилами, а перелік учасників формується в межах встановленої EBU процедури. Наприклад, перед конкурсом 2026 року в спілці окремо зазначили, що всі його члени, які хотіли взяти участь і погоджувалися з оновленими правилами, були допущені до конкурсу.
Туніс
В історії «Євробачення» є лише одна африканська країна, яка один раз виходила на сцену — Марокко. Проте це не єдина країна Африки, яка намагалася підкорити конкурс. Туніський мовник Télévision tunisienne (ERTT) є повноправним членом EBU і вперше намагався потрапити на «Євробачення» у 1977-му. Тоді конкурс проводили у Лондоні.
На офіційному сайті зазначено, що після жеребкування Туніс мав стати першою африканською країною на конкурсі й виступати четвертим, проте зняв свою кандидатуру без пояснення причин. Однією з поширених непідтверджених версій є небажання брати участь разом з Ізраїлем.
Напередодні «Євробачення-2019», яке проходило в Тель-Авіві, тодішній міністр комунікацій Ізраїлю Аюб Кара нібито заявив про намір запросити до участі в конкурсі низку арабських країн, зокрема Туніс, Саудівську Аравію та Об'єднані Арабські Емірати. Проте у фінальному списку учасників їх не було.
Марокко залишається єдиною африканською країною, яка брала участь у «Євробаченні». Країна дебютувала на конкурсі у 1980 році, коли Ізраїль не брав участі. Тоді представниця Марокко Саміра Венсаїд із піснею Bitaqat Hub посіла 18-те місце серед 19 учасників.
Ліван
Ліванський Télé-Liban (TL) є повноправним членом Європейської мовної спілки, який також належить до складу Європейської зони мовлення. У 2005 році Ліван намагався дебютувати на «Євробаченні». Тоді Алін Лахуд з французькою баладою Quand Tout S'enfuit мала виступити на сцені в Києві.
У Лівані діє закон щодо заборони транслювати ізраїльський контент, тому TL відмовився транслювати виступ учасника Ізраїлю. EBU просила Ліван підтвердити, що мовник транслюватиме весь конкурс, включно з ізраїльською піснею. TL не пішов на компроміс через власне законодавство та знявся з конкурсу.
Після цього Ліван не робив жодних кроків для того, щоб потрапити на конкурс. Відомо, що Алін Лахуд, яка тоді мала представити країну, з'явилася на шоу «Голос» у Франції у 2014 році та пройшла до батл-раундів.
Косово
У 2008 році Косово проголосило незалежність від Сербії. Це визнала низка держав ООН, однак Сербія та частина інших країн цього не зробили. Україна також не визнає цю державу.
Відразу після проголошення незалежності Косово висловило зацікавленість у вступі до Європейської мовної спілки та участі в «Євробаченні». У 2012 році представники частково визнаної країни заявили про важливість у цьому питанні.
В Європейській мовній спілці кажуть, що наразі ця участь неможлива, оскільки Косівська телерадіокомпанія RTK не є членом EBU. Окрім того, Косово не визнане частиною Європейської зони мовлення та не є членом Ради Європи.
Косово продовжує виявляти інтерес до конкурсу, а мовник RTK транслював конкурс декілька разів. Проте країна раз брала участь у «Євробаченні молодих танцюристів» у 2011 році під власним прапором.
Китай
Перші спроби привернути до конкурсу китайську аудиторію активізувалися на початку 2010-х. У 2013 році EBU вже згадував Китай серед країн за межами Європи, де інтерес до продукції «Євробачення» був помітним. У 2015 році китайський мовник отримав права на трансляцію конкурсу. Наступні два роки EBU знову офіційно вказував Китай серед країн, де транслювався фінал.
Після того як Китай почав транслювати конкурс, представниця Hunan Television Ін Лей заявила, що мовник зацікавлений у можливості отримати власне місце на «Євробаченні», як це має Австралія. У приклад вона навела, що мовники China Central Television (CCTV) та Shanghai Media Group (SMG) є асоційованими членами EBU, як і австралійський SBS. Ін Лей говорила про можливість мати «спеціального виконавця» від Китаю та приєднатися до конкурсу. Проте офіційно в EBU повідомили, що таких планів не розглядають.
У 2018 році китайський телеканал Mango TV транслював «Євробачення» і зіткнувся з критикою. Восьмого травня він показав перший півфінал, однак трансляцію відредагували, вирізавши виступи Албанії через татуювання артиста та Ірландії через гей-пару. Крім того, під час трансляції Mango TV приховував райдужні прапори та татуювання інших учасників. За два дні EBU розірвали контракт з китайським мовником і з того часу в Китаї «Євробачення» не транслювали.
В різних тематичних пабліках у Х публікувалися чутки, що Китай може взяти участь у «Євробачення Азія» у 2026 році, проте ця інформація не підтвердилася. Офіційно на сцену в Таїланді вийдуть 11 країн, і Китаю серед них немає.
Казахстан
Казахстан довгий період безрезультатно проривається на доросле «Євробачення», проте неодноразово брав участь у дитячій версії конкурсу.
Ключову роль у цьому процесі відіграє казахстанський мовник Khabar Agency, який став асоційованим членом EBU в січні 2016 року. Проте це не дає можливості для участі в дорослому «Євробаченні».
У 2017–2018 роках активно обговорювалося питання щодо можливого дебюту Казахстану. Зокрема, мовник розглядався як потенційний учасник за умови спеціального запрошення EBU, як це зробили з Австралією. Однак Казахстан так і не з'явився серед учасників дорослого конкурсу.
Натомість 2018 року Казахстан отримав можливість дебютувати на «Дитячому Євробаченні». EBU внесла Khabar Agency до переліку асоційованих мовників, які брали участь у конкурсі в Мінську. Казахстан представляла переможниця дитячої версії «Голос» в Україні Данелія Тулєшова, яка посіла шосте місце.
На фоні дебюту Канади на «Євробаченні-2027» Казахстан активізував питання щодо своєї участі. На початку вересня мовник Khabar Agency подав заявку на повноправне членство в Європейській мовній спілці, проте отримав відмову, оскільки жодне правило його не охоплює.
Khabar Agency транслював пісенний конкурс щорічно з 2010 по 2021 рік. Однак у 2022 році мовник оголосив, що більше не транслюватиме конкурс через низький рейтинг та високу вартість трансляції.
У квітні 2026 року Міністерство культури та інформації Казахстану повідомило, що мовник отримав пропозицію взяти участь у першому «Євробаченні Азія». Проте Казахстану немає в офіційних списках учасників.
Історія «Євробачення» показує, що межі конкурсу не завжди збігаються з географічними межами Європи. Для одних країн бар'єром стають правила EBU, для інших — політичні, правові чи організаційні обставини.
Водночас інтерес до конкурсу далеко не обмежується його традиційною географією. Аби не перевантажувати головний конкурс та розширити коло учасників, організатори почали створювати його інтерпретації, де діють інші правила. Як приклад можна навести дебют конкурсу в Азії та American Song Contest у США. Головне — збереження бренду самого «Євробачення» та цінності, що «Музика об'єднує».
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
