Згенеровано з допомогою ШІ
17 вересня 1864 року народився український письменник Михайло Коцюбинський. Його прапраправнучка Дар'я (Тільда) Коцюбинська нині служить у війську. Вона є військовослужбовицею 412-ї бригади, батальйону «Даркнод».
«Моя робота важлива, бо я знаю, що якщо ми з екіпажем попрацювали добре вночі, то це ще один ранок для наших людей», — розповідає Дар'я Коцюбинська.
За її словами, вона росла, вже знаючи про своє походження. Про Михайла Коцюбинського їй ще до школи розповідала прабабуся, яка прожила 94 роки. Вона була освіченою жінкою та спонукала Дар'ю, її брата й інших родичів цікавитися літературою і політикою.
Коли їй було приблизно 11–12 років, прабабуся запитала її про політичні погляди. Дівчина відповіла, що вона аполітична. «Це дуже погано — бути аполітичною, я у твоєму віці вже почала цікавитися політикою», — відповіла їй прабабуся.
Дар'я каже, що ця фраза запам'яталася їй та вплинула на її патріотичні погляди.
У п'ятому класі Коцюбинська застала Революцію Гідності, а про військову службу задумалася ще у сьомому класі.
«Коли почалася війна на Донбасі, мої батьки були залучені в АТО, і на мене це сильно повпливало. Тому цей шлях я для себе розглядала ще досить давно», — говорить вона.
Дар'я вирішила спочатку закінчити університет, а потім готуватися до служби. У 22 роки вона підписала контракт і пішла до війська.
Вона не виокремлює конкретного моменту, коли остаточно вирішила служити, називаючи цей шлях «досить органічною історією». Водночас Коцюбинська говорить, що іноді має відчуття, ніби пішла до війська запізно.
«Мені дуже болить за наших людей. Мені дуже болить чути історії звільнених з полону, про загиблих. Мені дуже це відгукується. І я не можу уявити себе ні в якому іншому місці, окрім армії, коли в нас іде війна», — каже військовослужбовиця.
Про спадок Коцюбинського
«Приємно усвідомлювати, що в тебе є певний рід, ти знаєш своїх предків, знаєш про їхні заслуги. Звісно, я не переймаю їхні заслуги на себе. Але приємно бути причетною хоча би по крові», — говорить вона.
До служби Коцюбинська працювала у ювелірній сфері. Їй близьке те, як сучасні українські дизайнери досліджують власну історію та вплітають її у нові речі: «Коли дивишся на ці речі, вони виглядають якимись дуже рідними».
Після завершення війни Коцюбинська допускає повернення до ювелірної справи, творчості та можливості проявляти себе. Натомість зараз вона не уявляє себе поза армією.
За словами військовослужбовиці, для українців нині важливо не лише фізично вижити, а й зберегти культуру та передати її наступним поколінням: «Якщо говорити про цілу націю, нам важливо зараз вижити. І вижити у фізичному плані, і зберегти нашу культуру, передати її нащадкам. Тому приємно розуміти, що ти зберіг життя нашим людям. Так само це дає можливість нам продовжувати існувати, розвиватися як нація».
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
