20 років з викрадення Георгія Гонгадзе. Хроніка

20 років з викрадення Георгія Гонгадзе. Хроніка

20 років з викрадення Георгія Гонгадзе. Хроніка Суспільне

Рівно 20 років тому, 16 вересня 2000 року був викрадений журналіст і засновник інтернет-видання “Українська правда” Георгій Гонгадзе. 2 листопада того самого року його обезголовлене тіло знайшли в Таращанському лісі.

Суспільне зібрало хроніку одного з найрезонансніших убивств в історії України.

16 вересня 2000 року – Зникнення

Увечері 16 вересня 2000 року журналіст і засновник інтернет-видання “Українська правда” Георгій Гонгадзе зник після того, як залишив квартиру Олени Притули, головної редакторки видання. Останнього разу Притула бачила його близько 22:30, коли він прямував додому. Відтоді Гонгадзе більше ніхто не бачив. 

2 листопада 2000 року

Обезголовлене тіло Георгія Гонгадзе знайшли у неглибокій ямі приблизно за 100 км від Києва. Офіційно генпрокуратура визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить журналістові, лише 3 вересня 2002 року.

28 листопада 2000 року

Через два місяці після зникнення Гонгадзе тодішній голова Соцпартії України Олександр Мороз заявив, що має таємні записи розмов тодішнього президента України Леоніда Кучми й високопоставлених урядових чиновників (голова АП Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та голова СБУ Леонід Деркач), які проливають світло на вбивство Гонгадзе. Мороз заявив, що ці розмови дають підстави вважати, що тодішній президент Леонід Кучма причетний до зникнення Гонгадзе. Кучма всі звинувачення відкинув. Оприлюднення записів розмов стало початком "касетного скандалу".

27 лютого 2001 року

Генеральна прокуратура України визнала факт смерті Георгія Гонгадзе й порушила справу за статтею “Умисне вбивство”.

15 травня 2001 року

Кучма заявив, що знає імена вбивць Гонгадзе. Наступного ж дня тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов оголосив, що вбивство не має політичних мотивів і здійснене “з хуліганських міркувань” двома злочинцями, які загинули у грудні 2000 року.

22 жовтня 2003 року 

Генпрокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС України генерала міліції Олексія Пукача (як стало відомо у процесі розслідування, його підрозділ стежив за Гонгадзе) й оголосив, що розслідування наближається до завершення. Це викликало невдоволення Кучми. 

29 жовтня 2003 року

Кучма звільнив генерального прокурора Святослава Піскуна та його заступника Віктора Шокіна, слідчу групу переформували, а Пукача випустили на свободу, знявши з нього всі звинувачення, й відправили на пенсію.

Грудень 2004 року

Під час Помаранчевої революції Піскуну вдалося оскаржити своє звільнення. Як наслідок, він знову обійняв посаду генпрокурора, привів із собою стару команду та відновив розслідування. СБУ оголосила в розшук Олексія Пукача, який, як повідомив Святослав Піскун, є ключовим підозрюваним і свідком у “справі Гонгадзе”. До 21 липня 2009 року Пукач перебував у міжнародному розшуку.

1 березня 2005 року

Тодішній президент Віктор Ющенко офіційно заявив, що вбивці Георгія Гонгадзе затримані.

3 березня 2005 року – Загибель головного свідка

Генеральний прокурор України Святослав Піскун заявив, що його підлеглі мають намір наступного ранку допитати колишнього главу МВС Юрія Кравченка. До допиту Кравченко не дожив – 4 березня 2005 року його знайшли мертвим на своїй дачі в Конча-Заспі під Києвом. Кравченко помер від двох вогнепальних поранень у голову. За заявою слідства, ексміністр скоїв самогубство.

23 листопада 2005 року

Апеляційний суд Києва прийняв до розгляду кримінальну справу за обвинуваченням Миколи Протасова, Валерія Костенка й Олександра Поповича в умисному вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе. Слухання пройшло в закритому режимі.

19 грудня 2005

Відбулося чергове слухання справи про вбивство Георгія Гонгадзе. Воно також проходило у закритому режимі, що викликало критику з боку ЗМІ. 9 січня 2006 року вже у відкритому режимі Апеляційний суд Києва почав розгляд по суті кримінальної справи про вбивство Георгія Гонгадзе, але і це засідання відбувалося без преси через занадто малу залу. Зрештою журналісти написали колективну заяву в міліцію з вимогою порушити кримінальну справу за фактом перешкоджання журналістській діяльності.

29 серпня 2006 року 

Мати загиблого Леся Гонгадзе заявила, що відмовляється від участі в подальших процесах, оскільки не довіряє ані перебігу розслідування, ані суду.

12 червня 2007 року 

Апеляційний суд Києва продовжив розгляд справи про виконавців вбивства журналіста Георгія Гонгадзе у відкритому режимі.

15 березня 2008 року – Перші вироки

Апеляційний суд Києва засудив обвинувачених у вбивстві Георгія Гонгадзе: Миколу Протасова до 13 років позбавлення волі, Валерія Костенка й Олександра Поповича – до 12 років позбавлення волі.

22 липня 2009 року 

Затриманий напередодні українськими правоохоронними органами колишній керівник департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС України генерал Олексій Пукач визнав свою причетність до вбивства Георгія Гонгадзе і назвав імена замовників.

28 липня 2009 року 

У селі Сухоліси (Білоцерківський район), на місці, яке Пукач зазначив під час допиту, знайшли фрагмент черепа, який, імовірно, належить Георгію Гонгадзе. 31 липня там же знайшли гумові рукавички, в яких Олексій Пукач міг обезголовлювати тіло журналіста.

22 березня 2011 року – Справа проти Кучми

Заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що проти Леоніда Кучми порушено кримінальну справу за підозрою у причетності до вбивства Гонгадзе. Кучмі обмежили виїзд з України. Наступного дня Кучма прибув на допит у генпрокуратуру, але відмовився від очної ставки з майором своєї охорони Миколою Мельниченком, який, нібито, записував розмови в кабінеті президента. Проте 4 квітня очна ставка таки відбулася.

24 березня 2011 року

У Кучми була очна ставка з Олексієм Пукачем, після чого йому висунули звинувачення, які базувалися на плівках і свідченнях Миколи Мельниченка й Олександра Мороза. 26 квітня оголосили про завершення розслідування.

21 жовтня 2011 року

Конституційний суд оприлюднив рішення, згідно з яким обвинувачення у скоєнні злочину не може ґрунтуватися на даних, отриманих незаконним шляхом. У грудні того ж року постанову генпрокуратури про порушення кримінальної справи щодо Кучми було скасовано.

29 січня 2013 року – Вирок Пукачу

Олексій Пукач засуджений до довічного позбавлення волі за вбивство Георгія Гонгадзе. У вироку було зазначено, що Пукач частково визнав свою провину: він повідомив, що отримав наказ вести спостереження і вбити Гонгадзе від тодішнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка. Пукач також заявив, що він накинув ремінь на шию журналісту, щоб налякати, а смерть була нещасним випадком.

22 березня 2016 року

Георгія Гонгадзе поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії.

Читайте також

5 найгучніших журналістських розслідувань України

"Хто вбив Павла?". 4 роки з дня загибелі журналіста Шеремета. Хронологія

Два роки з дня нападу на активістку Катю Гандзюк: хроніка розслідування

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди