У вівторок, 19 вересня, Азербайджан оголосив про початок "антитерористичної операції" в Карабаху, щоб відновити там конституційний лад і витіснити військові формування, які, як вважає Азербайджан, незаконно підтримує Вірменія.
Про ситуацію, яка може вилитися у нову війну, розповів в ексклюзивному коментарі Суспільному воєнний журналіст Baku TV Фардін Ісазаде.
Чи сьогодні була у вас можливість відвідати зону бойових дій?
— Я був у зоні бойових дій у безпосередній близькості. Операція почалася спонтанно. Це реакція азербайджанської силових структур на ... теракт, який стався на дорозі, де тривають будівельні роботи. Там прокладається дорога з населеного пункту Егнедвейлі до міста Шуша. І на одному з відтінків цієї дороги.... спочатку двоє будівельників підірвалися на протитанковій міні. На жаль, жоден з них не вижив. І слідом за цим (підірвалася – ред.) машина з поліцейськими.
Четверо людей були поранені, а потім ще троє померли від отриманих ран, їхні рани були смертельними. Азербайджанські силові структури вжили відповідних заходів і наразі триває антитерористична операція.
Як ми бачимо з поширених Міністерством оборони кадрів, азербайджанські Збройні Сили завдають точкових ударів з ювелірною точністю саме по “легітимних військових об'єктах”, які становлять загрозу по всьому периметру, де вони розміщені.
— Відбувається ураження з повітря саме по легітимних цілях. Усі спекуляції про те, що азербайджанська сторона займається або завдає ударів по цивільній інфраструктурі, вони необґрунтовані.
Міністерство оборони Азербайджану зробило заяву для цивільного населення, щоб усі трималися далі від військових об'єктів, від військових автомобілів і всіх об'єктів, які становлять легітимну військову ціль і військову мету, щоб уникнути будь-яких поранень і тим паче жертв.
Яке типи озброєння залучає азербайджанська армія?
— Судячи з відкритих джерел, ударів завдають і з артилерії та з безпілотної авіації. За наявною у мене інформацією, наразі поки що пілотовану авіацію не було піднято в повітря для проведення операції (станом на 18.00 19 вересня). З кадрів видно, що в тандемі працюють безпілотники та азербайджанська артилерія. Достатньо тих засобів, які на сьогодні, залучає азербайджанська сторона: це безпілотники, далекобійна артилерія і дрони-камікадзе.
Можливо, ви змогли поспілкуватися з військовими, які в них настрої?
— Ми буквально днями провели третє журналістське розслідування про військову активність незаконних збройних формувань на території Карабаху. Йдеться про збільшення кількості довгочасних вогневих точок та іншої військової інфраструктури безпосередньо в самому Карабаху проти азербайджанських населених пунктів по всьому периметру. Це і Воджеланський район, і Агдамський район і Тертерский район – словом по всьому периметру.
Ми про це говорили та не раз попереджали вірменську сторону, що це не слугує, скажімо так, провісником мирних перемовин та реінтеграції вірменської меншини. Війна у 2020-му році залишилася позаду, треба вже знайти в собі політичну волю і сісти за стіл переговорів. Офіційний Баку неодноразово запрошував представників вірменської громади Карабаху на переговори, але вони відмовлялися.
Карабах – це фактично анклав всередині території Азербайджану. А яка кількість сил і засобів зосереджена там?
— Я спираюся на офіційні джерела азербайджанської сторони. Близько 10 тисяч живої сили, близько 200 артилерійських установок, зокрема і важка броньована техніка, і системи для радіоелектронної боротьби. Уже місяць поспіль ми бачимо випадки, коли цими системами порушувалися навігаційні засоби цивільних повітряних суден – є офіційна інформація азербайджанської сторони. Тобто така діяльність теж була зафіксована не раз.
Вірменська сторона каже, що там проживають 120 тисяч населення в Карабасі. З 1994 року, коли підписано документ про режим припинення вогню, де зафіксована ця цифра і по сьогоднішній день у Карабасі проживають 120 тисяч вірмен.
Логічне питання: їхня кількість не збільшується і не зменшується? Немає ні народжуваності, ні смертності? Тобто одна зафіксована цифра — 120 тисяч вірмен, яких, вибачте, азербайджанці намагаються “вигнати” з Карабаху?
Нікол Пашинян зробив абсурдну заяву про те, що в Карабасі немає ніяких військ армії. Створюється логічне запитання. Якщо Карабах не є об'єктом міжнародного права, звідки у цієї хунти така кількість озброєння? Звідки кошти, на які вони створюють ось ці всі довгострокові вогневі точки, казарми, гончаки, комори для зберігання озброєння? Звідки все це, якщо це не суб'єкт міжнародного права і згідно з міжнародним правом, немає якихось кооперацій, зокрема, у сфері військово-технічного постачання? Значить їх постачала Вірменія!
Заява Пашиняна про те, що Вірменія немає жодного стосунку – абсолютна брехня. Бо в рік приблизно 360 мільйонів доларів виділяються Карабаху з бюджету Вірменії, які направляється, зокрема і на озброєння... міни тощо.
Азербайджан навіть не зміг ліквідувати першу лінію мінної небезпеки, яка була на колишній лінії зіткнення: від кордону з Іраном, що проходить по берегу річки Арас у Джибраїльському районі, і до Кельбаджару, так звана “лінія Аганяна”, де були різні мінні поля, змішані протитанкові та протипіхотні. Ми не встигли впоратися з цією загрозою — як уже маємо другу подібну лінію, яка створюється навколо цих нових фортифікацій.
У нашому журналістському розслідуванні, яке ми проводили за допомогою супутникових знімків, ми нарахували 737 військових об'єктів в самому Карабаху і навколо нього. Це і опорні точки, і довгострокові вогневі позиції, і окопи, і капоніри, для артилерійських установок та іншої важкої техніки, які можуть завдавати удару. Точки для артилерії розташовані навколо Ханкенді, на лінії Аскеран-Ханкенді. Але все інше, це вже нова лінія зіткнення, де створюється друга замінована лінія.
Дії Азербайджанської армії направлені саме на ліквідацію незаконних збройних формувань, проти техніки, баз, де дислокуються незаконні формування і всього, що пов’язано з військовою діяльністю.
Скільки часу, маючи такий ресурс, можуть протриматися військові в Карабаху?
— Це не важко сказати. Бо азербайджанське озброєння і та техніка і засоби, і те що є на руках у незаконних збройних формувань – і за кількістю, і за призначенням, і за точністю непорівнянне. У нас є і модернізована зброя, і передові системи, точність яких дуже висока. Тобто це не те застаріле озброєння, яке було за часів СРСР.
За кількістю у них (вірменських сепаратистів – ред.) 200-300 артилерійських установок, також важка техніка, системи радіоелектронної боротьби кілька десятків та інше озброєння. Особовий склад, який перебуває там – понад 10 тисяч людей. Оцінюється від 10 до 15 тисяч людей, які можуть тримати в руках зброю – це і командири, і просто солдати строкової служби, які були залучені до служби в Карабаху з Вірменії.
На днях ми бачили, як територію Карабаху покидають (через прикордонний КПП Лачин – ред.) чоловіки вірменської національності. І в розмові дехто з них зізнався, що проходили військову службу і тепер повертаються додому в Єреван. Тобто ось ці докази й відео свідчать, що немає ніякої “армії оборони Карабаху". Це насправді представники Збройних сил Вірменії, які були незаконно направлені на територію Азербайджану й тримали в руках зброю проти азербайджанського народу.
Наскільки великі сили кинуті Азербайджаном на ці “антитерористичні заходи”?
— Я б сказав, що Азербайджан залучає 1-2%, можливо, навіть менше сил для усунення цієї терористичної загрози. Якщо це буде масштабніша операція, звісно, буде вкинуто більше сил. Нині можу сказати, що це навіть близько одного відсотка того резерву, який є в Азербайджані та перебуває на постійній бойовій службі.
Як народ Азербайджану сприймає те, що відбувається?
— Настрої в азербайджанського народу, як і в Другу Карабаську війну, позитивні. Вони підтримують заходи, підтримують наші силові структури. Вважають, що потрібно покласти край цій терористичній загрозі та незаконній діяльності Збройних Сил третіх країн на території Азербайджану. Настрої дуже позитивні, народом підтримується те, що сьогодні роблять наші силовики.
Що відомо про конфлікт у Карабаху?
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через цей регіон розпочався у 1988 році. Тоді внаслідок цього, за різними даними, загинуло понад 30 000 осіб. Режим припинення вогню встановили лише у травні 1994 року.
Попри те, що перемир'я між сторонами було досягнуто, його періодично порушували. Конфлікт навколо Карабаху вважається замороженим, утім перше велике порушення сталось у 2016 році.
Друга ескалація конфлікту відбулася у вересні 2020. Тоді країни звинуватили одна одну в початку військових дій. Вже 10 листопада Азербайджан та Вірменія погодилися підписали мирну угоду. Договір підписали за посередництва Росії. На тлі цього в Єревані розпочалися протести. Люди вимагали, щоб Пашинян пішов у відставку.
У травні 2022 року у вірменському Єревані знову відбулися акції протесту на тлі квітневої заяви прем’єр-міністра Нікол Пашиняна про можливість підписання з Азербайджаном мирної угоди щодо статусу Карабаху.
2 серпня 2022 року Азербайджан виступив з вимогою звільнити Лачинський коридор, що з'єднує Вірменію з невизнаною Нагірно-Карабаською Республікою. У Вірменії відповіли відмовою. На цьому тлі розпочалася ескалація конфлікту на лінії зіткнення. Міністерства оборони країн повідомили про втрати з обох сторін.
25 травня на розширеному засіданні Вищої євразійської економічної ради прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Вірменія та Азербайджан домовилися про взаємне визнання територіальної цілісності. Своєю чергою президент Азербайджану Ільхам Алієв під час виступу заявив, що "в них немає територіальних претензій із Вірменією”, хоча обидва лідери й посперечались щодо ситуації в Лачинському коридорі, який, як сказав вірменський прем'єр, "захопили азербайджанські сили" і додав, що можливість виходу на мирну угоду є.
