Росія готувалася до депортації українців з окупованих територій ще до повномасштабного вторгнення, а згодом назвала це евакуацією. РФ також створювала умови, за яких в українців не було вільного вибору щодо виїзду з окупації.
Про це заявила правозахисниця Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк під час брифінгу. Вона також презентувала звіт організації про ознаки та контекст депортації українців росіянами.
ZMINA у своєму звіті проаналізувала свідчення опитаних людей, які постраждали від депортації, а також інформацію з відкритих джерел від початку повномасштабної війни й до 4 березня 2023 року.
"У Росії не було законних підстав для переміщення українців у РФ, яке росіяни називають евакуацією. Переміщення можна назвати евакуацією лише за двох підстав, відповідно до міжнародного гуманітарного права: якщо це необхідно для безпеки населення або є вагомі причини військового характеру. Росія часто посилається на гуманітарну катастрофу як підставу для евакуації, але катастрофу створила сама РФ, як це було, зокрема, в Маріуполі", — сказала Онисія Синюк.
Крім того, евакуація у пріоритеті має відбуватися в межах держави населення. А переміщувати українців Росія на свою територію могла, лише якщо цього неможливо було уникнути.
До того ж РФ не повертає населення назад на їхні рідні території, що є вимогою міжнародного права. Росія також мала б забезпечити переміщення у задовільних умовах в контексті санітарії, здоров'я, безпеки та харчування, а також не розлучати членів однієї сім'ї.
“Нам відомі випадки, коли українців в Росії відразу по приїзду змушували їхати далі вглиб РФ, ізолювали від людей, з якими вони приїхали, та садили на потяги, не повідомляючи, куди вони відправляються. Депортованим українцям також відмовляли у продажі квитків у треті країни з різними аргументаціями: відсутність у дитини свідоцтва про народження, епідемія коронавірусу в Європі тощо”, — сказала правозахисниця.
Було задокументовано випадки, коли від фільтраційного пункту на окупованій території до кордону з РФ людей везли три дні й не давали води та їжі. Виходити на зупинках дозволяли лише літнім людям.Потім їх селили в приміщення з жахливими умовами. Крім того, самі фільтраційні заходи — довгі тримання людей в одному місці, психологічний тиск, збір особистих даних та інше — не тільки не передбачені евакуацією, а є окремим порушенням.
За словами Синюк, РФ планувала депортацію українців, адже була чітка спланована політика та підготовлена інфраструктура для переміщення населення.
"Станом на 20 лютого 2022 року, ще до початку повномасштабного вторгнення, уряд Ростовської області РФ повідомляв про підготовку 188 пунктів постійного розміщення (ПТР) для "жителів Донбасу". Станом на жовтень 2022 року на території РФ було розгорнуто 807 ПТР", — зауважила правозахисниця.
Російська сторона також зривала та обмежувала евакуацію на підконтрольну Україні територію, обстрілювала гуманітарні коридори, про які було попередньо домовлено на переговорах між Україною та РФ.
Правова аналітикиня також зауважує, що навіть коли українці погоджувались чи просили про виїзд з окупації, то такий вибір не завжди був вільним, а зробленим під примусом. Адже Росія створила умови, які буквально загрожували життю. А на окупованих територіях була атмосфера страху, бо росіяни погрожували українцям, переслідували їх та психологічно тиснули.
“Один із засобів психологічного тиску, який Росія свідомо та широко використовує і який також не можна недооцінювати щодо впливу на психологічний стан людей та їх рішення покинути територію, — це інформаційна ізоляція та заповнення інформаційного простору єдиним джерелом: російськими новинами", — зазначила Онисія Синюк.
Зокрема, у Харківській та Херсонській областях були задокументовані випадки, коли військові РФ повідомляли місцевим жителям, що після деокупації територій Україна автоматично визнає населення колаборантами, адже вони залишалися на окупованій території.
"Тобто люди не могли вільно обирати, їхати їм чи ні, а рефлекторно реагували на переконання, що лише втеча з території дозволить їм вижити", — підсумувала Синюк і додала, що це свідчить про ознаки злочину примусового переміщення та депортації.
У грудні минулого року уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що до Росії були депортовані щонайменше 2 мільйони 800 тисяч українців.
Уповноважена президента з прав дитини Дар’я Герасимчук повідомила, що станом на кінець березня цього року українській владі точно відомо про понад 19,5 тисяч дітей вивезених з ТОТ до Росії, але їх складно точно підрахувати через окупацію частини території України.
