Наприкінці квітня президент Росії Володимир Путін підписав указ, яким громадян України, що не отримають російські паспорти на окупованих територіях до 1 липня 2024 року, можуть депортувати. Це стосуватиметься також тих мешканців, які проживають на окупованій частині Луганської та Донецької областей і раніше отримували документи окупаційних адміністрацій цих регіонів.
Суспільне поспілкувалося з людьми, які живуть на окупованих територіях Херсонщини, Запоріжжя, Донеччини та Луганщини про те, що там відбувається після нового указу Путіна, а також з’ясувало, що про це думає українська влада.
В окупації
Анастасія живе в окупованому Енергодарі й не може покинути місто, оскільки її чоловік працює на Запорізькій АЕС — її працівників росіяни не випускають з окупованих територій.
Ще восени 2022 року російська влада закликала працівників ЗАЕС підписувати трудові договори з "Росатомом". Тоді більшість відмовилася. Серед таких працівників і чоловік Анастасії. Однак тиск з боку окупаційної влади тривав.
— Працівників постійно запитували, чому вони не підписують контракт з "Росатомом", — говорить Анастасія. — А це запитання, на яке важко відповісти без негативних наслідків. Кілька тижнів тому до нас приходили люди в масках. Перевірили телефони й сказали, що можуть повернутися. У дочки досі панічні атаки, коли хтось у двері дзвонить. Поки що повторно вони не приходили.
Поки що працівникам ЗАЕС дозволяють підписати контракт з "Росатомом" і з українськими документами. Однак Анастасія каже, це лише питання часу, коли на співробітників станції, де наразі працює понад три тисячі людей, почнуть тиснути, аби ті отримували російські документи. Вона пояснює, що, наприклад, медикам, які залишилися працювати в Енергодарі сказали, що ті не отримуватимуть премій, якщо не матимуть російського паспорта. Деякі комунальні підприємства відмовляються оформлювати зарплатні картки, якщо немає російських документів.
— Увесь час окупації в Енергодарі були охочі отримати російські паспорти, тому особливого пресингу щодо цього не було. Тиск почався нещодавно, — говорить Анастасія. — Проїжджаєш російський блокпост і маєш показати документи. Якщо в тебе український паспорт, виникає запитання, чому не береш російський. На вулиці можуть запитати документи. Якщо дістаєш український паспорт, можуть попросити показати телефон. В ньому немає бути додатків українського банкінгу, груп "Обналичка" тощо. Бо так вони зрозуміють, що ти отримуєш українську гривню і міняєш її на рублі, а це — "злочин". Я думала, такі обшуки стосуються лише чоловіків, але ні. Нещодавно моїй знайомій сказали на блокпосту: "Будь ласка, знайдіть час для отримання російського паспорта. Ви ж розумієте, краще це зробити зараз, щоб потім ми до вас не навідувалися".
***
Галина та Василь живуть у Сватовому, на Луганщині. Чоловік працює на одному з комунальних підприємств міста. Після указу Путіна, там почалися погрози тим, хто немає російських паспортів. Керівництво підприємства знаходиться в іншому місті, де вже отримало російські документи. Тепер вони вимагають цього ж від працівників у Сватовому, інакше — звільнення.
— Вони з самого початку окупації підганяють людей брати паспорти і є такі люди з адміністрації, що вже взяли, — говорить Галина. — Тепер на роботі питають, чи є охочі взяти паспорти. Але це запитують ті, хто у Сватовому живуть все життя, а не ті, хто приїжджає з керівництва. Минулого року чоловікові сказали, що тим, хто не отримає російський паспорт зріжуть зарплати на 30%, але поки це лишилося погрозами.
Галина каже, деякі працівники все ще не роблять російські паспорти. А ті, хто роблять пояснюють це тим, що так легше минати російські блокпости.
— Але є люди, які роблять російські паспорти, бо вони ідейні. Думають, Росія вже тут назавжди. Але поки критичного примусу немає. Біжать за паспортами тільки ті, хто хоче. З указом Путіна поки нічого не помінялося.
***
Сергій живе на окупованій частині Херсонщини, у Скадовську. Виїхати з міста на підконтрольну територію майже неможливо. Безпечна опція лише через Крим, де проводиться фільтрація для біженців з України. А виїжджати через материкову частину країни небезпечно через посилені перевірки та обстріли.
Взимку в місті було багато військових РФ і важкої техніки. Однак після кількох ударів по її скупченню, росіяни розосередилися в ближніх селах. Проте окупаційна адміністрація в Скадовську продовжує працювати, на відміну від багатьох інших міст лівого берега Херсонщини, звідки колаборанти виїхали.
Сергій один з тих, хто не брав російські документи. Він майже не виходить з дому і старається не привертати уваги російських військових, які ще залишаються в місті.
— Пишуть, людей шманають, якщо немає російських паспортів, — говорить Сергій. — Але це залежить від населеного пункту. В містах і селах ближче до Дніпра це відбувається активніше, ніж у нас. Мама їздить в сусіднє село через блокпост, в неї документи особливо не перевіряють. Але залежить від того, хто там чергує. Дехто може перевіряти, декому байдуже, хтось хоче просто швидше відбути ротацію і звалити. Випадків примусу брати російські паспорти не знаю, але можливо це є.
Сергій розповідає, що як і в інших містах, в Скадовську є ті, хто взяв російське громадянство добровільно. Є також і ті, хто взяв російський паспорт, бо інакше не може. Наприклад, працівники комунальних підприємств не можуть отримати зарплатну карточку без російських документів. Водночас в лікарні людей приймають і з українськими документами.
— Десь росіяни закручують гайки сильніше, десь їм байдуже, — говорить Сергій. — Я думаю, вони усвідомлюють, якщо буде контрнаступ, то зі Скадовська треба тікати зі швидкістю світла. Бо траса на Крим далеко і якщо її перерізати, далі звідси тільки вплав. У мене є знайомі, які взяли паспорти РФ, як мені здається, для виживання, але я точно не знаю і питати не можу, бо це небезпечно. Буду питати вже після звільнення.
***
Іван живе в окупованому Донецьку. Тривалий час він залишався в місті через сімейні обставини — мусив доглядати за бабусею. Кілька років тому Іван оформив собі український паспорт на підконтрольній території. Коли повернувся в Донецьк, йому довелося взяти довідку, аби цей документ "легалізувати" на окупованій території. Ані російського паспорта, ані паспорта "ДНР", у нього немає.
— Офіційно тебе за руку ніхто не тягне оформлювати російський паспорт, — пояснює Іван. — Просто створюються такі умови, аби ти його зробив. Щоб влаштуватися на роботу, або звернутися в якісь офіційні установи, потрібен російський документ. Продаєш чи купуєш квартиру, хочеш замовити товар в магазин — має бути російський паспорт. Рано чи пізно, думаю, вони зроблять перерахунок пенсій і їх теж можна буде отримати лише з російськими документами. Я весь цей час намагався уникати держустанов, поводжуся акуратно, тому проблем не виникає. Але якщо прийду кудись оформлюватися, вони можуть виникнути.
Іван каже, попри те, що йому вдавалося весь цей час уникати критичних ситуацій з документами, мешканців Донецька з українськими паспортами не вітають.
— Коли скасовували комендантську годину на свята і можна було пересуватися містом ввечері, могли зупинити патрульні. Якщо показуєш документи Росії або "ДНР", проблем немає. А якщо український паспорт, могли забрати у відділок, зняти відбитки пальців і залишити на пару діб в камері до "зʼясування обставин". Такі дії вони обумовлювали тим, що українські документи в Донецьку не легалізовані.
Раніше Іван працював дистанційно вдома. Зараз обставини змінилися. Щоб влаштуватися на роботу у Донецьку, потрібно зробити російський паспорт. Чоловік цього робити не планує.
— Лишатися тут я більше не хочу і не можу, — каже Іван. — Одна з причин — нерозуміння того, що відбуватиметься далі. Кілька тижнів тому у Донецьку відкрили мобілізаційну комісію з призову в армію для російських громадян. Хоча я до них не належу, але це вже тривожний дзвіночок. До того ж всі говорять про можливий контрнаступ. Але ніхто не знає, коли він почнеться, тому я хочу вибиратися.
Що каже українська влада
Після публікації указу Путіна міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук заявила, що російські паспорти брати не треба і за можливістю евакуюватися на підконтрольну частину України, або уникати контактів з російською адміністрацією до звільнення територій:
— Я не хочу, щоб люди потім давали пояснення в суді, захищаючи своє право, бо вони його мають. Я дуже хочу, щоб люди залишилися живими й неушкодженими, у тому числі й на ТОТ. І як профільний міністр розумію людей, які там залишаються, подекуди вибору немає. Але сказати, що я рекомендую брати паспорт — ні, ніколи.
Водночас Омбудсман України Дмитро Лубінець наполягає, що заради виживання відмовлятися від російських документів не потрібно:
— Я завжди підкреслював, що згідно з міжнародним гуманітарним правом, відповідальність за громадян, які перебувають на тимчасово окупованій території, несе країна терорист, РФ. Отже, ми як держава розуміємо, що в нас немає засобів захисту прав громадян, які там перебувають.
4 травня на пресконференції Дмитро Лубінець заявив, що українська влада не збирається карати тих, хто примусово отримав паспорт РФ:
— Кабмін ніколи не погодить добровільне отримання російського паспорта. Але тут йдеться про виживання. Зрозуміло, що не треба настільки різко давати такі заяви, бо вони чутливі для людей на окупованих територіях.
Також Лубінець додав, що зараз напрацьовують закон, за яким після деокупації можна буде офіційно відмовитись від російського громадянства, та що влада України вважає воєнним злочином примусову паспортизацію, але не отримання паспорта.
Що кажуть правозахисники
Правозахисники говорять, історія з набуттям українцями в окупації російського громадянства не нова. Паспортизація на окупованих до лютого 2022 року територіях Луганщини, Донеччини та Криму тривала давно і політики Росії, стосовно пришвидшення паспортизації, змінювалися весь час.
— У федеральному законі РФ, яким встановлювалася процедура і рішення про незаконне включення території АР Крим і міста Севастополя до складу Російської Федерації, було сказано, що кримчани автоматично набувають громадянства РФ. Тобто нібито з землею вони захопили й людей, — говорить правозахисниця центру Zmina Альона Луньова. — В українському законодавці ще з квітня 2014 року прописано, що таке автоматичне примусове набуття громадянства Росії не визнається Україною і не може тягнути за собою втрату громадянства України. Росія зробила висновки, і вже коли мова йшла про примусову паспортизацію мешканців Донецької та Луганської областей, зробили інакше. Мешканці цих областей отримували паспорти не на території, що була окупована. Їх для цього вивозили на територію Росії. Тобто паспорти не видавали на окупованій території, бо це де-юре не може бути визнано. Крім того, люди мали подати певний набір документів, а не набути громадянства автоматично.Так само як і зараз в Херсонській та Запорізькій області людина має подати певні документи, скласти присягу громадянина РФ.
— Що таке є цей указ (Путіна — ред)? Це фактично метод кнута — створення нових умов виживання для тих, хто ще не став громадянином Росії. Бо метод пряника був пропозицією отримати громадянство Росії з усіма пільгами — можливістю працювати, доступом до соціальних благ, медичних та освітніх послуг, — каже виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, та додає, що отримання російського паспорта в окупації, відповідно до українського законодавства, не має правових наслідків. Тобто це означає, що люди, які це зробили не є колаборантами.
— Неможливо передбачити через скільки окуповані території можуть бути звільнені, — говорить Павліченко. — Україна не визнає жодних документів і правочинів, які вчинялися на окупованих територіях з 2014 року. Кримінальної відповідальності за користування російським паспортом в окупації немає. А люди, які погоджуються на керівні посади в окупаційних адміністраціях або на роботу в органах міліції тощо, мають нести відповідальність саме за участь в цій роботі.
Проте російський паспорт, окрім іншого, означає й отримання певних обовʼязків, передбачених законодавством РФ.
— Це і військова служба, і певне обмеження права виїзду з території Росії й окупованих територій, зокрема, — пояснює Альона Луньова. — Це також питання доступу до персональних даних, біометричних даних тощо. Тобто отримання російського громадянства означає, що людина зʼявляється в правовому полі Росії, а отже стає для неї видимою.
— Людина, що погоджується отримати російське громадянство може бути одразу мобілізована, — каже Олександр Павліченко. — Тобто є питання вибору: чи погоджується людина стати солдатом Росії? Чи розуміє, що разом з паспортом, особливо якщо це чоловік призовного віку, отримує військовий квиток? Думаю, населення розуміє цю загрозу, бо це вже ставить питання колабораційної діяльності, якщо таке розуміння було і паспорт отриманий добровільно. Але досі є питання, як визначити, наскільки отримання російського паспорта було добровільним, чи це було на початку окупації, чи пізніше? Тобто є дихотомія. З іншого боку є третій вибір — виїхати, або бути депортованими з території Росії. Але всі не зможуть виїхати й не виїдуть.
