Після приходу до влади обраного президента США Джозефа Байдена Україна може розраховувати на системне продовження двопартійної підтримки США щодо безпеки та реформ, а також на повернення Вашингтона у процес врегулювання конфлікту з Росією після паузи, що тривала майже півтора роки.
В ексклюзивному інтерв'ю Суспільному колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер розповів про те, чого чекати від адміністрації Джо Байдена, про свою роль у скандалі з першим імпічментом Трампа та про врегулювання конфлікту на Донбасі.
Хто такий Курт Волкер
Волкер пішов зі своєї посади спецпредставника США з питань України у розпал скандалу з дзвінкому між президентами України і США восени 2019 року. У ході слухань у Конгресі, на додачу до свідчень Волкера, були оприлюднені 60 сторінок переписок дипломата з адвокатом Трампа Руді Джуліані, а також американськими й українськими політиками, які вказали на особливу роль спецпосланника, чия офіційна функція насамперед передбачала переговори України й Росії. Відтоді на цю посаду не було призначень.
Нині Волкер не обіймає офіційної посади, він є експертом аналітичного центру CEPA у Вашингтоні, що спеціалізується на Східній Європі і радником компанії BGR Group.
Чого чекати від адміністрації Джо Байдена та що може змінитися?
Найперше, що треба пам’ятати – для американської політики Україна означає дві геть різні речі. Перша – у чомусь Україна стала знаряддям, яке використовували як демократи, так і республіканці під час першого імпічменту. Це питання стало суто внутрішньополітичним, просто так сталося. Водночас всі знають, що Україна це велика країна, стратегічно розташована, важлива для Європи, Росії, тож всі розуміють, що йдеться про щось вагоме.
Тож існує сильна підтримка обох партій щодо територіальної цілісності, суверенітету, економічних реформ, верховенства права, антикорупційних реформ, допомоги у безпековій сфері. Ця двопартійна підтримка була і напередодні імпічментуПерший імпічмент президента США Дональда Трампа було ініційовано 24 вересня 2019 року. Розслідування, що передувало офіційному оголошенню імпічменту, було розпочато у зв'язку з заявою анонімного інформатора, який стверджував, що президент Трамп в липні 2019 року чинив тиск на президента України Володимира Зеленського у власних особистих і політичних інтересах, а саме з метою схилити українську владу до розслідування причетності до корупційних схем Гантера Байдена, сина колишнього віцепрезидента Джозефа Байдена., і під час, і після, і буде далі за Байдена. По-друге, люди, яких Байден номінує на ключові позиції добре відомі, вони дуже проукраїнські, мають досвід в питаннях України, тож ви побачите системне продовження підтримки.
Чого може очікувати Україна крім загальних слів про підтримку з боку США?
Дійсно, на політичному рівні, на рівні самого президента Байдена, пріоритетом буде внутрішня американська політика. А це боротьба проти пандемії коронавірусу, відновлення економіки, подолання расової та соціальної нерівності, зміни клімату. Тобто речі, які мобілізували виборців Байдена і важливі для Демократичної партії. Саме туди Байден направить більше своєї енергії. Тоді як зовнішньою політикою займатиметься уповноважена фахова команда.
Не думаю, що сам президент Байден буде настільки присутнім у питаннях України, як було за його віце-президентства. Ви побачите дуже активну команду в Держдепартаменті, Раді безпеки та Пентагоні.
7 років реформ, або ліпше сказати 20, чи навіть 30 років, не призвели до того, що Україна остаточно стала успішною демократією і сильною економікою, інтегрованою в економіку ЄС. Це зміни, які ще мають статися. На яку б домогу Україна не розраховувала – від США, ЄС, МВФ – ніхто не зробить за українців те, що вони мають зробити самі. Тож питання залишається.
Найважливіше зараз мати чіткий фокус Офісу президента і Верховної ради, щоб змінити систему і підтримувати демократичні інститути, ринкові реформи, економічні механізми, які запускають економіку за умов домінування верховенства права, незалежної судової системи.
Чи потрібна посада спецпосланника США щодо Україниі і чи буде вона створена знову?
Гадаю, потрібна, насамперед, саме така функція, роль. Її завдання – працювати у Вашингтоні і домагатися політичного консенсусу всередині США, координуватися з союзниками – Німеччиною, Францією, Великобританією чи такими країнами як Швеція, державами поза межами ЄС, як от Канада, бути публічним адвокатом України, говорити про неї тут у Вашингтоні та іноземних медіа. Всі ці речі потрібні і це не може бути лише посол США в Україні. Ця роль інша. Тож треба людина саме в американській столиці.
Питання, чи це має бути окрема людина, для якої це єдина функція, як це було для мене, чи це частина роботи заступника помічника держсекретаря з Європи, як, скажімо, це зробила свого часу Вікторія НуландВікторія Нуланд — американська дипломатка та політикиня, офіційна представниця Державного департаменту США у 2011—2013 рр. Пізніше — Помічниця державного секретаря США у справах Європи та Євразії.. Це має бути частиною завдання такої особи, бо все це потрібно робити. Останнє, що я знаю, адміністрація Байдена не планує призначати окрему людину, а радше дати ці відповідальності людині з існуючою посадою. Але ми не знаємо поки цього точно.
Якою може бути роль США в конфлікті з Росією і яка загальна оцінка переговорного процесу на Донбасі?
На жаль, я змушений погодитися, що конкретно щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, США були відсутніми більше року. Це нещасливий наслідок імпічменту. Він не змінив політику США, але зменшив американську залученість. Роль Сполучений Штатів – загалом підсвічувати весь процес, забезпечувати підтримку, зокрема і Європи, і створювати умови, за яких Путін таки схоче розв'язати існуючі проблеми. Наразі, я не думаю, що він це робить. Це для нього не надто гострий конфлікт, який є способом тиску на українську владу, щоб віддаляти Україну від Європи. Чим довше це триває без наслідків, меншу ціну він за це сплачує.
Завдання Сполучених Штатів постійно доводити, що Росія платить ціну за свої дії і та ціна зростає, а отже є привід домовлятися про щось інше. Головна роль лишатиметься за Францією і Німеччиною Залучення америкою конкретної людини може змусити США якось впливати на Росію.
Чи можливо, що вся стратегія Мінського процесу може бути згорнута?
Постійно існувала така тенденція, зокрема з боку Європи, що обидві сторони мають погодитися на компроміс, ніби є рівна відповідальність сторін. Я завжди був прихильником позиції, що війна точиться винятково на українській території, ніяких боїв на території РФ немає, Україна не захоплювала Росію, це Росія загарбала українські території і конфлікт триває на них. Вогонь порушується переважно з боку, який контролює Росія. Україна ж просто реагує і у більшості випадків не починає стріляти сама. Тоді, як всі перераховані вами позитивні кроки Про будівництво мосту в Станиці ЛуганськійУкраїни не вплинули на поведінку Росії, не принесли мир.
Звісно, це призвело до поліпшення гуманітарної ситуації, як скажімо, міст для жителів Луганщини, які можуть безпечніше пересуватися. Відведення військ зменшило кількість обстрілів і випадків порушення припинення вогню. Зрештою, торік загинуло менше українських військових.
Однак, структурно конфлікт не змінився. Тож потрібно, щоб Сполучені Штати повернулися до розмови, але й Німеччина та Франція максимально чітко сформулювали відповідальність Росії. Вона веде війну, контролює сили на українській території. Це її відповідальність. Я таки думаю, що якби ми були більш об’єднаними в тому, що роблять союзники, є шанси, що РФ звертатиме на це більше уваги.
Чи зустрічалися ви з українськими політиками, проти яких Мынфын США запровадив санкції? Чи вони намагалися з вами зв’язатися, зокрема Андрій Деркач, експрокурор Кулик, Андрій Теліженко?
Ні, я ніколи з ними не зустрічався. Під час слухань щодо імпічменту я зазначив, що в Україні я зустрічався з представниками різних політичних сил, зокрема тих, що орієнтуюся на Росію, чи національно орієнтованих, але не з цією групою людей.
Чого США, як союзник, очікує від України? Якою може бути реакція України на санкції проти політиків?
Адміністрація Байдена дійсно має подумати, що з цим робити. З одного боку, це виглядає природно: якщо США вводять санкції проти певних осіб, чи не мають бути відповідних дій з боку України? Думаю, що це те, на що і Байден, і українська влада мають звернути увагу. Водночас є ширша картина – ми не хочемо бути скуті цими внутрішньополітичними суперечками у США, спробами вплинути на наші вибори, які, так чи інакше, мають стосунок України. Не це пріоритет стратегічного порядку денного, бо справжнє значення мають незалежність, суверенність України, її безпека, реформи, добробут та інтеграція до європейських і трансатлантичних інституцій. Це важить більше для країни і населення.
Щодо структурних реформ, я зазвичай говорю про демонополізацію, антитрастове законодавство. Воно може нарешті зменшити ту роль, яку конкретні бізнесмени грають в українській економіці, зменшити їхній контроль над певними сферами. Це вичищення корупції з судової системи, ну і зрештою її подолання. І ось такий позитивний порядок денний має більше значення для США, ЄС, МВФ, звісно, у співпраці Україною. Не хочеться, щоб нас відволікали ці сварки, які важливі, але не ведуть нас у правильному напрямку.
Чи зверталися ви на той час до Державного секретаря Помпео з попередженням, що цей паралельний неофіційний канал комунікаціїУсі спроби адвоката Трампа Руді Джуліані комунікувати з вами ставить під загрозу офіційні дипломатичні відносини, якими займається посольство США в Україні?
Я все ж думаю, що це неправильне розуміння, неправильний опис того, ніби існував якийсь паралельний неофіційний канал комунікації. Пан Джуліані сам по собі – не окремий канал комунікації, а приватна особа, яка просуває власні інтереси. І я дав знати держсекретарю Помпео, що у нас виникла проблема, бо те, що Джуліані переповідав президенту США про президента Зеленського, його нову команду, не відповідало дійсності, було не точним.
І це таки впливало на сприйняття президентом України. Я казав, що ми маємо вирішити цю проблему, треба, щоб ухвалення дипломатичних рішень щодо військової допомоги, реформ, запрошення президента Зеленського до Білого дому, були засновані на фактах. Держсекретар Помпео повністю з цим погодився і був радий, що я намагався розв'язати цю проблему.
Зрештою, це було взято до уваги Конгресом і стало питанням розгляду під час слухань щодо імпічменту. Відтоді вже не можна було продовжувати нашу роботу, почався великий медіацирк, що тривав з вересня 2019 року до кінця лютого 2020-го. Неймовірно довго. Але на весь цей час через увагу медіа усі питання щодо співпраці з Україною були відсунуті убік.
Чи могли ви не занурюватися так глибоко в цю комунікацію?
Я думаю, це було б безвідповідальним з мого боку. Знати, що є суттєва проблема і не спробувати її вирішити – значить не виконувати мої обов’язків спецпредставника. Я думаю, що дуже добре, що дійсно цим не займався посол Білл Тейлор. У нього інша роль як посла США в Україні, але це таки була моя робота, як спецпосланника.
Як ви вважаєте, чи вимагав Трамп “послуги” від президента Зеленського?
Ні, це знову непорозуміння. Я не думаю, що жодне зі свідчень вказало на це. Для того, щоб щось вважати послугою має бути розуміння обома сторонами, що це так. Коли виникла затримка з наданням військової допомоги аж до кінця серпня, ми не говорили Україні "ви маєте зробити те і те”. Навпаки, ми хотіли, щоб це не звучало так, прагнули вирішити це питання як проблему уряду США, а не українську. Коли питання про допомогу постало у медіа, ставилися запитання мені, а я запевняв, що не треба про це турбуватися, Україна не мусить нічого робити, ми вирішимо це самі, і ми це зробили. Тому назвати це послугою, терміном “квід про кво” – спрощення. Це був складний процес ухвалення рішень у Вашингтоні. Так у президента могла бути власна мотивація, але ми вирішували це питання як внутрішнє. І зробили все правильно
Що сталося під час штурму Капітолію прихильниками Дональда Трампа? Яке значення цієї події для США, особливо, коли Конгрес проголосував за другий імпічмент президенту?
Моя особиста думка – ми досі з’ясовуємо деталі, як саме і що відбувалося того дня. Президент Трамп хоче зберегти підтримку руху його послідовників, протестного руху “Америка понад усе”, популістичного, націоналістичного спрямування, націленого проти інституцій. Попри те, що він програв на виборах, він хоче щоб цей рух існував, можливо, заради того, щоб знову балотуватися на виборах, але головним чином - аби залишатися в політиці. Ідеї Трампа і цей рух підтримують геть різні люди, деякі з яких готові вдаватися до насильства, радикальні у своїх поглядах, виходять за межі того, що підтримує президент Трамп. Закликаючи людей до Вашингтона, називаючи вибори вкраденими президент Трамп дав платформу людям, які є ще радикальнішими і вони скористатися цим.
Я думаю, що поліція, яка працювала в Капітолії діяла загалом добре. Я не з тих, хто її критикує. Так, вони не очікували таких дій, мали бути краще підготовленими, але добре, що вони і не застосували надмірного насилля. Нам було соромно за те, як поліція Вашингтона застосувала надмірну силу проти учасників протесту Black Lives MatterУ США з 26 травня тривали протести через вбивство темношкірого американця Джорджа Флойда поліцейським Дереком Шовіном. У поліції стверджували, що Флойд чинив спротив при затриманні та перебував у стані сп'яніння, а його смерть стала "результатом нещасного випадку". влітку.
Тому, я сподіваюся, були зроблені висновки, надмірна сила не була застосована. Зрештою поліція поновила контроль над Капітолієм за кілька годин з мінімальним застосуванням сили. Зараз ми підходимо до інавгурації 20 січня, у місті неймовірна кількість силовиків, тож вкрай мало шансів, що ви побачите якесь насильство.
