Рік тому, 23 червня, розпочався заколот ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина. “Вагнерівці” захопили адмінбудівлі в Ростові, пройшли Воронеж і, за словами Пригожина, були за 200 км від Москви. Але бунт згорнувся за добу. Що відбувалося в ті 24 години, що відомо про "Вагнер" у Бахмуті, чи функціонує ПВК сьогодні, чи відкрили проти бунтівників кримінальні справи й чи згадує їх російська пропаганда — у матеріалі Суспільного.
Перебіг заколоту
Фінальна фаза заколоту ПВК "Вагнер" тривала близько доби, а розпочався він за декілька місяців до 23 червня 2023-го — ще взимку того року. В цей час "вагнерівці" намагалися захопити Бахмут, Пригожин скаржився на великі втрати, критикував військове керівництво РФ, зокрема, міністра оборони Сергія Шойгу та начальника Генштабу Валерія Герасимова й обіцяв відвести “вагнерівців” від Бахмута нібито через брак боєприпасів.
Врешті, в червні 2023-го Міноборони РФ заявило, що найманці всіх ПВК мають підписати контракти з відомством (тобто, перестати бути найманцями приватних військових компаній), цю вимогу підтримав Володимир Путін. Пригожин вважав, що це призведе до втрати контролю за "Вагнером", пояснює Суспільному експерт програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики "Українська призма" Антон Оксентюк. Увечері 23 червня він анонсував "марш справедливості" на Москву та закликав всіх долучатись до нього. Приводом для цього нібито став обстріл російськими військами місця дислокації "вагнерівців" на Донбасі.
Протягом дня вони пройшли до Ростова, і далі — Пригожин запевняв, що представникам ПВК лишалося 200 км до Москви. За цей час в Росії проти нього порушили кримінальне провадження, а Володимир Путін заявив, що Збройні сили Росії отримали наказ ліквідувати "заколотників".
Офіційно перемовини з Пригожиним вів очільник Білорусі Олександр Лукашенко. Врешті він повідомив, що "вагнерівці" погодилися припинити заколот. Частина з них повернулася у польові табори. Частина, разом з Пригожиним, відправилася в Білорусь. Кримінальне провадження проти Пригожина закрили.
"Було цікаво спостерігати, як така подія, яка потенційно могла стати поворотним моментом не тільки у цій війні, але й стати каталізатором того, що ми можемо називати другою смутою в Росії — внутрішньополітичним протистоянням, — на ділі виявилася лише таким собі виступом профспілки в російському варіанті", — каже Оксентюк.
Історія Пригожина закінчилася за два місяці, 23 серпня. Тоді у Тверській області РФ розбився бізнес-джет. 10 людей, які були на борту, загинули. Серед них — й ватажок ПВК "Вагнер". Росія відмовилася від міжнародного розслідування. Версії катастрофи — від несправності літака до його збиття системою ППО.
"Осередок ["Вагнер"] перестав бути прогнозованим та шкодив репутації головної організації — путінській Росії. Критикуючи міноборони РФ та щедро сиплючи звинувачення у корупції, Євген Пригожин частково заплямовував увесь режим Путіна", — у колонці для "Радіо Свободи" писав дослідник медіа і тероризму Ігор Мисловський.
Втрати "вагнерівців" під Бахмутом
Формально битва за Бахмут розпочалася 1 серпня 2022-го. Українські військові обороняли місто дев’ять місяців, але врешті відійшли — на той момент Бахмут був повністю зруйнований російською артилерією.
Сукупні втрати росіян тоді оцінили в 60 тисяч вбитих та поранених — по одному на кожні пів метра захопленої території на цій ділянці фронту.
На початку червня "BBC News Русская служба" та "Медиазона" оприлюднили дослідження про втрати ПВК "Вагнер" біля Бахмута. Видання отримали список з даними 19 547 загиблих "вагнерівців".
Де тепер ПВК "Вагнер"
Частина офіцерського складу, що воювала в Україні, загинула з Пригожиним в літаку. Частина рядових "вагнерівців" перейшла до Росгвардії, в тому числі — до чеченського полку "Ахмат". Туди ж перейшов один із лічених командирів ПВК, які воювали на території України та вижили — це Олександр Кузнєцов з позивним "Ратибор".
Частина "вагнерівців" перейшла до ПВК "Редут". Цю приватну військову кампанію сформували у 2023 році під керівництвом російського Головного розвідувального управління (ГРУ).
"На ГРУ можна детально зупинитись. Найбільш ймовірно, що друга частина ПВК "Вагнер", яка діяла на території Близького Сходу, а також Африки, продовжує там свою діяльність. Її віддали під контроль саме ГРУ. Ще восени 2023 року ГРУ їздило африканськими країнами й запевняло лідерів цих держав, що для них, по суті, нічого не зміниться і що ПВК "Вагнер" продовжує там діяти", — говорить Антон Оксентюк.
З початку 2024 року "Вагнер" відновив рекрутинг в африканських країнах. "І там же вони досі продовжують діяти саме під брендом ПВК "Вагнер", — каже експерт.
В Африці "вагнерівці" підтримують місцевих політичних ватажків і контролюють території з природними ресурсами. Ідеться про золото, уран, літій та інші природні мінерали, яких потребує РФ. Антон Оксентюк виділяє саме бізнес-інтереси РФ в Африці, аніж необхідність мати великий політичний вплив.
Основні країни, де діє ПВК "Вагнер":
- Малі;
- Лівія;
- Судан;
- Буркіна-Фасо;
- Кенія;
- Мозамбік.
- Центральноафриканська Республіка;
BBC зʼясували, що в останній з них керує син Євгена Пригожина — Павло.
Також є дані про "вагнерівців" у Білорусі. Міноборони Великої Британії у лютому 2024 року стверджувало, що там залишається менше тисячі найманців компанії. У квітні Центр національного спротиву повідомляв, що на території Білорусі завершився восьмий вишкіл найманців для війни проти України під керівництвом інструкторів з ПВК "Вагнер".
Кримінальні переслідування "вагнерівців"
У грудні 2023 року російське видання "Верстка" писало, що за рік у Росії завели понад 190 кримінальних справ стосовно колишніх ув'язнених, яких до цього помилували за участь у бойових діях в Україні у складі ПВК "Вагнер".
Журналісти "Верстки" підрахували, що найчастіше "вагнерівців" судять за статтями про крадіжку — 83 справи, порушення правил дорожнього руху — 27 справ, а також за статтями про наркотики — 23 справи та вбивства чи спроби вбивства — 20 справ.
Антон Оксентюк зазначає, справ проти учасників заколоту, принаймні про які відомо в публічному просторі, у РФ не відкрили.
Путін змінив Шойгу не тому, що обіцяв це Пригожину
Однією з вимог Пригожина під час заколоту було "видати" йому Валерія Герасимова та Сергія Шойгу. Після того, як ватажок "Вагнера" припинив бунт, у Росії обговорювали імовірну відставку міністра оборони. Після президентських виборів у Росії Путін 12 травня звільнив Шойгу, перевівши на посаду секретаря Ради безпеки.
"Деколи можна спостерігати думку, що відставка Шойгу є виконанням обіцянки Путіна вже мертвому Пригожину. Я не згоден, — говорить Оксентюк. — Теперішні зміни в Міноборони відбуваються, бо Путін не задоволений темпами та результатами військових дій".
Тому замість Шойгу лідер Кремля поставив на економіста Андрея Білоусова — нового міністра оборони. Він має три завдання: провести аудит бюджетів Міноборони РФ, налагодити роботу військово-промислового комплексу та готувати армію до довгої війни.
Чи говорять зараз про "вагнерівців" російські ЗМІ
Офіційна пропаганда ще з кінця 2022-го ігнорувала заяви Пригожина. "Російська пропаганда не звертає увагу на радикальні вияви, які можуть так чи інакше спокуситися на тему влади РФ. Тому вона ніяк не говорила про ПВК "Вагнер" і не робить цього зараз", — каже Антон Оксентюк.
Якщо говорити про російських військових блогерів, частина з них, ще коли Пригожин був живий, підтримувала його риторику, але за мірками Росії вони — локальне середовище. Тож, говорить Оксентюк, не може йтися про те, що їхні дописи мають якийсь вплив.
Чи можливий другий "марш"
Після смерті Пригожина не надходило жодної інформації, що "вагнерівці" досі обстоюють ідеї ватажка і готують якісь заходи. "Єдине, що можемо бачити, певне публічне засудження (розформування ПВК "Вагнер" — ред) з боку російських воєнних кореспондентів. Але далі цього, знову ж таки, нічого не дійшло", — каже Оксентюк.
Крім Пригожина, вважає експерт, таких же впливових, за російськими мірками, військових, що невдоволені керівництвом країни, в Росії не залишилося: "Тому розмови про потенціал нового бунту, з моєї точки зору, є безпідставними".
