"235 засуджених колаборантів в Україні перебувають на пробації" — директор Центру пробації

"235 засуджених колаборантів в Україні перебувають на пробації" — директор Центру пробації

Олег Янчук директор Центру пробації
Олег Янчук, директор Центру пробації. Фото: Facebook / oleg.yanchuk.146

Після початку великої війни Кримінальний кодекс України доповнили статтею 111-1 "Колабораційна діяльність". Найсуворіше покарання за неї — до 15 років ув'язнення. Але суд може ухвалити покарання, не пов’язане з позбавленням волі — умовний термін або заборону обіймати певні посади. Такі засуджені підпадають під пробацію. Що це таке та як працює Олег Янчук, директор Центру пробації, розповів Українському Радіо.

Суд призначає, в який спосіб відбуватимуть покарання колаборанти. Їх можуть відправити не у в’язницю, а на пробацію — за місцем проживання, на програму перевиховання. Скільки таких в Україні?

Зараз на пробації перебувають 235 громадян, засуджених за колабораційну діяльність. Пробація — це виконання покарання, альтернативне позбавленню волі. Але у людей, яким говорять, що правопорушник не запроторюється у в’язницю, виникає питання: "Винуватцю пробачають? Він же нашкодив, а ми його залишили в суспільстві". Ні, ми його не просто залишили в суспільстві. Ми залишили його виконувати покарання і він має певне коло обов’язків, покладене законом або рішенням суду. Він перебуває під контролем пробації. За будь-яке небажання робити те, що на нього покладає закон і суд, покарання може змінитися на суворіше.

У нас є в цілому 646 людей, які засуджені за злочини проти основ національної безпеки. Це в кримінальному законодавстві від статті 109 до статті 114. Люди засуджені до різних покарань. Зокрема, якщо говорити про статтю 111-1, там немає нічого дивного, оскільки санкції в першій і другій частині покарання"Публічне заперечення збройної агресії", "Добровільне заняття посад в окупаційній владі, не пов’язаних з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарчими функціями" називаються: "Заборона обіймати певні посади й займатися певною діяльністю". Якщо раніше ми таке покарання виконували максимально три роки (в нас загалом три тисячі таких людей), то щодо колаборантів, хоча і без позбавлення волі, але від 10 до 15 років ми контролюватимемо, щоб ця людина не обійняла посаду, яку їй заборонив суд, або не займалася забороненою судом діяльністю. Ця людина не може без погодження з органом пробації виїжджати за межі України та повинна за викликом прибути у підрозділ, щоб ми виконували певні дії, пов’язані з виконанням покарання.

Читайте також: Колабораційна діяльність: юрист зі Львова пояснює, що підпадає під це визначення

Які це можуть бути зобов’язання?

На сьогодні зобов’язання передбачені законом — періодично відмічатися в органах пробації. Періодичність залежить від рівня небезпеки вчинення повторного порушення. Це може бути від одного разу на тиждень до одного разу на квартал. Є і заборона змінювати без повідомлення пробації місця роботи, проживання або навчання. Також суд може покладати обов’язки не виїжджати без погодження з органом пробації за межі України, публічно попросити вибачення, працевлаштуватися або стати на облік в центрі зайнятості, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Є ще цікавий обов’язок — дотримуватися вимог щодо вчинення певних дій або обмежень у пересуванні та спілкуванні.

Що мається на увазі?

Це обов’язки не лише для колаборантів, а загалом для різних категорій злочинів. Обмеження спілкування може стосуватися і злочинів, пов’язаних з насильством, якщо в людини є ризик вчинення насильницьких дій щодо певних груп, певних осіб. До них забороняють наближатися.

З ким забороняють спілкуватися засудженим за колабораціонізм?

Суд досліджує обставини життєдіяльності засудженого, про які інформує пробація. Але що стосується колаборантів, давайте трохи переключимося на ще одне складне питання. Колаборанти — це дуже специфічна категорія наших "клієнтів". Якщо ми говоримо про людей, що вчиняють кримінальні злочини насильницького та майнового характеру і потрапляють на пробацію, вони — кримінал, субкультура. Злочинці-колаборанти незвичайні тим, що вони такі ж, як і всі: в них немає кримінальних схильностей, кримінальної субкультури. У них є неправильна ціннісна орієнтація. Деякі з них впевнені, що нічого не зробили. Якщо такий потрапляє до нас на пробацію з вироком, де написано, що він щиро покаявся, то ні, це не так. Він просто сказав це для того, щоб отримати легше покарання.

В цьому й полягає специфіка цих людей — в них немає правильної комунікації з суспільством. В них є система цінностей, вони навіть розуміють, про що йдеться, коли ми говоримо про українську національну культуру, ідентифікацію. Але вони не сприймають це як своє. Вони знають, що воно є, розуміють, що це таке, але не сприймають. Ми проводили наукове дослідження і саме психологи це сказали.

Читайте також: Пошук колаборантів, поліція на війні та "Гвардія наступу" — інтервʼю з новим главою МВС Клименком

Як з цим можна працювати?

У межах покарання дотримуватися певних дій. Суди ухвалювали цікаві рішення: вивчити пісню "Батько наш Бандера", або вірші. В чому пробація відрізняється від органу, який просто здійснює кару? Вивчити ці вірші можна було, це просто здатність людського розуму. Але в нас трішки інший підхід: ми зв’язувалися з вчителями літератури шкіл або технічних закладів і просили вивчити цей вірш з нашими "клієнтами" за правилами навчання. І там вже йде бесіда…

На тему: "Що хотів сказати автор цим твором?"

Абсолютно вірно. Для того, щоб людина трошки в голові перекрутила такі цікаві речі. Й дослідження, яке провели психологи, показало, що цих людей можливо виправити лише витягнувши за межі їхнього звичного кола. Тому що всі проблеми або в них у голові, або в колі спілкування, яке їх влаштовує. Ми виявляли в дослідженні, що навіть молоді люди є прихильниками Радянського Союзу, тому що в них в сім’ї так було заведено: "СРСР — це найкраща країна". Він її в очі не бачив, але впевнений, що це була найправильніша країна. Тому, по-перше, людину треба висмикнути з цього кола і, по-друге, включити її на якомога довший термін перебування в групи активних "інших" — людей, які займаються волонтерством, заходами, пов’язаними з національною самоідентифікацією.

Читайте також

На початок