13 лютого Володимир Зеленський представив нового керівника Міністерства внутрішніх справ України — Ігоря Клименка. Зміни стались через авіакатастрофу в Броварах і загибель голови МВС Дениса Монастирського. Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Суспільне поговорило з Клименком про те, як просувається розслідування авіакатастрофи, до чого МВС готується 24 лютого, про участь співробітників підрозділів МВС у війні та про "Гвардію наступу" — штурмові бригади, набір в які оголосило Міністерство внутрішніх справ.
До чого готується МВС 24 лютого?
Пріоритет на сьогодні — перемога. Щоб її досягнути, необхідно кожному на своєму місці виконувати функції, що покладені на нас державою. Для Міністерства внутрішніх справ це — робити все можливе для того, щоб наші бойові підрозділи — Нацгвардії, Прикордонної служби, Нацполіції, були готові до будь-яких дій і до будь-яких жорстких відповідей ворогу на театрі бойових дій. Це перше. Другий пріоритет — утримати криміногенну ситуацію в країні.
Наступне — ми вже задокументували майже 64 тисячі воєнних злочинів. Це величезна робота. Не тільки задокументувати, а і зберегти доказову базу, і разом з іншими правоохоронними органами довести ці справи до логічного кінця. Наступне — ціла країна переживає раз на тиждень-два масовані ракетні удари й обстріли. І першими на них приїжджають рятувальники, пожежники.
Чи очікуєте масованих обстрілів або провокацій саме 24 лютого?
Ми вже рік працюємо в такому стані, що обстріли можуть бути. Головне: чітко виконувати елементарні правила. Якщо є сигнал повітряної тривоги, треба йти в укриття. Це єдиний шанс зберегти не тільки фізичне, а і ментальне здоровʼя.
В авіакатастрофі у Броварах загинуло 10 співробітників МВС. Зокрема, і тодішній міністр Денис Монастирський. Коли ми можемо чекати на перші результати розслідування?
Процесуальне керівництво здійснює Офіс генпрокурора. Як тільки будуть закінчені всі експертизи — і які ми проводили, і експертизи з нашими колегами з Франції з Airbus, як тільки будуть закінчені всі розслідування, буде спільна загальна картина, яку прокурори й представники ДБР та СБУ, які також ведуть це розслідування, зможуть донести до широкого загалу.
А ваш прогноз. Це місяць-два-три?
Думаю, місяць-півтора.
Читайте також: Загибель міністра внутрішніх справ в катастрофі в Броварах — спогади про Монастирського
І Нацгвардія, і Державна прикордонна служба так чи інакше задіяні в зоні бойових дій. Наскільки люди в цих структурах виявилися готовими до таких викликів?
Не можна було перевірити як кожен військовослужбовець чи поліцейський буде себе поводити на полі бою. Перші години війни показали, що люди й морально, і професійно були готові. Прикордонники перші зустріли ворога, ще коли він зайшов Чорнобильською зоною. По дорозі також нацгвардійці й поліцейські чинили опір ворогу. Нацгвардійці в Гостомелі зупинили ворога й армаду гелікоптерів. Росіянам не вдалося зайняти плацдарм і, відповідно, все після цього пішло не так.
Що стосується Сходу або Півдня країни, де перебувають великі сили противника, там також разом із військовими ЗСУ знаходяться прикордонники, поліцейські, нацгвардійці.
Прикордонники воюють, наприклад, біля Бахмута. Наскільки рівень їхньої підготовки достатній для того, щоб витримувати такі бої.
За останній місяць прикордонники не залишили жодного опорного пункту чи вогневої точки. Вони до цього ніколи не воювали, не вчились цього робити. Це не сухопутні війська, але війна все змінила. І навіть поліцейські часто беруть участь саме в бойових діях. Формування нових підрозділів, бригад цьому доказ.
Чи отримують прикордонники чи нацгвардійці західну зброю, яку нам передають партнери?
Звичайно. Вся зброя заходить через Міноборони. Але оскільки ми воюємо, маю на увазі підрозділи системи МВС, військові також розподіляють цю зброю і серед наших підрозділів.
Одне із завдань, які зараз виконують співробітники МВС, це робота на звільнених територіях. В чому там для вас головні виклики?
Перше питання — замінування території. На сьогодні ми говоримо про замінування 30% території України. Можу сказати з досвіду: чим довше противник знаходився на наших територіях, тим складніше їх розміновувати. Чим швидше він з території виходив, тим більше “мін із секретом” було залишено, тим більше вибухівки із підвохом було закладено в будівлі й на дороги.
Вам доводиться працювати й з людьми, які там живуть. Зокрема, з тими, що підтримували Росію.
Звичайно. По-перше, ми маємо забезпечити всіх гуманітарною допомогою. Мають відновити роботу державні органи влади. Але також ми проводимо стабілізаційні заходи зі 100% людей, які проживали на цих територіях. Ми нікого не забуваємо. Спільно зі Службою безпеки України, Офісом Генерального прокурора виявляємо колаборантів. У нас є багато матеріалів і заочних підозр, які ми оголошуємо і тим, хто пішов з росіянами зі звільнених нами територій, і тим, хто зараз перебуває на тимчасово окупованих територіях. Ми знаємо, хто проводив і організовував "вибори", хто агітував, хто в школах викладав "Великую русскую историю", хто хотів спотворити нашу державу. Жоден із цих людей не уникне покарання.
Скільки залишається в російському полоні людей безпосередньо зі структури Міністерства внутрішніх справ?
Ще достатньо багато. Більше тисячі. Штаб, який створений при управлінні розвідки, працює цілодобово, робить все можливе, щоб обмінів було якнайбільше. Це наш обовʼязок, щоб кожен українець, який потрапив у полон, повернувся.
Ви зустрічаєтесь із підлеглими, які повертаються з полону?
Звичайно. За моєю вказівкою на такі обміни приїжджають високопосадовці МВС разом із представниками інших служб для того, щоб організувати побут цих людей недалеко від місця самого обміну. Потім ми їх розподіляємо по медичних закладах. Після цього організовуємо реабілітацію, якщо необхідно, лікування за кордоном, протезування.
Читайте також: "Російська сторона не погоджується на обмін всіх на всіх" — омбудсман України
За підсумками розслідувань у 2022 році правоохоронцям повідомлено 1000 підозр. В цю цифру входять, зокрема, і розслідування справ, що стосуються державної зради, колабораціонізму, загроз нацбезпеці.
Структура МВС — це зріз України в цілому. Багато цивільних колаборантів, на жаль, у Запорізькій, Херсонській області й невелика частина туди попадає і правоохоронців. Це — вороги держави. Я тільки тішусь, що їх небагато, менше ніж 1%, навіть менше, ніж пів відсотка.
Система Міністерства внутрішніх справ і підрозділи, які входять до МВС, швидко зробили все, щоб такі люди не рахувались у наших списках. Ми очистились і стали сильнішими.
Можливо ви почали проводити перевірки десь в регіонах, щоб розуміти, хто потенційно може нести таку загрозу?
Ми проводимо зараз такі перевірки. Навіть формування нових підрозділів або рекрутинг кандидатів на службу проходить жорсткіше, ніж було до війни. Ми перевіряємо кожну людину і, звичайно, завжди залучаємо поліграф. Потім за цими людьми, поки у них йде процес становлення, у нас дуже прискіплива увага.
Поговорімо про "Гвардію наступу". Навіщо МВС штурмові загони, якщо вже є штурмові підрозділи в структурі ЗСУ?
По-перше, велика протяжність лінії фронту. На ній знаходяться і прикордонники, і нацгвардійці, і поліцейські. У нас є зведені загони, які знаходились на війні ще з 2014 року. Вони залишились. Хтось із них у свій час звільнився зі служби, хтось проходив службу далі у підрозділах прикордонної служби, нацгвардії або поліції. Після того, як ми на добровільних засадах запропонували створити один чи два підрозділи, зʼявилось багато охочих у всіх службах. Сам кістяк підрозділу будь-якої бригади, яку ми створюємо, — він із діючих військовослужбовців та поліцейських.
Тобто, ці люди складуть ядро цих бригад?
Так. Це ядро, яке потім буде і навчати, і навколо нього будуть формуватись взаємовідносини в цих колективах. Бо ці люди, як правило, пройшли бойові дії. Більш того, інша частина цих підрозділів — добровольці з-поміж цивільних, але з тих, хто також працював і служив в ЗСУ, прикордонній службі, поліції, або навіть ще в міліції. Ці два кулаки, їх поєднання і має створити силу і загартованість кожної такої бригади.
Ви цю ініціативу координували із Генштабом?
Ця ініціатива в першу чергу обговорювалась із Верховним Головнокомандувачем. Ми робимо все для того, щоб період навчання і злагодження були максимально ефективними. У нас не так багато часу, але ми сподіваємося на досвід наших добровольців, який допоможе нам достатньо швидко опанувати воєнне мистецтво і влитись у Сили оборони.
Про який період підготовки ми говоримо?
Про 2-4 місяці. Ми не готуємо так, що набрали, умовно, п’ять тисяч людей і всі вони мають уже бути готовими до участі у бойових діях. Ми говоримо про кістяк, який уже пішов на навчання і на добір добровольців, які потім будуть вливатися в підрозділ і також після цього направлятись на навчання. Це буде поступовий процес.
З всієї кількості заявок, який відсоток складають люди з середини системи?
На сьогодні це близько 50%.
Тобто, серед них є і люди, які до цього часу воювали в інших підрозділах Нацгвардії, Держприкордонслужби?
Здебільшого, це люди вже призначені в нові підрозділи.
Чи немає побоювання, що те, що вони переходять в нові бригади, може послабити формування, в яких вони служили до цього?
Ні. Ми проводимо рекрутинг і набираємо людей в підрозділи, з яких вони переходять.
Під вашими заявами на рахунок "Гвардії наступу" у різній формі повторюється коментар: "Скільки людей у погонах сидять по кабінетах, а бригади повинні із добровольців формуватися". Що б ви відповіли на це?
Люди із кабінетів, по-перше, якщо вони не добровольці й не вміють, і не хочуть воювати, мабуть, з них толку на полі бою не буде. І по-друге — в кабінетах також потрібні люди, питання логістики включає десь 30% успіху того чи іншого підрозділу.
Тобто, це те, чим, зокрема, люди в кабінетах займаються?
В тому числі. Комусь треба розгортати госпіталі, комусь лікувати, комусь перевозити із поля бою до лікарні того чи іншого бійця. Кожен боєць має три рази на день поїсти, хоча б два, якщо ідуть запеклі бої. Бійці мають відпочити, прийняти душ, отримати грошове забезпечення, боєприпаси. Ми маємо вчасно заправити техніку, вчасно її відремонтувати й так далі. Це великий процес, який іде паралельно із формуванням підрозділів. Військовий не має думати більше ні про що, як про свої навички, професійний рівень і про дії в складі відділення, відділу чи роти. Решту йому мають забезпечити люди в кабінетах.
На Донбасі штурмові групи росіян часто йдуть на завдання з легким озброєнням і це призводить серед них до великих втрат. Чи штурмові бригади "Гвардії наступу" будуть добре озброєними?
Так. А головне — у них будуть толкові командири. Ви згадали наступ на Сході, коли у ворога в день 300, 400, 500 людей може загинути, тому що люди йдуть через поле або ліс без будь-якої тактики й просто намагаються задавити чисельністю. Ми так до людей не ставимось. Ми будуємо політику на тому, що максимальна кількість людей має бути не враженою. Для цього вони мають бути підготовлені, екіпіровані, озброєні.
Що є ключовим для людини, яка хоче подати заявку у "Гвардію наступу"? Або кого ви точно відсієте?
Ми відсіємо людину, яка була колись засуджена за скоєння тяжкого злочину. Відсіємо людину, яка має низькі моральні якості. Бо вони впливають на все оточення. Відсіємо того, хто сумнівається. Хто настільки індивідуальний, що не може працювати у колективі.
В першу чергу ми даємо кожній людини проявитись. Проявити індивідуалізм у складі колективу. Якщо такі люди патріотично налаштовані, хочуть якнайшвидше вигнати ворога за межі кордонів держави, якщо просять навчити, таких ми будемо брати. Є такі, що бояться. Ми їх готуємо так, щоб вони після першого розриву снаряда біля себе не злякалися. Психологічна підготовка має сильні важелі у формуванні здорового військового колективу. Це робота для справжніх чоловіків.
І жінок?
Звичайно! Але у нас такі жінки, що можуть бути навіть сміливішими від чоловіків. До речі, багато жінок у "Гвардію наступу" ідуть і ми залюбки їх беремо. Якщо вони проходять, звичайно, медичні та фізичні тести.
Читайте також: Військовий облік жінок: що каже закон та як стати за власним бажанням
Тобто, патріотизм у нас у списку того, що потрібно, аби вступити у "Гвардію наступу", а страх — не перешкода?
Зі страхом ми працюємо. Якщо є страх, є обачність, то більша ймовірність, що військовий пошкодує і себе, і побратима, і не буде віддавати безглуздих команд. Будь-яка операція має бути осмисленою і направленою на знищення ворога, а не на якісь безглузді дії. Тому ми вчимо тактиці, вчимо володіти зброєю та захищати себе на полі бою.
Читайте також
- Глава НАЗК — про майно Королевської у Підмосков'ї, прецедент Киви та маєток Халімона
- "На мій садочок упав вертоліт". Репортаж з місця падіння гелікоптера у Броварах
- "Ми маємо готуватись до наступу" — секретар РНБО Данілов
- Щодня змушували вчити вірші про "родіну Росію". Прикордонниця Людмила Кравчук про полон та повернення додому
