Перші мобілізовані солдати з Росії уже прибувають у Донецьку область, каже командувач Об'єднаних сил Сергій Наєв. РФ укомплектовуватиме ними військові частини, які зазнали втрат. За словами Наєва, вони можуть сформувати три армійські корпуси для наступу. Окрім цього, кількість російських військ збільшилася у Білорусі, що підвищує загрозу наступу на півночі. Чи може Росія піти в новий наступ із Білорусі, чи може продовжувати масовані атаки з повітря, що сталося на Керченському мосту та чому в лютому противнику вдалося так швидко захопити Херсон — про це в інтерв’ю Сергія Наєва Суспільному.
Чи достатньо у Росії ресурсів, щоб такі атаки, як були 10 жовтня, стали системними?
Військових ресурсів, ракет, засобів, які наносять ураження цивільній інфраструктурі, військам достатньо. Усе залежить від військово-політичних рішень керівництва РФ та командування, яке здійснює наступальну операцію на територію України.
Не завжди бачимо такі масштаби ракетних ударів по цивільних об’єктах. Як для себе це пояснюєте?
Показати військово-політичному керівництву Росії, що вони контролюють ситуацію після їхніх провальних дій на Харківському та Херсонському напрямках. Змінився керівник стратегічної наступальної операції на території України. Ці аспекти зумовили такий удар.
У Кремлі кажуть, що такі ракетні удари можуть продовжуватися у випадку "спроб проведення терактів" на території Росії. Ці погрози можуть вплинути на удари по військових об'єктах в окупованому Криму?
Військове командування України приймає рішення, які є достатніми для того, щоб знижувати військову загрозу з боку РФ. Зазначені слова не можуть впливати на рішучість військового керівництва ЗСУ.
Вибух на Кримському мості. Що це було?
Нам про це достеменно невідомо. З даних, які надходять з країни-агресора, це могли бути розборки між силовими відомствами на території РФ. Вони штучно зробили це причиною масованого удару по Україні.
Ви маєте брата в Криму. Чи він зараз там?
Так. Для мене це безпечно, я з братом не спілкуюся після того, як ми працювали в зоні ООС.
Росія оголосила про проведення мобілізації. Вона торкається й українців на території Криму. Чи ваш брат під неї потрапив?
Мені не відомо і я цим не цікавлюся. Зі всіма, хто прийде на нашу землю у формі окупанта, вчинимо, як і з рештою.
Як російська мобілізація вплине на ситуацію на фронті?
РФ поповнює ті військові частини, що зазнали втрат. Мобілізаційний ресурс прибуває на територію Донецької області та на інші напрямки. Щодо подальших дій — мобілізація призведе до нових військових формувань на території РФ, за допомогою яких військово-політичне керівництво і командування буде намагатись здійснити перегрупування. Це може вплинути на переформатування їхньої наступальної операції. Можуть утворити понад 3 армійські корпуси, 4 дивізії, 10 структур типу полк, 10 мотострілецьких дивізій територіальних військ, 3-4 бригади територіальних військ. Це потужна сила, але для її підготовки треба час.
Чи зможе ця мобілізація зупинити український контрнаступ?
Усе буде залежати від ресурсів РФ та від ресурсів, які будуть поставляти нам західні партнери. Західна зброя більш новітня, високоточна, ми її швидко опановуємо і використовуємо. Якщо вчасно її отримаємо, перевага буде на нашому боці.
Читайте також: "Країна та армія "натівського" стандарту": 5 питань про заявку України на вступ до НАТО
Яка кількість військ РФ зараз на території Білорусі?
До 1000 військових. Там 6 російських літаків ударного типу. 4 пускові установки "Іскандер" та 12 ЗРК С-400. У Білорусі проводяться заходи з підготовки аеродромної мережі та інфраструктури для розгортання військ і сил РФ. Була оголошена чергова перевірка готовності сил Білорусі, будуть проводитися тренування. Це демонстрація їхньої готовності й штучне підвищення градуса напруги.
Чи може бути повторний наступ Росії з боку Білорусі?
Рівень військових загроз вимірюється відповідною чисельністю, складами та бойовим потенціалом. З накопиченням сил та засобів РФ у Білорусі буде створюватися загроза повторного наступу у північній зоні й на місто Київ. Рівень загроз постійно вимірюється нашими розвідувальними органами. Ми як професійні військові реагуємо, щоб наші війська були у відповідній чисельності. Ми до наступу готові, ситуація контрольована.
Чому на початку вторгнення росіянам вдалося так швидко пройти до околиць Києва?
Більша частина ЗСУ виконувала завдання на сході. Усі загрозливі напрямки прикривалися ЗСУ у штатах мирного часу. Після нашої мобілізації їхня чисельність стала такою, що наступ був зупинений. На Київському, Чернігівському напрямках ворог був відбитий і відійшов.
Якщо підуть з боку Білорусі в районах Житомирської, Рівненської областей — там, де раніше не наступали?
Ми розуміємо, як діяти, й будемо вживати необхідні заходи.
Читайте також: Лиман — український. Фоторепортаж зі звільненого міста на Донеччині
Яким для вас було 24 лютого?
Я перебував на пункті управління в центральній Україні. За декілька діб до вторгнення ми віддали розпорядчі документи на вивід всіх військових частин у райони бойового призначення відповідно до тих планів, які кожен командувач на своєму напрямку прийняв за основу. У моєму підпорядкуванні було 5 сухопутних угруповань, угруповання ВМС і частина Повітряних сил. Деякі угруповання залишилися у підпорядкуванні Головнокомандувача ЗСУ, генерала Залужного.
Близько 22:00 23 лютого внаслідок отримання мною дуже достовірної інформації я довів кожному підпорядкованому мені командувачу про початок вторгнення о 04:00 24 лютого. Після того я і всі посадові особи мого пункту управління перебували на робочих місцях, моніторили ситуацію і з початком нападу на підрозділи ДПСУ, з початком обстрілів з території як Білорусі, так й інших напрямків реагували, управляли відбиттям ударів.
Страшно не було?
З початку лютого ми готувалися до таких дій. Чітко відстежували дані, які нам надавали країни-партнери з розвідки, наші розвідувальні органи. У такому стані звикаєш до того, що воно от-от має настати. Це з психологічної точки зору. А вже коли сталося — було спокійно. Просто віддавалися відповідні команди, розпорядження, щогодини отримувалися відповіді, доповідалося Головнокомандувачу ЗСУ, йшла звичайна воєнна робота.
А сам масштаб вас здивував? Бо в найвищому політичному керівництві України казали, принаймні на початку повномасштабного вторгнення, що орієнтувалися на те, що таке вторгнення все ж може бути тільки зі сходу України.
Розглядалося декілька варіантів. Ми, військові люди, маємо бути готові до найгіршого варіанту. Тобто й до наступу з усіх тих напрямків, за якими й відбулося повномасштабне вторгнення. Взагалі декілька років ми відпрацьовували навчання з усіх цих напрямків, і завжди відпрацьовували, як відбити наступ і відновити втрачене становище.
На початку повномасштабного вторгнення ви відповідали за південь. Що пішло не так?
Угруповання на території Херсонської й частини Запорізької областей виконувало стабілізаційні дії. Відповідно до рівня загроз, який підіймався або знижувався, воно насичувалося військами. Зокрема, у 2021 році внаслідок проведення навчань на тимчасово окупованій території Криму було збільшення військ і це угруповання також отримало додаткові сили, які розміщувалися у відповідних районах. Усе залежить від кількості військ і відповідних загроз.
Перед повномасштабним вторгненням ЗСУ передали комплект військ, який діяв на тих чи інших напрямках. Цей комплект був у штатах мирного часу і більша частина, як я зазначав раніше, перебувала на території Донецької й Луганської областей. Тобто було недостатньо військових на півдні?
Було стільки, скільки було в Збройних силах України. ЗСУ і ті командувачі, які керували угрупованнями — а там були досвідчені генерали, — здійснювали управління тими військовими частинами, які були в їхньому підпорядкуванні. Ми вели збройну боротьбу з переважаючими силами противника.
Відразу були також завдані масовані авіаційні удари по території України, по аеродромах, по інших військових об’єктах. До речі, коли ми спілкувалися з полоненими льотчиками, вони не могли усвідомити, чому не виконали завдання. На початку кожен з них мав ціль з відповідними координатами й після нанесення ракетних і бомбових ударів вони поверталися на свої аеродроми й доповідали керівництву, що всі цілі знищено. Надалі, коли ворожа авіація на одному із напрямків залетіла на територію України, вони спочатку не вступали в бій з нашою ударною авіацією тому, що думали: звідки вони взялися, ми ж усіх знищили.
ЗСУ вели боротьбу зранку 24 лютого в умовах масованих ракетних і авіаційних ударів, швидкого просування ворожих сил, великої їхньої кількості, бойового потенціалу. Тому ми й бачимо, що ворог в рамках своєї наступальної операції швидко просунувся. І на Київському, і на Чернігівському, і на Сумському і, зокрема, на Херсонському напрямках. ЗСУ в тих умовах виконували завдання, героїчно боронячи українську землю.
Читайте також: Злість, страх та втома. Жителі сходу та півдня України — про "приєднання" до РФ
Просто є різні версії — державна зрада, недбалість з боку місцевої влади або військового командування. Були чутки про те, що перед вторгненням розмінували Чонгар, мости. Що б ви відповіли людям, які апелюють до такої інформації?
На території Херсонської області мінно-вибухові загородження, а також підготовка до підриву окремих мостів були здійснені ще з 2016 року. Надалі війська, які виконували завдання, я підкреслюю — стабілізаційні дії, вони ротувалися, змінювалися. І постійно підтримували у належному стані ті системи, які були закладені спочатку. У 2019-2020 роках на цих мінах тільки заміняли підривачі. Тому що внаслідок певних погодних умов і часу вони виходили з ладу.
Кількість мінно-вибухових загороджень, яка була закладена у 2016 році, була трохи збільшена, а ніяк не зменшена. Перевірялися лінії, за якими мало здійснюватися управління підривів тих чи інших об’єктів. Восени 2021 року досконало перевірили всі об’єкти, мінно-вибухові загородження. Вони були справні. Також у 2022 році, за добу до вторгнення, була дана команда підрозділам, які виконували там завдання, на приведення всіх цих об’єктів до знищення. Надалі вона була передана тим підрозділам, які відповідали за виконання.
Там, на перешийках, розташовувався батальйон. Його командир здійснював управління і підрив цих об’єктів. Як ми бачили на початку агресії, було присвоєно "Героя України" одному військовослужбовцю з цього батальйону, який ціною власного життя здійснив підрив одного з мостів на Генічеському напрямку. Як відбувалися там бойові та хто як діяв, можуть відповісти командири, які виконували там завдання. Але головне: кількість мінно-вибухових загороджень не знижувалася, все було у працездатному стані, відповідні команди й розпорядження тим генералам і офіцерам, які були на цьому напрямку, надали вчасно. Після південного ви відповідали за східний напрямок. Якщо не помиляюся, були там до червня. Це був складний період. В один із днів президент Зеленський наголосив про 60-100 солдатів убитими та близько 500 людей пораненими в боях на сході України. Чим були зумовлені такі великі втрати?
У першу чергу артилерійським вогнем противника. Необхідна велика кількість ракет і боєприпасів, яка точно зупинить ворожий артилерійський вогонь. Внаслідок ведення нами бойових дій кількість боєприпасів радянського зразка у нас зменшувалася. Тому була значна перевага російської артилерії. Відповідно, вони на той час вигравали. Але насичення наших військ артилерією від країн-партнерів істотно змінило ситуацію.
Зараз наше військо озброєне для того, щоб перемогти, а не для того, щоб стримувати наступ росіян?
Для того, щоб наступати, треба знизити бойовий потенціал ворога. Треба його зупинити та комплексним вогневим ураженням зробити менш сильним. Такий підхід у військовій справі. Коли ми почали отримувати зразки озброєнь і військової техніки від країн-партнерів, боєприпаси до них — нам вдалося переламати хід бойових дій на окремих напрямках.
На даний час майже вся територія Харківської області звільнена, у нас є хороші здобутки в ході контрнаступальних дій на Херсонщині. Але для того, щоб переламати весь хід ведення війни, необхідно ще більше зброї, боєприпасів. Бажано, щоб ці постачання були ритмічні, саме в той час, коли це необхідно. Тому ми сподіваємося, наші партнери так само будуть нам допомагати й далі. Поява американських систем HIMARS змінила ситуацію на полі бою. Після оголошення в Росії часткової мобілізації були сподівання, що це підштовхне США надати Україні ракети більшої дальності ATACMS. Чи ви розраховуєте на те, що їх таки дадуть?
Я на це сподіваюся. Маємо розуміти, рішення приймають на найвищому військово-політичному рівні, в тому числі й у тих країнах, які надають нам допомогу. HIMARS вже здійснили дуже хорошу роботу. Було зруйновано багато логістичних центрів, ланцюгів постачання до ЗС РФ, які перебувають на нашій території.
Чи ці ракети більшої дальності належать до тієї зброї, яка може суттєво змінити ситуацію на нашу користь не лише на визначених напрямках, а й в цілому?
Усе те, що має більшу ефективність, більший бойовий потенціал, знижує бойовий потенціал ворога. Це робить співвідношення сил на нашу користь і допомагає нам швидше наближати перемогу.
На сайті телеканалу CNN вийшла стаття про те, що США не дають нам ATACMS, тому що бояться ескалації з боку Росії. Ми постійно чуємо цей аргумент, що те чи інше озброєння не дають, бо бояться ескалації. Що б ви сказали як український генерал тим, хто боїться, що, підтримуючи Україну отаким чином, вони підштовхнуть Росію до ще більш агресивних дій?
Як український генерал скажу одне: усе, що ви дасте, в тому числі й ракети ATACMS, наблизить нашу перемогу і ми все це використаємо саме для зниження бойового потенціалу ворога.
Читайте також
Захист президентів США. Що таке NASAMS
Чи вплине "часткова мобілізація" в Росії на війну в Україні
Гучний звук та низька висота польоту. Як розпізнати і врятуватися від дронів-камікадзе
