За даними Державної міграційної служби, в Україні мешкає близько 175 тисяч людей з російськими паспортами. Вони живуть за тимчасовими або постійними посвідками на проживання. Ці дані не включають тимчасово окуповані українські регіони.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії українські правоохоронці почали перевіряти, чи законно люди з російськими паспортами перебувають в Україні і чи не становлять загрозу безпеці. Державне бюро розслідувань наголошувало, що більшість з цих людей прагнуть позбутися російського паспорта і навіть спалюють документ на знак засудження агресії РФ.
Але набути українських документів не так просто. Державна міграційна служба від початку повномасштабної війни призупинила взаємодію з громадянами Росії. Навіть з тими, хто прагне воювати на боці України. Суспільне пояснює, чому це проблема і чи має Україна бути зацікавленою у її вирішенні.
Посвідки, які неможливо продовжити чи поновити
Наталія Тихонова приїхала в Україну шість років тому працювати в одному з українських ЗМІ і паралельно — в російській правозахисній організації. На цій підставі отримала тимчасову посвідку на проживання, яку щороку потрібно продовжувати в Державній міграційній службі України (ДМСУ). Цьогоріч вона цього зробити не змогла — від початку повномасштабного вторгнення РФ Державна міграційна служба України не видає посвідки для росіян. Уже під час війни Наталія вийшла заміж за українського військового. Це також не допомогло їй легалізуватися в Україні.
"Чоловік на фронті, а я тут майже нелегально. Будь-яка перевірка документів може означати штамп про примусове повернення кудись з України. У ДМСУ кажуть, що вони не можуть у мене брати документи. За процедурою ми маємо це зробити разом з чоловіком. Але це неможливо, він на передовій", — каже Наталія.
До повномасштабного вторгнення Росії отримання посвідок на проживання було найбільш доступним способом для іноземців легалізуватися в Україні. У законі "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" для цього перераховані 13 підстав, зокрема працевлаштування, волонтерство або возз’єднання з сім’єю. Тепер власники тимчасових посвідок з російським громадянством опинилися в ситуації, коли продовжити їх неможливо.
"Згідно з основними засадами міжнародного права іноземець, який перебуває за кордоном, користується захистом та заступництвом держави свого громадянства (...) До прийняття Верховною Радою України та набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою агресором (цей закон не ухвалений, поки його тільки готують, — ред.), ДМС тимчасово припинено прийом документів від громадян РФ", — пояснили у міграційнмй службі у відповідь на запит Суспільного.
Наталія тричі намагалася подати документи, проте щоразу їй відмовляли. Близько місяця тому вона з правозахисниками написала листа на ім’я голови відомства, де пояснила свою проблему. Відповідь щойно надійшла. У ній міграційна служба пояснює труднощі з легалізацією росіян та зауважує, що Наталія може законно залишатися на території України як кореспондентка.
***
Андрій Сидоркін 17 років перебував в Україні з постійною посвідкою на проживання, яку отримав після одруження з українкою. Планував подаватися на українське громадянство. Але все змінила повномасштабна війна і — втрата постійної посвідки.
"Я її загубив після першого місяця (повномасштабного вторгнення РФ, — ред.). Швидше за все у мене її витягнули. Я пішов її відновлювати. За три тижні отримав відмову і анулювання — і посвідки, і дозволу на імміграцію", — розповідає Андрій. Тепер чоловік з адвокатом планує подавати до суду, аби довести, що дії ДМСУ незаконні.
У 2014-му Андрій як волонтер розвозив гуманітарну допомогу з організацією "Восток-SOS". На початку повномасштабного вторгнення планував іти воювати на боці України. Утім російське громадянство стало і тут на заваді: Андрій стверджує, що з "Азову" йому так і не передзвонили, в закарпатському батальйоні "Сонечко" відмовили.
"Потім я ще вдруге приходив — коли Зеленський дозволив брати іноземців. Мені сказали: "Зеленський, може, й дозволив, але у мене папірця поки що немає". У мене була впевненість: зараз сюди зайдуть російські війська різати, вбивати. А хто, як не я? Я теж повинен вставати і захищати. А коли мені почало прилітати за моє походження, тут я вже почав трохи втрачати ґрунт під ногами. Почав розуміти, що потрапляю у більшість тих самих "русскіх", яких хороших не існує", — каже Андрій.
Читайте також: Чому іноземці залишаються в країні, де триває війна, та як долучаються до боротьби з Росією. Чотири історії
Чому росіянам складно вступити на військову службу в Україні
Складнощі з легалізацією росіян та білорусів, які брали участь у війні на боці України ще з 2014-го, були й раніше. Однак після 24 лютого все ще більше ускладнилося, каже Олександр — росіянин, який з перших днів повномасштабного вторгнення у складі добровольчого формування пішов захищати свій уже рідний Ірпінь.
Олександр та його друг Юрій — теж росіянин, який останні п’ять років мешкає в Бучі, — зіштовхнулися з проблемою: з російським паспортом неможливо офіційно закріпитися за якоюсь військовою частиною. "Ми приїхали до військкомату. Нам сказали: "Хочете, ми вас в роту охорони оформимо?" А рота охорони — це просто люди, які стоять з автоматами біля військкомату з одним ріжком патронів. Але ж ми хотіли займатися якось діяльністю. Коли вже були в Києві, теж намагалися оформитися. Але тут була проблема з оформленням навіть і громадян України", — каже Юрій.
Юрій нині служить в одному з добровольчих формувань на Харківському напрямку. Там він теж досі не оформлений офіційно при українській військовій частині. І в Юрія, і в Олександра закінчився строк дії тимчасової посвідки на проживання.
"Замкнене коло. Військові кажуть: хлопці, якщо у вас буде постійна посвідка на проживання, або громадянство України, або є ще третій варіант — це особа без громадянства — ми підпишемо з вами контракт. А з тимчасовою посвідкою на проживання — до побачення. Ти йдеш в міграційну, а тобі кажуть: "Ми не можемо тобі продовжити документи, неси контракт", — розповідає Олександр.
Неможливість оформитися для участі у бойових діях несе ризики: скажімо, така людина є незахищеною, якщо потрапить в полон. Також проти росіян, які воюють на боці України, в РФ можуть відкривати кримінальні провадження за статтею про найманство. "Росія на тимчасово окупованих територіях роздає направо і наліво паспорти. Для неї це один із способів гібридної війни. Україна могла б зробити видачу паспортів іноземним добровольцям теж інструментом у війні", — говорить Олександр.
Читайте також: Місто, в якому живуть. Репортаж з Харкова на війні
Для Юрія наразі залишатися в Україні і воювати за неї — принципова позиція: "Мене фактично, крім паспорта й акценту, більше нічого не пов’язує з Росією. Я зараз намагаюся повністю переходити на українську мову. У мене уся родина тут. Україна — моя країна, і я готовий за неї воювати, чим і займаюся з 24 лютого".
***
Артем Борискін трохи більше року тому переїхав з Росії в Україну через політичні переслідування. Паспорт громадянина РФ Артем спалив: повертатися до Росії він не планує. На батьківщині чоловік відсидів вісім діб за те, що їздив в колонію до опозиційного політика Олексія Навального, щоби провести незалежний лікарський огляд. В Україні Артем живе з тимчасовою посвідкою. У майбутньому планує отримати українське громадянство. Наразі ж хоче вирушити медиком на фронт. Утім, у військкоматі йому так само пояснили: процедури для оформлення росіян поки немає.
"Червоний паспорт дуже ускладнює вступ в добровольчий батальйон чи в ЗСУ. Я знаю, що існує легіон "Свобода Росії", але воювати з ними мені не дуже хотілося б. Бо їхня мета — зробити Росію вільною. А мені ніяка Росія не потрібна", — каже Артем.
Відповідно до українського законодавства, якщо будь-який іноземець воює у складі ЗСУ, цього вже достатньо для його легального перебування на території України. "Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу", — пояснили Суспільному в пресслужбі ЗСУ.
Читайте також: "Удари сипались з усіх сторін". Історії волонтерів, які сто днів провели в Оленівці
А ще військова служба за контрактом у ЗСУ відповідно до закону може бути підставою для набуття українського громадянства. У Збройних Силах України наразі служать понад 20 громадян РФ. Значно більше їх у добровольчих військових формуваннях, але там чіткий облік росіян ніхто не веде, кажуть у пресслужбі ЗСУ.
Чи можуть росіяни претендувати на українське громадянство
Для отримання українського паспорта є перелік вимог: ваш родич мав певний період жити на території України; ви мали законно перебувати в Україні останні 5 років чи бути мінімум два роки в шлюбі з громадянином чи громадянкою України. Також паспорт надають за визначні заслуги перед Україною або ваше громадянство має бути в інтересах України. Під останній пункт мала б підпадати історія з українським паспортом для російського публіциста Олександра Невзорова.
Але загалом саме для росіян отримати зараз громадянство України скоріш за все не вийде: міграційна служба не приймає документи. Та окрім цього є ще проблема — вихід із російського громадянства. Володимир Жбанков, керівник програм правової допомоги Free Russia Foundation, у розмові з Суспільним пояснює: російські дипустанови в Україні не працюють, а їхати в країну походження часто небезпечно.
"Росія сприймає своїх громадян як кріпаків. І це ніби самовикуп: треба довести, що ти батьківщині нічого не винен, що всі податки сплачено. Плюс ви маєте виписатися, узяти документ, від якого віє рештками минулого, — "листок вибуття". А якщо у вас, не дай Боже, судимість або ви військовозобов’язаний, нічого не вийде. Щодо багатьох процедур зробити це дистанційно практично неможливо. Треба їхати, а людина, яка приїздить з України, вже не є безпечною", — каже Жбанков.
У грудні 2021 року міграційне законодавство спростили — зокрема для росіян, яких переслідують на батьківщині і які служать у ЗСУ. Їм можна не їхати в державу, де проти них швидше за все вже відкриті кримінальні провадження, а відтак — подати лише декларацію про відмову від російського громадянства і довідку від МЗС, яка б підтверджувала політичні переслідування. Правда, таких встигли видати лише чотири, і якими критеріями при цьому керувалися, в МЗС пояснити не змогли.
Чи можуть росіяни претендувати на статус біженця
В умовах війни ця опція не актуальна — міграційна служба зараз не приймає заявок на отримання статусу біженця. Проте і раніше отримати притулок від політичних переслідувань на батьківщині росіянам (і білорусам) було в Україні складно. На те, щоб довести мотиви, могли піти роки.
"Мабуть, 85% не змогли легалізуватися, тому що Україна до 24 лютого 2022 року вважала Росію і досі вважає Білорусь країнами, які не є небезпечними для цих людей. Міграційна служба і наші суди вважали, що там немає масового порушення прав людей і ці країни в цілому безпечні для проживання. Тож якщо людина не буде висовуватися зі своїм "я", вона загалом може десь там у себе на городі копати картоплю і жити", — розповідає Суспільному Олексій Скорбач, адвокат, експерт з міграційного права.
Читайте також: "Сподіваюся, Україна зможе повернути Херсон у найближчі місяць-два" — інтерв'ю з Томом Купером
Яка відповідальність за порушення міграційного законодавства
У ДМСУ говорять: відповідальність за порушення законодавства не скасовується у воєнний час. За стандартною процедурою, порушнику спершу випишуть штраф від 1700 до 5100 грн і винесуть рішення про добровільне повернення упродовж місяця-двох. Найгірший сценарій, який очікував би у такому випадку за мирного часу, — депортація. До повномасштабного вторгнення це не було рідкістю, адже правоохоронні органи Росії, Білорусі й України співпрацювали.
"Тобто мало того, що вони виїхали з Росії, Білорусі й опинилися на території України, за вказівкою влади цих країн через "Інтерпол" або через міждержавні угоди, або просто за телефонним дзвінком цих людей починали переслідувати в Україні. Їх затримували, саджали до Лук’янівського або іншого СІЗО і починали процедуру екстрадиції", — говорить Олексій Скорбач.
Ілюстрація цієї тези — історія Анастасії Леонової, доброволиці, парамедикині з російським паспортом, яка з 2015-го в Україні перебувала у складі спершу "Правого сектора", а потім "Азову". У 2016-му вона п’ять місяців провела у слідчому ізоляторі через звинувачення СБУ у тероризмі. Лише нещодавно Леонова змогла врешті отримати посвідку на проживання в Україні, а надалі сподівається отримати й український паспорт.
Читайте також: "Важко зрозуміти, чому РФ може не потрапити під визначення держава-спонсор тероризму" — дослідник Крістофер Етвуд
Що з цим всім робити
У ДМСУ обіцяють вирішувати питання в індивідуальному порядку після того, як буде відповідне рішення від Кабінету міністрів щодо взаємодії з громадянами Росії. А поки — і це найголовніше, каже Володимир Жбанков, — треба реалістично оцінювати сили.
"Якщо є бажання і можливість, звісно, треба звертатися (до міграційної служби, — ред.). Якщо не буде звернень, нічого не зсунеться, бо якщо немає звернень, то й проблеми немає. Є процедура оскарження, є процедура оскарження вищої інстанції, судові процедури — багато різноманітних інструментів, які, ясна річ, у наш час працюють специфічно. Але це не означає, що не варто ними користуватися", — каже Жбанков.
Олексій Скорбач щодо рішень ДМСУ найближчим часом має менш оптимістичні прогнози. Говорить: можна залишитися в Україні навіть із документами, що втратили актуальність, але бути готовими виїхати у будь-який момент.
"Це така цікава ситуація, що мені жодного з росіян не шкода, якщо я не починаю згадувати, що у мене є купа друзів, яких я не сприймаю росіянами. І не забувайте про те, що багато з них — це українці за походженням, хоча у них паспорт громадянина Росії. Але для ДМСУ немає диференції", — говорить Олексій Скорбач.
Жбанков додає: наразі ДМСУ має послуговуватися чинним міжнародним та українським законодавством. А рішення про відмову приймати документи у росіян суперечить обом. "Має діяти принцип правової визначеності. Щоби було зрозуміло: якщо ви відповідаєте принципам таким-то, отримуєте те-то, якщо не відповідаєте — те-то. І без нечітких нюансів. Наприклад: що таке політичні переслідування? Де вони починаються, де закінчуються? Що таке небезпека? Теж не дуже зрозуміло. Крім того, важливо, враховуючи жах усього, що відбувається, що людина сама приходить в держоргани. І це спосіб перевірити ї", — каже юрист.
Читайте також
"Треба бути продуманим та хитрим". Історії партизанського спротиву в окупації
"Коли ми переможемо, я приготую страву "русня під ізюмом" — інтерв’ю з Клопотенком
Як вижити, коли живеш у історичних подіях: говоримо з історикинею Наталею Яковенко
