В Україні утворили 25 бригад територіальної оборони. В одній з них щосуботи тренується вчитель та науковець Борис Черкас. А у будні працює в Інституті історії України. І так — вже чотири роки. Суспільному Борис розповів про те, навіщо потрібна тероборона, чого там вчать та чи треба соромитися вільним людям.
Я — звичайний вчений. Працюю в Інституті історії України Національної академії наук. Ще займався джиу-джитсу.
Коли переміг Майдан, ми дізналися, що почалося вторгнення російських військ. По роботі я займаюсь українськими Середніми віками. Це історія Золотої Орди. Головний центр її дослідження знаходиться в Росії. В силу об’єктивних причин — там Татарстан. До війни я в Росії бував регулярно. У мене там було багато друзів, товаришів, знайомих. Я їздив до них на конференції, вони приїжджали сюди. Здавалось би, який може бути конфлікт між нами?
Але в момент, коли російські війська входили на територію України, багато людей, яких я вважав адекватними, показали що вони такими не є. Я це сприйняв через призму особистого приниження і зневаги до мене. І здивували в плані негативу оті всі речі: “треба відновити Радянський союз”, “де російський прапор, там уже наш кордон”. Я собі думаю, вони взагалі розуміють, про що говорять?
Я навчаюсь на офіцера в Черняхівську. Там є курси для полковників і генералів. Мене питають: “Раз ти там навчаєшся, ти щось знаєш. Коли вже все почнеться?”. Хоча я навчаюсь всього лиш на молодшого лейтенанта. До чого я веду: кожен раз, коли Росія брязкає зброєю, чимало людей приходить записуватися до тероборони.
Багато людей не зовсім розуміє, що таке територіальна оборона. І взагалі, багато хто не знає яке їхнє місце в умовах ескалації, що їм робити. Від цього, в принципі, і паніка.
Територіальна оборона — це можливість працюючи, бути на контракті зі Збройними силами. Щоб у випадку мобілізації не бігати і не шукати куди, що і як. Людина буде знати, куди їй йти, хто їй командир і на якій вона посаді. Завдяки більш-менш постійним вишколам, люди отримують елементарні знання: що таке зброя, форма, тактична медицина, топографія. Взагалі, що таке збройні сили.
Вільним людям важко, вони соромляться. Не соромтесь повторювати команди. Завжди їх дублюйте. Бо коли стріляє два автомати, уже погано щось чути. Коли стріляє п’ять, взагалі нічого не почуєте.
Коли я поїхав на перші військові збори, дружина плакала. Ну а як ще? Не завжди ж можеш навіть подзвонити. А пам’ятаєте, коли три наші катери захопили? Думали, уже все, відкрита фаза війни. Я зібрав речі та й поїхав. Зв’язку зі мною певний час не було. В родині дізнались про це тільки на днях. Завдяки журналістам. Шукав якісь слова. А як поясниш? Поставив перед фактом. Кажу дружині: “Ти ж розумієш, я все одно це зроблю”. Вона просто знає, що якщо я щось вирішив, то все. Їй залишалось тільки підтримувати. Людина якось звикає. А потім ще й починає пишатись.
Запам’ятав ще одне. Яворівський полігон, грудень. У нас було водіння і стрільби. Я весь пропах порохом, мазутом. Повертаюсь зі зборів. Вночі. Вийшов з автобуса і чекаю поки син забере машиною. І в цей момент подивився навколо і сказав собі, що справа не тільки у війні, а в самому Майдані. Ніякий чиновник, ніякий представник влади, ніхто “з беззаконня” нічого не зможе мені зробити. Ніхто.
І хлопцям потім я теж казав: “Зрозумійте, ми міняємо країну, ми створюємо нову країну. І один з її елементів — бути громадянином, не боятися відстоювати свої права”.
Автори: Оксана Сенів та Олексій Мацкевич
Читайте також
"Треба включатися всім". Як розгортають тероборону та що не так у законі про "нацспротив"
"У разі загострення вони призиватимуться". Як в регіонах розгортають сили тероборони
Військовий облік для жінок: юристка відповідає на головні запитання
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
