Ввечері 19 липня 2024 року в мовознавицю Ірину Фаріон стріляли на вулиці Масарика, 3, у дворі будинку, де вона жила. Вночі професорка померла у реанімації. Менш ніж через тиждень у Дніпрі затримали 18-річного Вячеслава Зінченка — футболіста, студента факультету журналістики Дніпровського національного університету імені О. Гончара. Через понад два роки його визнали винним у вбивстві Ірини Фаріон та призначили довічне позбавлення волі.
Більше про шлях Зінченка — від затримання до вироку — у матеріалі Суспільного.
Затримання Вячеслава Зінченка та обрання запобіжного заходу
Вячеслава Зінченка, якого визнали винним у вбивстві Ірини Фаріон, затримали 25 липня 2024 року в квартирі у Дніпрі. Тоді на той момент голова Міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив, що є достатньо доказів стверджувати, що саме затриманий стріляв у Ірину Фаріон. За його словами, команда оперативників, слідчих, кримінальних аналітиків, експертів, інших правоохоронних служб і співробітників СБУ протягом 139 годин перевірила кожен куточок по маршруту відходу стрільця та обшукала близько 100 гектарів лісу. Завдяки цьому затриманого вистежили та встановили його особу.
Наступного дня, 26 липня 2024 року, 18-річному Вячеславу Зінченку оголосили підозру за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство.
Того ж дня Галицький районний суд Львова обрав йому запобіжний захід: арешт без права внесення застави. Відтоді він понад два роки перебував під вартою.
Під час першого спілкування з журналістами після засідання Вячеслав Зінченко заперечив провину.
«Я нічого не робив, і з Фаріон я нічого не робив. Я ж прошу якісь інші питання. Я нічого не робив, це не я. От на кшталт таких питань я кажу — це не я», — заявив Зінченко.
Адвокат Вячеслава Зінченка Ігор Сулима заявляв, що немає прямих доказів причетності його підзахисного до вчинення злочину, зокрема «показання свідків не підтверджують його вину».
«Немає жодного доказу або щоби хтось вказував, що саме Зінченка він бачив на місці скоєння злочину. Бачили особу, яка була одягнута в щось яскраве. Всі відеофайли, які були нам надані, є про рух певних осіб, але немає жодного файлу, який би свідчив про те, що це зробив Зінченко, або що він має якусь причетність до цього злочину. Немає зброї, немає прямих свідків, які б свідчили, що він стріляв, немає одежі, нічого немає», — повідомив адвокат Ігор Сулима.
Тоді адвокат підтвердив, що В'ячеслав Зінченко був у Львові в день вбивства, але відмовився розповісти, що він робив у той момент, а також заперечив причетність Зінченка до неонацистських організацій. Крім того, заборонив підзахисному коментувати справу.
Натомість прокурор Дмитро Петльований під час одного із засідань повідомив про результати перших експертиз: портретознавчої та одорологічної, які встановили збіг із Зінченком.
«Згідно з висновком портретознавчої експертизи, особа, яка зображена на фото в панамі, окулярах і червоній футболці, яка, виходячи з показань свідків і проведених слідчих експериментів, стріляла у Фаріон, — це та сама особа, яка зображена на експериментальних взірцях. Це відеозаписи із судових засідань відносно Зінченка. Згідно з висновком експерта, Зінченко В'чеслав і особа, зображена на фото — це одна і та сама особа. Одорологічна експертиза підтверджує, що запаховий слід з лавки належить Зінченку з ймовірністю 96,6%», — каже прокурор.
Тоді Олена Зінченко, мати Вячеслава, запевнила, що її син не вбивав Ірину Фаріон.
«По-перше, немає ніяких доказів. По-друге, як мати я знаю, що він не винен. Він виріс в любові, він не може такого скоїти взагалі», — прокоментувала звинувачення Олена Зінченко.
Батько Вячеслава Федір Зінченко додав, що його син є патріотом, виявляв бажання служити у ЗСУ і не пов'язаний з російськими неонацистськими організаціями. А також повідомив, що Вячеслав виявляв бажання служити в ЗСУ.
Перекваліфікація справи
26 грудня 2024 року прокурори завершили досудове розслідування та передали до суду обвинувальний акт щодо Вячеслава Зінченка. На підставі зібраних доказів йому інкримінували умисне вбивство особи, пов'язане з виконанням нею громадського обов'язку, з мотивів національної нетерпимості, а також незаконне володіння вогнепальною зброєю (п. 8, 14 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України). Таким чином, максимальний термін, який міг загрожувати Зінченку, змінився з 15 років ув'язнення на довічне.
Слідчі встановили, що вбивство було скоєно через виконання Іриною Фаріон громадського обов'язку та з мотивів національної нетерпимості.
«Обвинувачений виявив переконання в "національній дискримінації громадян України, які спілкуються російською мовою". Ірина Фаріон, яка була відома своєю позицією щодо захисту української мови та культури, своїми діями нібито розколювала народну єдність. На підставі чого у фігуранта виник умисел на її вбивство», — повідомили в Офісі генпрокурора.
Прокурор Дмитро Петльований повідомив, що під час досудового розслідування було призначено понад 60 експертиз, допитано понад 1500 людей та опрацьовано масив інформації з камер відеоспостереження.
А на той момент голова Національної поліції Іван Вигівський розповів, що обвинувачений з 2022 року був учасником Telegram-групи, яка пропагує культ насильства та жорстокості, а в 2024 році долучився до спільноти, пов'язаної з расистською та неонацистською організацією.
«Під впливом тієї інформації, яка публікувалася в тих групах, в нього зʼявилося переконання про національну дискримінацію громадян України, які розмовляють російською мовою. В звʼязку з тим, що Фаріон була мовознавицею і постійно виступала проти російської мови, це і стало для нього мотивом убивства», — сказав Іван Вигівський.
Також голова Нацполіції повідомив, що зброю, яка стала знаряддям злочину, так і не знайшли, проте встановили, де вона була придбана. Вигівський зауважив, що «для реалізації вбивства він (обвинувачений, — ред.) витратив близько 20 тисяч гривень.
Розгляд справи по суті: докази та виступ свідків
На початку 2025 року Шевченківський районний суд Львова розпочав розгляд справи по суті. 13 лютого 2025 року прокурор Дмитро Петльований зачитав короткий виклад обвинувального акту. Також адвокатка доньки Ірини Фаріон Наталія Романик зачитала цивільний позов щодо морального відшкодування для Софії Особи на суму 15 мільйонів гривень. У суді Зінченко заперечив обвинувачення та цивільний позив.
Того ж дня суд перейшов до дослідження доказів. Тоді розпочали вивчати відео слідчих з місця вбивства Ірини Фаріон. Під час засідання 26 березня 2025 року Юрій Немировський подав письмове зауваження щодо доказів і відеоогляду місця скоєння злочину. Захисник заявив про можливу фальсифікацію відео з місця злочину та навів докази, які, на його думку, свідчать про те, що запахові сліди для одорологічної експертизи знімали в інший день. На одному з наступних засідань він також висловив сумніви щодо гільзи.
«Про дослідження огляду місця події, зокрема відео, ми бачили, що в тому місці, де була знайдена гільза, на попередніх кадрах гільзи ніякої не було. Тому я хочу вчергове наголосити, що значна частина доказів, якими оперує обвинувачення, і якими оперує слідство, була сфальсифікована», — сказав Немировський.
14 травня 2025 року в суді обговорили висновок судово-медичної експертизи тіла загиблої Ірини Фаріон, висновок експерта щодо одорологічної експертизи, результати якої раніше повідомляв прокурор, та висновок лінгвістичної експертизи. Останню провели на основі повідомлень, нотаток та інших матеріалів, виявлених під час обшуку в Зінченка.
«Встановлено наявність висловлювання про намір вчинення негативного вчинку, а саме нападу, вираженого в словах: "Я, тихо посміхаючись, точив ніж" щодо того/тих, проти кого на мітингах використовувалися написи "«філологічний фронт» та «геть (нецензурне слово, — ред.) із політеху», — прочитала прокурорка Олена Данилів.
Крім того, зачитали відкладене повідомлення з телефона В'ячеслава Зінченка батькові через Telegram:
«Я від вас приховував не тому, що я кретин, якого завербували, а через те, що я вас люблю і хвилююсь про вашу безпеку (...) Не відвертайтесь від мене».
А також повідомлення адміністратору однієї з груп із проханням, якщо все піде не за планом, зателефонувати батькам.
«Щоб довести те, що ви справді від мене, скажи, що мій дзвінок з татом 23.03.2024 року в 14:24 тривав 48 секунд. Тато зараз на фронті, тому може довго відповідати, але краще тримати зв'язок через нього. Також мамі скажи, що в тому місці, де я в дитячій ховав гроші, лежить папірець, на якому код від криптогаманця. Допоможи їй розібратися, як криптогаманцем користуватися. Також у мене на "DMarketDMarket — біржа для купівлі, продажу та обміну віртуальними предметами з відеоігор.« пару сотень доларів лежить, повідом їй про це, може, зрозуміє, як вивести. Якщо ні, хай попросить допомоги у "***" і скаже, що вона мама Вячеслава і зараз йому треба гроші, хай допоможе вивести. Поясни насамперед татові, що я приховував це все заради їхньої ж безпеки, а не тому, що я їм не довіряю. Я їх люблю, тому і приховував це все», — йдеться в тексті відкладеного повідомлення, яке зачитав прокурор.
Вячеслав Зінченко наголосив, що ці повідомлення були відправлені, коли доступ до телефона був у слідства.
З 27 травня до 25 червня 2025 року в суді досліджували відео з камер спостереження у Львові. Загалом впродовж цього періоду в суді вивчили усі відео пересування Вячеслава Зінченка або ж особи, яку сторона обвинувачення ідентифікувала як його, з 9 липня (за 10 днів до вбивства Ірини Фаріон, — ред.) до 21 липня 2024 року. Разом з тим адвокат Зінченка наголошував, що на відео з камер спостереження, які використовує захист, зафіксовані різні люди.
25 червня 2025 року суд вивчав повідомлення та пошукові запити, які виявили в телефоні Вячеслава Зінченка після затримання. Сторона обвинувачення заявила, що обвинувачений стежив за Іриною Фаріон з 2023 року.
«В хмарному сховищі, яким користувався Зінченко, є записи про знаходження там файлів з наступними назвами. Серед файлів є PDF-файл з назвою Фаріон Ірина Дмитрівна. Файл створений 6 березня 2024 року. Зміст вказаного файлу вивантажений. Зокрема, ІПН зазначений номер, адреса: м. Львів, вул. Масарика, будинок, 3. Місце роботи: Львівська політехніка. Вік: 59 років і так далі», — сказав прокурор Дмитро Петльований на наступному засіданні, 26 червня 2025 року.
Прокурор наголосив, що у телефоні обвинуваченого виявили пошуковий запит графіків відключення світла у Львові, в тому числі на вулиці Масарика, де сталося вбивство. Також у телефоні знайшли скриншоти з вулиць, де мовознавиця жила та працювала, картинки з нацистською і російською символікою та колажі з загиблою.
Серед файлів у телефоні Зінченка виявили 52 російські книги про криміналістику, психологію та суміжні теми. А ще — понад 10 тисяч зображень зі зброєю.
Під час засідання 22 серпня 2025 року в суді заслухали запис розмови обвинуваченого і його співкамерника, де Зінченко визнав, що вбив Фаріон через особисту неприязнь. Під час засідання він заявив, що сказав це під тиском.
А з вересня до жовтня 2025 року тривав допит свідків. Колеги Ірини Фаріон зі «Львівської політехніки» та її відеограф розповіли про погрози, які отримувала мовознавиця. Також свідчив чоловік, який навесні 2024 року продав клієнту під ніком «Параноїк» стартовий пістолет «Сталкер»; жінка яка сфотографувала особу в панамі й окулярах у дворі на вулиці Масарика, сусіди та випадкові свідки. Серед них — таємний свідок, який бачив особу, схожу на обвинуваченого, без маскування на вулиці Малоголосківській.
11 листопада 2025 року в залі суду досліджували речові докази, зокрема гільзу, яку виявили на місці вбивства. Тоді у суді повідомили, що зброю, з якої вбили Фаріон, так і не знайшли.
«Гільза була відстріляна з самозарядної вогнепальної зброї калібру 9 на 18 мм, виготовленої або переробленої саморобним способом з пістолета, ймовірно, конструкції Макарова або конструктивно схожого з ним виробу», — уточнив прокурор Дмитро Петльований.
На засіданні 13 листопада 2025 року допитали орендодавицю, матір Зінченка та чоловіка, який бачив обличчя людини в капелюсі на лавці на Масарика. Він заявив, що обвинувачений на цю особу «зовсім не схожий». 24 листопада та 3 грудня 2025 року в залі суду виступив батько Зінченка та інші свідки сторони захисту.
16 грудня 2025 року експерт, який проводив одорологічну експертизу, підтвердив у залі суду, що всі три собаки, які мають відповідні сертифікати на проведення такої роботи, на 99,9% підтвердили збіг запаху обвинуваченого із запахом на місці події. Також до зали суду викликали поняту, яка підтвердила, що бачила гільзу на місці вбивства. 19 березня 2026 року допитали ще одну свідку, яка заявила, що «бачила Зінченка на подвір'ї дуже часто» та пригадала день убивства Фаріон.
Також під час засідання 24 березня 2026 року Дмитро Петльований повідомив, що, за даними слідства, 25 липня 2024 року Зінченко переписувався в Telegram з адміністратором каналу, який пов'язують із російською неонацистською організацією «NS/WP», яка взяла відповідальність за злочин.
У квітні 2026 року адвокат Зінченка Ігор Сулима клопотав про призначення додаткових балістичної та портретної експертизи, висловлював сумніви щодо одорологічної експертизи та клопотав про призначення експертного психологічно-лінгвістичного дослідження виступів, промов і висловлювань Ірини Фаріон, щоби встановити, чи була вона громадською діячкою. Також клопотання щодо зміни обсягу дослідження доказів подавав і обвинувачений у вбивстві Ірини Фаріон. Проте усі ці клопотання суд відхилив.
17 квітня 2026 року Ігор Сулима подавав заяву про відвід колегії суддів через нібито їхню упередженість та порушення «принципу змагальності», втім також безрезультатно. Під час того ж засідання Зінченко подав нове клопотання, а коли його не задовольнили, вдруге оголосив голодування через порушення конституційних прав, зокрема через відмови у задоволенні клопотань.
«Я вважаю дуже дивним рішення, коли я заявляю про алібі і кажу, що давайте його дивитися в суді, я хочу, щоб суспільство бачило, що в мене є алібі, а суд каже, що ми цього дивитися не будемо. Я з цим не згодний, тому я оголосив голодування. (...) Я маю на увазі дослідження письмових доказів, я кажу, що в мене в телефоні є активність тоді-то і тоді, і я хочу це дослідити», — розповів Зінченко.
Загалом у залі суду кілька разів досліджували телефон Зінченка. Зокрема, як наголосив Дмитро Петльований, аналізували активність за 19 липня 2024 року. Разом з тим зайти на Telegram-акаунт обвинуваченого під час засідання 2 квітня 2026 року так і не вдалося.
Дебати
На початку засідання 22 квітня 2026 року Вячеслав Зінченко попросив відкласти розгляд через погане самопочуття після п'яти днів «сухого голодування». Тоді засідання продовжили за присутності лікаря.
Після того як обвинувачений відмовився свідчити через стан здоров'я, у суді вирішили перейти до виступу прокурорів на дебатах. Коли прокурорка Олена Данилів почала зачитувати обвинувачення, які інкримінують Зінченку, Вячеслав почав зав'язувати светр на ґратах вгорі, а коли його відтягнули нацгвардійці, пояснив, що не планував вчиняти самогубство і назвав це «протестом».
Тоді прокурорка продовжувала зачитувати докази, які вже раніше розглядав суд. У той момент Вячеслав Зінченко знепритомнів. До суду викликали «швидку», яка забрала обвинуваченого.
23 квітня 2026 року прокурори продовжили виступ на судових дебатах. У ньому навели докази, які має сторона обвинувачення і які вже досліджували у суді. Зокрема, маршрути, зафіксовані камерами відеоспостереження, слова свідків та результати експертиз. Тоді Зінченко заявив, що хоче припинити голодування і попросив викликати «швидку».
Під час засідання наступного дня прокурор Дмитро Петлований завершив виступ, виклавши додаткові докази, мотиви злочину та обґрунтування кваліфікації.
«Враховуючи обставини вчинення злочину, особу потерпілої, суспільний резонанс, суспільну небезпеку вчиненого, особу обвинуваченого, який свою вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, відсутність будь-яких пом'якшуючих обставин, прошу суд: Зінченка В'ячеслава Федоровича визнати винним за ч. 1 ст. 263 ККУ і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, а також за п. 8, 14, ч. 2, ст. 115 ККУ і призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Враховуючи вимоги ст. 70 ККУ, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити Зінченку остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі», — підсумував прокурор.
Перед промовою сторони захисту Зінченко відмовився від послуг одразу обох адвокатів — Ігоря Сулими та Володимира Вороняка, не пояснивши причини. Тоді його почала захищати адвокатка Лариса Криворучко.
На початку травня 2026 року адвокатка подала клопотання про відвід колегії суддів через, за її словами, незаконний авторозподіл справи.
«Всі засідання у справі проводилися незаконним складом суду, застосування продовження щодо незаконно обвинуваченого Зінченка запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбулося незаконним складом суду. Всі ухвали та всі процесуальні рішення в справі в тому числі ухвалювалися і будуть ухвалюватися незаконним складом суду. Відповідно, хочу зазначити і повторитись, що незаконний склад суду не може винести законне рішення. Відбулося чітке втручання, тому що це є цифри», — наголосила Лариса Криворучко.
Адвокатці відмовили у відводі колегії складу суддів. Після цього від Криворучко надійшли нові клопотання.
А вже 10 червня 2026 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Вінницької області зупинила Ларисі Криворучко право на адвокатську діяльність строком на рік.
15 червня 2026 року суддя постановив призначити Зінченку адвоката для безоплатної правової допомоги. Проте обвинувачений заявив, що його надалі захищатиме Лариса Криворучко через зупинку в судовому порядку дії рішення КДКА до вироку суду.
16 червня 2026 року Лариса Криворучко вдруге подала клопотання про відвід колегії суддів на підставі того, що вони, за її словами, допустили до участі у засіданнях адвокатів із зупиненими свідоцтвами — Вороняка та Сулиму. Суд відмовив.
Через два місяці від старту дебатів, 24 червня 2026 року, Вячеслав Зінченко заявив, що досі не готовий свідчити. Адвокатка Лариса Криворучко додала, що вони узгодили позицію на 75% та пояснила затримку діями начальника СІЗО.
3 липня 2026 року суд постановив припинити повноваження адвокатки Лариси Криворучко щодо здійснення захисту Зінченка через поновлення дії рішення КДКА, а також призначити йому адвоката для безоплатної правової допомоги. Таким чином, до справи долучилася Діана Кара, якій надали час на ознайомлення з матеріалами. Разом з тим у справу повернулася Лариса Криворучко.
Наприкінці серпня 2026 року суд визнав рішення КДКА Вінницької області проти Лариси Криворучко правомірним, тож відтоді адвокатка втратила право захищати Зінченка. Під час засідання 27 серпня 2026 року Зінченко знову відмовився виступити у судових дебатах, а адвокатка Кара попросила про додатковий час.
17 вересня 2026 року суд кілька разів запропонував адвокатці Діані Карі та Вячеславу Зінченку виступити на судових дебатах. Проте цього так і не відбулось. Суд оголосив дебати закритими та пішов у нарадчу кімнату перед оголошенням вироку.
1 жовтня суд оголосив вирок у справі. Вячеслава Зінченка визнали винним у вбивстві Ірини Фаріон та засудили до довічного позбавлення волі. Вирок суду набере законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Також суд частково задовольнив цивільний позов Софії Особи. Донька мовознавиці вимагала від Вячеслава Зінченка 15 мільйонів гривень морального відшкодування, суд постановив стягнути на її користь 5 мільйонів гривень.
Що відомо про вбивство Ірини Фаріон
Увечері 19 липня 2024 року невідомий вистрілив у Ірину Фаріон неподалік від її дому і втік із місця події. Ірину Фаріон госпіталізували до лікарні Святого Пантелеймона з вогнепальним пораненням голови. Мовознавицю прооперували — її стан був критичним. За кілька годин у лікарні повідомили, що попри зусилля медиків, врятувати Ірину Фаріон не вдалося.
21 липня 2024 року правоохоронці оголосили в розшук чоловіка, який може бути причетним до вбивства мовознавиці. 25 липня у Дніпрі затримали 18-річного хлопця за підозрою у вбивстві Фаріон. Тодішній голова МВС Ігор Клименко повідомив, що є достатньо доказів стверджувати, що саме затриманий стріляв у професорку.
26 липня 2024 року 18-річному підозрюваному обрали запобіжний захід у Галицькому районному суді Львова — тримання під вартою без права внесення застави. Суддя на відкритому судовому засіданні оприлюднив його імʼя — це Вячеслав Зінченко.
Спершу Зінченку інкримінували умисне вбивство. За цією статтею, у разі доведення вини, йому загрожувало до 15 років позбавлення волі. Згодом в Офісі генпрокурора повідомили, що на підставі зібраних доказів справу перекваліфікували й Вячеславу Зінченку інкримінують умисне вбивство особи, пов'язане з виконанням нею громадського обов'язку, з мотивів національної нетерпимості, а також незаконне володіння вогнепальною зброєю (п. 8, 14 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України). За даними Нацполіції, за це йому загрожує довічне позбавлення волі.
Прокурор Дмитро Петльований повідомив, що під час досудового розслідування було призначено понад 60 експертиз, допитано понад 1500 людей та опрацьовано масив інформації з камер відеоспостереження.
Обвинувальний акт у справі передали до суду 26 грудня 2024 року. Із дня затримання Вячеслав Зінченко перебуває під вартою. 17 вересня 2026 року у Шевченківському районному суді Львова завершилися судові дебати у справі й колегія суддів пішла у нарадчу кімнату перед проголошенням вироку.
