Суд у справі про вбивство Ірини Фаріон: мама Зінченка дала свідчення

У четвер, 13 листопада, у Львові продовжили розгляд справи В'ячеслава Зінченка, якого обвинувачують у вбивстві Ірини Фаріон. Під час засідання заслухали власницю квартири, яка здавала житло Зінченку, понятого, а також маму обвинуваченого — Олену Зінченко.

Як повідомила кореспондентка Суспільного з місця події, засідання у Шевченківському районному суді Львова стартувало об 11:03.

До суду прийшли прокурори Ігор Сулима і Володимир Вороняк, прокурор Дмитро Петльований, Олена Данилів і донька Фаріон Софія Особа, також доправили обвинуваченого В'ячеслава Зінченка.

Свідчення орендодавиці

На допит викликали власницю квартири на вулиці Лесі Українки, яку орендував В'ячеслав Зінченко у липні 2024 року.

"Зінченко подзвонив на контактний номер. Коли ми розмовляли, ми домовились про поселення близько 15 години, і по часу все так чітко відбувалось. Єдине, що мене вразило, що коли був дзвінок, голос був такий досить старшого мужчини, років 55, чіткий український тон. Я прийшла в квартиру може на 5 хвилин швидше і його чекала, в телефонному режимі пояснювала, як зайти до квартири. І що мене вразило — заходить молодий хлопчина, в нього лице таке ще запам'ятала прищаве було, перехідний вік, а по голосу в телефоні був старший чоловік. І мене це вразило", — розповідає жінка.

Власниця квартири каже, сумнівалася чи йому взагалі є 18, тому попросила документи. А вже тоді дала ключі. За її словами, він заплатив готівкою за три дні проживання, проте виїхав швидше — на другий день, приблизно після обіду.

Виклик понятого

Потім до суду викликали одного з двох понятих, які були на місці вбивства.

"Я повертався з магазину після того, як вже відбулося саме вбивство, це десь було під вечір. Попросили мене бути понятим, коли будуть вилучати речові докази на місці вбивства. Пам'ятаю як вилучили там, де відбулося саме вбивство, одну гільзу. Також брали з лавки відбитки пальців, якщо вони там були, а решту не пам'ятаю", — каже чоловік.

Тоді йому прочитали протокол, який він підписав.

Свідчення мами В'ячеслава Зінченка

Після продовження запобіжного заходу для Зінченка запросили ще одного свідка — маму обвинуваченого Олену Зінченко. Спершу вона розповіла про його дитинство.

"Він не був ображений, не кричав на нього ніхто, не били. Виховувався в любові. З трьох років кожного літа ми виїжджали на Закарпаття, на Захід України, і жили тут більше місяця, інколи навіть три місяці, тому любов до України в нього живе змалку, тому він вільно володіє українською мовою і патріот. Він ніколи не мав ніяких конфліктів ні з ким: ні з сусідами, ні з друзями, ні на футболі. Все своє життя він присвятив футболу. Багато займався, багато тренувався, весь вільний час проводив або на футбольному полі, або за книжками вдома. Він себе завжди проявляв як добра, цілеспрямована людина, завжди всім допомагав, всіх любив", — каже мама Зінченка.

За її словами, від початку повномасштабного вторгнення В'ячеслав хотів піти на війну, щоб боронити Україну.

"Я як мати була проти, я йому казала, що в 16 років тебе ніхто не візьме на війну, але він сам почав шукати шляхи, доєднався до "Правого сектору", їздив на вишколи. Це було і в Києві, і на Заході України. Він багато питав батька і довідувався, куди краще йому піти. І батько йому порадив піти вчитися на оператора дрона. Він у березні 2024 року приїхав до Львова і вчився тут керувати дронами. Отримав сертифікат, був найкращим учнем. Все в нього там вийшло. Цей сертифікат бачили, коли були обшуки в нас вдома", — говорить жінка.

Після завершення першого курсу факультету журналістики в Дніпрі В'ячеслав Зінченко, як зазначає його матір, хотів поїхати до Львова і поставив собі за мету заробити на поїздку. Для цього він майже весь червень заробляв на криптовалюті в інтернеті.

"Він сказав, що заробив на один тиждень і поїде на один тиждень. Я на той момент не давала грошей, бо він хотів бути самостійним. Він приїхав, знімав квартиру і рівно через тиждень я приїхала поряд — у Тернопільську область. (...) І я сказала йому, що може тобі перерахувати гроші, щоб ти залишився іще на три дні і ми поїдемо разом, тому що його гроші завершилися і він збирався додому, на що він погодився. І я йому зателефонувала, щоб він залишився до неділі. Він тоді 18 зняв ще одну квартиру, бо він не збирався залишатися. Я переводила особисто йому гроші", — розповідає Олена Зінченко.

Також вона пригадала його дзвінок 19 липня, коли сталося вбивство Ірини Фаріон.

"Я дуже добре пам'ятаю цей дзвінок. В нього був добрий настрій. Він привітав тренера свого з Днем тренера. Багато мені в той день розповідав про Львів. А ще у моєї мами день народження в цей день, 19 липня, у його бабусі. І він передавав вітання бабусі. І це ще одна підстава, що він не міг в цей день нічого, навіть поганого подумати, не тільки зробити. Він передавав вітання, тому ця розмова з 19 була трішки довша, ніж зазвичай. На наступний день ми також зідзвонювалися", — ділиться жінка.

21 липня вдалося придбати лише один квиток на поїзд, ним поїхав В'ячеслав, а його мама — автобусом. Зустрілися вони вдома в понеділок.

У день, коли почалися обшуки і відбулося затримання, говорить Олена, її зупинили на вулиці, забрали сумку і сказали, що обікрали якусь бабусю, тоді з сумки забрали ключі і з конвоєм повели додому.

"Я пішла з охороною до свого під'їзду. Коли я прийшла, то там вже було це шоу. Я нарахувала шість машин, купа людей. Я розумію, раз в мене взяли ключі, то щось відбувається у нас вдома. Скільки б питань я не задавала поліцейським, що там відбувається, я розумію, що мій син у небезпеці, мені не відповідали. Я хотіла підійти до сусідів, мені не дозволяли. Тобто мені сказали, що стій, вийде слідчий, він все пояснить. А що пояснить? І я чекала ще пів години. Коли я зайшла наверх, там вже було багато скла, багато речей валялося. І мій син стояв у наручниках, чого я також не розуміла. Він сказав: "Мамо, я тебе люблю і папу також". І я йому сказала: "Я тебе також люблю". І його вивели. Мені не дали ні обійнятися, нічого, ні поговорити. Я не знала, що відбувається, бо мені розповіли казочку про якусь бабусю", — каже мама В'ячеслава Зінченка.

За її словами, коли В'ячеслава вивели, слідчий сказав, що відбудуться обшуки. При цьому на її запитання ніхто не відповідав.

"І тільки коли включили камеру, я на камеру тоді запитала, що відбувається, в чому звинувачують мого сина. І тоді мені відповіли. Показували деякі відео, і я відразу сказала, що це взагалі не він. Тому що, по-перше, не схожий, по-друге, хода зовсім не та, мені показували, як він ходить. А я свого сина на полі (футбольному, — ред.) впізнаю серед всіх. І коли мені показували цього клоуна у капелюсі, я одразу сказала, що це не мій син, що ви помилилися. На що мені слідчий відповів: "Ви думаєте, ми б зі Львова сюди приїхали?" Я кажу: "Бувають помилки". Я думала, що вони розберуться і мого сина одразу відпустять, тому повністю їм допомагала. Вони провели обшуки, потім нарешті пішли. Це було аж до самого вечора", — пригадує Олена Зінченко.

Захисник Зінченка Ігор Сулима запитав, які саме фото- та відеоматеріали їй показували правоохоронці під час обшуку.

"Це були відео як цей клоун у "Патагонії" ходить в якомусь дворі туди й назад, що мене навіть посмішило, я кажу, що це не мій син. По-перше, тому що мій син не буде просто так одягатися, по-друге, той хлопець, що там був, набагато худіший, ніж мій син, і хода була зовсім не така. Я дивлюсь, що це зовсім інша людина", — говорить вона.

Також Ігор Сулима запитав, чи її син висловлював негативне ставлення до політичних діячів України.

"Зрештою висловлював: багато в нашій країні корупції, несправедливості, це він мені розповідав. Ми іноді про це говорили. Він питав мою думку, я йому казала, він мені розповідав свою з точки зору начитаності і історії. Це були дуже цікаві розмови, але ми говорили про всіх, про посадовців, про владу. Про Фаріон ні разу не казали, бо я вперше почула про Ірину Фаріон, коли вона висловилася про "азовців" дуже так...некрасиво, бо ми живемо в прифронтовому місті і завжди переживали за тих, хто там чи в полоні, чи в оточенні. І коли ми таке почули, звісно, а в нас дуже багато людей говорять російською, це обурило, тоді я вперше почула ім'я Ірини Фаріон", — каже Олена Зінченко.

Крім того, жінка розповіла, що спершу після затримання ні її, ні тата, який приїхав у відпустку з фронту, не пускали до В'ячеслава.

"Я не знала, що з моїм сином, як він почувається і мені принесли записку. Якщо чесно, я була дуже шокована і в страху, бо коли я її читала, він писав: "Якщо зі мною щось станеться, мамо, я себе не вбивав". Це цілий лист був, але таке там було. Він писав, що на нього тиснули, що йому підсаджували якихось співкамерників і йому робили некрасиві ситуації з ними, тому він попереджав. Я знала, що він сильний, але в той момент я сильно переживала", — розповідає жінка.

Після цього запитання почав ставити В'ячеслав Зінченко.

— Були в мене якісь ознаки того, що я дискриміную людей за ознаками раси, національності чи релігії?

— Ні.

— Чи були якісь ознаки того, що я погано ставлюся до людей, які пропагують українську мову?

— Ні.

Згодом запитання почала ставити донька Ірини Фаріон Софія Особа.

— У вашого сина в телефоні були запити, щоб придбати штучні акне і накладну бороду. Ви можете якось це пояснити, ви знали про це?

— Ні, не можу пояснити, не знаю.

— 22 липня о 13:26 ваш син цікавився через інтернет, як мінімізувати стеження за сім-картою. З чим може бути пов'язаний такий інтерес?

— В мене до сина завжди була довіра і якщо він шукав щось в інтернеті, він мені не докладав, якщо чесно. А з чим може бути пов'язано, я не можу сказати. З війною може бути пов'язано.

— Ви казали, що ваш син багато читав і він ділився книжками, які він читав. Одна книжка мовою ворога "Инцелы. Как девственники становятся террористами". Автор Стефан Краковскі. Це правда, ви про цю книжку щось чули?

— Які книжки він читав — це його справа була, я знаю, що він цікавився всім. Якщо витягнути одну книжку, це не показник, бо він читав реально дуже багато.

— Які стосунки ваш син мав з друзями?

— Дуже добрі. З усіма дуже добрі, теплі. З усіма спілкувався чемно, відкрито, щиро. І з сім'єю також.

— Скажіть будь ласка, коли ваш син повернувся вже в Дніпро, ви не бачили часом на його комп'ютері фотографії Ірини Фаріон із заклеєними очима?

— Ні, не бачила.

— Тобто він не ділився ніколи цим з вами?

— Я цього не бачила. Я би побачила, якби таке було.

— Якби ви побачили, що б ви йому сказали?

— Я не знаю. Я не бачила, тому прогнозувати свої дії... цього не було.

— І останнє питання: одного з ваших адвокатів ви взяли за порадою адвокатки-сепаратистки Тетяни Мунтян. Як ви можете це прокоментувати?

— Це не було так.

Клопотання про допит свідків

Після цього адвокати подали клопотання, щоб суд допитав інших свідків, про яких йшла мова наприкінці попереднього засідання. Прокурор виступив проти:

"Сторона захисту в своєму клопотанні окрім загальних фраз, що можуть підтвердити або спростувати якісь обставини, жодних аргументів, чому ці свідки важливі, чому про них не було відомо під час досудового розслідування і чому клопотання про їхній допит було заявлено тільки вже в ході судового розгляду, стороною захисту не наведено, тому оскільки саме клопотання є необґрунтованим, прошу в ньому відмовити".

Суддя наголосила адвокатам, що не можна нескінченно збільшувати обсяг доказів, проте зрештою суд задовільнив клопотання сторони захисту, аби допитати ще трьох свідків. Після цього оголосили перерву на 30 хвилин.

Новий свідок

Засідання поновили о 16:00 із допиту нового свідка, який одного дня бачив особу в капелюсі на лавці, біля під'їзду на вулиці Масарика, де жила Ірина Фаріон.

"Я присів на лавку, там вже сиділа невідома особа: в капелюсі, мала сумку. Я присів біля нього, він щось ніби в мою сторону сказав, я йому відповів: "Ти до мене щось кажеш?" Він такий подивився прямо, я побачив його очі. Десь був я біля нього приблизно п'ять хвилин. Потім він встав і пішов в сторону між сьомим і шостим під'їздом, в цей прохід. Я пішов додому. І більше тої особи я не бачив", — каже чоловік.

Свідок зазначив, що ця особа була короткострижена, більше подібна на дівчину, ніж на хлопця, мала темний капелюх, прозорі окуляри, сумку темно-коричневого кольору, була одягнена в широкі штани та кофту з довгими рукавами.

Адвокат Ігор Сулима почав ставити йому запитання.

— Скажіть будь ласка, про що вони розмовляли.

— Я з ним не розмовляв. Коли я присів, я думав, що він щось мені сказав. Я йому говорю: "Ти щось до мене кажеш?". Він там щось "бу-бу-бу". І я перетнувся з ним поглядом.

— Скажіть, будь ласка, якого зросту була ця особа?

— Я маю метр 90, а та особа, яка сиділа на лавці, десь метр 78-77. І худощава.

— Наскільки я зрозумів, ви були досить близько, щоб бачити очі? Це так?

— Прозорі окуляри були. Не темні, не якісь там затемнені. Були світлі окуляри.

— Тобто було видно очі, так?

— Так.

— Скажіть будь ласка... Зінченко, ану встань. Чи впізнаєте ви обвинуваченого Зінченка в тій особі?

— Ні, він зовсім не схожий.

— Чому ви так стверджуєте?

— Не схожий зовсім, взагалі. У того менші були очі, а у тої людини трошки більше. І ріст: він вищий, а той менший був.

— Чи бачили ви на лиці тієї особи прищі, шрами?

— Ні.

— Як часто ви ходили через цей будинок?

— Часто, заходжу в той будинок, там набираю воду питну, там апарат стоїть. Часто. І загиблу бачив пару разів. Ну, так не знайомий, але пару разів бачив, бо в тому районі живу.

— Скажіть будь ласка наступне. Ви сказали, що до вас приходили якісь люди, які...

— Так, кореспонденти приходили. Одну кореспондентку я знаю на ім'я Надя. Прийшли до сестри і сказали, делегація прийшла, сказали, що він — єдиний свідок, який бачив вбивцю, і він нам потрібен. Я не знаю, яке взагалі відношення кореспонденти мають до суду. Приходити за свідком. А потім мені прийшлося не жити вдома, так як переживав за своє життя.

— Ви сказали, що зверталися до поліції.

— Так, я залишав номер телефону і так мені ніхто нічого не відповів.

— А в який день ви залишили номер телефону?

— Коли було вбивство, 19.

—А чи сказали, чому ви хочете дати свідчення?

— Я сказав, що я бачив вбивцю. Він каже, що все, добре, ми тебе викличемо. І так по сьогоднішній день. І мені довелося не жити вдома, так як переживав за своє життя.

— На сьогоднішній день вам якісь погрози звучали?

— Ні, поки ні.

Після цього запитання свідку почав ставити прокурор Дмитро Петльований:

— Скажіть будь ласка, ви розказували, що це була дівчина, а, відповідаючи на запитання захисників, ви говорите він. Так це була дівчина чи хлопець?

— Ви слухали, пане прокурор? Я сказав, що було схоже на дівчину, я не сказав конкретно, що то дівчина. Я сказав схожа. А пан прокурор каже, що я сказав "дівчина".

— Чому особу, яку ви вважаєте, що схожа на дівчину, ви називаєте "він"

— Чого я так говорю?

— Просто якщо я вважаю, що особа схожа на дівчину, я говорю "вона", а ви весь час говорите "він".

— Ви розумієте, ті що оті репери, вони більше як половина схожі на жіночий рід, розумієте, чому так я і говорю. У кожного свій погляд.

— Скільки часу ви сиділи на лавці?

— Я вже, чим ви слухали, 5 хвилин.

— І ви 5 хвилин спілкувалися?

— Я не спілкувався. Я тільки присів, я подумав, що він щось говорить. Може, він сам з собою говорить, я не знаю. Я повернувся і його запитав: "Ти мені щось кажеш?". Він так поглядом зустрівся і все, навіть відповіді не дав.

— За той час, що ви бачили особу, окуляри ця особа знімала?

— При мені ні.

— І з вами після того не спілкувався?

— Ні, він перший пішов, а я пішов до себе додому.

— Свідок, а скажіть будь ласка, а звідки ви дізналися, що сьогодні буде судове засідання і вас буде заявлено в якості свідка?

— Я на це питання не буду відповідати. То моє право.

— Свідок, ви попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань і за відмову від деяких показань.

— Я то розумію, ну я не буду відповідати.

Після цього слово взяла Софія Особа.

— Скажіть будь ласка, чому на стрімах ви мені погрожували?

— Хто погрожував?

— Ви.

— Ми погрожували? Ви мені, що я нашлю якусь там бригаду. Софія, давай не будем цей, бо я буду теж.

— Давайте на "ти" не будемо переходити. Тримайте себе в руках.

— Ти тримай себе в руках. Я тебе попереджаю.

— Питань немає.

Після цього свідка відпустили. Наступне засідання відбудеться 26 листопада. Тоді проведуть відеоконференцію з батьком

На попередньому засіданні, яке відбулось 11 листопада, у залі суду досліджували речові докази, зокрема запахові сліди та змиви з поверхонь лавки та стільців, де сидів ймовірний вбивця, та гільзу, яку виявили на місці вбивства. У суді повідомили, що зброю, з якої вбили Фаріон, так і не знайшли. Крім того, на засіданні допитали власницю квартири на вулиці Костюшка, 2 де Зінченко орендував кімнату.