Суспільне Культура розповідає про театральний вебдодаток "(Не)бачене", чому застосунок не лише про створення спільноти, але й про спосіб краще пізнати себе. Бо сходити в театр разом із собою — це теж ок.
"Театр у моєму житті з’явився методом виключення як один із варіантів дозвілля, — зізнається аналітикиня Олена Руденко. — Кіно зараз поменшало, а те, що на Netflix, ніби не про нас. У театрі мені розповідають історії, які в певному сенсі про мене. Наприклад, вистава «Кортес», драматургію для якої створила Лєна Лягушонкова. Ти ніби вчишся різних сценаріїв, спостерігаючи за живими людьми на сцені. З ними легше відчути резонанс, ніж через екран".
Два роки тому Олена сходила у Молодий театр на "Кабаре" разом із подругою, яка виграла квитки. Відтоді ходить до театру не раз на рік, як раніше, а 5–10 разів на місяць (і навіть знає людей, які ходять у театр щодня). Якщо вистава на тижні не запланована, то починається "ломка", як жартує Олена. Зізнається, що їй дуже подобається "збирати фантики", тобто "колекціонувати" переглянуті постанови.
Для цього Руденко й створила вебзастосунок "(Не)бачене". Як можна здогадатися з назви, в "щоденнику вистав та емоцій" можна позначати й ще не проглянуті, і вже проглянуті вистави, ставити їм оцінки, писати відгуки й навіть вибирати вистави за "вайбом".
Як каже сама Олена, пів року тому цей застосунок "починався як вправа з вайбкодингу, як спосіб впорядкувати свою ексельку і просто як реалізація постійної потреби творити". Зараз застосунок має Instagram і Threads, де можна стежити за його оновленнями, "щоденником first-time founder або за нотатками людини, яка любить ходити в театри і робити про це графіки".
З програмуванням допоміг штучний інтелект
"Створюючи додаток, я передусім думала про те, що цікаво мені. Я люблю роздивлятися, які вистави дивилася, насолоджуватися своєю колекцією фантиків",— ділиться Олена Руденко.
Розробниця хотіла створити вебзастосунок, де всі відгуки про виставу були б зібрані в одному місці, а не розрізнені в Telegram-каналах, Facebook-групах або чатах. "Всім важливо писати відгуки — такий висновок я зробила, читаючи про вистави у Telegram чи Threads", — додає Олена.
Спершу Руденко записувала всі побачені вистави й враження від них у нотатки, потім — в Excel-таблицю. Далі вирішила подивитися відео про веброзробку, написала великий і максимально детальний промпт у Claude Code, передала його на платформу Lovable — і так зробила вебзастосунок "(Не)бачене". Це було в листопаді 2025 року.
Пишучи інструкцію для ШІ, авторка застосунку орієнтувалася на такі сервіси, як iMDb чи Letterboxd, де користувачі, зокрема, можуть поставити рейтинг фільму, або Goodreads, де читачі формують оцінку книжок.
"У мене завжди свербіли руки щось напрограмувати, але я ніколи цього не вміла. Коли починала вчити, було складно. А потім виявилося, що штучний інтелект може із цим допомогти", — коментує Олена, яка працює в IT-компанії.
Зараз "(Не)бачене" існує як вебзастосунок, яким можна користуватися і з ноутбука, і з мобільного телефона. Застосунку в AppStore чи Google Play немає — авторка не дуже вірить у те, що "500 додатків на телефоні комусь потрібні". До того ж такий застосунок потребує складнішої технічної підтримки та оплати.
Обрати виставу за вайбом
На головній сторінці зустрічає віконце пошуку "Шукаю, що подивитись" й афіші вистав із рейтингом, сформованим на основі оцінок користувачів. За замовчуванням тут відображаються вистави з найновішими оцінками, але можна обрати постанови з найвищим рейтингом, прем’єри, найпопулярніші й найближчі вистави. Крім того, можна зробити вибір за містом, театром, режисером чи режисеркою і вайбом.
Кожну виставу можна позначити як "бачену" чи "не бачену", а також побачити відгуки інших користувачів. Також можна "підтвердити атмосферу", натиснувши на відповідні теги, або ж додати інший "вайб", побачити режисерів і драматургів, дату прем’єри та тривалість вистави, поділитися лінком у соцмережах або перейти на сайт театру.
Вебзастосунок орієнтується переважно на репертуарні вистави, а не на one-off event, тобто разові чи унікальні події. Але бувають і винятки, як-от "Mōdraniht. Songs of Winter War" від Opera aperta.
При цьому на "(Не)баченому" можна знайти не лише вистави в репертуарі, але й онлайн-версії із Dramox. На платформі позначають і постанови, які є в репертуарах театрів та на Dramox водночас, і ті, що є лише на Dramox. Як-от "Ерендіра не хоче вмирати", яка раніше була в репертуарі Театру на лівому березі, але тепер доступна лише онлайн.
"Для мене цей додаток — інструмент самопізнання, — каже Олена Руденко. — Коли я йду на виставу, то хочу розуміти, що мені сподобалося, а що ні. Наприклад, мені не подобаються нудні й повільні за ритмом вистави, я починаю думати про праску або про те, що мені треба вигуляти собаку. В сюжеті люблю сімейні драми, а любовні трикутники не люблю. Тому категорія «Вайб» має дві підкатегорії — більш сюжетну та про емоції. Додати теги можна і вручну, а можна обрати із п’яти найбільш ймовірних, які пропонує ШІ, «читаючи» опис вистави й коментарі на сайті".
Вебзастосунок також передбачає систему "ечівок", тобто досягнень. Наприклад, зірочку "театрального критика" можуть отримати користувачі, які активно пишуть відгуки для вистав, а не просто ставлять оцінки. Зірочку "інстаблогера" дають за збереження інфографіки зі статистикою. Ця статистика в особистому кабінеті показує активність користувачів за тижнями й місяцями. Також можна подивитися, які театри вони відвідують найчастіше, яким режисерам віддають перевагу і які оцінки в середньому ставлять.
Олена жартує, що система "ечівок" — про "гейміфікацію всього сущого": "У інших додатках мене такі нагороди стимулюють. Позначила виставу — отримай цукерку, молодець".
"Люди не шукають, що подивитися: скоріше обирають, куди піти у вільний день"
Вебзастосунок створено для тих, хто "любить театр як досвід". Розробниця орієнтувалася на аудиторію, схожу на себе. Тож можна сказати, що "(Не)бачене" буде цікавим жінкам 25–45 років із вищою освітою, у яких багато вільних вечорів. Для самотніх і тих, які тимчасово живуть одні — як Олена, чоловік якої служить у війську. Чоловіки серед користувачів застосунку теж є, але у відсотковому співвідношенні їх не так багато.
Щоби краще зрозуміти поведінку аудиторії, аналітикиня проводила опитування. Запитувала, з ким користувачі зазвичай ходять у театр, як часто, що впливає на вибір вистави, чи мають вони список вистав, які хотіли б побачити, і як дізнаються про нові вистави.
Цікаво, що 60 % опитаних зазначили: ходять у театр "із собою". Більшість також написала, що ходить у театр раз на тиждень або частіше і дізнається про вистави із соцмереж. Постанови, які хочуть побачити, або зберігають у нотатках, або роблять їхні скриншоти, або просто тримають у пам’яті.
Найбільше на вибір вистави все-таки впливають імена акторів або режисерів, а також відгуки знайомих. Жанр вистави, сам театр або ціна квитка не такі важливі, якщо зважати на результати опитування.
"У мене склалося враження, що люди не шукають, що саме подивитися. Скоріше вони просто перевіряють, які вистави є у театрах на свій вільний день", — ділиться спостереженням Олена Руденко. Тому в застосунку вона передбачила календар.
Серед бажаних функцій, які обрали користувачі — відстежувати вистави друзів (не заплановані, а вже проглянуті), тож цю функцію Олена теж планує додати в "(Не)бачене". Ніби в Instagram, можна буде підписатися на друга чи подругу, запланувати разом похід на виставу або поставити лайк на відгуки інших театралів.
Потенціал для стартапу
Поки що Олена Руденко розглядає застосунок як "відносно недороге хобі": використовує платну версію Claude Code, а також платить за хостинг (близько 2–3 тисяч гривень на рік). У домен вклала тисячу гривень.
"Коли я загорілася ідеєю пів року тому, то багато працювала над додатком, навіть всі вихідні. Якщо не була в театрі, то працювала над театром! Зараз застосунок трохи на паузі, хоч я і відкрита до нових можливостей", — ділиться Олена.
Нині у команді лише дизайнерка, яка працює над візуальною частиною для соцмереж, і сама Олена. Вона не проти знайти людей на посади менеджера з продажу, маркетолога та розробника, які теж закохані в театр і яким було б цікаво попрацювати над застосунком — наразі всі ці ролі приміряє на себе сама творчиня проєкту.
На сьогодні застосунок має понад 200 зареєстрованих користувачів. Якщо команда розшириться, а кількість користувачів зросте, "(Не)бачене" має потенціал стати стартапом. Серед можливих шляхів монетизації — співпраця з квитковими агрегаторами, які могли б віддавати відсоток за куплені квитки, а також донати. У Олени вже був Patreon для іншого проєкту, де вдавалося отримувати 200–250 доларів, тобто близько 10 тисяч гривень на місяць. Тепер думає про Monobase.
Зараз Руденко хоче залучити якомога більше користувачів, яким було б цікаво користуватися вебзастосунком не одноразово, а регулярно. Тому авторка "(Не)баченого" передусім розширюватиме функції, які спонукали б театральну спільноту повертатися до платформи. Наразі близько 10 % користувачів повертаються до застосунку щотижня, щоб додавати нові вистави.
Більшість не так часто пише розлогі відгуки й обирає лише ставити оцінки або просто додавати постанови до "баченого" чи "небаченого". Одна з причин — реакції на виставу не дуже зручно описувати на телефоні, як вважає Олена Руденко. В майбутньому користувачі просто зможуть записувати голосові повідомлення, а штучний інтелект їх розшифровуватиме й одразу надсилатиме в застосунок.
Також у застосунку можна буде обирати 5 найкращих вистав з усіх переглянутих. Якщо з’являтиметься нова вистава, яка сподобається ще більше, галочку можна буде прибрати й створити оновлений топ.
Олена хотіла б, щоб у застосунку була можливість додати скриншот свого театрального квитка, де було б видно ціну. Раніше розробниця думала також зазначати місце в театрі (щоб було зрозуміло, який вигляд має вистава з партеру чи з балкона), але пізніше відмовилася від цієї ідеї. У Києві не так багато залів, і, якщо часто ходити в театр, можна доволі швидко зрозуміти, які місця дають хороший кут огляду за свою ціну, а які — не дуже, вважає Олена.
Ще один потенційний варіант — створити бот у Telegram, що сповіщатиме про появу квитків на виставу, котру користувачка або користувач обрали як бажану для відвідування. Не такий бот, як "Остап", що орієнтується на швидкі сповіщення після появи квитків у продажу, скоріше просто нагадування, уточнює Олена Руденко.
"Як на мене, театральна спільнота вже існує у тому самому «Остапі» чи в Telegram-чаті «Зайвий квиток», — коментує Руденко, — Я би не хотіла її перетягувати, тому «(Не)бачене» може бути й про індивідуальний досвід".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
