В український прокат 8 жовтня вийшла «Соціальна розплата» Аарона Соркіна — стрічка, яку позиціюють як духовного спадкоємця «Соціальної мережі» Девіда Фінчера.
Якщо перший фільм розповідав про народження Facebook і амбіції молодого Марка Цукерберґа, то новий зосереджується на 2020–2021 роках: на витоку внутрішніх документів компанії, який здійснила інженерка Френсіс Гауґен, і на розслідуванні журналіста The Wall Street Journal Джеффа Горвіца. Саме ці матеріали лягли в основу серії статей The Facebook Files і свідчень Гауґен перед Конгресом США.
Спеціально для Суспільне Культура кінокритикиня Олександра Поворозник розповідає, чи вдалося Аарону Соркіну повторити успіх Девіда Фінчера, яким вийшов Марк Цукерберґ у виконанні Джеремі Стронґа і чи потрібен був «Соціальній мережі» умовний, але сиквел.
Головні ролі у стрічці зіграли Майкі Медісон (Френсіс Гауґен), Джеремі Аллен Вайт (Джефф Горвіц) і Джеремі Стронґ (Марк Цукерберґ). Соркін тут постає і сценаристом, і режисером. Якщо на перший погляд видається дивним, чому Соркін раптом взявся саме за продовження «Соціальної мережі» Фінчера, то відповідь проста. Він писав сценарій до першої частини (і отримав за нього «Оскар»), а між виходом стрічки Фінчера 2010 року та 2026-м почав більше цікавитися режисурою, аніж лише роботою сценариста. «Соціальна розплата» — логічний крок для автора, який уже спробував себе за камерою в «Грі Моллі», «Суді над чиказькою сімкою» та «Бути Рікардо».
З позитивного у стрічці варто виділити головне: це розважальна та динамічна екранізація доволі нудної, але суспільно важливої реальної історії. Про «файли Facebook» багато хто чув. Ця історія досі впливає на мільйони користувачів по всьому світу, проте мало хто зі звичайних глядачів хотів ретельно розбиратися в ній самостійно — у тонкощах алгоритмів, які підсилювали конфліктний контент, у впливі на підлітків через Instagram чи в ролі платформи в політичних кризах.
Соркін зі звичною легкістю перетворює політичні конфлікти та діяльність великої корпорації на захопливий фільм-розслідування у найкращих традиціях «Усієї президентської раті». Напруга будується не на пострілах чи погонях, а на зустрічах, переговорах, внутрішніх документах і моральному виборі героїв, які ризикують кар'єрою заради правди.
З негативного — класичні соркінівські нюанси. Герої надміру балакучі, і всі говорять із фірмовою нервово-саркастичною тональністю, притаманною майже всім роботам сценариста. Діалоги блискучі, влучні, іноді дотепні, але місцями створюють відчуття, що персонажі змагаються не стільки за правду, скільки за право сказати найкращу репліку. І якщо Фінчер був достатньо самобутнім режисером у плані візуалу та роботи з акторами, аби його стрічка не виглядала як черговий епізод «Західного крила», то Соркін-режисер постійно програє Соркіну-сценаристу.
Камера Джеффа Кроненвета (який працював і над «Соціальною мережею») тримає професійний рівень, але загальна візуальна стриманість і ритм монтажу часом нагадують саме телевізійну естетику Соркіна, а не кінематографічну напругу Фінчера. Загалом це і на краще — розуміючи, що йому не зняти другу «Соціальну мережу», Соркін не імітує попередника стилістично і не намагається відтворити клаустрофобну атмосферу та нервовий саундтрек оригіналу. Навіть над музикою цього разу замість Трента Резнора та Аттікуса Росса працює Александр Деспла, який надає стрічці напруженого, але трохи грайливого настрою.
Та головна відмінність між Фінчером і Соркіном — напевне те, що Фінчер, який найбільше прославився своїми складними та песимістичними історіями про психопатів, що ховаються серед нас, вже тоді не очікував від появи Facebook нічого хорошого. Соркін все ж намагається дати глядацтву справедливий фінал у найкращих традиціях стрічок того самого Френка Капри, якого натхненно цитує протягом історії. В його оптимістичному баченні правда перемагає, хоча фактично справа «файлів Facebook» не мала реального впливу на регулювання соцмереж (принаймні в Америці), а під час другого терміну Трампа обсяг мови ненависті онлайн лише зростає у геометричній прогресії.
Акторська гра тут нерівномірна. Майкі Медісон намагається показати внутрішню боротьбу Гауґен — від віри в місію компанії до рішення стати викривачкою. Джеремі Аллен Вайт мав би давати журналісту потрібної впертості й людської вразливості, але завдяки фірмовим сорікінівським діалогам вони здаються фактично ідентичними, немов сценарист говорить крізь своїх персонажів, як вентролог — ляльками. Можливо, відомий своєю вимогливістю Фінчер і зміг би після декількох десятків дублів отримати від акторів хорошу гру навіть попри такий сценарій, але Соркін просто дозволяє акторам зачитувати всі репліки з однією і тою ж нервовою інтонацією.
Рятує ситуацію Джеремі Стронґ у ролі Цукерберґа — він створює холодний, майже відчужений образ, який уже далеко від молодого та амбітного програміста у виконанні Джессі Айзенберґа. І це — найсильніша акторська робота стрічки. Якщо вам здавалося, що Джеремі Стронґ, відомий насамперед за трагікомічною роллю Кендала Роя у «Спадкоємцях», аж ніяк не може нагадувати відомого своєю «рептилоїдною» зовнішністю та доволі дивними манеризмами Цукерберґа, то на вас чекатиме приємний сюрприз. Річ навіть не у рудій перуці та вдалому (хоча майже непомітному) гримі — Стронґ чудово відтворює усі характерні тики та відомі беземоційні вирази обличчя Цукерберґа.
Загалом «Соціальна розплата» — цілком приємний (часом навіть надто оптимістичний) фільм-розслідування, якому випала доля бути сиквелом (чи, як сам Соркін воліє казати, «доповненням») до одного з найкращих фільмів минулого десятиліття. Він не сягає висоти «Соціальної мережі», але чесно виконує свою роботу: робить складну, суспільно важливу історію доступною і захопливою для широкої аудиторії. У час, коли алгоритми соціальних мереж продовжують формувати нашу реальність, така історія — не зайве нагадування про ціну правди й про те, хто насправді має владу над інформацією.
Рубрика «Рецензії» публікує огляди й критичні тексти на мистецькі твори та інші культурні події.
Матеріали відображають особисту позицію авторів тексту. Думки, висловлені у текстах, не обов'язково збігаються з позицією редакції.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
