У різних країнах світу після початку повномасштабного вторгнення з'явилися сотні ініціатив, які допомагають українцям читати рідною мовою. Водночас українська книжка за кордоном досі не має повноцінної системи дистрибуції, а її поширення значною мірою залежить від бібліотек, громадських організацій і волонтерів.
Де за кордоном шукати книжки українською мовою? Як українські автори виходять на міжнародні ринки? Із якими перешкодами стикається українська література у світі? Про це розповіли Український інститут книги та «Український літературний центр» — у матеріалі Суспільне Культура.
Де за кордоном шукати книжки українською
Найпростіше замовити книжки через інтернет — як на закордонних, так і на українських сайтах. Зокрема, ці українські книгопродавці доставляють літературу за кордон:
- «Моя книжкова полиця»;
- «Книжковий Лев»;
- «Буква»;
- Book.ua ;
- «Книгарня Є»;
- Yakaboo;
- «Книголенд»;
- «Дім книги»;
- «Наш Формат»;
- Vivat;
- «КСД»;
- Megogo Books.
Також ось низка закордонних онлайн-книгарень з українськими виданнями:
- Франція — Krapka;
- Німеччина — Kazka, Movoslovo;
- Велика Британія — Ukrbooks;
- Литва — Aropolis;
- Польща — Allegro, Empik, Harnaknyharnia, Taniaksiazka;
- США — Ukrainian Pages, Sokolya Ukrainian Books;
- Болгарія — Ukrbooks.bg;
- Чехія — Soloveyko;
- Фінляндія — Viktoriia Mailnen;
- Австрія — The Mova Book Store;
- Португалія — «Українська книга в Португалії», Booklya;
Імовірно, пропозиція розвиватиметься й надалі, зважаючи на великий попит: за даними Yakaboo, кількість міжнародних замовлень у 2023 році була втричі більшою, ніж у 2021-му, і у 2024 році продовжувала зростати.
Знайти українську літературу офлайн дещо складніше, але також можливо. Після початку повномасштабного вторгнення громадські організації «Читомо» та «Український літературний центр» реалізували міжнародний культурний проєкт Ukrainian Bookshelves Worldwide. Це мапа українських книжкових полиць у світі — осередків, де книжки українською мовою доступні для безкоштовного користування.
На мапі зафіксували 388 просторів у 22 країнах. Голова «Українського літературного центру» Поліна Городиська зазначає, що близько 70 % полиць зафіксували саме в бібліотеках, понад 9 % — у громадських, благодійних організаціях, фондах і спілках, ще 7,8 % — в освітніх закладах і просторах. Були також полиці при книгарнях, коворкінгах, посольствах, видавничих домах, музеях, кафе тощо.
Саме тому Поліна Городиська радить українському читацтву за кордоном насамперед звертатися до місцевих публічних бібліотек — поцікавитися, чи є в них українська колекція або чи можуть вони замовити українські книжки. Ще один варіант — пошукати український культурний чи громадський центр, суботню школу, освітній хаб або місцеву українську організацію.
Українська книжка поступово стає помітнішою в комерційному сегменті, тож слід звернути увагу і на офлайн-книгарні. Втім, тут, як зауважує Поліна Городиська, ситуація дуже залежить від країни й міста.
Чи є повноцінна інфраструктура української книжки за кордоном
«Я б поки не сказала, що українська книжка за кордоном має повноцінну, сталу комерційну інфраструктуру на рівні великих міжнародних книжкових ринків. Сьогодні паралельно існують кілька каналів доступу до неї — але говорити про налагоджену, комплексну систему дистрибуції поки зарано. Наразі йдеться радше про точкові ініціативи», — наголошує Поліна Городиська.
Опитування Ukrainian Bookshelves Worldwide зафіксувало найбільшу частку ініціатив — 18,3 % — у містах Нідерландів. Далі — Німеччина (16,5 %), Литва (10,1 %), Латвія та Чехія (по 7,3 %). Проте ці дані не варто сприймати як рейтинг країн за доступністю українських книжок: детальне опитування охопило 77 ініціатив, а не всі наявні простори.
«Український літературний центр» додає, що доступ до українських книжок залежить не лише від країни, а й від конкретного міста та відстані до великих населених пунктів. Наприклад, у східній і центральній Словаччині українських книжкових полиць майже не існувало, хоча попит на книжки українською там був. Тому в столиці чи великому місті українська родина може мати доступ до бібліотеки, культурного центру або книжкової ініціативи, тоді як в іншому населеному пункті — ні.
Утім, мережа українських книжкових полиць продовжує розширюватися — і навіть виходить за межі країн, де традиційно була велика українська діаспора. У травні 2026 року така полиця з'явилася в Національній бібліотеці Кенії, а у вересні в чилійському Сантьяго відкрили вже другу українську книжкову поличку. Упродовж 2026 року такі простори також з'являлися у Східній Африці, Єгипті, Угорщині, Новій Зеландії, Польщі та Австрії.
Чому українські книжки досі складно поширювати за кордоном
Дослідження Ukrainian Bookshelves Worldwide показало, що перешкоди виникають на різних етапах. Найчастіше учасники опитування називали:
- брак коштів — 21,4 %;
- нестачу людей, які могли б системно займатися книжковими полицями, — 20,6 %;
- логістичні проблеми — 18,3 %;
- відсутність потрібних книжок на ринку — 14,5 %.
Особливим викликом нині є доставка невеликих партій книжок у різні країни та проходження митних процедур. Ба більше, навіть після відкриття книжкової полиці часом бракує команди, яка буде постійно нею опікуватися.
Проблема стосується й асортименту: ініціативам не вистачає книжок для окремих аудиторій, зокрема підлітків, а також можливостей регулярно оновлювати фонди. Крім того, на доступність українських видань впливає знищення видавничих складів і друкарень внаслідок російських атак.
«Головна проблема — не просто "довезти книжку". Варто ще зрозуміти, які книжки потрібні конкретній аудиторії, знайти їх, придбати або отримати, доставити, каталогізувати, розповісти про них читачам і потім регулярно оновлювати фонд. Саме сталості цього процесу часто бракує найбільше», — підсумовують в «Українському літературному центрі».
Як українська книжка конкурує з російською за кордоном
Перешкодою для поширення українських книжок за кордоном залишається й сформована представленість російської літератури на іноземних ринках.
У багатьох країнах російські книжки були доступні задовго до 2022 року. Там уже існували видавничі контакти, мережі перекладачів, книжкові магазини, бібліотечні фонди та російськомовні спільноти. Натомість українська книжкова інфраструктура на деяких ринках почала активно розвиватися тільки після початку повномасштабного вторгнення.
Цю різницю ілюструє приклад Греції: як розповідає Поліна Городиська, в афінських книгарнях було нескладно знайти російську літературу, тоді як попит на українські книжки задовольняли завдяки волонтерській ініціативі, що привозила видання з України. Тож ідеться не лише про конкуренцію за увагу читачів, а й про доступність книжок.
Однак після 2022 року інтерес до українських книжок зріс — і зараз уже конвертується не тільки в тимчасові гуманітарні ініціативи, а й у продаж прав і переклади. До прикладу, в першій половині 2025 року українські видавництва уклали понад 150 контрактів на продаж прав за кордон.
«Українська книжка поступово переходить із ситуації "книжки для українців за кордоном" у значно ширший міжнародний книжковий контекст», — переконана Поліна Городиська.
Ситуація з перекладами української літератури
Аби українська література дійшла до іноземного читацтва, недостатньо лише перекласти її іншою мовою — важливі також іноземне видавництво, промоція та дистрибуція.
«Важливий цілий ланцюжок: видавець в Україні — якісний опис і презентація книжки — продаж прав — перекладач — іноземне видавництво — редактура й промоція — дистрибуція — читач. І слабкою може виявитися будь-яка з цих ланок», — наголошує керівниця «Українського літературного центру».
Одним з інструментів підтримки перекладів є програма Translate Ukraine, яку Український інститут книги запустив у 2020 році. Вона частково компенсує іноземним видавцям витрати на переклад і видання української літератури іншими мовами коштом державного бюджету.
Як зазначає Начальник відділу стратегічної роботи та аналітики УІК Юрій Марченко, щороку за кордоном виходить близько 120–150 перекладів — і ця цифра зростає. Лише в межах програми Translate Ukraine вже вийшло понад 300 перекладів. Найпопулярніші мови — англійська, польська та німецька.
Серед успішних перекладених за останній рік книжок УІК називає «Амадоку» Софії Андрухович, а також книжки Артура Дроня та Євгенії Кузнєцової. Окрім цього, популярними на іноземному ринку залишаються метри української літератури: Сергій Жадан, Андрій Курков, Оксана Забужко та Юрій Андрухович.
Зокрема, важливість перекладів підкреслила заступниця міністерки культури Бодана Лаюк в нещодавньому інтерв'ю для Ukraїner. Розмірковуючи про перспективи Нобелівської премії з літератури для українських авторів, вона зазначила, що для міжнародного визнання нашій державі слід розвивати інфраструктуру перекладів:
«Для того щоб у нас з'являлися премії, наші книжки мають бути перекладеними. Це все потребує часу. І вимагає від нас терплячості».
Не менш важливим є просування книжок після виходу перекладу: про видання мають дізнатися місцеві читачі, критики, книгарі та бібліотекарі. Тут ключову роль відіграють міжнародні книжкові ярмарки, літературні фестивалі, співпраця з медіа й культурними інституціями.
Таким інструментом для поширення інформації про перекладену українську літературу, зокрема, стала платформа Chapter Ukraine. У 2025 році її запустили «Читомо» та Craft, щоб зібрати інформацію про українські книжки, доступні іноземними мовами. Наразі платформа працює німецькою, французькою, іспанською, португальською та чеською мовами.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
