Наприкінці 2022 року азербайджанці вийшли на екопротест у Лачинському коридорі. Цей пікет понад два місяці блокує єдину дорогу, що поєднує невизнаний Нагірний Карабах з Вірменією. Через це 120 тисяч жителів регіону опинилися в блокаді: людям не вистачає їжі та ліків, відбуваються відключення світла, газу та інтернету. Чому розпочалися протести, як виживають вірмени Карабаху і до чого тут золото — в матеріалі Суспільного.
Що сталося
12 грудня 2022 року азербайджанці вийшли на протест та перекрили Лачинський коридор. Так називають єдину дорогу, що сполучає Нагірний Карабах та Вірменію і проходить між містами Ґоріс-Лачин-Ханкенді (Ханкенді — столиця невизнаного регіону, вірмени називають місто Степанакерт — ред.)
Новітня історія конфлікту через Нагірний Карабах розпочалася ще у 1988 році. Тоді мешканці цього регіону (тоді ще Нагірно-Карабаської автономної області Азербайджанської РСР), вимагали приєднання до Вірменської РСР. У 1991 році вони проголосили так званий "референдум про незалежність", а у 1992-1994 роках відбулася Перша карабаська війна. Азербайджан втратив контроль над Нагірним Карабахом і прилеглими районами — приблизно 20% території країни. За даними Міжнародної кризової групи, тоді загинуло понад 30 000 людей. Сотні тисяч біженців з обох країн покинули рідні місця.
У вересні 2020-го Баку оголосив контрнаступ у відповідь на, нібито, обстріли з боку вірменських сил. Вірменія заперечила це і звинуватила Азербайджан у розв’язанні війни. За результатами 44-денних боїв Азербайджан повернув під контроль близько 70% територій.
В травні 2022-го року, відповідно до тристоронньої мирної заяви, яку підписали за посередництва Росії, азербайджанські військові зайняли й місто Лачин — транзитний пункт для постачання продовольства та товарів з Вірменії до Карабаху. Сам Лачинський коридор взяли під охорону російські миротворці. Їх ввели в регіон на п’ять років з можливістю продовження мандату.
6-го жовтня 2022-го керівники Азербайджану та Вірменії під час зустрічі із президентом Франції та головою Євроради підтвердили готовність підписати мирну угоду, яка визнає Карабах частиною Азербайджану, а кордони — в межах колишніх радянських республік, як це зазначено в Алматинській угоді від 1991 року.
Читайте також: “Нас вбивають з неба”. Репортаж з Вірменії, яка воює за Нагірний Карабах
Чому почалися протести
Протестувати в Нагірному Карабасі почали через екологію, пояснює аналітик українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. Роками там видобувають цинк, мармур та цінні метали, зокрема, золото. Останнє, за словами Тишкевича, збагачувалося ртутним способом, що шкодить екології.
"В цьому регіоні найбільші поклади золота. Йдеться не лише про Кавказ, а й про територію Туреччини. До війни 2020-го року, на територіях Карабаху було чотири місця видобутку золота, з яких працювало три. Після війни в невизнаній республіці залишилось одне", — пояснює аналітик та додає, що видобуток начебто вели компанії близькі до Ігоря Сечіна (головний виконавчий директор компанії "Роснефть" — ред) та кількох вірменських бізнесменів, золото постачалось до РФ та вірмени самі не продавали його за світовими цінами.
"Більш як два десятиліття ці компанії, відповідно до міжнародного законодавства та законодавства Нагірного Карабаху працювали в регіоні. Про це знали всі. Вони заявили про зупинку роботи та готовність до міжнародного моніторингу діяльності. Реакції від Азербайджану ми не почули. Зв’язки цих компаній з урядом Вірменії мені також невідомі", — говорить надзвичайний та уповноважений посол Вірменії в Україні Володимир Карапетян.
3 грудня 2022-го до азербайджанських правоохоронців надійшло повідомлення про незаконний видобуток копалин в Карабаху. Чиновники міністерств екології та економіки Азербайджану спробували потрапити на ці території аби розпочати розслідування. Однак їх не пустили російські миротворці. За словами тимчасово повіреного у справах Азербайджану в Україні Сабіра Рзаєва, 10 грудня мала відбутися ревізія родовищ, але карабаські вірмени заблокували проїзд екоінспекції. 12 грудня на лачинській дорозі почали протестувати екоактивісти.
Читайте також: Бої за Нагірний Карабах: сотні загиблих, тисячі поранених. Що стоїть за конфліктом
Акція протесту
Протест у Лачинському коридорі триває понад два місяці. Учасники акції розбили намети поруч із блокпостом російських миротворців. З банерами, переважно російською та англійською мовами, мітингувальники вимагають врятувати природу Карабаху та допустити азербайджанську екологічну інспекцію на територію регіону.
"Наша головна вимога — це захист природних ресурсів і припинення незаконного використання родовищ. Ми не перекрили дорогу. Ми просто вимагаємо, щоб наші моніторингові групи працювали на територіях, де зараз проживають вірмени", — каже протестувальник Міргадир Алієв.
"Ми говоримо: "Ні екологічному терору", який відбувається на території, що населена вірменами. Там є два родовища — золотодобувні та мідно-молібденові копальні. Ми хочемо, щоб незаконний видобуток там зупинився. І ми обов'язково досягнемо свого. Дорога вільна. Будь-які автомобілі можуть проїхати, ми не заважаємо", — говорить екоактивіст Терлаін Гусейнзаде.
Хоч протестувальники й переконують, що дорога відкрита, однак тут не їздять ані вантажівки із продовольством, ані автівки місцевих вірмен. За словами надзвичайного та повноважного посла Вірменії в Україні Володимира Карапетяна, до початку протестів щомісяця Лачинським коридором перевозили десятки тисяч тонн продовольства.
"Не існує можливості доставити ані продукти, ані ліки, ані речі в Нагірний Карабах. Стоїть кордон російських миротворців, далі протестувальники — виїхати неможливо. Ситуація там важка: утворюються черги, продуктів не вистачає", — говорить Карапетян.
Водночас про повне закриття дороги теж не йдеться: чи не щодня протестувальники пропускають автомобілі російських миротворців та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. "Крім машин російських миротворців і кількох швидких ніхто не може проїхати: стоїть кордон російських миротворців, які не пропускають, далі протестувальники — виїхати неможливо", — говорить Карапетян.
Азербайджанська сторона переконує — дорога відкрита: "Азербайджан не водив обмежень на рух лачинським коридором. Миротворчий контингент, тимчасово розміщений у цьому районі, відповідає за рух громадян, товарів і траспортних засобів цією дорогою", — говорить тимчасово повірений у справах Азербайджану в Україні Сабір Рзаєв.
Читакйте також: Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном: сторони повідомили про втрати
Не тільки екологія
На думку Ігаря Тишкевича екопротестами Азербайджан намагається встановити контроль за видобутком в Карабаху. Проти цього виступають Вірменія та Росія: "Екологічний контроль це в тому числі питання кількості. Якщо ти її знаєш, можна зупинити контрабандні схеми вивезення корисних копалин. Тому екоактивісти блокують саме з цією ціллю. Адже Карабах — це територія Азербайджану. А відтак нагляд за видобутком і контроль за законом має проводити Баку".
Влада Азербайджану також звинувачує Вірменію, що та використовувала Лачинський коридор для перевезення військових та постачанні зброї до Карабаху: "З серпня 2022 року на територіях Азербайджану було виявлено понад 2700 мін вірменського виробництва 2021 року, тобто після припинення війни. Від них постраждало 276 людей", — каже Сабір Рзаєв.
Його візаві з Посольства Вірменії переконує, що жодних вірменських військових в Карабаху немає, тільки так звана, армія самооборони.
Як живе блокадний Карабах
Порожні магазини та закриті аптеки
За даними влади невизнаної республіки, ізольованими залишаються близько 120 тисяч людей, четверта частина із них — діти. Хоч війни в Карабаху немає два роки, умови життя подібні до воєнних, говорить Гаяне (з міркувань безпеки ім’я жінки ми змінили — ред), жителька Степанакерта / Ханкенді. Полиці магазинів напівпорожні, розповідає Гаяне, ринки теж частково не працюють, здебільшого все тримається на місцевому виробництві.
"Супермаркети — це пустота. Овочів і фруктів також немає. Останні два роки вони завозилися з Вірменії, тепер цього немає. Можна придбати хліб і якщо ти його бачиш, потрібно купувати, бо потім може й не бути. Якщо довго стояти в черзі, можна придбати молочку, але останні кілька днів ми не можемо купити і її", — говорить Гаяне.
Аби щось придбати, люди займають черги одразу в кількох магазинах. Особливий попит на яйця — їх продають раз на кілька днів і не більше десятка в одні руки, говорить Гаяне. 20 січня, через погіршення ситуації, влада невизнаної республіки ввела продуктові талони. "За купонами ми отримуємо два рази на місяць по пів кілограма рису, макаронів, гречаної крупи, цукру та олії. Це небагато, але краще ніж нічого", — каже Гаяне.
Ліків в місті теж не залишилось. Критично важливі препарати можна спробувати дістати у штабі, розповідає Гаяне, однак на потреби всього регіону цього не вистачає. Лікарні працюють в обмеженому режимі й майже не оперують. Якщо пацієнт потребує втручання хірурга чи госпіталізації, його намагаються вивезти до Вірменії автівками Червоного Хреста. "Ліків просто немає. Є випадки, коли людям потрібен інсулін, пишуть і хтось з місцевих допомагає. Ми намагаємося ділитися одне з одним, але не знаю чи надовго цього вистачить", — говорить Гаяне.
З ліками та продуктами частково допомагає МКЧХ. З 19 грудня місія перевозила як необхідні речі та продукти, так і хворих через заблоковану ділянку дороги. "МКЧХ здійснив 18 медичних евакуацій по Лачинському коридору, завдяки чому вдалося перевезти 67 пацієнтів, які потребують невідкладної медичної допомоги. 6 січня команди МКЧХ роздали продукти та засоби гігієни восьми лікарням, центру фізичної реабілітації. МКЧХ розпочав роздачу продуктових і гігієнічних наборів вагітним жінкам", — кажуть у представництві МКЧХ в Євразії.
Газ, світло, інтернет
Нині Карабах нагадує українські міста під час блекауту: вуличне освітлення вимикають, двічі на добу світло вимикають в будинках, розповідає Гаяне. До війни у Нагірному Карабаху розташовувалося 36 ГЕС різної потужності. Цього вистачало, щоб не лише заживити регіон, а й постачати залишки електроенергії до Вірменії. Після завершення боїв тут залишилось всього шість електростанцій.
Дефіцит останні два роки намагалася покривати Вірменія. Проте лінія електропередач, що проходить через підконтрольну Азербайджану територію вийшла з ладу, через що в регіоні відбуваються віялові відключення. Жителі Карабаху звинувачують у цьому екоактивістів. Через підконтрольні Азербайджану райони так само проходять інтернет-кабель та газопровід. Влада невизнаної республіки заявляла про перебої з інтернетом та "перекриття труби".
Азербайджанська сторона звинувачення відкидає. "Проблема з перебоєм в інтернет-трафіку усунена. Активісти до цього не мають відношення. Щодо газу, проблеми можуть бути пов'язані з гірською географією регіону та кліматичними умовами. Такі перебої періодично відчуваються і на інших територіях Азербайджану з аналогічними умовами. Вони повинні бути вивчені й усунені експертами, політизація даного питання недоречна і необґрунтована", — повідомили Суспільному в Посольстві Азербайджану в Україні.
За час блокади вірмени Нагірного Карабаху кілька разів виходили на протест з вимогою розблокувати дорогу. Наймасовіший мітинг відбувся 25 грудня — тоді, за даними місцевої поліції, в столиці невизнаної республіки зібралося близько 50 тисяч людей. Азербайджанська влада заявила, що цифри завищені втричі. Жителі Карабаху пішки рушили до азербайджанських протестувальників, однак їх не пустили миротворці з РФ. Також вірмени пікетували центр базування миротворців та штаб МКЧХ.
***
У січні 2023-го Сполучені Штати та Європарламент звернулися до Баку з вимогою розблокувати дорогу. Президент Азербайджану Ільхам Алієв закликав вірмен Карабаху отримувати азербайджанське громадянство або виїжджати до Вірменії.
23 січня, на території Вірменії, Євросоюз розгорнув цивільні місії вздовж кордону з Нагірним Карабахом для "нормалізації" вірмено-азербайджанських стосунків в регіоні.
"Є різні варіанти виходу з цієї проблеми. Є "скринька Пандори" під назвою Косово, якою як прикладом розмахують росіяни, розповідаючи про анексію нових територій. Заморожений конфлікт, реінтеграції не відбулося, визнали держави. Другий варіант — таке собі співіснування, так зване Придністров’я, де у місцевих є кілька паспортів, а влада Молдови здала всі позиції впливу. І третій варіант — "наплювали" на позицію партнерів, ООН та ОБСЄ і повернули контроль. З точки зору міжнародного права є затверджені кордони держави. А отже на територію Карабаху поширюється Конституція і правила Азербайджану", — говорить Тишкевич.
Читайте також
- "Я боюся за цю країну, але вірю в неї" — життя в Лівані без ліків та світла
- "Без правосуддя зцілення після війни ніколи не настане" — військова журналістка Жанін ді Джованні
- П’ять важливих війн, що програла Росія — розповідають історики
- "У міжнародному праві є принцип: агресор сплачує" — віцепрезидент Європейської комісії