Бої за Нагірний Карабах: сотні загиблих, тисячі поранених. Що стоїть за конфліктом

Бої за Нагірний Карабах: сотні загиблих, тисячі поранених. Що стоїть за конфліктом

Бої за Нагірний Карабах: сотні загиблих, тисячі поранених. Що стоїть за конфліктом Associated Press

Бойові дії в Нагірному Карабаху тривають з 27 вересня. Це вже друге загострення конфлікту у 2020 році. За офіційними заявами сторін конфлікту, внаслідок обстрілів загинули щонайменше кілька сотень людей як військових, так і серед мирного населення. Вірменія ввела воєнний стан і оголосила загальну мобілізацію, Азербайджан — на частині територій. Обидві сторони конфлікту звинувачують одне одного в початку бойових дій та ведуть активну інформаційну війну.

Етнічний конфлікт між країнами триває вже десятиліттями. Суспільне зібрало інформацію про те, з чого все починалося, чому конфлікт відновився та як на нього реагують інші держави, зокрема й Україна.

Що таке Нагірний Карабах

Нагірний Карабах або Арцах — це 4,4 тисячі квадратних кілометрів на півдні Кавказу, на яких, за останніми даними, проживають близько 130 тисяч жителів. Іноді термін "Нагірний Карабах" використовують щодо Нагірно-Карабаської Республіки, але насправді це лише регіон, який контролюється цією самопроголошеною республікою.

Нагірний карабах

Нагірний карабах

Тож кому належить територія

Фактично більша частина Нагірного Карабаху контролюється невизнаною Нагірно-Карабаською Республікою. Жодна держава-член ООН не визнає її незалежності — вона має "дипломатичні відносини" лише з країнами, які входять до співдружності невизнаних держав, зокрема Абхазією, Південною Осетією та Придністров'ям.

З юридичної точки зору Нагірний Карабах є територією Азербайджану і більшість держав у світі вважають її окупованою, а державою-окупантом, за офіційною позицією, є Вірменія.

Нагірний карабахВікіпедія

Територія Нагірного Карабаху

Вірменія та Нагірний Карабах не мають спільного кордону. Вони роз’єднані іншими районами Азербайджану, через які проходить єдина автодорога між ними – ачинський коридор. Ці території також контролюються Нагірно-Карабаською Республікою.

З чого все почалося

Конфлікт між Азербайджаном та Вірменією виник на етнічному ґрунті та триває вже понад сто років. Попри те, що за міжнародним правом Карабах розташовується на території Азербайджану, аргументи на користь того, щоби вважати цю землю своєю, мають як азербайджанский, так і вірменський народи. 

Упродовж XVII століття регіон був центром для обох культур, утім, більшість його населення все одно складали вірмени. Після закінчення Першої світової війни вірмени змогли повернути собі контроль на Карабахом. У 1919 році британці без успіху намагалися переконати вірмен з Карабаху визнати владу Азербайджану, а після відмови азербайджанські війська почали новий наступ в регіоні, який супроводжувався зокрема й етнічними чистками. Тоді, з 1918 по 1920 рік відбулися масове вбивство вірмен у Баку та Шушинська різанина, під час якої було вбите все вірменське населення нагірно-карабаського міста Шуша.

Коли до влади прийшли більшовики, мешканці Нагірного Карабаху вимагали приєднання регіону до Вірменії, однак за рішенням влади СРСР цей регіон приєднали до складу Азербайджанської РСР. Вірмени не підтримали таке рішення і відтоді почалося загострення етнічного конфлітку.

У 1988 році в Нагірному Карабаху (тоді — Нагірно-Карабаська автономна область Азербайджанської РСР) відбулися мітинги місцевого вірменського населення, яке прагнуло приєднання до тодішньої Вірменської РСР. Баку не погодився та вирішив скасувати автономний статус регіону.

10 грудня 1991 року в самопроголошеній Нагірно-Карабаській республіці відбувся так званий "референдум про незалежність". Азербайджанська меншина бойкотувала голосування. Референдум не був визнаний міжнародною спільнотою, а міжнаціональна конфронтація призвела до масштабних військових дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями.

У 1992-1994 роках сторони вели масштабні бойові дії, внаслідок яких Азербайджан втратив контроль над територією Карабаху і прилеглих до нього районів — приблизно 20% території країни. Тоді регіон залишили майже всі азербайджанці та десятки тисяч біженців інших національностей.

Внаслідок збройного міжетнічного конфлікту між вірменами та азербайджанцями загинули, за даними Міжнародної кризової групиМіжнародна кризова група — це транснаціональна некомерційна неурядова організація, заснована в 1995 році. Це аналітичний центр, який використовують політики і вчені, які проводять дослідження та аналіз глобальних криз., понад 30 000 осіб. Сотні тисяч біженців з обох країн були змушені покинути рідні місця.

Режим припинення вогню був встановлений у травні 1994 року. Посередником у налагодженні переговорів про мирне врегулювання конфлікту є Мінська група ОБСЄ. Її мандат був визначений в тому ж році на Будапештському саміті. До складу групи входять Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія, Туреччина, Білорусь, а також Вірменія та Азербайджан. З 1997 року її співголовами є США, Росія та Франція.

Чи були конфлікти після перемир'я

Нагірний карабахAssociated Press

Перемир'я порушували й у 2016 році

Попри те, що перемир'я між вірменською та азербайджанською сторонами було досягнуто понад 25 років тому, його періодично порушували. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху вважається замороженим, утім, перше велике порушення сталось у 2016 році.

На початку квітня того руку на лінії зіткнення в Нагірному Карабаху відбулася чергова ескалація конфлікту між вірменськими та азербайджанськими підрозділами. Повномасштабні військові дії велися із застосуванням танків, артилерії та вертольотів. Сторони звинувачували одне одного в порушенні перемир'я. Утім, не зумівши істотно просунутися вглиб Нагірного Карабаху, 3 квітня Азербайджан оголосив, що в односторонньому порядку припиняє військові дії.

Друга ескалація конфлікту сталася в липні 2020 року далеко від спірних територій Нагірного Карабаху — на міжнародно визнаному кордоні Азербайджану і Вірменії. Сторони звинуватили одне одного в провокації. З обох сторін загинуло кілька людей, зокрема і мирних жителів.

Чому зараз і хто відновив бойові дії

Нагірний карабахAssociated Press

Конфлікт у Нагірному Карабаху відновився 27 вересня

Обидві сторони конфлікту покладають одне на одного відповідальність за початок бойових дій.

27 вересня на Нагірний Карабах почався наступ азербайджанських військ. Азербайджан назвав відкриття вогню його військовими "контрнаступом", заявивши, що йдеться про відповідь на обстріли з боку вірменських сил. Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звинуватив Азербайджан у початку війни. Обидві країни заявили про вбитих і поранених та оголосили воєнний стан.

Конфлікт, який триває наразі, суттєво відрізняється за масштабами протистояння. Бойові дії відбуваються не точково, а йдуть по всій лінії розмежування у Карабаху. Також Вірменія вперше з 1990-х оголосила загальну мобілізацію, а Азербайджан — про часткову на певних територіях. 

Як розповів Суспільному редактор видання JAMnews в Азербайджані (Баку) Гусейн Ісмаїлбейлі, станом на 2 жовтня азербайджанські війська захопили населений пункт Марадіс у нантакентському районі Карабаху. Вірменська сторона повідомила про обстріл Степанакерта.

"Наше міністерство оборони повідомило про ракетні обстріли кількох районів Азербайджану. Ракетний обстріл був здійснений безпосередньо з території Вірменії. Не з Нагірного Карабаху, а безпосередньо Вірменії. Наші міноборони та міністерство закордонних справ кілька разів попереджали про можливі адекватні відповідні кроки Азербайджану у цьому напрямку. Є поранені та загиблі серед мирного населення Азербайджану. Про це повідомляє вірменська сторона. Наше міноборони повідомляє про наших військ на лінії фронту, конкретні місця не називаються", — розповів Ісмаїлбейлі.

За його словами в країні продовжується часткова мобілізація, а Степанакерт, який є найважливішим містом Нагірного Карабаху знаходиться під контролем вірменських сил та під обстрілами Азербайджану.

Які сили у сторін

Нагірний карабахAssociated Press

Азербайджан володіє більш сучасною зброєю

Порівняно з Вірменією, Азербайджан володіє сучаснішим озброєнням хоча б тому, що експортує газ і нафту, а отже, має кращі фінансові можливості. Утім, у Вірменії також не все погано. Попри свою "офіційну" армію, країна також залучилась підтримкою так званої "армії Арцаху", яку Вірменія оснащує бронетехнікою. Азербайджан має безумовну перевагу лише в небі, але все одно величезної різниці між воєнною потужністю країн немає.

До чого тут Туреччина та Росія

За радянських часів представники вірменської громади неодноразово зверталися до Москви з проханням передати Карабах до складу Вірменії, а в самому Єревані проходили мітинги на підтримку цієї ідеї. У Вірменії розташована російська військова база, а також обидві країни входять до ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку – російський аналог НАТО). Утім, є одна деталь: гарантії ОДКБ поширюються лише на територію Вірменії і не стосуються Карабаху.

Однак, вірменські дипломати, втім, не виключають можливості звернутись по допомогу до організації. Зокрема через те, що частина обстрілів, за їхніми словами, долітає до вірменської землі. У такому разі сторонам угоди доведеться втрутитися. Утім, офіційно Росія ще у 2004 році заявляла, що не хоче брати на себе відповідальність і вплутуватися в цей конфлікт.

Туреччина відкрито і активно підтримує Азербайджан у його конфлікті з Вірменією — як на дипломатичному, так і на рівні військового співробітництва. За словами голова МЗС Туреччини Мевлюта Чавушогли в кінці вересня 2020 року, Анкара у відповідь на прохання Баку про допомогу зробить "те, що необхідно".

Фейки та провокації

Нагірний карабахAssociated Press

Нагірний карабах

Крім бойових дій на лінії вогню, сторони ведуть інформаційну війну, обмінюючись фейками. Наступного дня після початку бойових дій, 28 вересня, Міноборони Азербайджану заявило, що внаслідок боїв за контроль над Нагірним Карабахом загинули 550 вірменських військових. Натомість у Міністерстві оборони Вірменії повідомляли про загибель 31 бійця.

Була також інформація, що Туреччина нібито надсидає підконтрольних їй сирійських бойовиків до Азербайджану на тлі ескалації бойових дій у Нагірному Карабаху. В Азербайджані назвали цю інформацію "повною нісенітницею", Туреччина їх також повністю заперечує.

Також Вірменія продовжує звинувачувати Туреччину в спробі втрутитися в конфлікт. Президент Вірменії Армен Саркісян звинуватив її в підтримці Азербайджану винищувачами F-16 і найманцями. Туреччина це заперечує.

Жертви та поранені журналісти

Нагірний карабахAssociated Press

Обидві сторони заявляють про сотні загиблих

Справжню статистику за кількістю жертв воєнного конфлікту між Азербайджаном та Вірменією встановити важко, оскільки сторони подають різну інформацію. Як повідомляє вірменська служба "Радіо Свобода", омбудсмен невизнаного Нагірного Карабаху Артак Бегларян заявив, що серед мирного населення є двоє загиблих та щонайменше 30 поранених. Тим часом заступник міністра оборони НКР Артур Саргсян заявив, що, за попередніми даними, з вірменської сторони є 16 загиблих і понад 100 поранених.

Повідомляється про втрати і серед азербайджанського цивільного населення. Президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що внаслідок обстрілів в країні загинули 10 цивільних мешканців, зокрема родина з 5 людей.

Також у Нагірному Карабаху було поранено четверо журналістів: двоє вірмен та двоє з французів із газети Ле Монд. У Міністерстві закордонних справ Вірменії повідомили, що вони в лікарні, та звинуватили в обстрілі Азербайджан. Щоб забрати своїх журналістів, Франція спорядила медичний літак. Бої у невизнаній республіці тривають п'ятий день.

Реакція світу

Україна, як і більшість держав, заявила про підтримку територіальної цілісності Азербайджану, утім обмежилася обережною заявою з уникненням слів, які можна сприйняти як підтримку дій азербайджанської сторони. 

Президенти США, Росії та Франції оприлюднили спільну заяву про ситуацію в Нагірному Карабаху. Глави держав висловили співчуття родинам загиблих та закликали обидві сторони конфлікту припинити бойові дії.

Туреччина, союзниця Азербайджану, закликала Вірменію повністю вивести свої війська з Нагірного Карабаху. Водночас генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш закликав сторони до деескалації та перемовин, такий же заклик зробив прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у розмові з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом.

Що кажуть сторони конфлікту

Президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що головною умовою припинення бойових дій в Нагірному Карабаху є виведення збройних сил Вірменії із регіону та безумовне звільнення "поясу безпеки". У Єревані пояснюють, що не мають механізму збереження контролю за Лачинським коридором. 

Міністерство закордонних справ Вірменії заявило про готовність почати переговори з Азербайджаном щодо припинення вогню в Нагірному Карабаху.

"Вірменія залишається прихильницею мирного врегулювання нагірно-карабаського конфлікту. Ми продовжимо рішуче протидіяти цій агресії проти Карабаху, водночас ми готові працювати з країнами — співголовами Мінської групи ОБСЄ в 1994-1995 роках, щоб відновити режим припинення вогню на основі домовленостей", — йдеться у заяві міністерства.

Нині бойові дії в регіоні тривають.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди