Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів, що у Кіровоградській області, — підприємство з понад столітньою історією. "Вівсянку" його виробництва знають не тільки в Україні. Нині виготовлення пластівців призупинили, проте підприємство продовжує отримувати прибуток. Як під час війни працює комбінат, Суспільному розповів його керівник Андрій Шиптенко.
Новоукраїнський КХП – це державне підприємство, яке має три напрямки роботи: елеватори, комбікормовий (зупинився через те, що в регіоні зменшились обсяги виробництва у тваринній галузі) та круп’яний заводи. Комбінат не зупиняв свою роботу після повномасштабного вторгнення армії РФ, проте через воєнний стан довелось призупинити виробництво пластівців.
Не вистачає робочих рук
На підприємстві зменшилась кількість робітників — вони пішли воювати. Влаштовуватись на роботу приходять люди без досвіду, яких потрібно навчати. В тому числі переселенці, але на питання, чи надовго планують залишатись, вони говорять, що скоріш за все шукають тимчасову роботу, тому не мають бажання вчитись: "Коли я розповідаю, що треба робити, вони просто йдуть і більше не приходять", — розповідає Андрій Шиптенко. На підприємстві працює 130 людей, адміністрація вкомплектована, не вистачає людей, які залучені до технологічного процесу – керівники апаратами, електромонтери.
Зупинили виробництво пластівців через перебої з електропостачанням та низький попит на продукцію
Виробництво розраховане на цикл безперервної роботи, воно не може зупинитись. Андрій Шиптенко говорить, домовились з місцевою та обласною владами про надання підприємству статусу критичної інфраструктури: "Ситуація дещо стабілізувалась, але є відключення електроенергії, які не контролюють обленерго, тоді відбувається зупинка виробництва і підприємство має дуже великі збитки. При екстреному відключенні світла в сушарці відбувається неконтрольований витік палива, що призводить до її займання та відповідно зерна, що в ній знаходиться".
Ще одна проблема — попит на крупи знизився. Серед основних причин Андрій Шиптенко вбачає те, що в Україну надійшло багато гуманітарної допомоги, круп зокрема, які людям роздають безплатно. Окрім того, багато потенційних споживачів пластівців – а це жінки та діти – виїхали за кордон. В магазинах продають схожий продукт закордонного виробництва за нижчою ціною, ніж має комбінат. "Магазини, відповідно, не замовляють продукцію в гуртових закупників, вони в нас. Польське, німецьке має нижчу ціну, нічого не можу сказати про якість.Крупа нині – збиткове виробництво", – каже керівник комбінату.
Втім в таких умовах Андрій Шиптенко не очікує допомоги від держави та вважав би її недоречною: "По перше потрібно те, що й усій Україні – виграти війну. А далі почнемо відновлювати кожен своє підприємство. Коли на передовій не вистачає зброї, одягу, то наші проблеми — це не проблеми".
Все ж останні два роки Новоукраїнський КХП має прибутки, в основному внаслідок роботи елеваторів, до цього він був збитковим. Це дало змогу заготовити понад 40 тисяч тонн зерна. Для порівняння у 2020 році заготовили три тисячі тонн.
Чого навчила війна?
Андрій Шиптенко говорить, головна задача підприємств під час війни – вижити: "Не опускати руки й не падати духом. Війна все одно завершиться. Ми тут родились, нам тут жити й працювати, тому варіантів немає. Я не думаю, що солдату на передовій легше. Кожен має робити, що може на своєму робочому місці".
Читайте також
- Майже удвічі, на 19 і на 6 відсотків. Три громади Кіровоградщини розповіли, як в умовах війни перевиконали бюджети
- Понад сім місяців готували їжу у дворі на цеглинах, бо у будинках не було електроенергії, води і газу – згадує про життя у місті Вугледар Донецької області переселенка Алла Комісарова. Нині вона та ще 72 людей з Донецької та Луганської областей безкоштовно живуть у ліцеї міста Новоукраїнка Кіровоградської області.
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області https://u.to/HNf5HA
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Юту
