Україна відрізає Крим від російської військової логістики — насамперед через системний тиск на маршрути постачання та інфраструктуру окупованого півострова. У регіоні продовжують фіксувати перебої з пальним та електропостачанням, що ускладнює забезпечення окупаційного угруповання.
У ВМС наголошують: це поступово знижує його спроможності в регіоні. За словами Володимира Зеленського, це також є частиною стратегії примусу до миру. Водночас триває робота в Одеській акваторії та заходи із захисту цивільного судноплавства в Чорному морі. Про ключові процеси — в інтерв’ю з речником ВМС ЗСУ Дмитром Плетенчуком.
Пропоную поговорити про ситуацію в тимчасово окупованому Криму, де зараз фіксують дефіцит палива. Сергій Аксьонов сказав, що "найближчим часом великих обсягів пального на півострові не буде". Що такий дефіцит змінює для російської військової машини?
Крим – це півострів. Цей його географічний статус дуже сильно впливає на оборону на цьому півострові. Якщо проаналізувати весь період повномасштабного вторгнення, і навіть з 2014 року, тому що ця війна почалася з анексії Криму — то можна побачити, що Україна до останнього намагалася зробити все, щоб якось достукатися до тих, хто туди приїхав незаконно, до місцевої окупаційної влади. Ні, не почули. В принципі, це в традиції росіян. Вони натяків не розуміють.
Тому, відповідно, не маючи фактично ніякого вибору, ми вимушені Крим відрізати від військової логістики. І в Криму величезне угруповання, яке, зокрема, поповнює і лінію бойового з'єднання. Там базується фактично дивізія морської піхоти, яку вони досі вважають бригадою. І найголовніше – це базування флоту і базування авіації морської.
По факту, це величезна військова база, в яку вони вкладалися з 2014 року дуже серйозно. Відновлюючи навіть ті об'єкти, які були закинуті ще з часів СРСР. І Крим – це не тільки про Азово-Чорноморський регіон. Крим – це про можливість проєкції сили на багато більшу дистанцію. Це вже про НАТО, про Середземномор'я і найближчих сусідів по Чорному морю, які є членами Північної Атлантичного Альянсу.
Відповідно так, залишаючи ворога без основної рушійної сили війни, без палива, ми зменшуємо його потенціал. Авіація російська має базуватися в районі, де вона безпосередньо застосовується. Не заправляють вони їх в повітрі, як американці. П'ять аеродромів. Їх треба забезпечувати? Треба. Авіації багато? Багато. Тому так, відрізання логістики такої має вплинути на загальну температуру по палаті, на загальність спроможності окупантів саме в цьому регіоні.
Зараз під вогнем також так званий "сухопутний коридор" в Крим. У чому його значення для росіян? І чому ця операція набирає обертів саме зараз?
Тому що війська російські перебувають в такому стані, знаєте, трохи нагадує Херсон. Пам'ятаєте, як він був звільнений? Фактично, коли росіяни побачили, що ми відрізаємо їх від логістики і шляхів сполучення з Лівим Берегом, вони самі ухвалили рішення покинути Херсон. Звісно, під нашим натиском. Але ми їх змусили покинути Херсон. Тому що вони розуміли, що зараз відріжуть логістику.
І тут це саме відбувається більш масштабно. Вони притиснуті до Азовського моря. Або Чорного. Це угруповання перебуває з одного боку позаду моря, а з іншого боку у нього лінія фронту. І його треба забезпечувати на цій ділянці. І для цього росіяни фактично побудували прифронтові дороги, сполучення залізничне по всій цій території, щоб доставляти все необхідне для ведення бойових дій. Це пальне, важка техніка, особовий склад і так далі. І автомобільну трасу, яку вони назвали "Новоросія".
Оці дві паралельні дороги – це та артерія, яка має забезпечувати все це угрупування. Я завжди казав, що ця ставка зіграє обов'язково. В тому сенсі, що це найнадійніший спосіб сполучення окупованих територій з Російською Федерацією. Але і воно найбільш уразливе за рахунок близькості до лінії бойового зіткнення. Тому, відповідно, набір інструментів для ураження набагато ширше, ніж, наприклад, по Криму, по мосту і так далі.
27 червня СБУ повідомили про те, що був уражений російське судна у Керчі. Як були залучені і чи були залучені до цього військово-морські сили України. Про що можна говорити зараз?
З нашими колегами з СБУ співпрацюємо в морі постійно. Будь-які застосування в акваторії, в регіоні, як правило, відбуваються або за безпосередньої участі, або за консультативною допомогою з нашого боку. Але що стосується ударів по Криму, конкретно по цій локації, не готовий вам підтвердити.
Росіяни чудово знають, що Крим і Азовське море, і навіть східне узбережжя Азовського моря, і навіть східне узбережжя Чорного моря знаходяться в зоні ураження систем збройних наших сил оборони України, зокрема військово-морських сил. Ми наносили удари і по Єйську, і по іншому берегу. Тобто Крим весь знаходиться в зоні ураження.
І те, що вони в Криму продовжують вкладати гроші в будівництво якихось кораблів і одиниць, це, мабуть, говорить лише про величезну корупцію. З нашого боку логічно дочекатися, поки максимальну кількість ресурсів буде витрачено на цей об'єкт, щоб знищити його в кінці, коли на нього вже буде закладено багато всього. І це не секрет навіть, це не я один про це казав.
"Аскольд", малий ракетний корабель проєкту "Каракурт", було знищено в Керчі. Він був майже добудований. І в них цей досвід вже є. Але вони продовжують якісь там об'єкти будувати. Ну, окей, ми не проти, нехай будують.
Ви бачите якісь ознаки, що для РФ утримання Криму стає настільки дорожчим, ніж військові якісь пріоритети якось випроводовують мету утримувати його далі?
Військова доцільність, я її називаю ще математикою війни, ніколи не були сильною стороною Росії. Давайте порахуємо на іншому прикладі. Прилітає балістична ракета. Це типова ситуація для України. Кількість загиблих, ну це звісно трагедія завжди, але кількість загиблих там один-два цивільних. Скільки коштує ця ракета? Скільки коштує її запустити? І який результат? Ви вбили двох цивільних. Як це вплине на перебіг бойових дій? Ніяк.
Так само Чорноморський флот. Там досить велика ще кількість кораблів. І серед них є носій крилатих ракет. Це коштовні одиниці. Що вони роблять в Чорному морі? Все, що вони роблять, це намагаються вижити. Чорноморський флот, станом на зараз, це величезна бюджетна чорна діра, яка просто всмоктує неймовірну масу бюджетних коштів російських. А практична користь від нього дорівнює приблизно нулю. І вони могли б ці кораблі спокійно вивезти зараз з акваторії. У них є така можливість. Вони цього не роблять. Тому що для них важливіше, як вони будуть виглядати, а не які вони досягнуть результати. Бо це ж буде виглядати як капітуляція.
Володимир Зеленський оголосив про те, що проводиться зараз 40-денна операція. Серед іншого він також сказав, що те, що відбувається зараз в Криму, це частина операції з примусу до миру. Скільки може тривати ця операція? Від чого залежить це і як це працює?
Я б на місці російських пропагандистів, мабуть, якось сакралізував цю цифру 40. Вона така біблійна трошки. 40 днів, 40 ночей, 40 років по пустині Моїсей водив свій народ. Я, чесно, не знаю, чому саме такий термін, але це дійсно такий термін, який можна планувати якісь дії прогнозовано доволі.
І я, чесно, розумію, що змусити росіян сісти за стіл перемовин досить важко. Їхня перемовна тактика, так звана советська школа дипломатії, вона завжди має обов'язково підґрунтям збільшення рівня агресії. Ми з вами це спостерігали вже неодноразово в нашій історії. І для них участь в перемовинах – це обов'язково максимальний тиск. А вони не можуть.
І, відповідно, їм зараз немає сенсу виходити на перемовний трек, тому що у них немає переваги. Такої, яка б змусила нас стати на коліна. Тому вони от бігають від нас, але з іншого боку, цю ґру можна грати вдвох.
Тобто, щоб посадити їх за стіл перемовин, треба робити щось таке, що змусить їх задуматися, дійсно, а чи варто. Але згодом побачимо, як це буде працювати. Йому, російському диктатору, в своєму бункері, звісно, затишно. Ну йому все одно, що там з його громадянами. Але навіть з практичної, банально практичної точки зору, зменшення якраз логістичних спроможностей ворога може позитивно вплинути саме на перебіг бойових дій для нас.
Ще одна частина відповідальності ВМС – це безпека в акваторії Чорного моря, в Одеській акваторії. Бачимо серед останніх новин про те, що росіяни не припиняють атакувати цивільні кораблі, які заходять порти "Великої Одеси". Які тенденції зараз зберігаються в цьому плані? І чи збільшились ризики?
Ми намагаємося максимально на ранніх етапах знищувати засоби, якими росіяни б'ють і по кораблях, по суднах, і по місту. І це дуже непросто. Море — це стихія, в морі взагалі важко працювати, особливо на невеликих одиничках. Але, як ви бачите, станом на зараз переважна більшість дронів знищується ще в морі. І це заслуга, зокрема, військово-морських сил.
Тут працюють і інші колеги наші, але ми так само використовуємо зараз і перехоплювачі, ми розвиваємо ці технології. Я не можу розкривати всіх секретів, як нам це вдається, але ми вимушені відбивати ці атаки в морі, саме для того, щоб вони не могли дотягнутися до суден.
Ви бачите зміну тактики? Раніше, ви пам'ятаєте, удари наносилися по портах з застосуванням балістики здебільшого. І страждали ті судна, які знаходилися в портах в цей момент. Після цього вони змінили тактику. І вони почали застосовуватись свій основний інструмент терору – це дрони повітряного базування. Це Шахед, Гербєра Італмаз здебільшого. Тобто в режимі телеметрії. Фактично це Шахед, який перетворено на ФПВ-дрон.
Тому що уразити таку ціль, як судно в морі, ще й рухому ціль, неможливо випадково або по координатах. Ні. Це конкретно вони наводяться. І я скажу, вони навіть викладали відео з камер, коли вони заходять на ураження. Тобто вони перейшли до такого нового способу терору.
Ми, відповідно, теж вимушені на ці виклики відповідати. І ми ці атаки відбиваємо зараз в морі. Останнім часом, як ви бачите, фактично все збивається. Тому коридор закрити вони не можуть. І більше того, ми за оцей весь період повномасштабного вторгнення вже стільки бачили спроб різних підходів росіян до того, щоб завадити роботі нашого коридору. Ми завжди знаходимо спосіб протидіяти.
25 червня з'явилось відео з українським прапором на Кінбурнській косі.Як ви оцінюєте це відео в цілому? Що там сталося і хто зараз контролює Кінбурнську косу?
Я навіть знаю людину, яка встановлювала цей прапор. І так, це зробили військово-морські сили. Ми продемонстрували свій прапор і це дуже важливо, тому що Кінбурн – це Україна. Це нагадування суспільству і не тільки українському, я вже не кажу про ворогів, що це українська територія. І ми при цьому не втрачаємо своїх військовослужбовців, які це роблять, на відміну від росіян, які забігають з прапором і там залишаються завжди.
Паралельно було ураження живої сили противника на Кінбурні. Вони понесли важкі втрати, більші, ніж зазвичай. Тобто вони постійно заїжджають, відпрацьовують, як на мене, абсолютно бездієво. Це просто турбуючий вогонь, демонстрація присутності. Тому що бити дронами по місту Очаків — це фактично про присутність і про тероризування місцевого населення. Типу, дивіться, ми тут. Окей, ми вас побачили.
І кожного разу, коли вони це роблять, вони отримують відповідь. Кожного разу вони несуть втрати. Іноді це один-два загиблих, а іноді — це кілька десятків, як було цього разу. Вони були вимушені відтягнутися до свого укріпленного району. Це не є гарантією того, що вони не повернуться. Це не є гарантією звільнення. Звільнення – це коли ми там будемо. Але це був такий доволі цікавий кейс і важкий для росіян, звісно.
Чому коса залишається настільки важливою для росіян?
Це стратегічна точка. І вона є ключем до контролю над Дніпробузьким лиманом. Це акваторія, в яку впадає річка Дніпро і Південний Буг. І це, відповідно, шлях сполучення морських портів Херсона та Миколаєва з Чорним морем через цю акваторію. Відповідно, якщо ви знаходитесь на цій косі, то нема гарантованої безпеки в цій акваторії. А там залишається в цих портах близько 60 суден заблокованих спочатку повномасштабного вторгнення, з яких велика частка з іноземною реєстрацією взагалі.
І тому так, росіянам вигідно і необхідно контролювати цю акваторію. Ми це розуміємо. Нам так само. І, з іншого боку, так само вони не хочуть утримати у себе в тилу нас на цій косі. Тому це такий тягни-штовхай постійний, на жаль. І, звісно, що можна бути повноцінно казати про звільнення коси лише після того, як ми вже зможемо зайти на материкову частину, не раніше.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
