Український фрік-кабаре гурт Dakh Daughters, який створили у 2012 році сім мультиінструменталісток, нині виступає вчотирьох. Частина учасниць живе у Франції, Наталка Біда повернулася з дітьми в Україну, а колектив продовжує гастролювати за кордоном і розповідати іноземній аудиторії про українську культуру та війну.
В ексклюзивному інтерв'ю для проєкту «Свої люди» учасниці Dakh Daughters Наталка Біда та Соломія Мельник розповіли, чому змінився склад гурту, як європейці сприймають розмови про Україну, що допомагає самим артисткам жити під час війни та які проєкти вони готують далі.
«Нас було семеро, а стало четверо»: як змінився Dakh Daughters
Dakh Daughters започаткували у 2012 році сім мультиінструменталісток — Наталка Біда (Галаневич), Соломія Мельник, Zo, Руслана Хазіпова, Таня Гаврилюк, Анна Нікітіна та Ніна Гаренецька. Учасниці колективу також пов'язані з київським театром «Дах», засновником і художнім керівником якого є Влад Троїцький.
Нині у концертному складі Dakh Daughters залишилися четверо учасниць.
«Так зараз нас четверо. Нас було семеро, а стало четверо. Це життєві ситуації», — сказала Наталка Біда.
За словами Соломії Мельник, кожна з музиканток мала свої причини відійти від концертної діяльності. Зокрема, Zo більше не виступає з Dakh Daughters на концертах, однак залишається залученою до театральних проєктів команди. Для Dakh Daughters театр і музика завжди існували разом, пояснює Мельник.
«Через різні життєві ситуації, у кого як. Остання виконавиця Zo насправді з нами припинила концерту діяльність, але театральну діяльність в проєктах продовжує. У нас дуже багато різних проєктів. Не тільки Дах Дотерс як концертний проєкт, вона із нами бере участь», — розповіла Соломія Мельник.
Самі учасниці називають свій жанр фрік-кабаре. Наталка Біда пояснює: кабаре історично давало змогу говорити про політичні речі мовою мистецтва, а під час війни ця складова лише загострилася. Префікс «фрік» для гурту означає свободу експериментувати із формою та змістом.
«Цей жанр зароджувався, як політичне кабаре, де можна було інтелектуально сказати про те, що не можна сказати в політичній площині. За час війни він однозначно не змінився, а тільки загострився. Але фрік, тому що ми не боїмося додавати абсолютно всього дивацтва, яке тільки існує в світі, цікаві експерименти з будь-чим: як із формою, так і зі змістом», — пояснила Наталка Біда.
Соломія Мельник пригадує, що така свобода була частиною задуму Влада Троїцького:
«Запам'ятайте наші єдині рамки — у нас немає рамок».
Після початку повномасштабної війни у 2022 році учасниці гурту вимушено виїхали з України. Нині частина з них перебуває у Франції, а Наталка Біда повернулася разом із дітьми додому:
«Я повернулася в Україну і з дітками теж: для мене це дуже важливо, і, слава Богу, у мене є батьки», — розповіла музикантка.
За її словами, життя між двома країнами ускладнює репетиції та зустрічі гурту. Водночас Біда часто їздить до Франції через роботу.
Як Dakh Daughters говорять з Європою про війну
Учасниці гурту кажуть, що європейська аудиторія вже краще розрізняє Україну та Росію, однак досі недостатньо знає про українську культуру.
Наталка Біда вважає одним із завдань українських митців за кордоном постійно показувати власну культуру та створювати нові роботи. На її думку, російська культура десятиліттями була значно помітнішою в Європі, зокрема у Франції:
«А наше завдання побільше давати нашого, побільше створювати нове, вести побільше максимально всього, максимально показувати — у цьому наше завдання».
Соломія Мельник водночас визнає: іноземна аудиторія втомлюється від постійних розмов про війну, тому Dakh Daughters шукають нові форми, які дозволяють говорити про Україну через гумор, сарказм, самоіронію та музику.
Зокрема, в одній із програм вони використовують регі — легку для сприйняття музичну форму, крізь яку передають серйозні повідомлення про Україну та війну.
За словами Мельник, таким чином глядач отримує від концерту не лише задоволення, а й інформацію, яку артистки прагнуть донести.
«Звичайно, люди втомилися і люди вже не хочуть слухати про війну і коли вже вона закінчиться. Але наша задача — ми весь час міняємо формат. Ми знайшли шлях через гумор, через сарказм, через самогумор, через якісь такі форми музичні доступні, які людина сприймає чисто на емоційному рівні», — сказала Соломія Мельник.
За її словами, саме так музикантки намагаються зробити складні теми доступнішими для іноземної аудиторії:
«І раптом крізь це регі розповідають якісь важливі для нас і для України речі. І в цьому є певна наша хитрість: люди дійсно отримують задоволення від концерту, але вони отримують потрібну інформацію і вони її переварюють».
За внесок у поширення української культури Dakh Daughters отримали французький Орден Мистецтв і Літератури. У вересні 2025 року під час концерту в Києві посол Франції в Україні Гаель Весьєр вручил музиканткам відзнаки. Нагороди отримали Наталія Галаневич, Руслана Хазіпова, Ганна Нікітіна, Соломія Мельник та Наталія Зозуль.
У квітні 2026 року Dakh Daughters також представляли Україну в Південно-Африканській Республіці на запрошення команди посла України в ПАР Олександра Щерби.
Наталка Біда згадує цю поїздку як емоційно важливу та окремо говорить про роль дипломатії у представленні України за кордоном.
За словами Соломії Мельник, частина місцевої аудиторії добре розуміла український досвід. Після виступів люди підходили до артисток, обіймали їх та говорили про схожість пережитого.
«Вони знають що таке приниження, знають, що таке геноцид, що таке приниження, культурний геноцид, фізичний геноцид, що таке коли ти втрачаєш близьких людей весь час», — зазначила музикантка.
«На, все буде клас!»: що тримає музиканток під час війни
Поєднувати гастролі та сімейне життя учасницям Dakh Daughters непросто. Наталка Біда відповідає на запитання про час із родиною коротко: «Дуже важко. Дуже мало».
Соломія Мельник розповідає, що розлука так само складна для її сина. Перед однією з поїздок він вчепився їй у ногу та не хотів відпускати.
«Зазвичай мій син, от зараз ми їхали і він вчепився мені в ногу, отак зі мною тягнувся по підлозі і не відпускав», — розповіла вона.
Наталка Біда каже, що під час війни її тримає:
«Любов, яка найдорожча за все».
Для Соломії Мельник опорою залишається віра в те, що війна закінчиться. Вона пригадала одну з повітряних тривог у Києві. Тривалий час артистка залишалася вдома під час обстрілів, однак одного разу через сильну тривогу вирішила піти до укриття.
Там, розповідає Мельник, люди вже облаштували свій побут: поставили намети та приходили туди після попереджень про небезпеку. Артистка була в панічному стані, коли до неї підійшла маленька дівчинка:
«Вона отак підходить до мене дивиться, дістає цукерочку і каже: "На, все буде клас!"»
Для Мельник ця історія стала прикладом того, як українці після обстрілів продовжують жити, працювати, відкривати пошкоджені заклади та доставляти замовлення навіть у небезпечних районах міста.
Схоже відчуття описує і Наталка Біда:
«Коли дивлюся на силу українців в таких випадках, в мене таке враження, що після апокаліпсису, ми житимемо».
Містична Україна, театр та майбутні гастролі
Окремою частиною творчості Dakh Daughters залишається поєднання музики, театру, фольклору та українських традицій.
Наталка Біда розповідає, що працювала у Франції над виставою про відьомство в Нормандії, створеною на основі документальної книги дослідниці Жанни Фавре-Саада. У постановці йдеться, зокрема, про людей, які допомагають іншим долати страх чи те, що в традиційних уявленнях називають навроченням.
«Є дуже багато енергій, з якими працюють люди, хтось більше в це заглиблюється, хтось менше. І люди, які виливають ті самі переляки, вони існують. Це у всіх культурах присутня ця енергія, з якою, можливо, хтось знайомиться ближче, працює, ніж звичайні пересічні люди, і можна називати це як завгодно — "містичним досвідом" чи "відьомством"», — сказала Наталка Біда
До французької вистави «Відьми» Біда також додала власну історію з дитинства та три українські народні пісні
Соломія Мельник, яка виросла в родині музикантів та етнографів, говорить про містику як про важливу частину української традиційної культури:
«Я вірю в людей і в любов, але любов вона є містичною»
Вона також згадує один із ранніх проєктів театру «Дах» — «Містична Україна», створений разом із «ДахаБрахою». Трилогія за Шекспіром поєднувала твори драматурга з українським фольклором, традиційними рухами, килимами та обрядами:
«Наш найперший і найпотужніший проект в театрі Дах, разом з Дахою Брахою, це був проєкт — "Містична Україна". Там було три вистави, це була трилогія за Шекспіром. Але це все було зроблено на основі українських традицій, українських килимів, фольклору, якихось традиційних рухів, обряду весілля і так далі», — розповіла Соломія Мельник.
Нині Dakh Daughters продовжують працювати як із музичними, так і з театральними проєктами. Серед них — документально-музична вистава «Danse Macabre» («Танець смерті»), яку створили після початку повномасштабної війни. У постановці беруть участь Dakh Daughters і Тетяна Троїцька, а сама вистава побудована на документальних текстах та реальних подіях війни. Для неї музикантки спеціально написали музику.
За словами Соломії Мельник, зараз постановку показують за кордоном, аби занурити іноземну аудиторію в український досвід війни. Для самих артисток грати її емоційно складно.
«Вистава називається Danse Macabre, це документальна вистава про війну. Вона будується на документальних текстах, реальних подіях. Ми спеціально до неї писали музику. І з нею можна, на жаль, поки що їздити за кордон. Це дуже важко грати», — сказала Мельник.
Серед майбутніх планів Dakh Daughters — великий тур Канадою та США, який, за словами Наталки Біди, запланований приблизно за рік.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
