Геннадій Труханов — колишній міський голова Одеси, якому в 2025 році припинили українське громадянство. В ексклюзивному інтерв'ю Суспільне Одеса він розповів про своє нинішнє становище та обмеження, деталі звільнення з посади, припинення контактів з колишніми однопартійцями та союзниками, про паспорти інших держав та наміри оскаржити рішення президента Зеленського в суді.
Про життя без громадянства та обмеження у правах
Пройшло більше п'яти місяців відтоді, як припинили ваше українське громадянство. Який вигляд має ваше життя сьогодні і яких прав ви позбавлені?
По-перше, хочу одразу сказати: на мій погляд, це незаконне рішення. Я буду його оскаржувати, вже підготував усі документи. Але життя продовжується — думками про рідне місто, надією на те, що все, що ми колись напрацювали, ті гарні проєкти, матимуть розвиток і продовження.
Сьогодні мене позбавили майже всього. Майже — бо тільки не позбавили життя. Якщо раніше трійки всім відомі приходили, читали вирок і стріляли на місці, то зараз питання вирішили по-іншому. Зробили те ж саме, але не розстріляли. Заживо розстріляли.
Я сьогодні майже не можу брати участь у жодних громадських об'єднаннях, не можу бути корисним суспільству. А за ті роки, що я попрацював у місцевому самоврядуванні, я напрацював чимало проєктів і чимало зробив для свого міста. Маю досвід. Не прислуховуватись до цього — як мінімум, неправильно.
Можемо зараз конкретніше, які саме обмеження діють щодо вас? Чи можете вільно пересуватися, купити каву, переїжджати блокпости? Чи діють рахунки?
Мої рахунки не діють. Пересуватися можу — мені вже за 60, і мені видали довідку з фото, яка якось ідентифікує мене як особу, позбавлену громадянства. Покидати Одеську область не маю права, бо є судові зобов'язання.
Нещодавно, до речі, закінчилися зобов'язання ще по одній цікавій справі — там, де була стихійне лихо. За дві доби призначили винних, відкрили справу, і вже за місяць усе було розглянуто. Швидко, чітко, як може працювати машина.
Як саме у вас забирали паспорти?
Мені зателефонували з Державної міграційної служби і сказали: треба здати всі паспорти. Я прийшов як громадянин і здав усе — внутрішній, закордонні. Усі.
За рахунок чого живете зараз?
Я знав, що рахунки заблокують. Тому заздалегідь зняв усе, що зберігалось у банках, — заробітну плату, накопичення. Мав на це право. Ці гроші в мене є, так і живу. Ще отримую пенсію — 20 тисяч гривень. Поки що не чіпали. Що буде далі — не знаю.
Готуючись до інтерв'ю, я переглянув вашу останню декларацію — подану в грудні 2025 року, перед звільненням. Там зазначено приблизно 1 мільйон гривень готівкою, 169 тисяч доларів готівкою та 10 тисяч євро готівкою. На банківському рахунку — 128 гривень. Тобто переважна більшість коштів — готівка. Чи це свідчить про те, що ви свідомо готувалися до блокування рахунків?
Так, я вам відверто кажу. Так. Мені сказали, що всі рахунки будуть закриті, — і я зняв усе, що зберігалось у банках. Мав на це повне право.
Про підтримку одеситів і відсутність мітингів
Після припинення вашого громадянства та звільнення в Одесі не відбулося жодної акції вашої підтримки. Жодна людина не вийшла на вулицю в мільйонному місті. При цьому ви кажете, що вас підтримує більшість одеситів. Як це пояснити?
Я дуже вдячний людям, що не вийшли. Я одесит і розумію чому. Одеса — не те місто. У Харкові б, може, вийшли. А це Одеса. Люди вже тричі показали своє ставлення до мене на виборах. Покажуть і вчетверте, якщо буде нагода. Я в цьому впевнений.
Але головне — я сам просив людей не виходити. Коли мені телефонували, питали, куди прийти, де зібратися, я просив: не робіть цього. Зараз війна, у нас один ворог — і він саме цього чекає від нас. Не треба показувати, що всередині щось відбувається. Я сам розбиратимусь у законний спосіб. Вірю, що розбереться і президент. Може, це наївно, але віра в справедливість у мене залишається.
Я і депутатам сказав: залишайтесь у конструктиві, забезпечте роботу міської ради, не втягуйтесь. Одеситам і так тяжко. Це не іграшки.
У Києві молодь виходила з картонками боротися за справедливість — сама, без організаторів. Ви проти такого в Одесі?
Це трохи різні речі. Я не хочу коментувати, як і за яких умов це все відбувалося. Але головне: влада не має сьогодні морального права створювати такі умови, за яких люди обурені виходять на вулицю. Не треба допускати до цього.
Про колишніх союзників, які відмежувалися
Роками ви були очільником партії "Довіряй ділам", роками керували містом, обирали собі заступників. Суспільне нещодавно спілкувалося з Ігорем Ковалем, який тривалий час працював поруч із вами. На запитання, чи підтримує він із вами контакт, Коваль сказав, що не спілкується і не підтримує жодного зв'язку.
Схоже запитання поставили і вашому давньому союзнику по партії Марату Корольову — людині, яка роками йшла з вами на вибори і підтримувала у міськраді. У відповідь блогерці Берендаковій він сказав, що не в курсі справ Геннадія Леонідовича і не підтримує з ним жодних зв'язків.
З огляду на це — як ви вважаєте, ваші колишні союзники свідомо припинили спілкування? І з ким із них ви досі в контакті, а з ким — ні?
Скажу своє бачення цього питання. По-перше, ви згадали Коваля Ігоря Миколайовича. Я дуже радий, що він не спілкується зі мною. Я б йому руки не подав після того, як він сьогодні поводиться з тими, з ким учора мав за честь постояти поруч. Ситуація змінилася. За нього проголосувало 300 голосів — 300 голосів він отримав на виборах. Це дуже потужний результат, 300 голосів. Не 300 тисяч, а 300 взагалі. Ну ось так доля винесла його на посаду виконувача обов'язків мера мільйонного міста.
Що стосується однопартійців, зокрема Марата Корольова — знаєте, в житті кожної людини, мабуть є або був, або буде такий час, коли ти бачиш, хто з тобою поруч. Я жодним чином не хочу сказати щось погане, але у кожного свій запас терпіння або сміливості. Коли люди побачили, що зробили з мером міста, який у 2024 році був визнаний кращим мером України, — от так за три дні позбавили всього, як я казав, тільки життя не позбавили, — то люди злякалися.
Я бачив людей, які приходили, у нас були зустрічі, вони про них не кажуть, я теж не казав. І вони говорять: "Геннадію, ми готові, ми готові підтримувати". Я бачив, що вони готові, але — присутність, страх. І оце, знаєте, було боляче побачити. Тому що коли всередині країни ми лякаємося чогось більше, ніж нашого ворога, — це ж неправильно.
Люди, депутати, які з 2022 року проводили сесії, допомагали Збройним силам, — і сьогодні вони бояться. Чого бояться — я не знаю. В них є бізнес, є робота, у когось посада. Хтось вирішив, що посада дорожча, ніж залишатися собою. Я жодним чином не хочу сказати щось погане про цих людей. У кожного свій запас, знаєте, міцності, витримки.
Це страх чи власні політичні амбіції?
Думаю, що в більшій частині — страх. Вони розуміють, я впевнений, що це не назавжди. Сьогодні так, а завтра — "бувай". Як мені сказали.
Хто взагалі спитав, що я робив з 2022 року? Скільки спав? Що сім років не був у відпустці? Що під час пандемії дозволяв собі лише триденні відрядження, з користю для міста, і одразу повертався? Хто на це звернув увагу?
Про звільнення з посади та роль Коваля
Вас звільняв фактично Ігор Коваль — людина, яка потім стала виконувачем обов'язків мера. Як це відбувалося?
Я тому й кажу, що не подав би йому руки. Коли це молодий фахівець і у якого все попереду – це одне. Ні — досвідчена людина, яка бачила, яка була на посадах усе своє життя.
Я прийшов забирати трудову книжку, а він каже: "Геннадію Леонідович, вибачаюсь, але мені сказали, я нічого не можу зробити". Я йому відповів: "Робіть те, що вам сказали, якщо так вважаєте. Але попереджаю: моє звільнення незаконне. Мене можуть звільнити тільки після сесії міської ради. Ви робите правову помилку". А він: "Ну, що я можу зробити, Геннадію Леонідович? Мені зателефонували з військової адміністрації, сказали, щоб сьогодні вас не було".
Оце і все. Ось так це вирішується. Я б такого не зробив. Якби мені сказали зробити щось незаконне — я б відмовив. І звільняти мене в такий спосіб — теж не зробив би.
Про причини позбавлення громадянства та конфлікт із владою
Ви кажете, що це політична розправа. Хто, на вашу думку, замовник?
Я задавав собі це питання. Що не так і що я зробив не так, щоб треба було вдатися до таких кардинальних дій? Я ніколи не був в опозиції президентові. Під час війни про такі речі навіть думати не можна, якщо ти відповідальна людина. Я не бачу причин, за якими можна так кардинально знищити мера, який працював, має рейтинг, якого у 2024 році визнали кращим мером України. А за три дні позбавили всього.
Можливо, якась невпевненість була в тому, що я робитиму щось не так, як потрібно. Але я не міг працювати по-іншому. В мене немає "криші" в Києві. В мене є народ, який тричі мене обирав. Є громада, яка мені довіряє. Я не можу ігнорувати її думку. Не можу просто. Мене не для того обирали. Якщо це не збігалося з чиїмись планами — може, в цьому і є причина.
Чому саме зараз?
Може, думали про вибори. Хоча в мене не було жодних амбіцій виходити на всеукраїнський рівень. Я хотів працювати в місті, де мене обрали одесити. Але, знаєте, коли мені казали щось зробити, а я бачив, що це протизаконно, — я відмовляв. Можливо, з цих "дрібниць" і складалася картина.
Можете навести конкретний приклад?
Окей, дивіться. Призначають керівника Одеської обласної військової адміністрації. Проходить якийсь час. Мені дзвінок: "Геннадію, завтра зберіть сесію і перерахуйте 640 мільйонів в обласний бюджет". Я кажу: "Як я це можу зробити? Ми будемо робити закупки для Збройних сил, щоб це було більш ефективно". Я кажу: "Ви знаєте, якщо ви не знаєте, то є у нас сесія. Я не підписую вам 640, 340 мільйонів гривень. Це гроші громади. І мене завтра будуть питати правоохоронні органи".
Тому я маю, по закону зібрати сесію. Я не зміг би зібрати, 17-та година вже була. Розумію, що сьогодні війна, ви — військова адміністрація. Є вертикаль, я поважаю цю вертикаль, але ми маємо дотримуватися закону. Це не армія, це не рота, яка сидить у казармі і можна сказати: "Виходь, шикуйся".
Дивіться: збираю представників фракцій, кажу — от така пропозиція. "А чому ми маємо перераховувати ці гроші? Ми хочемо самі допомагати Збройним силам, ми будемо це робити ефективно". Це гроші громади, і громада Одеси буде підтримувати Збройні сили в повному обсязі. Причому, якщо потрібно, будемо збирати позачергові сесії.
Можливо, саме з цього і почалося враження, що Одеса чомусь не робить те, що їй кажуть.
Про ще один конфлікт із Кіпером
Ви говорите зараз про конфлікт з діючим керівником Одеської області Олегом Кіпером? Конфлікт між вами набирав обертів кілька місяців.
Таких прикладів багато. Я не хотів би приділяти цьому персонажу багато уваги — дивлюся його інтерв'ю, він постійно мене згадує тим чи іншим чином. Я ніколи цього не робив. Але, знаєте, колись настане час — якщо захочемо поговорити, ми могли б поговорити відверто. І я міг би розповісти багато прикладів, де я просто не розумів: чи розуміють вони взагалі, де закон і де його дотримання, — хоча займали державні посади.
Наприклад. Він став керівником обласної федерації футболу. Каже: "Геннадіє Леонідовичу, дайте в оренду стадіон "Спартак". Наведемо порядок, зробимо дах, вкладемо гроші". Я кажу: із задоволенням, але треба оголосити конкурс — оренда має відбуватися через конкурс. "Та який конкурс". Без конкурсу неможливо. Окей. "Тоді давайте візьмемо в оренду лише роздягальні, а користуватися будемо всім". Я кажу: і що, завтра буде підозра? Ви взяли роздягальні, а користуєтеся двома-трьома гектарами з усіма спорудами. Це неможливо. І от таке: "А, ви відмовляєте?" А потім слухаю інтерв'ю — кажуть: "усе, що ми не пропонуємо, для нього все погано".
Про паспорти та звинувачення у подвійному громадянстві
14 жовтня 2025 року в інтерв'ю Суспільному ви казали, що не маєте російського громадянства. Але журналісти видання "Ґрати" знайшли в російських реєстрах рішення суду, де ви, як позивач, просите визнати своє громадянство недійсним — у 2017 році. Також там зазначено, що паспорт міг бути виданий у 1992 році в Буйнакську, республіка Дагестан. Окрім цього наведені відомості, що ви могли мати прописку в Московській області. Тож був паспорт, чи не був? І якщо його не було, то що ви тоді намагалися анулювати?
Це чисто політичні справи. Ще у 2014 році, коли я йшов у мери, мій опонент Едуард Гурвіц вперше згадав про якийсь паспорт. Хтось виступив у парламенті, щось сказали. Коли я дізнався з преси, звернувся до Генерального консульства Росії в Одесі — єдиний законний спосіб отримати відповідь. Отримав довідку, яку Анатолій Кінах зачитав з трибуни українського парламенту. Не фейк, не ксерокопію — оригінал. У ній чітко: громадянства Російської федерації в мене не було і немає. На цьому крапка. Пройшли вибори — я переміг.
У 2015-му те саме питання підняв Саакашвілі, потім його кандидат у мери Боровик. Я знову звернувся до консульства, отримав ще одну довідку. Слава Богу, що вона досі збереглась.
Я звернувся не для того, щоб анулювати громадянство, а звернувся, щоб ці паспорти, які є, — вони носять незаконний характер, вони незаконно видані, тому що я їх ніколи не отримував. Тому я звернувся, щоб вони анулювали ці паспорти як видані незаконно, і я їх не отримував.
Тобто я ініціював це, тому що, знаєте, коли вже у 2014–2016 році, у 2017 році я звернувся, взяв адвоката, який почав таке розслідування і звернувся в усі органи, де хоча б подивився ці ксерокопії, де вони були: Московської області, Буйнакськ, Краснодарське, Краснодар — щоб він взяв запити, кому і коли ці паспорти видавалися. Отримав відповідь, що ці паспорти видані незаконно, тому що я ніколи не був громадянином РФ. Тому мені можна ще надрукувати 20 паспортів по всій географії колишнього Радянського Союзу, але всі вони не мають законної сили, тому що в мене не було громадянства. Ніколи не було.
Про грецький паспорт, суд із Зеленським та заяви Стерненка
Зараз багато говорять про ваш російський паспорт. У 2018 році також згадували нібито грецький. Серед іншого прокурор Максим Кравченко тоді заявив, що САП має документи, які свідчать про можливе громадянство Греції мера Одеси Геннадія Труханова. Ви детально розповіли про запити до РФ — чи робили аналогічний запит щодо Греції?
В мене ніколи не було громадянства Греції і паспорта Греції. Я вже відповідав на ці питання і відповідаю знову. Коли ці провокації робилися, я намагався в законний спосіб спростувати всі згадки про нібито якесь громадянство. Запити робилися, відповіді отримані. Подивіться, коли про це йде мова — виключно під час виборів або якогось політичного процесу.
Того ж дня, як вам припинили громадянство, ви заявили, що звернетеся до суду, а якщо не вирішиться в Україні — до Європейського суду. Але тоді не відповіли, хто буде відповідачем. Президент? Комісія при президенті?
Це буде вирішуватися в позові. Я вже готовий його подавати. Якщо є указ президента — буде позов до президента. А далі відповідатимуть і Служба безпеки України, яка надала йому ці матеріали, і, можливо, прикордонна служба, і комісія при президенті — яка розглядала чи не розглядала ці питання.
Тобто першим відповідачем ви бачите чинного президента Володимира Зеленського?
Він підписав цей указ.
Блогер Сергій Стерненко заявляв про ваше російське громадянство і також стверджував, що ви є одним із замовників нападів на нього — зокрема того, що стався у 2018 році. Чи могли його заяви вплинути на СБУ — підштовхнути до активнішого пошуку громадянства перед тим, як вам його припинили?
Я впевнений, що будь-які заяви — чи то Стерненка, чи інших громадських діячів, яких у нас чимало і в Україні, і в Одесі, і які так піклувалися моїм громадянством, — завжди були в полі зору наших органів. Вони робили їх офіційно, неофіційно, просто в соціальних мережах.
СБУ та інші органи реагують не лише на заяви, а й на публікації. Тому ці питання перевірялися постійно. І якби щось знайшли — крапку поставили б у 2014-му, 2016-му, 2017-му, 2018-му, 2020-му або 2022-му. Чому це вирішено у 2025-му і за три дні?
Про Сергія Лисака, військову адміністрацію та стан міста
Ви не коментували публічно призначення в Одесу керівника нової міської військової адміністрації Сергія Лисака. Минуло п'ять місяців — як змінилося місто за цей час і як ви оцінюєте стиль керівництва очільника військової адміністрації Одеси?
Ну, по-перше, це військова людина. Я розумів, що військова адміністрація має займатися обороноздатністю, безпекою — зробити так, щоб місто ставало більш захищеним. Але сьогодні я бачу, що є недоліки. Я не хотів би казати, що ось я пішов — і все стало погано. Чому не коментую публічно? Я така людина — дивлюся, спостерігаю. Якщо запитають поради — із задоволенням. Але я бачу, що сьогодні багато що не працює.
Мені дуже прикро, коли в спину людям, які очолювали департаменти, яких поважала Одеса і поважали фахівці, — коли вони пішли, починають говорити, що вони нефахові, непрофпридатні. Наприклад, я дуже поважаю Олену Буйневич. І коли випадково призначений виконувач обов'язків заявляє, що вона нефахова і непрофпридатна, — у мене питання: якщо ти так піклуєшся про освіту в місті, то за п'ять років, поки сидів поруч зі мною, хоч раз прийшов би і сказав — я вважаю, що треба зробити ось так, що ця людина не на своєму місці. А робити це в спину — непорядно. Я навіть не хочу коментувати.
Сьогодні я бачу затримки… стає все менше фахівців, все менше вчителів — хтось іде за віком, молоді спеціалісти не поспішають приходити через маленьку зарплату. Ми свого часу зробили доплату — молодим фахівцям по 3 тисячі гривень і всім, хто працює в системі освіти, по 2 тисячі гривень на місяць. Маленькі гроші, але все ж таки якась підтримка — і родинам, і спеціалістам.
Про кримінальну справу щодо зливи в Одесі
Щодо судової справи про службову недбалість — зокрема під час зливи в Одесі. На якому етапі вона зараз?
Дуже цікаве питання. Стримуюсь, щоб не відповісти емоційно. Коли сталося це лихо, я розбирався — і розбираюся досі — що я зробив, чого не зробив, що мав зробити. Відповідально кажу: з 29-го по 1-ше, коли сталася трагедія, я був на робочому місці. Ми відпрацювали все, що передбачено нашими положеннями і законом про ланку цивільного захисту. Є всі відповідні документи і докази. Коли приїхала комісія, віцепрем'єр, очільник ДСНС України — жодного питання до мене не було. А тут раптом — кримінальна справа, підозра, арешт.
Подивився адвокат, подивився я — якийсь набір слів: "невиконано", "халатність", щось таке. В чому конкретно — я не побачив. Але головне, що там написано: нібито саме через цю недбалість загинули люди. Це дуже низько і непорядно — казати такі речі. Якщо ви справді піклуєтеся про людей і хочете, щоб такого більше не було, — потрібне об'єктивне розслідування: чому система не спрацювала, а не просто призначити винних.
Сьогодні триває досудове слідство. Ніхто не викликає, ніхто не спілкується — щось роблять якісь експертизи. Але є дуже цікава річ. Мій колишній заступник Валерій Сілін зробив заяву про те, як під час тієї зливи діяла Одеська обласна військова адміністрація. Вони теж є ланкою цивільного захисту і мають певні обов'язки з реагування. Так от — не виконано майже нічого. Нікого не було на робочих місцях, прокинулися вже після того, як сталася трагедія. Жодного повідомлення, жодного обов'язку не виконано.
Сілін звернувся до Генеральної прокуратури, до всіх органів. Довго не відкривала ЄРДР. Він пішов до суду — суд зобов'язав поліцію відкрити. Не відкривали. Звернувся вдруге — щоб суд взяв виконання під контроль. І тільки три-чотири тижні тому завели ЄРДР щодо дій військової адміністрації та її керівника Олега Кіпера. Зараз Сілін домагається хоч якихось слідчих дій — допитів, експертиз. Поки нічого.
Це дуже страшно. Загинули люди і треба розібратися — але нічого об'єктивного для цього не робиться. Коли це сталося — я запросив Гідрометцентр. Початок усього — це їхня інформація про погодні умови. Всі ланки цивільного захисту мають реагувати на неї. Я запитав: чому ви дали "червоний" рівень о 19-й годині, якщо люди загинули о 16-й? Тобто через три години після трагедії ви тільки дійшли до того, що є стихійне лихо. Як ми мали реагувати, якщо не знали про рівень небезпеки?
Запросив керівника до кабінету, зібрав заступників — щоб у подальшому люди не гинули. Він каже: "Геннадію Леонідовичу, ми не можемо точно сказати, скільки опадів буде, — у нас немає сучасних локаторів". Скільки коштують? Два мільйони доларів. Я кажу: скажіть нам, що потрібно. Що вони дадуть? Дадуть упевненість усьому регіону — ми знатимемо, куди йдуть хмари, скільки в них дощу і де саме він випаде. Одеса — витягнуте місто. Іноді злива в Суворівському районі, а в Київському — сонце. Де готуватися? До чого бути готовими? Без локаторів — не знаємо. А з локаторами — виносимо на сесію, забезпечуємо, рятуємо людей. Це треба робити. А без цього — дивимося у вікно, бачимо, що дощ посилюється, даємо помаранчевий рівень, потім червоний. Як ми можемо реагувати і вживати заходи, коли не знаємо нічого заздалегідь?
Про доступ до державної таємниці
31 жовтня 2025 року ваш адвокат Олександр Лисак повідомив, що на момент судового засідання ви все ще мали доступ до державної таємниці. Вам його врешті обмежили? І як довго він зберігався після припинення громадянства?
Є вже офіційні відповіді — і вони різняться між собою. Коваль у своїй відповіді назвав одну дату припинення допуску, Служба безпеки дала іншу. Точні дати зараз не пригадаю, але вони різні. І дуже цікава річ: громадянства мене позбавили, а доступ до державної таємниці ще залишався.
Причому цей допуск був у мене постійно — навіть тоді, коли у 2022 році була петиція до президента і він дав доручення перевірити мене. Перевірили — і офіційно сказали: інформації про іноземне громадянство немає. Допуску мене не позбавляли жодного разу. Я вважаю, що це можна розцінювати так: вони знали, що в мене немає жодного іноземного громадянства. Ні одного, ні іншого, ні третього — жодного.
Про готовність мобілізуватися до ЗСУ
У попередньому інтерв'ю ви казали, що ви офіцер і готові допомагати військовим. Чи допомагаєте ви Збройним силам зараз, після того як залишили посаду міського голови?
Я допомагав не тільки тим, що проводив сесії і виділяв бюджетні кошти. Поза офіційною діяльністю — з першого дня, з 2014 року — допомагаю Збройним силам за власні кошти. Це знають люди, знають військові, з якими спілкуюся з 2014 року і до сьогодні. У нас повне взаєморозуміння і повага один до одного.
Чи надходила до вас пропозиція долучитися до Збройних сил? Питаю, бо є така практика — іноземцям, які вступають до ЗСУ, дають громадянство.
Не заради громадянства — я б із задоволенням це зробив. Якби зараз не було обмежень, якби правоохоронні органи і рішення ВАКСу дозволили зняти ці обмеження — я б завтра давав вам коментарі вже зі Збройних сил України.
Навіть без громадянства?
Навіть без громадянства. Жодних умов би не ставив. Я поверну собі своє законне громадянство. Я українець, я народився в Україні. І вірю в те, що верховенство права в нашій країні все ж таки відбудеться. Так, я розумію, що судитися з президентом України — це дуже тяжко. Хтось вважає це неможливим. Але я все ж таки бачу Феміду із закритими очима, яка дивитиметься на конкретні факти. А факти — відкриті й прозорі.
Коли суд приймав рішення про домашній арешт, я казав у залі: слухайте, що ви робите? Я людина, яка може приносити користь своєму місту і державі. Дайте мені можливість працювати. Що я буду робити вдома? Відпочивати? Так, я відпочив, почитав книжки, подумав про життя, побув із матір'ю, яку не бачив роками, бо працював 24 на 7. Але я хочу бути корисним і стояти в строю з усіма українцями — щоб давати відповідь ворогу. Чому цього не відбувається — не можу сказати.
Я не прошу скасувати всі обов'язки. Навпаки — скажіть зараз "давайте", і я назву номер частини, куди піду і виконуватиму обов'язки. Незважаючи на те, що мені 60+, — я готовий. Відчуваю в собі сили, відчуваю, що спроможний принести користь.
Про повернення в політику та майбутнє Одеси
Вас частіше стали бачити на громадських акціях. Ми з вами зустрілися на одній із них — у парку Шевченка. Про що свідчить ця активність? Ви збираєтеся повернутися в політику?
Про політику не знаю. Навіть якби було бажання повернутися — без громадянства це неможливо. Що стосується тієї зустрічі в парку — це була повага до хлопців, які загинули за те, щоб ми сьогодні жили. Жодної політики. Я прийшов скромно, постояв, подякував у своїх думках, поклав квіти, поспілкувався з ветеранами — і пішов додому. Це був День Добровольця.
Я пам'ятаю 2022 рік — черги, ми забезпечували одяг і все необхідне для хлопців, які приходили з дому, хтось буквально в домашніх тапочках: "Дайте зброю, дайте одяг" — і пішли. Забути це неможливо. Я бачив людей, які не були призовного віку, але відчували відповідальність. Це я пам'ятаю і завжди пам'ятатиму. З повагою до героїв, які забезпечили стійкість нашої країни.
Ви боретеся за повернення громадянства — чи будете також боротися за повернення на посаду мера?
Не можу зараз сказати. Моя родина — повністю проти будь-якого повернення. Побачили, як зі мною обійшлися, і це відношення запам'яталося. З іншого боку, я дивлюся на те, що відбувається, — і не можу дивитися спокійно. Те, що ми напрацьовували роками, сьогодні в кращому разі зупиняється, в гіршому — руйнується.
Наприклад, ми роками працювали з інвестиційним банком, розробляли програму, щоб отримати кредит на придбання автобусів та електробусів. І ось я слухаю сесію, де колишній мій перший заступник каже, що зараз не на часі, зупиняємося. Але щоб дійти до тієї точки, де ми були, — пішли роки підготовки документів, роки переговорів. Так, зараз не вистачає електропостачання, не працюють трамваї. Але коли все це завершиться — питання: а навіщо тоді говорити про відновлення? Коли ми їздили до Берліна на конференцію про відбудову України, люди дивилися в майбутнє. Ми маємо бути готові до нього — а не зупинятися.
Це окрема велика тема — мабуть, для іншого інтерв'ю. Дякуємо, що погодилися поспілкуватися.
Дякую вам за увагу.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
