Кропивничанин Сергій Салло повернувся з 28-ї Української антарктичної експедиції. Рік працював системним адміністратором на станції "Академік Вернадський" на острові Галіндез. Потрапив туди з п’ятої спроби. Суспільному розповів про туристичний бум та життя за 15 000 км від дому.
Сергій Салло на дослідницьку станцію "Академік Вернадський" поїхав серед 14 українців. Працював там з іншим кропивничанином, метеорологом Дмитром Кричуном.
"Коли ти перебуваєш далеко від дому, війна сприймається ще тяжче. Кожен прильот, кожна повітряна тривога у Кропивницькому, це дуже тяжко психологічно переживається."
Сергій Салло з прапором міста Кропивницький. Антарктида. Сергій Салло
Дмитро Кричун і Сергій Салло з прапором міста Кропивницький на станції "Вернадський". Сергій Салло
Розповів, 15 тисяч кілометрів з острова Галіндез в Антарктиді з ним подолав прапор Кропивницького.
"Ми з Дмитром Кричуном відвезли його в Антарктиду. Сфотографувались з ним в Польщі, на станції "Вернадський". Я його навіть підняв на гірку Де-Марія. Це гора висотою 600 метрів. Ми туди підіймалися майже день, у зв’язці по три людини з "кошками", все як повинно бути в альпіністів. І привіз його назад".
Сергій Салло свою мрію потрапити до української експедиції здійснив на п'ятий рік.
"Подавався чотири рази, пройшов на п'ятий. Це наполегливість. У мене повне нерозуміння того, як мене відібрали. До того, як я поїхав у Антарктиду я займався більше хмарними провайдерами AWS був DevOps інженером, до того маю великий досвід, як системного адміністратора".
Розповів, був вражений природою в Антарктиді.
"Повітря настільки чисте, що ми в не хмарний день, бачили гірку, яка за 120 км від нас без бінокля. Все що бачиш навколо себе, все цікаве, все живе своїм життям. Цікаво було спостерігати за пінгвінами, як вони чекають на березі, коли перший пінгвін стрибне у воду, щоб перевірити, чи там немає хижаків. Трохи шкодую, щоб не побачив морського слона".
Крім своєї основної роботи, був там системним адміністратором. Розповів, залюбки проводив екскурсії для іноземних туристів.
"Багато туристів припливають, багато туристичних лайнерів великих, великих яхт. Для нас було комфортно, коли ми приймали яхти. Це зазвичай до 20 людей. Потрібні два-три гіди, які спілкуються англійською".
Учасник 28-ї експедиції вважає, стабільної роботи української станції потребує світ.
"Це питання рейтингу держави, коли держава має вплив на світ. Коли станція є, і вона працює, навіть у такі скрутні часи, коли у країні проблеми, станція працює. Є наукові програми, які виконуються понад 70 років – по дослідженню озонового шару. Це наша місія підтримувати ці дані, щоб світ розумів стан озонової діри зараз".
Чоловік, мріє побувати в експедиції ще раз.
