У 2022 році його збиралися розстріляти росіяни на рідній Сумщині, у 2024 році він склав повноваження заступника голови райради та пішов у ЗСУ. Під Торецьком отримав поранення обох рук та ніг та повернувся на службу. Валерій Партала на псевдо "Спарта" — інструктор з БпЛА 156-ї окремої механізованої бригади, яка зараз воює на Костянтинівському напрямку. Наразі він передає досвід новобранцям, та попри те, що має в тілі зо два десятки уламків, збирається перевестися на бойову посаду.
Шість днів полону
Це нині Валерій Партала — досвідчений боєць та інструктор, який пройшов полон . А на початку повномасштабного він, заступник голови Охтирської районної ради, вперше зустрівся з російськими окупаційними військами.
Це, розповідає, було у березні 2022 року в Сумській області. Тоді його взяли у полон, за шість днів відпустили.
"Нас затримали на елеваторі. Ми було без зброї, нас просто затримали, взяли та допитували потім. Коли нас затримали, нам кричали саме українською: "Підходьте сюди". І ми вийшли на залізничні колії, де і були затримані. І один із них (окупант — ред.) прийшов і каже: "Я з ДНР, я вашу українську мову знаю". Хвалився тим, що нас затримали саме завдяки тому, що він звертався до нас українською", — згадує Валерій.
За його словами, був у полоні разом із головою райради та начальником карного розшуку, коли окупанти дізналися посаду Партали, хотіли поміняти його на тіла вбитих росіян.
"Мене хотіли поміняти на трупи російських військовослужбовців, які були знищені в Охтирці, яка тримала оборону. І вони (окупанти — ред.) мали бажання вступити в перемовини з посадовими особами, щоб обміняти трупи на живого чиновника", — розповідає Валерій.
В певний час, окупантам повідомили, що трупи спалені. І його відправили назад в Боромлю, розповідає Валерій.
"Мали б розстріляти, але ті, хто мали розстрілювати, просто викинули на трасі та ми дійшли пішки назад. По голосах чути було, це доволі такі юні хлопці, які не мали бажання просто брати, розстрілювати цивільних. Всю брудну роботу у нас зазвичай в цій війні доручали "днрівцям". Вони взяли, мене вивезли до мосту вдвох і викинули з автомобіля, сказали стати на трасі, дорахувати до 100 і йти", — розповідає Валерій.
Служба у ЗСУ та поранення
Чоловік згодом повернувся до роботи заступника голови Охтирської районної ради. А у 2024 році долучився до ЗСУ.
"Депутати почали намагатися тікати за кордон. Я був проти того, щоб вони складали повноваження і тікали, а потім повертались. Тому я склав повноваження не депутата, а заступника голови райради, відмовився від бронювання і пішов до Збройних сил", — розповідає військовослужбовець.
Бойовий шлях розпочав під Торецьком, де отримав осколкові поранення обох рук та ніг.
"Ми стикнулись з росіянами в прямому стрілецькому бою. Ми пострілялись прямо на відстані метр-два, покидались гранатами. І в результаті п'яти годин бойових дій, ми, з горем навпіл, троє з чотирьох звідти вийшли. А боролись з трьома піхотними групами. І під час обстрілу, тому що там працювало все разом одночасно і міномети, і FPVвид безпілотних літальних апаратів, керування якими здійснюється за допомогою FPV-пілотування, і "скиди", під час одного з вибухів отримав поранення у дві руки та у дві ноги. Зо два десятки уламків там", — згадує військовослужбовець.
Інструктор з БпЛА
Потім, розповідає Валерій, було Зелене поле, Покровськ, Куп'янщина. Попри наслідки поранень, став дронарем.
"У мене в ногах уламки залишилися, наскрізь пробитий уламком лікоть, відсутній фрагмент суглоба. І на правій руці ця частина зібрана на спицях. Звісно, 12-14 годин пілотувати важко. Звикаєш, але переноситься чуттєвість на інший палець. Можна тримати іншим хватом і так далі", — говорить Валерій.
Наразі Валерій — інструктор з БпЛА, навчає новобранців та планує перевестися на бойову посаду. Каже: у тилу можна втратити кваліфікацію, адже нові технології з'являються чи не щомісяця.
"Особливо це стосується дронів, вони змінюються набагато швидше. За декілька місяців вони можуть видозмінюватись. В певний час з'явилось оптоволокно. Перший раз я стикнувся рік тому під Покровськом з оптоволокном, це були разові акції, коли "ждуни" долітали до траси Межова-Покровськ, ми ще їздили по цій трасі. Проте на сьогодні ми бачимо поля заплетені оптоволокном", — пояснює Валерій Партала.
Думок, аби полишити армію, говорить не має. Маючи будинок за 40 кілометрів від кордону, говорить, у війську відчуває набагато безпечніше.
"Я комфортно себе відчуваю в армії, в тому числі на Донбасі. Я планую перевестись назад на безпосередньо командну бойову посаду. Я гадаю, що кожен, хто знаходиться в інструкторських центрах і займає ці посади, має повертатись до безпосередньо бойової діяльності, інакше він втрачає кваліфікацію. Якщо ми будемо знаходитись довгий час поза межами фронту, ми втрачаємо кваліфікацію", — каже Валерій.
