Маріупольську міську військову адміністрацію створили через три роки після початку повномасштабного вторгнення — у квітні 2025 року. За цей час міська рада не провела жодного пленарного засідання: депутати не могли зібрати необхідний для роботи кворум. Водночас майже чверть депутатського корпусу — 15 із 52 обраних у 2020 році — залишилася на окупованій території та, за даними Маріупольської МВА, вони могли співпрацювати з російськими окупантами. Щодо частини з них відкрили кримінальні провадження.
Поки міська рада фактично була паралізована, виконавчий комітет продовжував працювати — за даними МВА, після 24 лютого 2022 року він провів 96 засідань.
Чому депутати не змогли відновити роботу ради, як місто обходилося без пленарних засідань і чому рішення про створення військової адміністрації ухвалювали роками — читайте про Маріупольську міську раду у проєкті Суспільне Донбас «Місцеві».
Спецпроєкт "Місцеві"
Востаннє мерів та депутатів міських рад на Донеччині та Луганщині вибирали у жовтні 2020 року. За графіком, у жовтні 2025-го мали б відбутися перевибори. Проте Верховна рада продовжила термін повноважень рад, адже організувати вибори в Україні під час воєнного стану неможливо.
Якщо в інших містах України, депутати продовжують працювати, замість міських рад прифронтових областей з початком повномасштабного вторгнення запроваджували військові адміністрації, а повноваження депутатів та міських голів призупиняли. Водночас і мери, і депутати 23 міських рад Донецької та Луганської областей свій статус — мандат — не втратили, тож мають права та обов'язки.
Чим займаються депутати та мери, хто лишився в окупації та має вирок, хто склав повноваження, чи витрачають бюджетні кошти та чи подають декларації — Суспільне Донбас досліджує ситуацію у спецпроєкті "Місцеві". Матеріали готували на основі даних Центральної виборчої комісії, Єдиного державного реєстру декларацій, Єдиного реєстру судових рішень. Також за коментарями звернулись до аналітиків Громадянської мережі "Опора" та Громадської спілки "Коаліція «На лінії зіткнення»".
Останні засідання Маріупольської міської ради: що змінилося після початку повномасштабної війни
Останнє пленарне засідання Маріупольської міської ради відбулося за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення РФ. Як розказав Суспільне Донбас міський депутат Маріуполя від партії «Сила Людей» Максим Бородін, напередодні 24 лютого депутати ще збиралися та обговорювали ситуацію в місті.
«За кілька днів до повномасштабного вторгнення було засідання, коли вже було відчуття, що буде щось серйозне, Катерина Сухомлинова (депутатка від партії "Сила Людей" — ред.) підняла питання про перевірку бомбосховищ та укриттів. Ну, а вони сказали: "Не розпускайте істерику. Все в порядку. Все будет хорошо. Ми красою побєдім войну". Ну, от приблизно це так звучало. Я Бойченку тоді сказав, що ви розумієте, що так не буде, бо краса тисячі троянд не врятувала Донецьк від російських танків», — згадує депутат.
Після початку повномасштабного вторгнення та окупації Маріуполя міська рада більше не провела жодного офіційного пленарного засідання. Як повідомили в Маріупольській міській раді у відповіді на запит Суспільне Донбас, засідання не вдалось зібрати через відсутність кворумуЗгідно з частиною дванадцятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше як половина депутатів від загального складу ради. Це і є кворум для проведення пленарного засідання ради..
1 квітня 2022 року у Telegram-каналі Маріупольської міської ради було опубліковане повідомлення про призупинення повноважень міських депутатів від політичних партій «Партія Шарія» та «ОПЗЖ». Йшлося про позачергову сесію.
«Маріупольська міська рада без антиукраїнських сил. На позачерговій сесії місцевої ради призупинено повноваження депутатів ОПЗЖ та «Партії Шарія» на період воєнного стану. Сесія відбулася в форматі онлайн», — йшлося у повідомленні.
Як розказав Максим Бородін, 1 квітня 2022 року міська рада на сесію не збиралась.
«Не було ніякого засідання, не було ніякого рішення просто вони його фактично сфальсифікували. Але ми їм пояснили, що, просто сфальсифікувати засідання не можна, ми всі проти "ОПЗЖ", але, це так не робиться», — згадує депутат.
У своїй відповіді на інформаційний запит Суспільне Донбас Маріупольська міська рада повідомила, що таким чином проінформувала міських депутатів про рішення РНБО від 19 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій».
Як розказує Максим Бородін, від початку повномасштабного вторгнення депутати, зокрема й ті, хто перебував в опозиції до міського голови Вадима Бойченка, намагалися зберегти робочу комунікацію з керівництвом міста. Для цього використовували спільні канали зв'язку, зокрема Telegram та WhatsApp.
«Всі готові були спілкуватися, всі готові були якось допомагати. Навіть якщо ми не можемо реально зібратися на сесію, формально нічого не заважало Бойченку як з депутатами — представниками громади — проговорити свої плани, почути думки і потім ухвалювати рішення», — розповідає Бородін.
За інформацією, яку надала Маріупольська міська рада, від 24 лютого 2022 року до виконкому міської ради міські депутати надіслали 78 звернень. Авторами цих звернень були Максим Бородін, Олег Харченко, Олександр Лашин, Катерина Хліменкова, Катерина Сухомлинова, Роман Амелякін та Дмитро Забавін.
За словами депутата, у перші місяці після початку повномасштабної війни міська влада могла ухвалювати частину рішень через виконавчий комітет. Це, на його думку, зменшило потребу керівництва міста комунікувати з депутатським корпусом.
Згідно з законом «Про місцеве самоврядування в Україні», до складу виконкому входять заступники міського голови, секретар міської ради та керуючий справами, а очолює його міський голова.
За інформацією міської ради, від початку повномасштабного вторгнення і до середини серпня виконавчий комітет збирався 96 разів. Рішення, які були ухвалені цим органом опубліковані на сайті міської ради та «доступні для ознайомлення депутатами», додали в міській раді у відповіді на інформаційний запит Суспільне Донбас.
Згодом, коли повноваження виконавчого комітету змінилися, міська влада почала шукати можливість зібрати депутатів. Однак, як зазначає Максим Бородін, провести повноцінну сесію було неможливо через відсутність кворуму.
Провести засідання дистанційно, за словами Бородіна, також було складно. Для цього необхідно було внести відповідні зміни до регламенту міської ради, але зробити це без кворуму було неможливо.
Першу сесію Маріупольської міської ради після 24 лютого 2022 року намагався зібрати міський голова у березні 2023 року. На ній мали розглянути єдине питання — «Порядок діяльності міської ради під час воєнного стану». Сесія так і не відбулась, замість неї міські обранці провели «депутатський день».
Окремо депутати намагалися комунікувати з керівництвом міста під час так званих «днів депутата». За словами Бородіна, вони пропонували спочатку обговорювати плани та рішення міської влади, а вже потім їх реалізовувати. Однак конструктивного діалогу, на його думку, не вийшло.
«Ми (депутати — ред.) намагалися їм пояснити, що ми готові комунікувати: але давайте так, що ви спочатку розповідайте про плани, ми обговорюємо, даємо свої пропозиції, потім ви з чистою душею можете сказати, що дивитися, ми обговорили. Але цього так і не сталося», — згадує міський депутат.
Він стверджує, що остаточно припинив брати участь у таких зустрічах після конфлікту з міським головою, який виник під час одного з онлайн-заходів депутатів.
«Багато речей вони (команда Вадима Бойченка — ред.) роблять правильно. Тобто вони залучають європейські гроші, і по допомозі армії є певні речі, які вони роблять і робили, ті ж самі центри "ЯМаріуполь". Але це все перетворилося з міського самоврядування на фактично військову адміністрацію, при тому в особисту військову адміністрацію», — вважає Максим Бородін.
З приводу необхідності створення Маріупольської міської військової адміністрації, міські депутати, за словами Максима Бородіна, звертались до тодішнього начальника Донецької ОВА Павла Кириленка та навіть створювали петиції на сайті Офісу президента, але вони так і не набрали необхідної кількості голосів.
Лише у квітні 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення Маріупольської міської військової адміністрації. Однак начальника військової адміністрації призначили через вісім місяців — у грудні 2025 року. Ним став чинний міський голова Вадим Бойченко.
У квітні 2026 року у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови про передачу повноважень Маріупольської міської ради військовій адміністрації. Станом на серпень 2026 року парламент це рішення ще не ухвалив.
На думку Максима Бородіна, затягування зі створенням МВА може бути повʼязане з політичними причинами. За цей час міський голова та його команда отримали можливість сформувати нову репутацію завдяки роботі з допомоги маріупольцям, зокрема через центри «ЯМаріуполь».
«Моє внутрішнє відчуття, хотіли, щоб люди трошки забули про антирейтинг Бойченка, який він собі здобув після облоги Маріуполя, і встиг заробити позитив за рахунок різних проєктів та центрів "ЯМаріуполь"».
Міський голова
На місцевих виборах у жовтні 2020 року на посаду міського голови Маріуполя балотувалися п'ятеро кандидатів. Четверо з них були висунуті політичними партіями: «За Майбутнє», «Блок Вадима Бойченка», «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) та «Наш край».
Перемогу вже в першому турі здобув чинний міський голова Вадим Бойченко. За нього проголосували понад 54 тисячі виборців — 64,57%.
Згідно з офіційною біографією, опублікованою на сайті Маріупольської міської ради, Вадим Бойченко народився у Маріуполі у 1977 році. Має дві вищі освіти. Після 2015 року пройшов навчання у «Школі мерів», програму «Відповідальне лідерство» The Aspen Institute Kyiv та програму стратегічного розвитку французької бізнес-школи INSEAD.
З 1995 до 2015 року працював на металургійних підприємствах Маріуполя — «Азовсталі», Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча та у ТОВ «Метінвест Холдинг», що входять до групи «Метінвест» Ріната Ахметова.
Вперше міським головою Маріуполя Бойченка обрали у 2015 році. Тоді він балотувався як самовисуванець. У 2019 році намагався пройти до Верховної Ради від партії «Опозиційний блок», у виборчому списку якої посідав п'яте місце.
Комунікація напередодні вторгнення
В останній тиждень перед повномасштабним вторгненням Маріуполь залишався одним із центрів уваги: 16 лютого 2022 року, у День Єдності, місто відвідав Володимир Зеленський, наступного дня до Маріуполя прибув «Потяг єдності».
22 лютого міський голова зустрівся з послом Франції в Україні, з яким обговорював будівництво нового водоочисного комплексу, а також із тодішнім міністром інфраструктури Олександром Кубраковим. Під час зустрічі йшлося про перспективи будівництва аеропорту в Маріуполі та реконструкції залізничного вокзалу.
У цей період на офіційних ресурсах міської ради регулярно публікували відеозвернення Вадима Бойченка. У них він закликав жителів не піддаватися інформаційним провокаціям, довіряти лише офіційним повідомленням влади та вірити у Збройні сили України.
В одному зі своїх звернень, опублікованому 22 лютого після сесії міської ради, Бойченко також заявив, що місто готове до оборони:
«Хочу запевнити наших жителів Маріуполя, що ми готові. Готові рівнем територіальної оборони і тими півтора тисячами людей, які ухвалили рішення захищати Маріуполь у випадку тієї ситуації, якщо вона буде. Але я запевняю вас: її не буде».
Перші дні повномасштабної війни
Вранці 24 лютого 2022 року на сторінці Маріупольської міської ради у Facebook опублікували звернення Вадима Бойченка до жителів міста. У ньому він знову закликав зберігати спокій і не піддаватися паніці. Закликів до евакуації або рекомендацій залишити місто у тому зверненні не було.
Пізніше того ж дня Бойченко провів пресконференцію в будівлі міської ради. Під час неї він повідомив, що брифінги для журналістів відбуватимуться двічі на день.
Наступне відеозвернення Вадима Бойченка офіційні ресурси міської ради опублікували за два дні — 26 лютого. У ньому, як і в наступних зверненнях, він інформував про наслідки російських обстрілів та ситуацію в місті. Закликів до евакуації населення у цих зверненнях також не звучало.
Блокада Маріуполя російськими окупаційними військами у лютому — травні 2022 року
Вперше про блокаду Маріуполя та переговори щодо відкриття гуманітарного коридору для евакуації міська влада повідомила через понад тиждень після вторгнення — 3 березня.
Перший «зелений коридор» мав запрацювати 5 березня. Українська сторона підготувала кілька десятків автобусів для евакуації цивільних, однак операцію було зірвано через обстріли з боку російських військ.
Лише 14 березня перші 160 приватних автомобілів із цивільними змогли залишити Маріуполь. До Запоріжжя вони дісталися наступного дня. 15 березня з міста вирушила ще одна велика колона — близько двох тисяч автомобілів.
Загалом до остаточної окупації Маріуполя, згідно з повідомленнями міської ради за той період, до підконтрольної Україні території змогли евакуюватися понад 200 тисяч людей.
21 травня 2022 року Маріуполь повністю окупували російські війська. За різними оцінками, під час облоги міста загинули щонайменше 10 тисяч людей. Близько 100 тисяч жителів російські окупаційні сили депортували до Росії або на раніше окуповані території України.
Виїзд міського голови
Як у 2023 році розказував Бойченко в інтервʼю журналістам «Радіо Свобода», він залишив Маріуполь 26 лютого 2022 року, виїхавши до Запоріжжя — за наказом тодішнього начальника Донецької ОВА Павла Кириленка. За словами Бойченка, він планував повернутися вже наступного дня.
В інтерв'ю BBC, опублікованому у червні 2022 року, Бойченко пояснював відсутність закликів до евакуації тим, що не мав повноважень оголошувати її — це, за його словами, мала зробити обласна влада.
Водночас офіційна інформація про те, що міський голова більше не перебуває у Маріуполі, з'явилася лише 23 березня. Про це повідомив тодішній голова Донецької ОВА Павло Кириленко.
Зарплата Вадим Бойченка як міського голови та начальника МВА
Як повідомили у Маріупольській міській раді та військовій адміністрації у відповідь на інформаційний запит Суспільне Донбас, зарплата міського голови з усіма надбавками склала:
- за 2022 рік — 661 077 гривень;
- за 2023 рік — 626 926 гривень;
- за 2024 рік — 615 354 гривні;
- за 2025 рік — 595 169 гривень.
Зарплата Вадима Бойченка на посаді начальника МВА за перші шість місяців 2026 року склала 729 458 гривень, з яких 177 599 гривень — це компенсація за відрядження.
Як повідомили в Маріупольській міській раді від початку повномасштабного вторгнення до міської ради надійшло майже 10 тисяч звернень від жителів Маріуполя. Переважна більшість з них стосувались питань соціального захисту, медичної чи матеріальної допомоги, а також питань роботи органів місцевого самоврядування.
До Маріупольської міської ради жителі міста можуть направляти свої звернення:
- через електронну пошту [email protected];
- за телефонами Контактно-комунікаційного центру: 044 334 63 27, 050 345 15 55, 067 345 15 55;
- через центри «ЯМаріуполь».
Секретар міської ради
Після місцевих виборів 2020 року секретарем Маріупольської міської ради обрали Ксенію Сухову. Її кандидатуру запропонував міський голова Вадим Бойченко. На виборах до міської ради Сухова була першим номером у списку партії «Слуга народу». До обрання секретарем вона обіймала посаду заступниці міського голови.
У 2019 році Сухова балотувалася до Верховної Ради від партії «Сила і честь», яку очолював колишній голова СБУ Ігор Смешко. До переходу на роботу в органи місцевого самоврядування працювала на металургійних підприємствах Маріуполя — «Азовсталі» та Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча.
У 2017 році разом із народною депутаткою Наталією Королевською вона стала співзасновницею громадської організації «Жінки за мир».
Наразі Ксенія Сухова формально зберігає посаду секретаря міської ради. Водночас згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду, з лютого 2023 року вона перебуває у відпустці без збереження заробітної плати до завершення воєнного стану.
Відповідно до поданих декларацій, на посаді секретаря міської ради Сухова отримала:
- у 2021 році — 539 966 гривень заробітної плати;
- у 2022 році — 555 965 гривень;
- за два неповних місяці 2023 року — 59 774 гривні.
Крім того, у 2025 році вона задекларувала понад 97 тисяч гривень соціальних виплат, отриманих від виконавчого комітету Маріупольської міської ради.
У лютому 2023 року Сухова заснувала громадську організацію «Серце Азовсталі», яка спільно з «Фондом Ріната Ахметова» займається підтримкою українських військовослужбовців — оборонців Маріуполя та членів їхніх родин. Вона очолювала організацію до лютого 2026 року. Згідно з декларацією, її заробітна плата на посаді керівниці ГО у 2025 році становила понад 8,5 мільйона гривень.
У березні 2026 року Сухову призначили генеральною директоркою благодійної організації «Фонд Ріната Ахметова».
Станом на середину 2026 року на офіційному сайті Маріупольської міської ради відсутній публічний доступ до більшості матеріалів, що стосуються діяльності секретаря міської ради та депутатського корпусу. Зокрема, недоступними є щорічні звіти про діяльність секретаря міської ради.
П'ять політичних сил
На місцевих виборах у жовтні 2020 року до Маріупольської міської ради балотувалися 442 кандидати від десяти політичних партій. За результатами голосування депутатські мандати отримали представники п'яти політичних сил:
- «Блок Вадима Бойченка» — 22 депутати;
- «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) — 19 депутатів;
- «Партія Шарія» — 5 депутатів;
- «Сила людей» — 4 депутати;
- «Слуга народу» — 4 депутати.
Найбільшу фракцію сформував «Блок Вадима Бойченка». Першим номером у виборчому списку був сам міський голова Вадим Бойченко. До складу фракції також увійшли керівники міських лікарень, комунальних установ, приватних підприємств та громадських організацій.
Першим номером списку «ОПЗЖ» був Володимир Клименко — заступник генерального директора ТОВ «Спецмашавто» та кандидат на посаду міського голови. Під час передвиборчої кампанії він, зокрема, за даними слідчих Держбюро розслідувань, виступав за відновлення економічних зв'язків із Росією.
Після початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, Клименка затримали в Одесі за підозрою у колабораційній діяльності. У лютому 2025 року маріупольський журналіст Микола Осиченко повідомив про його смерть у Німеччині.
Окрім Клименка, від «ОПЗЖ» до міської ради були обрані керівники приватних підприємств, працівники бюджетної сфери, а також безробітні. Серед депутатів цієї фракції були директорка Маріупольської школи мистецтв Вікторія Калачова та начальник Запорізького регіонального відділення Фонду державного майна України Олександр Дмитрієв.
Перший номер виборчого списку «Партії Шарія» — Кристина Ходаріна, доцентка Азовського морського інституту Національного університету «Одеська морська академія».
Партію «Сила людей» очолював місцевий підприємець Максим Бородін. Це була його друга каденція у Маріупольській міській раді: вперше депутатом він став у 2015 році від тієї ж політичної сили. Того ж року Бородін балотувався на посаду міського голови, а у 2019 році — до Верховної Ради по одному з мажоритарних округів Маріуполя, однак поступився Сергію Магері.
Максим Бородін є засновником і керівником громадської організації «Ініціативна група «Разом» та одним з організаторів екологічних акцій протесту в Маріуполі, спрямованих проти промислового забруднення повітря.
Перший номер списку партії «Слуга народу» — Ксенія Сухова, яка після виборів була обрана секретарем Маріупольської міської ради.
Скільки депутатів втратили мандати
За інформацією Маріупольської міської військової адміністрації, після початку повномасштабного вторгнення семеро депутатів міської ради, обраних від «Блоку Вадима Бойченка», достроково втратили свої мандати внаслідок відкликання за народною ініціативою Відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», рішення про відкликання депутата за народною ініціативою ухвалює керівний орган місцевої організації політичної партії, від якої депутат був обраний. Після цього остаточне рішення приймає вищий керівний орган партії.:
- Олександр Власов — 18 березня 2023 року;
- Сергій Орлеанський — 18 березня 2023 року;
- Ірина Дудіна — 1 серпня 2023 року;
- Дмитро Забавін — 1 серпня 2023 року;
- Олександр Лашин — 1 серпня 2023 року;
- Микола Трофименко — 1 серпня 2023 року.
На думку Максима Бородіна, Лашина та Забавіна позбавили депутатського мандату рішенням Вищої ради партії «Блоку Вадима Бойченка», через те, що вони публічно критикували міського голову.
Ще троє депутатів з цього списку залишились в окупованому місті та співпрацювали з російськими окупантами.
За інформацією керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, колишній депутат Олександр Власов неодноразово брав участь у пропагандистських заходах в окупованому Маріуполі та засіданнях окупаційної адміністрації. Водночас у відкритих джерелах відсутня інформація про оголошення йому підозри або кримінальне провадження.
Колишня депутатка Ірина Дудіна, яка до повномасштабного вторгнення очолювала маріупольське телебачення, після евакуації повернулася до окупованого Маріуполя. За інформацією Інституту масової інформації, вона адмініструє проросійський телеграм-канал «Территория бизнеса. Мариуполь», а у 2023 році брала участь у заходах у Санкт-Петербурзі як представниця так званого «жіночого руху ДНР».
Колишньому депутату Сергію Орлеанському інкримінують колабораційну діяльність (частина п'ята статті 111-1 Кримінального кодексу України). За даними слідства, окупаційна адміністрація призначила його директором так званої «больницы скорой медицинской помощи» у Маріуполі. Він давав інтерв'ю російським пропагандистським медіа, у яких дискредитував Збройні сили України. У червні 2022 року в Москві Орлеанського нагородили російським орденом «За заслуги перед Отечеством». Наразі його оголошено в розшук, а обвинувальний акт передано до суду.
У перший день повномасштабного вторгнення за власним бажанням склав повноваження Андрій Жуков, який обрався від «ОПЗЖ».
Згідно з інформацією Маріупольської МВА, депутатський мандат зберігають 46 обранців.
Декларування доходів
Відповідно до закону «Про запобігання корупції», місцеві депутати зобовʼязані подавати щорічні декларації. За неподання декларації закон передбачає адміністративну (частина перша статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення) або кримінальну відповідальність (стаття 366-3 Кримінального кодексу України).
Станом на липень 2026 року з 46 чинних депутатів Маріупольської міської ради щорічні декларації не подають 26.
Серед них:
- чотири депутати від «Блоку Вадима Бойченка» — Костянтин Карнаух, Михайло Орліченко, Ніна Воробей та Віктор Очеретін;
- чотири депутати від «Партії Шарія» — Кристина Ходаріна, Олексій Расказов, Олександр Олійник та Олександр Баландін.
Серед депутатів, обраних від «ОПЗЖ», декларації подають лише двоє — Олег Погодін та Андрій Малицький.
У Маріупольській міській військовій адміністрації також повідомили, що не володіють інформацією про те, скільки депутатів нині перебувають за кордоном або проходять службу у Силах оборони України.
Водночас Суспільному Донбас вдалося встановити, що депутатка від «Блоку Вадима Бойченка» Лариса Мамаєва нині проживає у Копенгагені (Данія), а депутат від «Сили людей» Олег Харченко, згідно з декларацією за 2024 рік, перебуває у Польщі.
Що відомо про правила виїзду за кордон депутатів місцевих рад під час воєнного стану
Повна заборона на виїзд місцевих депутатів за кордон (навіть для жінок, які не отримують зарплатню з місцевих бюджетів) була впроваджена 27 січня 2023 року та діяла до 27 серпня 2025 року. Наразі, як пояснили Суспільне Донбас в ГМ "Опора", в Україні діє часткове обмеження на виїзд з України для місцевих депутатів. 27 серпня 2025 року Кабмін ухвалив рішення, що жінки, які є депутатками місцевих рад, можуть виїжджати за кордон.
Обмеження збереглося для тих місцевих обраниць, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають посадові повноваження та отримують заробітну плату з місцевого бюджету. Для виїзду за кордон такі депутатки мають отримати рішення про службове відрядження.
Загалом депутат місцевої (сільської, селищної, міської, районної у містах, районної, обласної) ради — це неоплачувана діяльність. Тому, якщо депутатка має іншу оплачувану роботу та не отримує коштів від органів місцевого самоврядування, наразі її пересування за кордон не обмежене, додали в "Опорі".
Чоловіки-депутати місцевих рад підпадають під загальні правила виїзду з України під час воєнного стану.
Четверта частина депутатів — фігуранти кримінальних справ
За інформацією МВА, після окупації Маріуполя на захопленій території залишилися 15 депутатів міськради. Частина з них могла розпочати співпрацю з окупаційною адміністрацією, йдеться у відповіді на запит Суспільного. Троє з цих депутатів — Олександр Власов, Ірина Дудіна та Сергій Орлеанський — раніше були достроково позбавлені депутатських мандатів у порядку відкликання за народною ініціативою.
Станом на липень 2026 року щонайменше 12 депутатів Маріупольської міської ради є підозрюваними у кримінальних провадженнях, пов'язаних із діяльністю на користь держави-агресора.
Валерій Агібалов
Депутату від «ОПЗЖ» Валерію Агібалову інкримінують державну зраду (частина друга статті 111 Кримінального кодексу України) та колабораційну діяльність (частина п'ята статті 111-1 КК України).
За версією слідства, на початку квітня 2022 року він був одним із організаторів зборів так званих «представників громади Маріуполя», учасники яких підтримали призначення Костянтина Іващенка керівником окупаційної адміністрації міста. Згодом Агібалов добровільно очолив окупаційну адміністрацію Іллічівського району Маріуполя, де працював до жовтня 2022 року. З серпня 2022 року Агібалов перебуває у розшуку.
Олександр Баландін
Депутату від «Партії Шарія» Олександру Баландіну повідомили про підозру у колабораційній діяльності (частина п'ята статті 111-1 КК України). За інформацією прокуратури, у квітні 2022 року він добровільно обійняв посаду так званого начальника відділу фізичної культури, спорту та туризму окупаційної адміністрації Маріуполя. З жовтня 2022 року Баландін перебуває у розшуку.
Костянтин Іващенко та його «заступники»
В одному кримінальному провадженні фігурують п'ятеро депутатів від «ОПЗЖ»: Костянтин Іващенко, Сергій Бурлаков, Євген Хармишев, Дмитро Хаджинов та Вікторія Калачова. Спочатку їм повідомили про підозру у посяганні на територіальну цілісність України (частина друга статті 28, частина друга статті 110 КК України). За даними слідства, після захоплення Маріуполя Іващенко очолив окупаційну адміністрацію міста, а інші підозрювані стали його заступниками.
Слідство стверджує, що вони організовували видачу російських паспортів, проведення незаконних «референдумів» і виборів, впроваджували російське законодавство та брали участь в організації пропагандистських заходів. Згодом усім п'ятьом також повідомили про підозру у державній зраді та колабораційній діяльності. Вони перебувають у розшуку, а справу розглядає Соборний районний суд міста Дніпра у порядку спеціального судового провадження in absentiaЗаочне правосуддя (in absentia) — це процедура, коли судовий розгляд проводять без обвинуваченого, якщо він переховується від органів слідства і суду. При заочному розгляді діють процесуальні гарантії: обов'язкова участь адвоката, право на ознайомлення з матеріалами справи, право оскаржити вирок в апеляції і касації, право на перегляд справи, якщо особа з'явиться або буде затримана. Суд зобов'язаний довести факт належного повідомлення особи. Ці гарантує, що суд відповідає стандартам Європейської конвенції з прав людини..
Депутату від «ОПЗЖ» Олександру Дмитрієву у 2023 році повідомили про підозру у колабораційній діяльності. За даними слідства, він добровільно обійняв посаду начальника управління житлово-комунального господарства в окупаційній адміністрації Маріуполя.
Депутатці Олені Карпенко повідомили про підозру у колабораційній діяльності після того, як вона, за даними слідства, очолила відділ культури окупаційної адміністрації міста. Її справу розглядає суд у Дніпрі.
Депутату Валерію Онацькому у лютому 2023 року повідомили про підозру у державній зраді та колабораційній діяльності. За даними слідства, він очолив відділ у справах сім'ї та дітей окупаційної адміністрації Маріуполя.
Крім того, за інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що Онацький причетний до депортації українських дітей із тимчасово окупованих територій та їхнього подальшого усиновлення громадянами Росії.
«Відкрив на ТОТ м. Маріуполь притулок для дітей-сиріт, розрахований на 70 дітей, які в ньому живуть до усиновлення. Є засновником благодійної організації допомоги дітям-сиротам. У березні 2022 року вивіз із Маріуполя 112 осіб», — повідомляє ГУР.
У червні 2025 року Рада національної безпеки і оборони України запровадила щодо нього персональні санкції строком на 50 років.
Депутатку Наталю Сотнікову, яка після окупації стала керуючою справами окупаційної адміністрації Маріуполя, у жовтні 2024 року суд визнав винною у колабораційній діяльності та засудив до семи років за ґратами з конфіскацією майна.
Депутат Вадим Істратов перебуває у міжнародному розшуку за підозрою у колабораційній діяльності. За інформацією керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, у травні 2022 року його призначили заступником керівника окупаційної адміністрації Маріуполя.
Єдина справа, не пов'язана з колабораціонізмом
Окреме кримінальне провадження стосується депутатки від «Блоку Вадима Бойченка» Лариси Мамаєвої. У серпні 2025 року їй повідомили про підозру у справі, пов'язаній з заволодінням бюджетними коштами.
На той час Мамаєва була директоркою Маріупольської міської лікарні №1. За версією слідства, після евакуації на підконтрольну Україні територію медичний заклад отримував фінансування від Нацслужби здоров'я України за програмою підтримки лікарень з окупованих територій. Прокуратура стверджує, що впродовж шести місяців — із квітня по вересень 2023 року — до НСЗУ подавалися звіти із завищеною кількістю працівників, тому лікарня безпідставно отримала понад 13,2 мільйона гривень з державного бюджету.
Згідно з ухвалою суду від 16 червня 2026 року, Мамаєва перебуває у Данії та оголошена у міжнародний розшук.
Фінансування роботи міської ради
Після початку повномасштабного вторгнення та до створення Маріупольської МВА функції апарату міської ради продовжував виконувати департамент взаємодії з депутатами та внутрішньої політики.
Як повідомили нам в адміністрації у відповіді на інформаційний запит, штатна чисельність департаменту становить 17 посад. Водночас станом на середину 2026 року фактично підрозділ не функціонує у довоєнному форматі.
«Загальна штатна чисельність підрозділу складає 17 штатних одиниць, з яких одну особу переведено до іншого структурного підрозділу, з дев'ятьма працівниками трудові договори розірвано, ще сім посад залишаються вакантними».
На його утримання, включно із заробітною платою працівників, з бюджету витратили:
- 2021 рік — 2 686 507 грн;
- 2022 рік — 1 634 875 грн;
- 2023 рік — 1 184 783 грн;
- 2024 рік — 402 032 грн;
- 2025 рік — 770 542 грн.
У порівнянні з останнім довоєнним роком видатки на утримання департаменту суттєво скоротилися. Якщо у 2021 році вони становили майже 2,7 млн грн, то у 2024 році — лише близько 400 тисяч гривень.
Водночас у 2025 році, після створення Маріупольської міської військової адміністрації, обсяг фінансування дещо зріс, однак залишився майже у чотири рази меншим, ніж до початку повномасштабного вторгнення.
