З квітня по жовтень 199 днів провів на позиції під Часовим Яром боєць 101 бригади охорони Генштабу ЗСУ Віктор. В окопі, де не станеш на повний зріст, провів більшу частину весни, все літо і півтора осінні місяці. Про побут піхотинця на "нулі", підтримку рідних та піший вихід у тил — він розповів Суспільне Донбас.
199 днів на позиції
48-річний піхотинець Віктор на псевдо "Дізель" на позиції під Часовим Яром провів 199 днів.
"Та який герой? Проста людина. Все розбите, там нема нічого, все чисте, поле і все, нема ні хатин, нічого. Кожен день "скиди" були. І не по одному, а по 10, по 20 штук. Слава Богу, витримала наша позиція", — каже Віктор.
Навіть в таких умовах, згадує армієць, з побратимами змогли мінімально налагодити побут.
"Їжу нам скидали на позиції: тушкованку, і ковбасу, і цукор. Було що їсти, голодні не були. Вода була, скидали воду. Ми не варили, сковорідка була, газовий балончик, горілочка така маленька. І ото на сковорідці кашу розігрівали. Сухі душі давали. Там рушник мочиш, він мильний, протираєшся. А другий рушник вже витиратися насухо", — розповідає військовослужбовець.
А ще там сплів собі браслет та залишив його як оберіг, показує він.
"Просидіти під землею на карачках, там висота стелі десь метр сорок, тобто не встанеш. На вулицю, не вийдеш, не походиш, ноги болять. Дуже важко було. Майже і не спав практично. По три-чотири години подрімаєш — так, там не виспишся".
Допомагали триматися, згадує, думки про родину. По рації зв'язувався з командиром і передавав повідомлення для дружини. Так само і вона йому. Деякі з цих записів зберігають і досі.
Зайшли на позицію, каже Віктор, 1 квітня 2025 року. Виходили — в середині жовтня, десять кілометрів ішли пішки.
"Коли сказали, що готуйтесь на вихід — радість, звісно. Вийшли ми швидко. Дуже важко було, і FPVішки літали, ховалися десь там, де кущі, де деревця — хоч щось було, тому що вже листя геть опало", — згадує боєць.
"Що зробили перше, коли вийшли у тил — спати. Це найперше, що хотілося. Звичайно, пішли помилися в душ. І оце десь пару днів — три-чотири — спати, спати й спати, тобто хоч виспались, можна так вже нормально поспати".
Після реабілітації та відпустки Віктор — знову у строю. Тепер він водій. Слюсар-ремонтник за фахом, мріє повернутися до цивільної роботи та рідного Києва.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
