З початком гарячої фази війни фронтмен гурту Yurcash Юрко Юрченко пішов боронити Київ, і зараз воює в складі добровольчого батальйону "Карпатська Січ". Незмінною супутницею музиканта є гітара, завдяки чому пісні пишуться одна за одною. В інтерв’ю Ксенії Івась в ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь" Юрко Юрченко розповів про свої військові будні, про значущість мистецтва на війні й про витоки нової пісні "Панівна висота".
Вітаю тебе з виходом нового синглу "Панівна висота". Це не перша твоя пісня під час війни. Як тобі вдається поєднувати творчість і військові справи?
Під час епідемії СOVID-19 я написав лише дві пісні. За час війни написано вже десять пісень. Є натхнення, є час, є бажання створювати, допомагати, підтримувати бійців. Якось я прийшов на передову без гітари – мене там ледь не прибили: "Чого ти сюди прийшов? Автоматників і без тебе вистачає, а нам треба підійняти бойовий дух!". Це також наша велика робота.
Розкажи, з ким ти створював цю пісню і кому присвячується "Панівна висота"?
Це вже третя наша пісня з Максимом Кривцовим. Максим – боєць з 2014 року, він постійно на передовій і він знає, про що пише. Максим час від часу викладає свої вірші у Фейсбук. А я, як тільки бачу його вірш, одразу кажу, що я вже чую пісню, і тільки я, більш ніхто, її не напише. "Панівна висота" – це більш військова пісня, в ній багато військових термінів. Панівна висота – це тактична висота, після якої можна робити наступи. Висота, яку важко взяти, але з якої зручно бачити орків зверху.
Максим Кривцов – він вже учасник гурту YURCASH?
Ні. Він поет, він боєць, що воює. Ми просто створили тандем і разом пишемо.
Зараз ти бачиш багато болю та страждань. Загинув командир вашого батальйону Олег Куцин. Звідки ти береш моральні та фізичні сили, щоб продовжувати воювати та писати пісні?
Я розумію, що це біг на дальню дистанцію, і швидка агресія, швидка ненависть забирає емоції. А наша ціль – перемога. Обов’язкова і незворотня. Ставимося до цього, як до роботи. Взагалі [наш батальйон, – ред.] "Карпатська Січ" – це такий клубок позитивно заряджених пацанів, у яких ти постійно набираєшся енергії. Батальйон – це люди. І від них залежить усе!
Є у вас там якась крута історія, яка підіймає дух ?
Постійно виникають такі історії. Коли ти цілодобово знаходишся під прицільним вогнем, ти сприймаєш це як даність. Коли ми вперше потрапили під обстріл, ми йшли з Володимиром, командиром мого батальйону, і Сергієм Лойком, автором книги "Аеропорт". Хтось нас здав, ми вийшли на поле і потрапили під обстріл.
Я так швидко ніколи не бігав, і одразу зрозумів, для чого каска. Падало все ближче і ближче, я вже попрощався з життям, зробив останнє фото. А поруч мій побратим каже: "Люди, ми зараз з вами знаходимося у найкращому місці. Це велика для нас честь".
Спочатку я подумав: що він меле? А потім зрозумів: якщо людина заряджена на перемогу, вона вважає за честь робити цю справу. Коли тобі страшно – ти стаєш тягарем для хлопців, цього не має бути. Це виважена, чітка позиція – розуміти, що це робота.
Взагалі можна звикнути до обстрілів чи ні?
Насипають часто – і касетами, і фосфорами. Тікати від війни – дурна справа. Ніхто не знає, куди прилетить, а роботу потрібно робити, доставляти боєприпаси. Війна – це не тільки сидіти в окопах чи наступати. Це логістика, це якісь потрібні речі – навіть крем від комарів. У цьому процесі задіяно дуже багато людей. Усе вже налагоджено і на сьогодні працює, як годинник.
Розкажи, як у вас співав весь батальйон.
Та в нас уже п’ять пісень. Записували на телефон. В Ірпені я виловлював хлопців в окопах. Вони казали – я не співаю, я боєць! Але я познаходив і співаків. Записували, склеювали. Воно все гарним духом просякнуте, і співають усі правильно. Усе це робиться легко і без напрягу.
Я розумію, що це теж потрібна робота. Пісні потрібні. Вони мають створюватися. Зараз такий час, включіть будь-яке радіо – і стільки нових пісень, стільки українського контенту! Таке, певно, було десь у 1939 році в часи УПА. Зараз великий підйом. І це важливо. Одна з причин, чому і почалася ця війна, – у нас не було контенту, не було своїх пісень, а москальська єресь лунала з усіх радіостанцій.
Що в тебе зараз із виступами? Де можна почути YURCASH найближчим часом?
Я багато відмовляю. Мені телефонують з пропозиціями, гроші на ЗСУ… але я не знаю, куди та на що вони збирають. Якщо я виступаю, передаю гроші зібрані на свій батальйон "Карпатська Січ". Я їх конкретно передаю з рук у руки.
Хочу зробити концерт пам’яті Олега Куцина, нашого командира. Я написав пісню, яка має назву "Кум". Буквально позавчора взяв гітарку і вона одразу написалася. Це велика втрата. Він був наш батько, наш отаман. Ми трималися за нього, навколо нього все крутилося. Ще більше ненависті зараз у нас до тих орків.
Редактори текстової версії: Світлана Берестовська, Міла Кравчук
Підписуйтеся на “Радіо Промінь” у SoundCloud, щоб першими почути нові епізоди подкасту “Вікенд Нової Музики” та дізнаватися про найяскравіші новинки від українських артистів.
Більше про сучасну українську культуру
- Як росіяни 30 років формували залежність українського музичного ринку від Москви
- Чому українська музика 90-х така дивна (і така прекрасна)
- Alina Pash: "Ще багато роботи, щоб повернути повагу людей"
- Валерій Харчишин, "Друга Ріка": "Ми воюємо, збираючи на концертах гроші для ЗСУ"
- Чому українці масово слухають російські пісні та чи можна це змінити
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
