Для багатьох українців знайомство з Османською імперією почалося із серіалу "Величне століття". Однак за яскравими костюмами, палацовими інтригами та романтизованим образом султанського гарему стоїть складніша й багатогранна історія. Уже понад десять років письменниця й дослідниця Олександра Шутко працює з турецькими архівами, вивчає османські документи та особисте листування султанських родин, аби відділити історичні факти від численних міфів.
Цього року вийшла її нова книжка "Гарем османських султанів доби «жіночого султанату»". Вона присвячена жінкам, які впливали не лише на життя палацу, а й на політику однієї з наймогутніших імперій свого часу.
В інтерв'ю Суспільне Культура Олександра Шутко розповіла, чому гарем не був "палацом розпусти", чому турки досі неоднозначно ставляться до Гюррем-султан та які несподівані відкриття приховують османські архіви.
Моя точка входу в захоплення Османською імперією відбулася з переглядом серіалу "Величне століття". Далі — поїздка в Стамбул та, власне, ваші книжки. А як ви почали цікавитися цією темою?
За фахом я музикантка, кандидатка мистецтвознавства. Але з дитинства цікавилася історією Роксолани. Перечитала майже все, що написано про неї українською, російською, польською мовами. Розуміючи, що вона більшу частину свого життя провела в Стамбулі, я вивчила турецьку мову, щоби мати змогу читати про неї дослідження турецьких істориків.
Скільки часу знадобилося, щоб вивчити турецьку?
Майже рік я відвідувала мовні курси. Але цього було замало, тож їздила в Туреччину як туристка? і для підтримання знання турецької купувала там книжки спершу про Роксолану, а потім і про її наступниць – Гатідже Турган (Надію), Шегсувар (Марію).
Так я зрозуміла, що варто розповісти українцям їхню історію, яка ґрунтується на історичних фактах та архівних матеріалах. Тож написала книжку "Роксолана: міфи та реалії", рукопис якої 2014 року розіслала українським видавцям. Відгукнулося тернопільське видавництво "НК-Богдан". Відтоді ми співпрацюємо вже більш як десять років, протягом яких вийшло близько двадцяти моїх книжок на османську тематику — досліджень та романів.
Ви опрацювали надзвичайно багато архівних матеріалів — не лише українських, а й турецьких, польських, російських, американських тощо. З якими саме архівами працювали? Що збереглося, що ні — а до яких відомостей наразі немає доступу?
Матеріали, які стосуються султан-українок, містяться у стамбульському палаці Топкапи, де мешкали османські султани. Саме там зберігаються любовні листи Роксолани до султана Сулеймана, усі фінансові документи гарему, а також ділова кореспонденція Гатідже Турган, яка була регенткою малолітнього султана Мегмеда ІV і практично п'ять років (1651–1656) керувала Османською імперією.
В османському архіві прем'єр-міністра Туреччини в Стамбулі містяться документи з історії України, які стосуються зносин султана Сулеймана з очільником українського козацтва Дмитром Вишневецьким, а також протекторату, наданого Мегмедом ІV гетьманам Богдану Хмельницькому та Петру Дорошенку.
На жаль, не збереглися листи султана Сулеймана до Роксолани. Утім, з її відповідей стає зрозуміло, що вони дуже часто листувалися. Під час військових походів султан Сулейман писав листи коханій дружині майже кожні два тижні.
З якими викликами ви зіткнулися під час роботи з архівами?
Найважче працювати з османськими архівами в Туреччині. Аби прочитати документи, лише знання турецької недостатньо. Треба ще володіти османською мовою, яка містить чимало запозичень з арабської та фарсі. В її основі — арабський алфавіт і тюркська граматика. На щастя, із цим мені допомагають українські дослідники-османісти Рефат Абдужемілев, Олег Рустемов, Олесь Кульчицький, Марина Кравець та Андрій Живачівський, за що я їм дуже вдячна.
Мало знати й османську. Слід володіти навичками читання канцелярських документів – султанських ферманів, бератівДозвільні документи, мирних угод, дефтерівФінансово-податкові реєстри тощо. Тому що кожен із них має свої формули компонування та навіть характер письма, найважчим з яких вважається "сіякат" — своєрідний стенографічний запис.
На щастя, багато таких документів уже розшифрували й оприлюднили турецькою, що значно полегшує їх прочитання.
Які відкриття вас найбільше вразили?
Насправді вивчена лише менша частина документів з османських архівів. Тож там ще багато може міститися цікавих історичних фактів для відкриття науковцями. До слова, лише 2019 року віднайшли дев'ятий за рахунком лист Роксолани, який вона писала у перші роки перебування в гаремі султана Сулеймана. Його український переклад я наводжу в книжці "Роксолана. Життєпис".
А працюючи над романом-трилогією про Роксолану, я знайшла листа її сина Селіма, який як намісник МанісиНамісник Маніси — це османський принц (шехзаде), якого султан призначав керувати санджаком (адміністративною провінцією) з центром у місті Маніса. Маніса мала особливий статус в Османській імперії. Починаючи з XV століття, вона вважалася своєрідною "школою майбутніх султанів". Якщо принца призначали намісником Маніси, це часто означало, що він є одним із головних претендентів на престол. писав їй, прохаючи надіслати гроші на ремонтні роботи тамтешнього замку. Сподобалося, як він при цьому звертався до Роксолани: "Моя душе — моя матінко-султано". Такі знахідки дають можливість краще зрозуміти характер стосунків між Роксоланою та її дорослими дітьми.
До того я мала змогу ознайомитися з листом первістка Роксолани Мегмеда, який підлітком писав батьку — султану Сулейману: "Моя валідеТак в Османській імперії називали матір султана. хоч зовні й виглядає добре, але в душі дуже переживає розлуку із коханим султаном”. За словами Мегмеда, її стогони та плач здатні розбудити мертвих, тому він просив батька якнайшвидше знищити ворога й повернутися додому. За це я і люблю досліджувати особисте листування — воно оживляє історичних персонажів.
Цього року вийшла ваша нова книжка — "Гарем османських султанів доби «жіночого султанату»". Вона присвячена залаштункам гарему та видатним жінкам, які мали вплив не лише на палацові інтриги, а й часом на хід історії. Чому ви вирішили зосередитися на цій темі детальніше?
Після вивчення впродовж десятиліття архівних документів Туреччини, які містять інформацію про султан-українок, у мене накопичилося чимало цікавого про те місце, яке було їхнім домом, — султанський гарем. Відтак виникло бажання написати книгу про його закулісся.
Гарем заведено сприймати як рабство. Водночас саме там жінки здобували освіту, матеріальну незалежність і навіть політичний вплив, про які більшість їхніх сучасниць не могла й мріяти. Чи прагнули вільні жінки потрапити до султанського гарему?
Про бажання вільних жінок того часу потрапити до гарему мені, на жаль, нічого невідомо. Водночас гарем справді не був в'язницею з рабською працею жінок або ж будинком розпусти. Він мав складний механізм співіснування султанської родини, зі своєю ієрархією та традиціями.
Потрапляючи туди, кожна жінка відразу починала отримувати платню. Найменше, 6 акче (срібних османських монет) на день, мали новенькі наложниці. За розрахунками станом на 2019 рік, це $18. На додаток до цієї платні наложниць двічі на день годували та дарували вбрання і прикраси. Також їх навчали східних мов, письма, співу, танців та мистецтва зваблення чоловіка.
Найбільше ж грошей (2 тисячі акче на день, тобто майже $6 тисяч) отримувала дружина султана Сулеймана — українка Роксолана. За рік набігало, за сучасними мірками, понад $2 мільйони.
Європейська культура часто подає гарем як екзотичний "палац розпусти", а не як соціально-політичний інститут. Чому?
Це класичний приклад орієнталізму. Західні автори та художники століттями романтизували та сексуалізували Схід через брак реальної інформації. Тому й виник такий стереотип, який не мав нічого спільного з реальним життя султанського гарему в Османській імперії.
Деякі історики вважають, що саме посилення ролі жінок призвело до подальшого занепаду Османської імперії. А як насправді видатні жінки впливали на державні справи?
Європейські посли ХVI та XVII століть писали своїм правителям, що найкращий спосіб достукатись зі своїми проханнями до османського султана — це звернутися спершу до його матері, валіде, яку часто називали королевою. Тому надсилали їй коштовні подарунки, щоби вона потім відстоювала інтереси європейських дипломатів перед сином-султаном.
Так, мати Мегмеда ІІІ Сафіє, яка обожнювала прикраси, дізнавшись про завезення до Стамбула венеційцями партії пір'я з муранського скла для соргучів (брошок на тюрбан), викупила їх усі. Адже прагнула, щоби ці аксесуари не дісталися іншим жінкам гарему. Згодом почала погрожувати послу розірвати дипломатичні та мирні відносини з Венецією, якщо звідти не припинять привозити на продаж такі прикраси до Стамбула.
Наймогутнішими валіде були ті жінки, сини яких зійшли на трон малолітніми. Ідеться про грекиню Кьосем (Анастасію) та українку Гатідже Турган (Надію). Саме вони фактично правили Османською імперією, вивчаючи всю документацію і надаючи синам-султанам цінні поради щодо державних справ.
Через це турецькі історики доволі критично відгукуються про таких жінок. Натомість відома американська дослідниця султанського гарему Леслі Пірс доводить у своїх ґрунтовних дослідженнях, що саме ці жінки стали берегинями Османської імперії, яку в ХVII столітті трусили війни, повстання та економічні негаразди.
Як цим жінкам вдавалося зберігати безпрецедентний авторитет усередині патріархального устрою?
Зачинателькою явища, відомого як "жіночий султанат" стала Роксолана. Вона була найбагатшою жінкою свого часу і вкладала гроші у благодійні проєкти: зведення мечетей, хамамів, лікарень, шкіл на території Османської імперії. Також вона активно втручалася в політику, впливаючи на державні призначення та листуючись із правителями Європи й Азії.
Роксолана отримала владу в гаремі завдяки коханню султана Сулеймана, який усупереч традиціям навіть одружився із нею. Її головний секрет полягав у освіченості та прагненні до знань. Роксолана досконально вивчила надскладну османську мову, якою складала вірші, прочитала арабською Коран, цитувала перську поезію та знала давньогрецьку міфологію. Тобто вона зробила усе, щоби стати рівнею освіченому султану Сулейману, який обожнював її до самої смерті.
У житті Кьосем та Гатідже Турган не тільки кохання вінценосних чоловіків зіграло вирішальну роль, а ще й уміння цих жінок за правління малолітніх синів-султанів обирати вправних помічників — великих візирів.
Беззаперечно, наша землячка Роксолана вважається найвідомішою постаттю доби "жіночого султанату". Ви присвятили їй свою першу книжку "Роксолана: Міфи та реалії". Які головні міфи про султану ви спростовуєте?
Головний міф, що Роксолана — українська патріотка. Вона такою не була, хоч і провадила листування з правителем Польського королівства, на території якого народилася. Є версія, що завдяки цьому відбулося зменшення кількості людоловських набігів кримських татар на українські землі за часів її перебування в Стамбулі.
Насправді припинення набігів було вимогою мирної угоди між султаном Сулейманом і польським королем. В одному з ранніх послань чоловікові, який був на війні з угорцями, Роксолана писала: "…Хай допоможе Вам Аллаг, щоб із своєю щасливою зіркою і царським знаменом здобували завжди перемоги над нікчемними й мерзенними невірними (християнами)!".
Саме з Гюррем-султан розпочався "жіночий султанат", який турки сприймають неоднозначно. А як вони ставляться до самої Роксолани?
Попри те, що Роксолана багато грошей вклала у благодійні проєкти, турки не люблять її, вважаючи, що вона своїми інтригами загубила достойного престолонаступника — пасинка Мустафу. На трон замість нього зійшов син Роксолани — рудий Селім ІІ, якого ще називають пияком.
Для українців Роксолана нічого суттєвого за життя не зробила, але в Україні її поважають. Такий от історичний парадокс.
Якщо відкинути популярність Гюррем-султан, кого ви назвали б найсильнішою політичною постаттю доби "жіночого султанату"?
Мабуть, Кьосем. За її життя "жіночий султанат" в Османській імперії набув найбільшого розквіту та могутності.
Кьосем, ще дружиною Агмеда І, втручалася у політичні справи. Згодом була валіде за правління двох синів-султанів, Мурада ІV та Ібраґіма І, та онука — малолітнього Мегмеда ІV.
Задля посилення свого впливу в султанському палаці вона видавала заміж 3–4-річних дочок за заможних пашів, які, ставши зятями династії, отримували посади візирів. Саме Кьосем причетна до зміни системи престолонаступництва в Османській імперії.
Проте на схилі літ її перемогла невістка — наша землячка Гатідже Турган, яка стала останньою представницею "жіночого султанату". Цікаво, що турецькі історики не Кьосем, а саме Гатідже Турган називають "залізною леді". Адже у своїх листах вона зі сходженням на трон її малолітнього сина Мегмеда ІV видавала жорсткі накази великим візирам.
А хто, на вашу думку, була найбільш недооціненою жінкою "жіночого султанату"? Чия історія найбільше вас здивувала?
У цю добу жила ще одна султана-українка Мелексіма, яка була дружиною Османа ІІ. Цього султана в Україні знають завдяки Хотинській війні 1621 року, в якій він не отримав переконливої перемоги над Річчю Посполитою. І в цьому важливу роль зіграли українські козаки. Про долю Мелексіми я написала трилогію, завершальна книга якої має вийти незабаром.
Чи відомі вам сучасні нащадки когось із султан? Можливо, ви спілкувалися з ними, збираючи живі свідчення?
Праправнучка султана Абдулгаміда ІІ — популярна телеведуча Роксан Кунтер 2015 року — приїздила до Києва і брала разом зі мною участь у записі одного відомого шоу. Тоді на камеру вона сказала, що батьки її назвали на честь давньої пращурки — Роксолани. Утім, наголошувала, що не надто пишається цим, адже в Туреччині дружину султана Сулеймана та матів Селіма ІІ не дуже поважають.
Саме Роксан Кунтер, яка має нетипові для туркень світлі очі й волосся, творці турецького серіалу "Величне століття. Роксолана" навіть запрошували на роль Гюррем. Але та відмовилася.
Чи приваблює вас сучасна турецька культура? Якщо так, то що подобається найбільше?
Зараз здебільшого читаю історичні романи про Османську імперію письменників минулого століття. Серед сучасних авторів прочитала лише дебютний роман Нагіта Ґюра — "Кривавий трон" про життя Кьосем. Я не фахівець із турецької літератури. Утім, полюбляю османську поезію. Часто доводиться під час написання історичних романів перекладати вірші султанів: Селіма І, Сулеймана Пишного, Мурада ІІІ, Османа ІІ, які були талановитими поетами.
Також у Туреччині відвідувала оперний театр: дивилася балети та концерти класичної музики. Не можу сказати, що залишилася у захваті. Але було цікаво. Недавно дізналася, що до розвитку професійної музичної освіти Туреччини у тридцятих роках ХХ столітті доклався мій улюблений німецький композитор-неокласик Пауль Гіндеміт. Ця інформація мене зацікавила.
Рефреном до мого першого запитання зауважу, що зараз дуже популярні турецькі серіали, які часто спонукають дізнаватися більше про Туреччину та її історію. А як ви до них ставитеся?
Цілком позитивно. Все, що спонукає людей до читання та пізнання історії, є корисним. До того ж і сама полюбляю дивитися турецькі історичні серіали, які є надзвичайно яскравими.
Щоправда, не одразу я сприйняла образ Роксолани у виконанні Мер'єм Узерлі, яка, як стало відомо, є шанувальницею Росії. Аж надто нахабно і спершу навіть якось безглуздо вона себе поводила. Не такою я собі уявляю цю султану. Як на мене, Роксолана була витонченою, освіченою, усміхненою, емоційною та, мабуть, хитрою, але все ж не нахабною.
Яке ваше улюблене місце в Стамбулі?
Один із найстаріших та найбільш колоритних історичних районів Стамбула – Ускюдар. Він розташований в азійській частині міста на березі Босфору. Ускюдар відомий своєю автентичною атмосферою, зокрема величними мечетями, які звели валіде Нурбану, Кьосем, Ґюльнуш, дочка Роксолани Мігрімаг, відомі служниці султанського гарему Ґюльфем і Невбагар.
Звідти відкриваються розкішні краєвиди на європейську сторону міста під час заходу сонця. Саме там розміщувався величний палац Рустема-паші та Мігрімаг, у якому тривалий час жили їхні нащадки — аж до великого візира Дживакапиджибаші Мегмеда-паші. Тож, якщо ви прагнете відчути атмосферу османського Стамбула, вам варто побувати саме в Ускюдарі.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
