У Німеччині з 7 по 11 жовтня пройшов 78-й Франкфуртський книжковий ярмарок — один із наймасштабніших літературних заходів у світі, історія якого сягає ще ХV століття.
Цьогоріч у фестивалі взяли участь близько 4 тисяч видавництв і компаній, відвідали 236 тисяч людей зі 137 країн світу: 119 тисяч фахівців книжкової галузі та 117 тисяч читачів. Україна, попри непрості часи для нашої книжкової галузі, також долучилася і представила світовій спільноті насичену програму.
Які українські книжки цікавлять іноземний ринок? Як Україні втримувати увагу світу до своєї літератури, поки Росія знищує українські книжки? Суспільне Культура поспілкувалося з видавцями, представниками Українського інституту книги (УІК) та Українського інституту, а також заступницею міністерки культури Богданою Лаюк — підбиваємо підсумки Франкфуртського книжкового ярмарку 2026 року.
Масштаби національного стенду та української програми
Український національний стенд, організований УІК, об'єднав 47 учасників, які представили понад 650 видань.
Над програмою України працювала міжінституційна команда Міністерства культури, Українського інституту книги, Мистецького Арсеналу, Українського інституту та Goethe-Institut. Важливою частиною підготовки було врахування німецького культурного контексту, адже німецька залишається ключовою мовою ярмарку.
Заступниця міністерки культури Тетяни Бережної, Богдана Лаюк, назвала цьогорічну участь однією з найсильніших за всі роки представлення України на ярмарку. Зокрема, відвідувачі придбали 416 українських книжок у перекладі німецькою та англійською мовами. Лаюк зауважила, що це — рекордний результат за два роки такої практики на національних стендах України.
Український стенд і програму фінансово підтримали уповноважений федерального уряду Німеччини з питань культури та засобів масової інформації, Асоціація німецьких видавців та книгорозповсюджувачів, Франкфуртський книжковий ярмарок, Міжнародний фонд «Відродження» та Федеральне агентство політичної освіти Німеччини.
«Головний результат цієї програми — в тому, що вона відбулася. Попри економічні труднощі та обмежене фінансування, усі інституції, залучені до її організації, провели всі заплановані заходи. Національний стенд був значно більшим208 квадратних метрів, ніж минулоріч, і розташовувався в дуже помітному місці», — зазначила керівниця літературного напряму Українського інституту Ольга Петришин.
Засновник видавництва «Лабораторія» Антон Мартинов теж наголосив, що це була найбільша національна присутність України у Франкфурті за весь час:
«Такий масштаб уже сам собою змінює враження про українську книжкову культуру: показує, що за нею стоїть ціла індустрія, широкий вибір книжок і професійна спільнота».
Міжнародна солідарність
Якщо раніше основним фокусом України на міжнародних ярмарках були захист від російської агресії та інформування про війну, то тепер акценти змістилися. Головним цьогорічним меседжем у Франкфурті стали втрати українського книговидання внаслідок російських обстрілів.
УІК зазначає, що від першого дня ярмарку до українського стенда приходили іноземні партнери з пропозиціями допомоги. Зокрема, йшлося про безкоштовне зберігання книжкових накладів на складах у Польщі та безкоштовний друк книжок у країнах Європейського Союзу.
Заступниця директора УІК Олена Одинока поділилася, що українські представники розповідали на ярмарку про фандрейзингову ініціативу Мінкульту, Київської школи економіки, Українського інституту книги та Книжкового Арсеналу. Її мета — зібрати кошти на програму грантів для підтримки малих видавництв.
Одним із проєктів, що привертав увагу до знищення українських книжок, стала інсталяція Born/Burn Alive мисткині Валентини Веремко. Її створили з книжок видавництва «Ранок», які пережили російський удар по Харкову 1 серпня 2026 року. Тоді згоріло близько 8 мільйонів книжок.
Обпалені примірники розмістили під склом, на якому позначили 12 дат — роки, коли українські книжки спалювали, від 1626 до 2026 року. Дві позначки після останньої дати навмисно залишили порожніми. Назва інсталяції передає насильницьку трансформацію: Born Alive («Народжені живими») через акт військової агресії перетворюється на Burn Alive («Спалені живцем»).
Іншим промовистим жестом став майже порожній стенд видавництва «Основи». Воно здобуло можливість мати окремий стенд на фестивалі як лавреат премії «Читомо» — проте команда змінила формат участі після російської атаки 28 серпня (тоді було знищено близько 40 % книжкового запасу видавництва).
«Наша концепція стенду, була хоч і вимушеною, проте не випадковою. Ми відштовхувались від думки французького філософа Жака Дерріда про те, що відсутність іноді може мати більший вплив, ніж присутність. Наші постійні партнери були шоковані, коли дізналися про масштаб втрат, і з розумінням поставилися до нашого рішення не їхати до Франкфурта всією командою. Ми також бачили дописи в соціальних мережах, у яких німецькі та чеські видавці висловлювали підтримку й звертали увагу на наш стенд», — прокоментував керівник видавництва «Основи» Андрій Вишневський.
Попри відсутність команди у Франкфурті, «Основи» поспілкувалися з видавцями з Чехії, Болгарії, Румунії та Польщі. Перемовини продовжили онлайн. Серед книжок видавництва найбільше зацікавлення викликав роман Катерини Тромпак «Сиґінь Ірвінг» — історія про кризу ідентичності молодої дівчини в Карпатській Україні 1938 року, де реальність переплітається з мареннями. У видавництві також відзначили інтерес до дизайну та ілюстрацій їхніх книжок.
Видавництво «Жорж» також вирішило цього разу не брати участь у фестивалі. Людські й матеріальні ресурси спрямували на відновлення накладів та друк новинок.
Утім, команда готує електронний каталог для міжнародних партнерів і планує представити нові книжки українських авторів на міжнародних ярмарках наступного року. Робота над купівлею та продажем прав не припинилася, хоча «Жорж» визнає — особисті зустрічі у Франкфурті могли б пришвидшити переговори.
Олена Одинока з УІК підсумувала, що присутність України на ярмарку говорила про суб'єктність нашої держави, презентацію її як сучасної, динамічної культурної спільноти:
«Для багатьох іноземців сам факт нашої участі став символом культурного опору: попри війну та руйнування, українська книга продовжує жити й інтегруватися у світовий контекст. А візуальні та смислові рішення, зокрема використання реальних артефактів — обгорілих від російських ударів книг, демонструють культуру як живий організм, що чинить опір знищенню та говорить на рівних».
Права на переклади та нові міжнародні контакти
За підрахунками Українського інституту книги, за п'ять днів на українському стенді відбулося близько 230 професійних зустрічей, а поза ним учасники встановили ще кілька сотень контактів.
Уже є попередні домовленості про придбання прав на переклад українських книжок у Нідерландах, Фінляндії, Німеччині, США, Швеції, Швейцарії, Єгипті, Великій Британії та інших країнах. Однак остаточні результати таких перемовин можуть з'явитися не одразу: від першого контакту до виходу перекладу іноді минають роки.
«Книжковий ярмарок — це зазвичай місце, де фіналізується робота, розпочата задовго до нього. Тому ми їхали до Франкфурта не стільки за несподіваними домовленостями, скільки за фіналізацією уже розпочатих розмов та просто зустрічами для підтримки знайомств. Позапланових результатів майже не було, але відбулися зустрічі, які можуть привести до кількох угод у майбутньому. Тепер важливо продовжити цю роботу після ярмарку», — поділився Антон Мартинов.
Зазначимо, що УІК просуває українську літературу за кордоном ще й завдяки програмі Translate Ukraine з 2020 року вже видали 326 перекладів 36 мовами. Олена Одинока розповіла, що у 2026-му у програмі підтримають ще майже сотню проєктів.
На 78-му Франкфуртському книжковому ярмарку також п'ятий рік поспіль пройшла програма Volia для видавців, редакторів, менеджерів з ліцензування та літературних агентів. У її межах УІК провів професійний захід про стан книжкового ринку України, роботу інституту та можливості, які надає держава для іноземних видавців у рамках Translate Ukraine.
Окрім цього, українська делегація зустрілася з генеральним директором Франкфуртського книжкового ярмарку Юрґеном Боосом, для якого цьогорічний захід став останнім на цій посаді, та його наступником Йоахімом Кауфманом.
А ще цього року вперше в межах ярмарку відбулися окремі заходи для представників академічної спільноти. Від України за фінансової підтримки ініціативи SUPRR у програмі взяли участь троє представників університетів.
Окремим результатом міжнародної співпраці стала участь видавництва «Сафран» у програмі Frankfurt Global Network. Щороку на неї подають сотні заявок з усього світу, а цьогоріч відібрали 13 видавництв із Європи, Америки, Африки та Азії.
«Європу цього року представляли Україна, Данія, Грузія і Туреччина. З Америки були видавництва з Уругваю, Бразилії, Аргентини та США. З Африки — видавці з Буркіна-Фасо та Камеруну. А з Азії — видавці з Японії, Філіппін і В'єтнаму», — розповіла керівниця «Сафрану» Світлана Призинчук.
Програма тривала два тижні й передбачала знайомство з різними книжковими ринками, передусім німецьким, а також налагодження контактів між видавцями з різних континентів.
Світлана Призинчук зазначає, що участь у програмі перевершила очікування: вдалося налагодити понад 50 нових контактів, які можуть перерости в спільні проєкти. Зокрема, видавництво обговорювало з партнерами з арабських країн потенційні спільні проєкти — видання арабської літератури в Україні та української літератури в країнах Перської затоки.
Українська література про війну — у центрі міжнародної програми
У межах української програми відбулося понад 30 дискусій, зустрічей з авторами та презентацій перекладів українських книжок англійською й німецькою мовами.
Найбільший інтерес викликали події про сучасну українську літературу про війну, військову поезію та документальні свідчення, а також дискусії за участі авторів-ветеранів, художників і перекладачів.
«Події, що пояснюють європейцям реалії українського опору через особисті історії та мистецькі проєкти (наприклад, пов'язані з руйнуванням українських освітніх і культурних інституцій), стали потужним інструментом культурної дипломатії», — наголосила Олена Одинока.
За словами Ольги Петришин, цього року багато людей прийшли на події за участі Артема Чеха, Ярини Чорногуз, Павла Белянського, Мирослава Лаюка, Максима Буткевича, Володимира Єрмоленка, Тамари Гундорової тощо.
Петришин також наголосила на важливості участі німецьких журналістів та інтелектуалів у модеруванні таких розмов. Це допомагає пояснювати український досвід міжнародній аудиторії та пов'язувати його з ширшим контекстом.
Серед ключових заходів була дискусія «Що залишається після удару? Українські видавці про втрати, стійкість і відновлення». Учасники говорили про наслідки російських атак для українського книговидання, знищення накладів та інфраструктури, можливі шляхи забезпечення стійкості галузі в умовах війни.
На зустрічі «Як зрозуміти світ, що змінюється: писати й читати під час війни» Артем Чех, Павло «Паштет» Белянський і Мирослав Лаюк обговорювали, як досвід війни впливає на форму й мову текстів; чи може література осмислювати події, які ще тривають; і як змінюється сприйняття написаного залежно від віддаленості читача від війни. Дискусія також порушила питання ролі літератури в час, коли автори нерідко пишуть між бойовими завданнями, а новий корпус українських текстів формується в реальному часі.
Серед інших подій, що викликали найбільший інтерес — дискусія «Кому належить реальність? Зображення і правда під час війни». Учасники — Мирослав Лаюк, Дітріх Брантс і Марейке Мюллер — обговорили, як фотографії та інші візуальні матеріали документують російську війну проти України й допомагають зберігати свідчення про її події. Окрему увагу приділили тому, як фіксувати злочини та людський досвід війни в умовах постійного потоку новин і протидіяти спробам заперечити задокументовані факти.
Від воєнного контексту — до різноманіття української літератури
Богдана Лаюк зазначила, що після 2022 року коло відомих за кордоном українських авторів поступово ширшає. Раніше серед найпопулярніших імен були Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан та Андрій Курков. Тепер іноземні читачі знайомляться з різними жанрами й напрямами української літератури.
Один із прикладів — роман «Амадока» Софії Андрухович. У ньому переплітаються теми сучасної війни, кохання, історії XX століття, українського бароко, Розстріляного відродження. Книга перекладена щонайменше у 15 країнах світу. Зокрема, англомовне видання опублікує видавництво Simon & Schuster в перекладі Дейзі Ґіббонс.
«Він звучить лунко й приваблює читачів у різних країнах, таким чином розширюючи поле тем, які можуть асоціювати з Україною», — вважає Богдана Лаюк.
Вона також згадала проєкт «Українська бібліотека», який започаткували письменниця Таня Малярчук і перекладачка Клаудія Дате. З їхньої ініціативи німецькою виходить українська класика: твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської та Михайля Семенка. Ці книжки також представили на українському стенді, де їх активно купували.
«Нам потрібно більше таких проектів, оскільки класика дозволяє пояснити українську ситуацію, показати тяглість літератури, інтегрувати літературу глибше і якісніше у славістичні студії», — наголошує заступниця міністерки культури. За її словами, європейських читачів і далі цікавить тема пам'яті: осмислення спадку XX століття та впливу тогочасних політичних рішень на сучасність.
Утім, мілітарна література залишається важливим напрямом української програми. У співпраці з «Культурними силами» її презентували вже вдруге. Цьогоріч до проєкту долучився Третій армійський корпус. Участь в ініціативі взяли автори Владислав Лєнцев, Василь Карп'юк і Роман Буданов.
На стенді можна було побачити книжки військових авторів: «Жінки свободи» Марини «Мамайки» Мірзаєвої; «Флешбек: Маріуполь» Олександра Іванцова; та «Людська нора» Валерія Пузіка.
Також «Культурні сили» презентували англомовний каталог The Brightest Authors Emerge in Dark Times («Найяскравіші автори з'являються в темні часи»), до якого увійшли 30 книжок української мілітарної літератури останніх років.
Які українські книжки цікавлять іноземних читачів
Український інститут книги відзначив інтерес німецьких читачів до документалістики та свідчень очевидців. Зокрема, одними з найпопулярніших видань на нашому стенді стали німецькі переклади «Гри в перевдягання» Артема Чеха та «Словника війни» Остапа Сливинського.
Стійкий попит мала суспільно-політична, академічна й розслідувальна література. Серед представлених книжок були «Опір» (Der Widerstand) видавництва ibidem, видання про російський колоніалізм від Correctiv та вже згадана серія «Українська бібліотека» (Ukrainische Bibliothek) від Wallstein Verlag.
Значну увагу привернула сучасна філософська поезія та класична лірика, серед яких збірка Ярини Чорногуз «dasein: оборона присутності» та дві збірки поезій Ліни Костенко. Олена Одинока зауважує, що німецький літературний ринок «чутливий до глибокої поезії та екзистенційного рефлексування».
У сегменті сучасної художньої прози іноземців привабив «Протяг» Ірини Фінгерової (Der Zugwind), виданий німецьким видавництвом Rowohlt. Авторка написала твір відразу німецькою.
Також стабільний попит мали фольклор і книжки для родинного читання. Серед них — «Журавель: Українські народні казки» (Kranich / Журавель: Ukrainische Volksmärchen), які зацікавили німецьких батьків якісним поліграфічним виконанням і можливістю познайомитися з українською культурною спадщиною.
«Дуже важливо, коли ми презентуємо на нашому стенді книжки українських авторів, переклад яких опублікували великі німецькі видавництва, що є своєрідним знаком якості на ринку. Це говорить багато про спроможність українських письменників до міжнародної співпраці», — наголошує Ольга Петришин з Українського інституту.
Що потрібно, аби Україна стала почесною гостею Франкфуртського книжкового ярмарку
Цьогоріч почесною гостею фестивалю стала Чехія із гаслом «Чехія: країна на узбережжі». Воно натхненне «Зимовою казкою» Шекспіра та символізує зв'язок між чеською літературою та світовим «океаном історій».
Українська сторона прагне в майбутньому представити й нашу країну в статусі почесної гості Франкфуртського книжкового ярмарку. Водночас, зауважують в УІК, це потребує масштабної програми, значних ресурсів і чіткої концепції. Серед необхідних кроків — дослідження книжкового ринку, системне збільшення кількості перекладів українських книжок іноземними мовами, зокрема німецькою, а також авторські тури й промоційні заходи за кордоном упродовж кількох років до ярмарку.
УІК наголошує: серед головних критеріїв відбору — стабільність культурних інституцій країни та її співпраця з німецькими партнерами. Важлива й фінансова складова: для прикладу, бюджет програми Чехії як почесної гості цьогорічного ярмарку становив 8 мільйонів євро.
«Країна, що претендує на статус почесної гості, повинна показати свою літературу й ринкову інфраструктуру навколо неї цікавою, різноманітною, цілісною і професійною. Після Революції Гідності український книжковий ринок розвивається швидко, тому ми — зростаємо й готові показувати свій ріст», — каже Богдана Лаюк.
Водночас вона наголошує, що участь у Франкфурті в статусі почесного гостя — не самоціль, а нова сходинка для сфери, за якою, у випадку належного втілення, мають приходити нові інвестиції і значно більша увага до української літератури.
Зазначимо, що УІК запросили до участі у ключових міжнародних книжкових ярмарках наступного року та пропонували участь України у статусі почесного гостя, зокрема в Турині 2028 року.
Як змінюється міжнародний книжковий ринок
За спостереженнями УІК, Франкфуртський книжковий ярмарок адаптується до цифрової епохи, глобальних криз і змін читацьких звичок. Зростає попит на документалістику, глибоку рефлексивну літературу, феміністичну та соціально важливу прозу.
Видавці шукають нові гібридні формати промоції, розвивають аудіокнижки й будують міжнародні мережі співпраці. Ярмарок поступово перетворюється з професійного майданчика для видавців на мультимедійну екосистему, де книжки поєднуються з аудіо, подкастами та правами на екранізації.
Серед помітних тенденцій — популярність літератури янґедалт і ньюедалт, манґи та графічних романів, а також зростання уваги до різноманітності й інклюзивності.
«Зміна поколінь читачів формує нові запити на щирість та нішевість», — зауважує Олена Одинока.
Водночас триває дискусія про використання штучного інтелекту у видавничій справі.
Окрім цього, традиційний маркетинг поступається місцем горизонтальним комунікаціям: головними двигунами продажів стають соцмережі на зразок буктоку, прямий зв'язок авторів із читачами та гейміфікація з випуском мерчу і колекційних видань.
Антон Мартинов, своєю чергою, звернув увагу на великий окремий павільйон, присвячений фентезі й роментезі. На його думку, це демонструє, наскільки жанрова література формує читацький попит, і як ринок шукає окремі формати для її представлення. Також він зазначив, що скандинавські видавці активно розвивають цифрові формати, зокрема аудіокнижки та моделі підписки.
А Світлана Призинчук зі своєї перспективи вказала на популярність літератури країн Азії. Вона відзначила велику кількість відвідувачів на японських стендах, активну програму Тайваню, а також величезний стенд Кореї, який займав цілий квартал в одному з холів виставки.
«Література країн Азії вже досить давно надзвичайно популярна у світі. Цей інтерес почався ще у 2000-х — і з того часу лише набирає обертів. Це вже дуже давно не ніша, а глобальний тренд на великих ринках. В Україну це все доходить із великим запізненням, але наше видавництво щосили працює, аби азійської літератури в нас ставало більше», — наголосила керівниця «Сафрану».
Як підтримувати інтерес до українських книжок після ярмарку
Учасники ярмарку переконані, що міжнародні контакти потрібно підтримувати й розвивати після завершення професійних зустрічей.
Богдана Лаюк зазначила, що переклади окремих книжок мають переростати в серії та проєкти, а іноземні читачі — бачити українську мову перспективною для вивчення. Для цього потрібно постійно підтримувати партнерства й не зникати з міжнародного культурного поля.
Український інститут, своєю чергою, працює над системною промоцією української літератури за кордоном у межах програми Crossroads. Протягом року організовують зустрічі українських письменників з іноземними публічними діячами. Такі проєкти вже відбулися в Німеччині, Польщі та Швеції, а наступного року їх планують провести в більшій кількості країн.
«Надзвичайно важливо постійно говорити про нашу літературу за кордоном, розвивати партнерства, спільноту зацікавлених читачів і амбасадорів української культури у світі, а також підтримувати іноземних видавців та перекладачів української літератури», — підсумувала Ольга Петришин.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
