Дракони, чарівники, паралельні світи та герої, якими судилося змінити долю цілого всесвіту. Фентезі сьогодні — це мільярдна індустрія, глобальний культурний феномен і один із найпопулярніших жанрів у літературі, кіно та відеоіграх. Але звідки воно взялось? Чому люди з такою жагою тягнуться до історій про уявні світи — і зробили це задовго до того, як слово "фентезі" взагалі з'явилося?
Відповідь криється в самій людській природі: ми завжди хотіли пояснити незрозуміле, втекти від буденності й знайти сенс там, де його не вистачає в реальному житті. Від давніх міфів, крізь лицарські звитяги та вікторіанські казки — аж до сучасних бестселерів із буктоку: жанр фентезі пройшов тисячолітній шлях, постійно змінюючись разом із людством. Як це відбувалося — розповідає Суспільне Культура.
Раннє фентезі
Перші фентезійні історії людство створювало ще тисячі років тому. Одним із найдавніших творів вважають "Епос про Гільгамеша", який виник приблизно між 2100 і 1300 роками до нашої ери. Уже там є майже все, що згодом стане основою жанру: героїчні подорожі та битви, чудовиська й надприродне, моральні випробування та пошук сенсу життя.
Далі — "Одіссея" й "Іліада" Гомера, скандинавські саги, кельтські легенди, англосаксонський "Беовульф". Саме ці тексти сформували головний архетип майбутнього фентезі — шлях героя.
Цю модель пізніше описав дослідник Джозеф Кемпбелл у праці "Тисячоликий герой" (1949). Герой отримує поклик до пригод, проходить випробування, змінюється й повертається додому вже іншою людиною. Це структура, яка досі лежить в основі більшості фентезійних сюжетів — від "Володаря перснів" до "Гаррі Поттера".
Зараз фентезі сприймається як розвага — втекти від сірих офісних буднів у світи ельфів та драконів. Утім, у давнину міфи виконували важливішу роль — допомагали людям пояснити світові процеси, до яких ще багато століть не добиралася рука матінки-науки. У магію, богів та монстрів щиро вірили, вони були частиною тогочасної реальності – і тому фентезі так глибоко вкорінилося у світовій культурі.
Середньовічні феї та лицарі
Приблизно між XII та XVIII століттями починає формуватися фундамент сучасного фентезі. Величезний вплив мали переклади та зібрання народних легенд. Європа відкривала для себе арабські казки, кельтський фольклор, скандинавські міфи та ісландські саги. Особливо важливою стала концепція Фейріленду — чарівного паралельного світу фей і магічних істот, яка прийшла з кельтської традиції.
Важливим етапом в історії фентезі були середньовічні романи. Важливо, що слово romance тоді означало не любовний роман, а лицарську пригоду. Саме тоді виникають легенди про короля Артура, Мерліна та лицарів Круглого столу. Прикметними в цьому контексті є, зокрема, "Історія королів Британії" Джеффрі Монмутського (1136), "Смерть Артура" Томаса Мелорі (1485) та поема "Королева фей" Едмунда Спенсера, в якій лицарські подвиги переплітаються з грецькою міфологією. Середньовічні романи започаткували модель мандрівки, яку пізніше підхопить епічне фентезі.
Просвітництво: наука проти магії
В епоху Просвітництва люди почали набагато більше довіряти науці, логіці та раціональному мисленню. Філософи й учені намагалися пояснити світ через факти та дослідження, а не через міфи, магію чи релігійні уявлення. Через це багато старих таємниць ніби втратили свою магічність: те, що раніше вважали надприродним, тепер намагалися пояснити науково.
Тому література того часу загалом стала менш прихильною до фантастики та чудес. Але, як часто буває в культурі, з'явилася й протилежна реакція. Так виник готичний роман.
Поки Просвітництво хотіло "розчаклувати" світ, автори намагалися повернути страх перед невідомим: створювали історії про старовинні замки, руїни та зло, яке чаїться за зачиненими дверима і в кінці темних коридорів.
Першим готичним твором вважають "Замок Отранто" Гораса Волпола (1764). Далі з'являються "Франкенштейн" Мері Шеллі, твори Едгара Аллана По, "Джейн Ейр" Шарлотти Бронте тощо.
Багато дослідників вважають, що фентезі як окремий жанр народжується лише в XIX столітті — у відповідь на реалізм. Митці починають протестувати проти надто приземленої літератури й повертаються до казок та магії. У цей час брати Ґрімми збирають німецькі народні казки, Ганс Крістіан Андерсен пише власні чарівні історії, а Ендрю Ленґ видає знамениті кольорові збірки казок.
Проте ключовою фігурою епохи постає Джордж Макдональд — шотландський письменник, якого сьогодні часто називають "дідусем фентезі". Він написав один із перших повноцінних фентезійних романів "Фантасти" (1858) – про подорож молодого джентльмена у світ фей. Макдональд довів, що фентезі може бути серйозною літературою, цікавою не лише дітям, і здатне говорити про філософію, мораль та духовність.
Згодом Джорджем Макдональдом надихалися Дж. Р. Р. Толкін і К. С. Льюїс. Вважається, що орки з "Володаря перснів" є прямими "нащадками" гоблінів з історій Макдональда.
У цей час англійський письменник Льюїс Керрол пише "Алісу в Країні див" (1865) — твір, який відкриває інший бік жанру: абсурд, сюрреалізм і гру з логікою.
Ще один важливий автор — Вільям Морріс. Саме він написав "Криницю на краю світу" – один із перших романів, дія якого повністю відбувається у вигаданому світі, не пов'язаному з нашим. Фактично це зародження високого фентезі, в якому події повністю відбуваються у вигаданому світі.
Буремне ХХ століття
Початок ХХ століття був часом великих криз і розчарувань. Дві світові війни показали, що технології можуть не лише допомагати людству, а й нещадно знищувати його. Економічні кризи, епідемії та катастрофи, як-от затоплення "Титаніка", підірвали віру в те, що людство рухається до стабільного й безпечного майбутнього.
На тлі цих подій фентезі почало набирати популярності як спосіб втечі від важкої реальності. Людям хотілося історій, де є магія, герої, пригоди та хоча б якийсь сенс або надія. Саме тому в цей період стрімко розвивається дитяче фентезі. З'являються класичні твори, як-от "Чарівник країни Оз" Френка Баума, "Пітер Пен" Джеймса Баррі, "Вінні-Пух” Алана Мілна тощо.
В Америці в цей період головним майданчиком для дорослого фентезі були журнали. Спочатку фентезі, наукова фантастика і жахи друкували разом, але з часом почали розділяти в окремі жанри: наукова фантастика відокремилася першою, а жахи сформувалися як окремий напрям завдяки Говарду Лавкрафту, зокрема його "Поклику Ктулху" (1928).
Як Толкін розділив історію фентезі на до та після
У 1950-х відбувається подія, яка здійснює революцію в розвитку жанру: виходить "Володар перснів" Дж. Р. Р. Толкіна. Значення цієї книги складно переоцінити. Толкін фактично систематизував усе, що існувало у фентезі до нього: міфологію, раси, карти, артефакти, великі подорожі та епічну боротьбу добра і зла.
Паралельно К. С. Льюїс створює "Хроніки Нарнії", закладаючи основу дитячого та низького (або "портального") фентезі — історій, де герої потрапляють із нашого світу до магічного.
Після успіху Толкіна жанр буквально вибухає. Видавці, помітивши, які читачі спраглі до магії та героїчних квестів, починають масово вкладатися у фентезі. Саме тоді на ринку з'являються "Небезпечні мандри" Річарда Адамса, "Принцеса-наречена" Вільяма Ґолдмана, "Інтерв'ю з вампіром" Енн Райс і "Меч Шаннари" Террі Брукса.
Не книжками єдиними
У цей період фентезі починає проникати й в інші медіа. У 1974 році з'являється рольова гра "Підземелля і дракони", яка справила неабиякий вплив на жанр. Вона популяризувала ідею детально прописаних світів із чіткими правилами магії, расами, класами персонажів і системами пригод.
Якщо раніше магія у фентезі була загадковою й незрозумілою — так званою soft magic, де важливим було саме відчуття дива, — то в 1970-х автори дедалі частіше переходять до hard magic systems, де магія працює майже як наука: за конкретними правилами й обмеженнями.
Також у 1977 році виходить фільм "Зоряні війни", який формально належить до наукової фантастики, але за своєю структурою дуже близький саме до фентезі: тут є обраний герой, боротьба добра і зла, наставники, магічні сили та епічна подорож.
У 1980-х популярність жанру зростає з геометричною прогресією. Головним напрямом стає героїчне фентезі — великі епічні історії з війнами, складними світами й долями цілих королівств під загрозою. Тоді з'являються "Темна вежа" Стівена Кінґа, "Мандрівний замок Гаула" Діани Вінн Джонс, а також численні романи Террі Пратчетта. Останній, до речі, доповнив жанр підвидом сатиричного фентезі: у серії "Дискосвіт" він водночас висміював і суспільство, і кліше самого фентезі.
Паралельно набирає популярності магічний реалізм — стиль, де магія несподівано вторгається у звичайний світ, але залишається неоднозначною й незрозумілою. Це теж можна сприймати як реакцію на епоху Холодної війни та постійної тривоги: читачам хотілося хоча б трохи дива у повсякденності.
90-ті: переосмислення "героїчних" персонажів
У 1990-х фентезі остаточно стало великим комерційним жанром. Особливо популярними були масштабні історії в псевдосередньовічному сетингу — з великими світами, детальною міфологією, політичними конфліктами й багатотомними серіями. Цей період відзначився довгими епічними циклами на тисячі сторінок. Один із найвідоміших прикладів — "Колесо часу" Роберта Джордана, який виходив понад двадцять років.
Тоді ж з'явилося багато книжок, які сьогодні вважаються класикою сучасного фентезі: "Добрі передвісники" (у співавторстві з уже згаданим Террі Пратчеттом), "Небудь-де" та "Зоряний пил" Ніла Ґеймана, цикл "Відьмак" Анджея Сапковського, трилогія "Темні матерії" Філіпа Пулмана, "Пісня льоду й полум'я" Джорджа Мартіна та багато інших.
Наприкінці десятиліття почала стрімко набирати популярність і серія "Гаррі Поттер" Джоан Ролінґ, яка вже у 2000-х перетворила фентезі на глобальний мейнстрим.
Цікаво, що герої цього періоду вже не були ідеальними лицарями. Великої популярності набули антигерої — складні, суперечливі персонажі на кшталт Ґеральта з Рівії чи персонажів "Пісні льоду й полум'я". Вони помиляються, сумніваються, часом підважують мораль, але це й робить їх ближчими до читацтва.
Cучасне фентезі
З настанням XXI століття фентезі остаточно перетворилося на один із найпопулярніших жанрів у світі. Якщо раніше його часто сприймали як нішеву літературу для ґіків, то у 2000-х фентезі стало повноцінною частиною масової культури.
Величезну роль у цьому відіграли екранізації "Гаррі Поттера" та "Володаря перснів", які показали мільйонам глядачів, що історії про магію, драконів і вигадані світи можуть бути не менш масштабними й емоційними, ніж будь-які інші блокбастери.
Окрім цього, на радість шанувальникам жанру з'являються такі яскраві його зразки, як "Ерагон" Крістофера Паоліні, "Сутінки" Стефані Маєр, серіал "Щоденники вампіра", "Місто кісток" Кассандри Клер, "Американські боги" Ніла Ґеймана, "Тінь та кістка" Лі Бардуґо та десятки інших серій.
Варто згадати про бум у піджанрі янґедалт-фентезі — книжок про підлітків, які відкривають у собі особливі здібності або опиняються в центрі великої пригоди.
Водночас жанр почав стрімко змінюватися. Якщо ще наприкінці ХХ століття фентезі асоціювалося переважно з чоловічою аудиторією та класичними історіями про героїв і мечі, то у 2000-х воно стало значно різноманітнішим. У жанр прийшло більше письменниць, авторів різного походження та нових тем. Читачі хочуть бачити героїв, схожих на себе, тому фентезі дедалі частіше порушує питання ідентичності, гендеру, раси чи соціальної нерівності.
Ще одна важлива зміна — вплив інтернету. Онлайн-форуми, фанфіки, соцмережі й платформи для самвидаву повністю змінили спосіб існування жанру. Тепер писати й публікувати фентезі може практично будь-хто, а навколо книжок, серіалів, ігор чи навіть окремих персонажів сформувалися спільноти фанатів з усього світу.
Окремим феноменом сучасності став букток — книжковий сегмент TikTok, який перетворив читання на глобальний тренд серед молоді. Саме завдяки буктоку величезну популярність отримало роментезі — поєднання романтики й фентезі. Якщо у 2000-х "Сутінки" лише започаткували моду на надприродні любовні історії, то сьогодні такі авторки, як Сара Дж. Маас чи Ребекка Яррос, збирають мільйони читачів по всьому світу. Фентезі більше не є дивним або маргінальним жанром — навпаки, воно стало одним із головних центрів сучасної попкультури.
І, можливо, головна риса сучасного фентезі — відсутність правил. Сьогодні жанр постійно змішується з романтикою, детективом, горором, науковою фантастикою; з'являються нові піджанри на кшталт темної академії чи затишного фентезі. Сучасне фентезі показує, що героєм чи героїнею може бути будь-хто, а магія здатна існувати в будь-якій історії.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
