31 грудня 1892 року народився Михайль Семенко – зачинатель течії футуризму в українській літературі, представник Розстріляного відродження. Він не соромився провокувати публіку, спаливши, зокрема, Шевченкового "Кобзаря". Він був непохитним нонконформістом, який прагнув руйнувати старе та був у постійному пошуку нового й своїм підходом надихав тогочасну молодь. До дня народження поета Суспільне Культура розповідає про його життя, погляди й загибель.
Ранні роки Семенка
Михайль Семенко народився в селі Кибинці на Полтавщині. Його батько був волосним писарем, а мати Марія Проскурівна — письменницею, хоча ходила до школи лише дві зими. Грамоти її навчив молодший брат, і коли вона вже мала дітей (а всього їх у неї було семеро), то паралельно з хатніми справами розгортала підручник із французької мови й самотужки намагалася вчити слова.
Пізніше Марія стала писати братові листи в Петербург, де описувала історії, які відбувалися в селі. Брат оцінив їх і порадив їй писати оповідання — так вона стала письменницею.
"Спокійним тоном і в простенькій, напіветнографічній формі вміє Проскурівна мережити гарні картини з українського життя, даючи пластично вимальовані постаті дійових людей", — описував її творчість дослідник Сергій Єфремов.
Цікаво, що письменниця також зверталася до кримінальних сюжетів й у своїх творах досліджувала феномен людської жорстокості — саме така непересічна особистість і прищепила малому Михайлові любов до літератури.
Спочатку Михайль мріяв стати музикантом і після закінчення реального училища навіть вступив на престижні тоді музичні "курси Поллака" в Петербурзі. Але навчання не вдалося продовжити через нестачу коштів, тож Семенко переводиться в дешеву народну консерваторію, а згодом закидає музику, вступивши до Психоневрологічного інституту. Його він також не закінчив, але знання, які він там здобув, згодом відіб'ються в його віршах.
Радикальні погляди Семенка
Семенка називають батьком українського футуризму — він приніс в українську культуру візіопоезію і сучасні верлібри. Його нове слово в українській ліриці — урбаністична тематика й експерименти з формою. Також він не цурався створювати абсолютно нові слова, неологізми, які мали якомога точніше зображати нову індустріалізовану добу: "обензинити", "огороноситься", "бігорух-рухобіги", "брязкотав руйнуї" і "верескливість машинить".
У лютому 1914 року, коли українська громадськість відзначала 100-річчя від народження Тараса Шевченка, Семенко виступив із футуристичним маніфестом "Сам", заявивши, що "від "Кобзаря" тхне дьогтем і салом" та символічно спалив його.
У маніфесті були такі рядки:
"Ей, ти, чоловіче, слухай сюди!.. Ти підносиш мені засмальцьованого "Кобзаря" й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно… Чоловіче, мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось… А ти вхопивсь за свого "Кобзаря", від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш, його захистить твоя пошана… Чоловіче, час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченкові в записках наукових товариств… Я палю свій "Кобзар".
Цим він, певна річ, викликав обурення і бойкот з боку значної частини української інтелігенції.
"Геть від Москви!": як Микола Хвильовий розлютив Сталіна й пророкував державність України
А ось як описував Семенка його друг і колега по "Новій ґенерації" Олексій Полторацький:
Короткі слова, часто проціджені крізь зуби, завжди вражали своєю оригінальністю й несподіваністю. Розмовляв він переважно дуже популярною тоді в літературних колах говіркою, що являла собою суміш української та російської мов. Час проводив, наскільки мені відомо, переважно в кафе, а жив у готелях".
"Обличчя його вміщало в собі риси всіх націй та рас, його волосся було чорне, як вугілля шахт, а очі блищали вогнем татарських ватр, скитських вогнищ та юпітерами європейських ательє, а кожний сторонній подорожній подумав би, що він з Патагонії", — такий портрет Михайля Семенка змалював Микола Бажан, український поет.
А ось як сам митець змалював себе в "Автопортреті", написаному у вигляді анаграми:
Хайль семе коми
ихайль кохайль алсе комих
ихай месен михсе охай
мх йль кмс мих мих
Семенко енко нко Михайль
Семенко мих михайльсе менко
О семенко михайль!
О михайль семенко!
Що таке панфутуризм Семенка
1922 року Михайль Семенко проголосив панфутуристичну теорію. Згідно з нею, класичне "академічне" мистецтво, досягнувши найбільшого розвитку, деградує і зрештою має загинути. А тому необхідно створити нове мистецтво – "надмистецтво". Тоді ж він став засновником Асоціації панфутуристів "Аспанфут".
В одному з програмних творів панфутуристи так визначали свої погляди: "Ми за комунізм; інтернаціоналізм; індустріялізм; раціоналізацію; винахідництво; якість; економність; соціяльну витриманість; універсальну комуністичну установку побуту, культури, наукотехніки; нове мистецтво. Ми проти національної обмежености; безпринципового упрощенства; буржуазних мод; аморфних мистецьких організацій; провінціялізму; трьохпільного хуторянства; неуцтва; еклектизму".
Панфутуристське літературне угруповання було ідейно пов'язане з загальним футуристичним напрямком в Італії та Росії, але мало особливі риси й існувало автономно.
Німець, який обрав українську, чудермайстер, мандрівник: що ви знаєте про письменника Майка Йогансена
Кохання Семенка
Зі своєю першою дружиною Михайль Семенко познайомився у Владивостоці під час Першої світової війни, де він прожив близько трьох років і служив телеграфістом.
У вільний від служби час Семенко навчав гри на скрипці одного хлопця, а згодом став готувати його двоюрідну сестру Лідію до вступу в педагогічний інститут. Лідія Горенко народилася в тих краях в українській родині переселенців на Далекий Схід. Ця дівчина, якій 1916 року виповнюється вісімнадцять, уже в 1917 стане дружиною поета. У цьому шлюбі народилися син Ростислав і донька Ірина.
Почуття Семенка до дружини характеризують як глибоке і водночас безмежно тривожне. Похмурими фарбами змальовує особисте життя Семенка і донька Костя Буревія Оксана. Треба зазначити, що саме Буревій був автором літературної пародії-містифікації на Семенка на ймення Едвард Стріха, у реальність якого Михайль довго вірив, листувався з ним і навіть друкував нищивні пародії на самого себе у власному журналі.
Отже, ось що пише Оксана Буревій-Яценко:
"Свою першу дружину вчительку Семенко називав "просвітянкою", бив нещадно за те, що в школі вона вчить дітей любити Шевченка, не генія – Семенка. Сусіди пробували заступитися, але і їм діставалося, бо були грішні – петлюрівці та сіоністи, що ховають золото (це було в 1920-х роках, коли в комунальній квартирі, крім Семенка, мешкала родина Волошиних і подружжя лікарів-євреїв).
Дитину Семенкову дружина не наважувалась тримати вдома. Дівчинка (Ірина Семенко, – ред.) плакала – Михайль скаженів. Тому хвора дитина місяцями перебувала в дитячому будинку-санаторії".
50 років операції "Блок": Як КДБ полював на дисидентів і арештовував за коляду
Невідомо, чи достовірні ці свідчення, адже Семенко після містифікацій Костя Буревія був із ним у поганих стосунках. При цьому спогади самої Ірини про батька досить теплі:
"…Він був байдужий до побуту, до "комфорту", до страв, але дуже любив свої письменницькі "знаряддя". Любив подорожі, що давали йому відчуття волі й незалежности від побуту. Вдягався просто, але зі смаком. Його "форма" – майже завжди костюм і краватка; взимку в останні роки його життя – хутряне темносіре кепі й коричневе хутряне пальто з оленя… Зі мною розмовляв завжди українською вибагливою мовою, навіть тоді, коли в багатьох сім’ях моїх шкільних товаришів почали говорити більш по-російськи".
У своєму вірші "Вона" Семенко писав про багатьох жінок свого життя, але був одружений ще раз лише з українською акторкою Наталією Ужвій. Вона була відомою, захоплювала багатьох, була примою театру "Революція" та знімалася на Одеській кінофабриці, де письменник працював сценаристом.
Тоді кіно було наймолодшим і найбільш революційним мистецтвом — тож Михайль присвятив себе йому, та майже на два роки зник із літературного життя. Він працював над сценарієм стрічки про Тараса Шевченка, що іронічно, якщо згадати його ранні маніфести про Кобзаря.
Юрій Яновський, якому Михайль Семенко допоміг працевлаштуватися на кінофабриці, у романі "Майстер корабля" пише про Семенка одеського періоду так:
"Михайль – мій колишній метр. Футурист, що йому завше не хватало якоїсь дрібниці, щоб бути велетнем. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього. Він приходив щодня на фабрику (ідеться про Одеську кінофабрику, – ред.), викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав…".
Зник Семенко і з життя Лідії, своєї дружини — пішов від неї, на той час вагітної, до Ужвій. Але, за свідченнями сучасників, свою доньку Ірину часто брав з собою на кіностудію, і навіть зняв у епізоді фільму про Шевченка.
Згодом Михайль переїхав до Харкова, який тоді був столицею УСРР. Саме там вони одружилися з Наталею.
"Тепер бійки й скандали приймала на себе велика артистка "Березоля". Всі в "Слові" (харківський будинок, у якому мешкав письменник, – ред.) про це знали, але вгамувати сердитого Семенка ніхто не міг. Вдача в нього була лиха", — пише Оксана Буревій-Яценко в своїх спогадах.
Шлюб з Ужвій проіснував до 1936 року. В цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло, але зберігся й такий вірш верлібр Семенка під загадковою назвою "6 NP":
Тобі—дитино моя—що завтра на аборт підеш—
Тобі—що тільки місяць йому—
Тобі—що місяць як зародилося а живеш міліони
віків у животі цієї жінки що я люблю—
Місяць уже тобі а завтра ти — ніщо, викинуть
твій кавалочок у відро з помиями—
І попливеш ти каналізаційною трубою аж у Чорне
море, де й зародилось од мене— —
Тобі—
Тобі—
Тобі це
(1926)
Стосунки з митцями-сучасниками
Поет виступав за нове мистецтво, чим надихав молодь, зокрема 16-річного Миколу Бажана, якому пізніше на вчений час став за наставника, прилаштував у власну газету та запрошував додому на вечері.
Володимир Гаряїв, один з учнів Семенка, який дожив майже до наших днів, розповідав, як приходив додому до Семенка в будинок "Слово". Семенко читав вірші Гаряїва, коментував їх, нібито навіть хвалив. Так він допомагав молодшим просуватися в літературі.
Також коли Семенку запропонували бути редактором на Одеській кінофабриці, він за будь-якої можливості пропонував своїм друзям роботу й перетягував у літературу тих, хто до того нею не займалися. Так було з Яновським, цитату якого про Семенка наведено вище — він, узагалі-то збирався бути моряком.
Репресії й смерть Семенка
Останній поетичний вечір Михайля Семенка відбувся 23 квітня 1937 року. За три дні його арештували в готелі "Континенталь". Дивує дослідників той факт, що під час арешту була присутня вже колишня дружина Наталія Ужвій, хоча вони з Семенком тоді вже рік як розійшлися. Але її підпис є на ордері про арешт.
Семенка пів року допитували й катували. Приводом була нібито участь в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, яка планувала замах на партійного діяча Станіслава Косіора — цієї організації насправді не існувало.
Надломлений морально та фізично Семенко, "вирішив" давати "правдиві та чистосердечні" свідчення. Про це він написав у заяві:
"Визнаючи себе винним в активній участі в роботі української націоналістичної фашистської терористичної організації, прошу дати мені можливість приступити до правдивих показів в справі моєї контрреволюційної діяльності і її учасників, щоб я міг спокутувати свої тяжкі провини перед Радянською владою і Радянської батьківщиною".
Українські митці і радянські спецслужби: презентували анімацію за розсекреченими документами
Та НКВД присудив розстріляти поета. Вирок виконали в підвалах Жовтневого палацу в Києві.
"24 жовтня 1937 року о 2 годині ночі його розстріляли в Жовтневому палаці. За розстрільним списком він був 37-м. Тієї ночі він чув усі 36 пострілів або й бачив, як когось розстрілювали. Зазвичай стріляли в потилицю, спрямовували дуло вниз, аби було менше крові.
Тоді всі тіла завантажили й відвезли в Биківнянський ліс, що в Києві за метро Лісова. Зараз ця ділянка, куди скинули тіла розстріляних тієї ночі людей, позначена – на дереві висить меморіальна дошка, присвячена Михайлеві Семенку", — пише про день смерті Михайля Семенка дослідниця його біографії Любов Якимчук. І закінчує своє дослідження:
"За рік до розстрілу Михайля в Наталі Ужвій з’явився інший чоловік, який згодом усиновив спільного із Семенком сина Михася. А Михайль начебто хотів повернутися до своєї першої дружини Лідії Горенко і двох дітей: Ірини та Ростислава. Але хто його знає, чого він насправді хотів.
Тоді вже застрелився Хвильовий, який написав у своїй передсмертній записці: “Отже, як казав Семенко, ясно”. Обидвом їм було ясно. От тільки що? Що всіх їх винищать чи щось інше?"
Вплив
Як представника Розстріляного відродження, радянська влада штучно вилучила Михайля Семенка з історії літератури. Хоч у 1957 році Семенко був посмертно реабілітований, тим не менш лише значно пізніші покоління віднайшли для себе його постать і доробок.
Семенків уплив позначився на творчості ледь не кожного письменника сучасної української літератури. Серед них, зокрема, Ігор Калинець, Василь Голобородько, а також Сергій Жадан, Олег Коцарев, Любов Якимчук.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
