Майже рік Україна просить в Німеччини далекобійні керовані ракети Taurus. Вперше офіційне звернення у травні 2023-го пролунало на тлі рішення Великої Британії й Франції озброїти Київ їхніми аналогами — Storm Shadow і SCALP. Однак у Берліні питання про передачу Taurus досі застрягло.
Точніше, 22 лютого 2024-го Бундестаг таки проголосував за надання Україні далекобійної зброї німецького виробництва. Однак канцлер Олаф Шольц лишився непохитним: Taurus в Україні не буде. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зазначав, що отримує від Німеччини "невдоволені коментарі", коли Україна вкотре закликає до передачі цих ракет.
Чи означає це, що шансів отримати Taurus немає, і як проросійські сентименти німецьких соціал-демократів — партії Шольца, створюють перепони для їхньої передачі — розповідає Суспільне.
Чому Шольц проти
"Це межа, яку я, як канцлер, не хочу переходити", — так Олаф Шольц у березні вкотре нагадав свою позицію щодо відправки Україні ракет Taurus. За його словами, доставити їх Києву доведеться разом з німецьким персоналом, а це, мовляв, стане приводом для Росії ескалувати ситуацію ще більше.
Шольц не вперше повторює цю думку — дарма, що експерти пояснюють: німецьким солдатам не потрібно буде програмувати ракети на місці, з цим впораються українські військові. Навчити їх зможуть в профільних компаніях — Taurus Systems, MBDA та Saab Dynamics.
Але це — не єдиний аргумент Шольца проти постачання далекобійних ракет. Наприкінці лютого він зауважував, що Taurus "у разі неправильного використання може потрапити по цілі десь у Москві". Частково ці побоювання підживили й перехоплені розмови німецьких військових високопосадовців, які нібито обговорювали удар Taurus по "мосту на сході" (найімовірніше йшлося про Кримський міст — ред.)
Не лише Шольц, а й німецьке суспільство вагається щодо доцільності передачі Україні ракет, які нібито можуть втягнути Берлін у війну. Як засвідчило опитування ARD Deutschlandtrend, 61% німців проти відправки Taurus в Україну. Утім, як зауважує Суспільному Бенджамін Талліс, старший науковий співробітник Німецької ради з міжнародних відносин, заперечення передачі Taurus — це, насамперед, рішення саме Шольца: "Відповідаючи на запитання німецьких школярів про відмову передачі, він так і сказав: "Тому, що я — канцлер". Тож дав зрозуміти, що це саме його позиція".
Наскільки аргументи Шольца виправдані
На думку Сьюзан Стюарт, дослідниці Німецького інституту вивчення міжнародних відносин та безпекових питань, аргумент Шольца про ескалацію з російського боку засвідчує певну тенденцію. Раніше так само він обґрунтовував відмову надавати Україні танки західного зразка, та все ж у січні 2023-го погодився це зробити. "Але проблема в тому, що це (відмова надавати Taurus — ред) є медійним упродовж вже такого тривалого часу, що, здається, для Шольца мало можливостей відступити від своєї позиції", — говорить Стюарт.
"Думаю, це узгоджується і з підходом Шольца до війни. Він досі не говорив прямо, що Україна має перемогти. Казав, що РФ не повинна виграти, а Україна — програти. Він завжди був одним з останніх, хто затверджував передачу різних систем озброєнь, наприклад, танків Leopard. Це те, що розчаровує багатьох союзників Німеччини", — каже Бенджамін Талліс.
Талліс називає таку позицію Німеччини небезпечною з двох причин. По-перше, це загроза безпеці Європи, бо "позиція умиротворення РФ лише розширює конфлікт, або ж робить набагато ймовірнішими підкорення Європи диктаторами, зокрема Путіним".
"По-друге, Кремль і так вважає Німеччину стороною війни, бо вона надсилає Україні те, що вбиває російських солдатів. Намагання казати союзникам, що ми надсилаємо якнайбільше зброї, і водночас Кремлю, що ми не беремо участі у війні, є ненадійною позицією", — говорить Талліс.
Хто у Німеччині тисне на Шольца, а хто — підтримує
Найвищий рівень підтримки відправлення ракет Taurus йде від виборців "Зелених" і ліберальної партії FDP. Обидві партії — партнери Шольца по владній коаліції. У середині березня німецьке видання Der Spiegel писало, що міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок, яка представляє партію "Зелених", намагається переконати Шольца поставити в Україну далекобійні ракети, втім, поки безуспішно.
Сьюзан Стюарт каже: за надання Україні "Таурусів" виступає й частина "рідної" партії Шольца — соціал-демократичної (СДПН): "Але інша її частина підтримує канцлера. Вони закликають до заморожування війни, але плану як це зробити в них немає".
На думку Стюарт, велику роль тут грає бекґраунд соціал-демократичної партії: "Ми памʼятаємо історію OstpolitikЙдеться про намагання канцлера Федеративної республіки Німеччина Віллі Брандта у 1970-х нормалізувати відносини з Радянським Союзом та іншими державами Східної Європи — це те, що німці, особливо прибічники СДПН старшого покоління, досі розглядають як важливий стовп соціал-демократичної політики. Не було жодної обробки помилок, допущених Німеччиною у її політиці щодо Росії до 2022-го. Звісно, після 2014-го відбулися серйозні зміни, але все ж, здається, цього замало".
"Багато людей посилаються на їхнє (СДПН) специфічне ставлення до Росії. Але вони забувають історію канцлера Гельмута ШмідтаФедеральний канцлер ФРН у 1974-1982 роках та його позицію щодо оборони під час Холодної війни, його підтримку "двоколійного підходу"Шмідт був представником більш проамериканського крила СДПН. Наприкінці 1970-х – початку 1980-х у відповідь на радянську військову загрозу підтримав розташування додаткових американських ракет з ядерними боєголовками на території ФРН. При цьому підтримував і так званий "двоколійний підхід" НАТО щодо СРСР, який передбачав посилення стримування разом з підтримкою діалогу. щодо НАТО. А Віллі БрандтПопередник Шмідта на посаді канцлера у 1969-1974 роках — коли він був канцлером, контролював оборонні бюджети в 3-4% ВВП. Отже, є історія СДПН, про яку часто забувають у цій дискусії", — Бенджамін Талліс розповідає про інший бік політики німецьких соціал-демократів.
Попри те, що на словах у німецькому Бундестазі не бракує прибічників передачі Україні ракет Taurus, коли доходить до голосування, більшість тих, хто виступає "за", все-таки не голосують всупереч позиції Шольца. Так знову сталося в середині березня — 190 депутатів підтримали пропозицію, 495 виступили проти, пʼять утрималися. Ініціатива цього голосування йшла від депутатської групи Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і Християнсько-соціального союзу (ХСС), нині опозиційної політичної сили колишньої канцлерки Ангели Меркель.
"Інші партії не хочуть порушувати дисципліну всередині коаліції, бо це може мати серйозні наслідки для уряду", — пояснює Стюарт та додає, що у найрадикальнішому сценарії може йтися і про розвал коаліції через суперечку щодо Taurus.
Чи може Шольц передумати
Власне, внутрішньополітичний тиск — одна з обставин, яка в теорії може змусити Шольца переглянути позицію. Розвал владної коаліції можливий, якщо ліберали з FDP та "Зелені" залишать її й сформують нову — з ХДС та ХСС, а Шольц втратить владу. "Саме це сталося з канцлером від СДПН Гельмутом Шмідтом у 1982-му, коли FDP та ліберали, перейшли на бік християнських демократів, а Гельмут Коль став канцлером Німеччини", — каже Талліс. Проте, з його слів, поки складно уявити союз ХДС/ХСС та двох нині владних партій.
На думку Стюарт, саме через те, що Шольц так довго тримався за свою позицію, мають виникнути справді істотні обставини, щоб виправдати перед німцями зволікання й обґрунтувати, що "причини (передати ракети — ред) є серйознішими, потреба є суттєво гострішою, або очікувані результати є значно більш необхідними", аніж раніше.
Також, принциповим для Німеччини фактором, на який вона рівнялася раніше в питанні надання Україні певних видів озброєння, була позиція США. Ще восени минулого року видання The Wall Street Journal писало: якщо США зважаться надати Україні свої далекобійні ракети ATACMS, то й Німеччина погодиться передати Taurus. За місяць після цієї публікації президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна вже використовує ATACMS. Однак на позицію Шольца це не вплинуло.
Стюарт каже, таке "рівняння" на США нині не актуальне ще й тому, що допомога Україні від США ще з грудня загальмована в Конгресі "і більше не є гарантованою". Проте Талліс вважає, Німеччині не варто орієнтуватися в цьому саме на Сполучені Штати:
"Оскільки Німеччина не має американських океанів (між Сполученими Штатами та Росією — ред) і не має ядерної зброї США, вона набагато більш вразлива до РФ. Тож те, що є правильною політикою для США, не є такою для Німеччини. Це знають і європейські союзники Німеччини. Ось чому починаємо спостерігати зростання зовнішнього тиску (на Німеччину з боку союзників — ред). Якби його можна було б доповнити тиском зсередини країни, зʼявився б шанс на зміни".
Чи можуть бути альтернативні сценарії передачі Taurus
На початку березня голова МЗС Сполученого королівства Девід Кемерон заявив: Британія розгляне варіант "кільцевого обміну", за якого Берлін передасть Лондону ракети Taurus, а той поставить Україні додаткові ракети Storm Shadow. Але цей варіант поки ні до чого не призвів.
"Для мене це — свідчення, що дебати в Німеччині щодо Taurus застрягли. Це варіант, до якого можна було б повернутися, можливо, після того, як дискусія заспокоїться і мине певний час", — коментує пропозицію Великої Британії Сьюзан Стюарт.
"Гадаю, ми ще побачимо подібні ініціативи. Але, зрештою, Україні потрібно надати те, що їй потрібно, щоб у 2024 році перейти до активної оборони, а у 2025-му — піти в наступ. Так чи інакше, європейцям доведеться це забезпечити, особливо за відсутності допомоги з боку США", — говорить Бенджамін Талліс.
