«Ми всі глибоко шоковані», — резюмував нещодавню перемогу ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) на виборах у федеральній землі Саксонія-Ангальт канцлер Фрідріх Мерц. Підтримка його партії, Християнсько-демократичного союзу, порівняно з 2021 роком впала там приблизно удвічі. Мерц наголосив: це найгірша поразка ХДС за «роки чи навіть десятиліття». Але не остання: німецький виборчий марафон триває й напевно принесе Мерцу нові неприємні сюрпризи.
20 вересня вибори до земельного парламенту (ландтагу) відбудуться в іншій, північно-східній федеральній землі — Мекленбург-Передня Померанія. Зараз, за опитуваннями, там лідирує та ж AfD із близько 37%. Якщо німці оберуть ландтаг саме так, як прогнозують опитування, позиція Мерца, який застряг у політичній кризі, похитнеться ще більше.
Як ХДС дійшла до такого моменту й наскільки Мерц близький до відставки — розбиралося Суспільне.
Марафон німецької демократії
У лютому 2026-го Фрідріх Мерц на зʼїзді своєї партії оголосив амбітну мету — виграти вибори в усіх п'яти з 16 федеральних німецьких земель, де цьогоріч заплановане голосування за склад ландтагу. Як зазначали аналітики на початку року, німецький «суперрік виборів» мав стати своєрідним іспитом для федерального уряду з перспективою докорінно змінити політичний ландшафт країни.
Річ не лише в символічній підтримці федерального уряду: ландтаги мають повноваження призначати членів Бундесрату — верхньої палати парламенту, яка бере участь в ухваленні важливих законів. Якщо чинний уряд Німеччини на чолі з ХДС зіштовхнеться з опозицією в Бундесраті, реалізація його програми реформ може суттєво сповільнитися.
Першими вибори до місцевого парламенту пройшли в Баден-Вюртемберзі, третій найбільшій федеральній землі країни. Передвиборчі опитування тоді справді пророкували перевагу ХДС, але в останній момент уперед вирвалися «Зелені» — й перемогли. Вперше премʼєр-міністром федеральної землі у Німеччині став представник «Зелених» з турецьким корінням — Джем Оздемір.
Далі була довгоочікувана перемога партії Мерца у Рейнланд-Пфальці: ХДС уперше за 35 років правління спромоглася в цій землі отримати перевагу (31%). Друге місце було за досі найпопулярнішою СДП, а третє з 19,5% посіла ультраправа «Альтернатива для Німеччини», отримавши історично найбільшу підтримку в цій землі.
Після цього почалися по-справжньому погані новини для канцлера. Вже у вересні в східнонімецькій землі Саксонія-Ангальт AfD упевнено перемогла, хоча й не отримала абсолютної більшості в парламенті. Кандидатом у премʼєри землі тепер є 35-річний Ульріх Зігмунд, якого видання Der Spiegel напередодні виборів охрестило «найнебезпечнішою людиною Німеччини». Олексій Лезнов, координатор проєктів українсько-німецького співробітництва UDONATION, і автор Telegram-каналу про німецькомовний регіон Європи dechat, у розмові з Суспільним зауважує: особиста харизма Зігмунда (до речі, вихідця з ХДС) справді зіграла свою роль і схилила виборців на користь його партії. «Його кампанія була персоналізованою», — каже експерт. Утім, через особливості виборчої процедуриЗа Конституцією землі Саксонія-Ангальт, прем'єр-міністр обирається таємним голосуванням депутатів ландтагу. Щоб бути обраним у перших двох турах, кандидату потрібно набрати абсолютну більшість голосів (щонайменше 42 з 83 депутатів). AfD має 39 мандатів — це трохи менше більшості. Тож AfD потрібні голоси інших депутатів, але всі традиційні німецькі партії офіційно відмовляються вступати в коаліцію або голосувати за кандидата від AfD. поки не гарантовано, що саме він очолить уряд землі.
За словами Лезнова, ці вибори стали показовими ще й тому, що засвідчили «просідання партій центру»: у ХДС там 17,2%, у СДП взагалі 9,3%. «До цього призвело загальне невдоволення роботою уряду й економічною ситуацією, — зауважує експерт. — Нерідко виборці своїм голосом за AfD хотіли показати саме це».
У Саксонії-Ангальт, як і в більшості федеральних земель на сході Німеччини, рівень підтримки AfD високий. Тож чималий шанс, що партія буде успішною і на виборах до ландтагу Мекленбургу-Передньої Померанії. Специфіка цієї федеральної землі в тому, що вона «корумпована російськими звʼязками», як висловлюється Лезнов. Саме на узбережжі Мекленбургу-Передньої Померанії починалися газопроводи «Північний потік» та «Північний потік-2». Хоча раніше чинна премʼєрка регіону від партії СДПН відстоювалаУ 2021 році місцевий уряд на чолі з прем'єр-міністеркою Мануелою Швезіг спричинив резонанс, створивши спеціальний екофонд (Klimaschutzstiftung MVP). Формально він прикривався захистом довкілля, але фактично допомагав добудовувати «Північний потік-2» в обхід американських санкцій. цей проєкт, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну остаточно заперечила відновлення чи сертифікацію «Потоків» і навіть приїздила до Києва з візитом солідарності.
Також 5-відсотковий барʼєр до ландтагу цієї федеральної землі може подолати ліворадикальна партія BSW (Альянс Сари Вагенкнехт). Це теж відверто проросійська партія, яка хотіла б перезапуститиAfD та BSW закликають скасувати санкції проти «Північних потоків», утім на рівні федеральної землі таке рішення ухвалити неможливо. «Північні потоки».
«Людям вони кажуть: ми хочемо, щоб газ і енергоносії знов були дешевими. Але у своїй основі вони проросійські, — ділиться враженнями із Суспільним професор політології університету міста Росток Вольфганг Муно. — Вчора я був на партійних зборах Сари Вагенкнехт, яка постійно критикувала Україну, закидаючи їй корупцію та поразку у війні. Але не прозвучало жодного слова критики на адресу Росії — жодного».
«Втім, у Мекленбурзі-Передній Померанії вже дуже довго при владі перебувають соціал-демократи, — каже Суспільному Джуді Демпсі, журналістка й старша наукова співробітниця берлінського центру Carnegie Europe. — Та й ХДС усе ще може показати хороший результатЦе малоймовірно: опитування дають ХДС не більше 6-7% у регіоні, тож не факт, що вони зможуть потрапити до ландтагу, подолавши 5-відсотковий барʼєр. Якщо станеться саме так, це буде перший випадок в історії Німеччини, коли ХДС не буде у складі земельного парламенту. Дуже багато залежить від того, чи усвідомлять ця та інші традиційні партії, що їм насправді потрібно зробити — а саме йти до людей на місцях і переконливо пояснювати, що є справді важливим».
Партія простих (і небезпечних) рішень
Поки ж із цим добре порається «Альтернатива для Німеччини». Основних меседжів на місцевих виборах у неї два. Перший — покладати провину за всі невдачі Німеччини на чинного канцлера Фрідріха Мерца. «Люди втратили довіру до партії [ХДС]. Перед виборами вони завжди обіцяють одне, а тоді роблять усе з точністю до навпаки, — наголошувала після перемоги AfD у Саксонії-Ангальт співголова партії Аліс Вайдель. — Мерц став головною перешкодою на шляху до процвітання Німеччини».
Другий ключовий меседж AfD — нагадувати про небезпеку міграційної проблеми.
Вольфганг Муно зауважує: обіцянка депортувати (лідери партії, втім, частіше звертаються до мʼякшого терміну «ремігрувати») всіх мігрантів із Німеччини після приходу до влади — чи не єдина чітка позиція, яку висловлює AfD. З інших питань їхні погляди зазвичай нечіткі: «Важко сказати напевно, чого саме вони прагнуть. [Скоріше] змінити політичну культуру, атмосферу в країні», — каже Муно. І депортація мігрантів нібито має цьому посприяти.
Якщо AfD таки прийде до влади в Саксонії-Ангальт, її ймовірний премʼєр Ульріх Зігмунд планує масштабні заходи, спрямовані на те, щоб зробити державу «менш мультикультурною, більш просімейною та гордо патріотичною». В інтерв'ю інформагенції AFP напередодні виборів Зігмунд пропонував повернути німців-експатріантів, які могли б допомогти пожвавити економіку та країну — і не покладатися більше на іммігрантів.
9 вересня час палких дебатів у німецькому парламенті Вайдель заявила, що виборці підтримали радикальний курс на обмеження масової імміграції, адже забезпечили її партії перемогу на виборах у Саксонії-Ангальт. І закликала депортувати понад мільйон біженців, чиї заяви про надання притулку було відхилено. Також, за словами Вайдель, масова міграція зробила вулиці менш безпечними, а рівень злочинності — істотно вищим. Мерц, який виступав після Вайдель, відкинув її закиди.
«Якщо мігрантам, які працюють у Німеччині, доведеться залишити країну через ваші плани щодо "реміграції", то сектор кваліфікованих ремесел у Німеччині перестане функціонувати. Не працюватимуть жоден будинок для літніх людей, жодна лікарня, жоден ресторан, — наголосив канцлер, звинувативши AfD у розпалюванні страху й розколі суспільства. — Те, що ви тут пропагуєте, — це ніщо інше, як етнічні чистки за ознакою кольору шкіри й походження».
Вжиті Мерцом терміни повертають до періоду злочинів нацизму — і на цьому варто зупинитися детальніше. У своїй передвиборчій програмі AfD називає так звану культуру пам'яті в Німеччині — особливе ставлення до періоду нацизму — «комплексом провини». У разі приходу до влади в Саксонії-Ангальт партія пропонує внести корективи у викладання історії в школах. І хоче більше патріотичних жестів — наприклад, щоб у школах щодня піднімали німецький прапор.
Дослідники здебільшого все ж не вважають AfD прямою спадкоємицею нацистів чи правих партій ФРН періоду після Другої світової війни. Утім, визнають: вона поділяє чимало ідеологічних рис із цими ранніми рухами — просто, на відміну від них, змогла зробити таку ідеологію частиною політичного мейнстриму. AfD стрімко здобула популярність на тлі міграційної кризи 2015 року, скориставшись моментом гострого суспільного протистояння через наплив біженців.
Олексій Лезнов звертає увагу на те, що AfD довго залишалась партією сходу: країна все ще поляризована навіть через майже 40 років після обʼєднання. Східні федеральні землі досі відстають в економічному плані від заходу, тут вища частка старшого населення, високий і рівень ксенофобських настроїв. «Ми бачимо, що на виборах в західнонімецьких землях цього року AfD збільшила свою підтримку вдвічі», — зауважує експерт.
У низці федеральних земель Німеччини, зокрема в Тюрингії та Саксонії-Ангальт, Відомство із захисту конституції надало локальним осередкам AfD юридичний статус «доведено правоекстремістська організація». Але це не вплинуло на електорат AfD, каже Муно. Він виділяє три групи прихильників цієї партії. Одним подобається саме те, що це правоекстремістська партія, себто виборці підтримують її погляди. Другі голосують за неї попри це, адже їм імпонують погляди AfD щодо міграції. А третім байдуже, чи є ця партія екстремістською — їм подобаються їхні ідеї.
Канцлер у гострій кризі
Фрідріх Мерц пробув на посаді лише 16 місяців. Він прийшов до влади з обіцянками амбітних реформ і наміром відновити лідерство Німеччини в Європі, зокрема шляхом збільшення підтримки України у війні. Та переважну більшість цього часу Мерц провів у політичній кризі. Зокрема, урядовій коаліції не вдалося врегулювати розбіжності в поглядах на реформу системи соцзабезпечення й те, як відновити економічне зростання.
Як наслідок, швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung у травні 2026 року опублікувало матеріал про Мерца під заголовком: «Від казкового принца до жаби». Його обрання багатьом давало надію на те, що Німеччина зможе втілити реформи, запропонувати прогресивну зовнішню політику, а владна коаліція ХДС/ХСС–СДП поверне втрачених виборців, яких почала перебирати AfD. Утім, здійснити Мерцу вдалося надто мало обіцянок: бажання налагодити відносини зі США перекреслила критика на адресу Трампа через операцію в Ірані. А намір наростити оборонний потенціал і вийти на економічне зростання перетворилося на держборг та бюджетний дефіцит.
Вольфганг Муно звертає увагу, що частина критики на адресу Мерца стосувалася того, що він надто прямолінійно виголошував невтішні меседжі. Німеччина справді опинилася в складній ситуації: доклались і втрата позицій в умовах глобалізації, і суперництво з Китаєм, і торговельні суперечки зі США. «Під час передвиборчої кампанії він обіцяв не нарощувати борги. Але, вже перебуваючи в уряді, виявив, що потрібно чимало коштів на інфраструктуру, переозброєння та інші потреби. У підсумку він створив найбільший держборг в історії Німеччини».
«І особливо болючим був його посил, що людям доводиться "затягувати паски", готуватися до радикальних реформ. Їм таке не до вподоби», — каже Муно. За його словами, хоч непопулярність Мерца й безпрецедентна, бажання німців зосередити гнів на неефективному канцлері не нове. «Ми й раніше чули: Меркель мала піти, потім казали, що канцлер Шольц має піти. Тепер черга Мерца йти. Дедалі більше людей не довіряють партіям, уряду, політиці загалом чи демократії».
Найбільшим потрясінням, як це визнав і Мерц, для нього стали результати виборів в Саксонії-Ангальт і загалом зростання впливу ультраправих на місцевих виборах і в інших федеральних землях. Рішення канцлера скасувати поїздку на Генеральну асамблею ООН наступного тижня чітко продемонструвало масштаби кризи, а водночас і розуміння Мерцом того, що треба ефективніше вкладатися у подальші виборчі кампанії.
Можливі сценарії для Мерца (і без Мерца)
Видання Politico проаналізувало ймовірні сценарії подальших подій — враховуючи, що вже й усередині ХДС обговорюють, чи не врятує рейтинг уряду так званий Kanzlertausch — заміна канцлера. Адже підтримка консервативного блоку ХДС/ХСС сягнула історично найнижчого рівня — 18%, а особисто Мерца — 14%.
Та все ж найімовірнішим сценарієм видання називає такий: Мерц залишається при владі й намагається втримати стабільність усередині власної партії та уряду. За версією Politico, підкріпити позицію Мерца допоміг лист усіх вісьмох очільників земельних урядів від ХДС, які підтримали чинного канцлера. І наголосили: наразі не час для дискусій щодо кадрових питань.
Штефан Майстер теж вважає, що Мерц, швидше за все, поки залишиться при владі. Але пропонує цьому інше пояснення: не так просто знайти альтернативного кандидата на канцлерство, бо «наразі ніхто не хоче цієї посади». «Гендрік Вюст, премʼєр Північного Рейну-Вестфалії, був би його природним наступником — утім, наступного року в нього й самого вибори. Премʼєр Баварії Маркус Зедер теж не виявляє особливого інтересу на цьому етапі, бо, обійнявши цю посаду, він може програти», — зауважує Майстер.
Експерт зізнається: ще зо два тижні тому міг би сказати, що «це кінець для Мерца». Але нині все більше схиляється до того, що замінити його ніким.
Інші, менш імовірні з наведених Politico опцій такі. На вирішальній зустрічі партії ХДС у неділю ввечері (якраз коли зʼявляться екзитполи виборів у Мекленбурзі-Передній Померанії) канцлер може запитати однопартійців, чи готові вони продовжувати підтримувати його й надалі. Якщо почує у відповідь «ні», запропонує їм назвати імʼя когось на заміну. Штефан Майстер уже перелічив головних кандидатів, та серед ймовірних наступників ще часом лунають імена прем'єр-міністра землі Гессен Бориса Райна й міністра внутрішніх справ Александера Добріндта.
«Та якщо в Мекленбурзі-Передній Померанії представники ХДС вилетять із ландтагу, заміну канцлера розглядатимуть точно. Найімовірніший сценарій за таких умов — коаліція сама змінює канцлера, оскільки має більшість у парламенті. Це робиться через конструктивнийВідповідно до німецького законодавства, єдиним способом примусово усунути канцлера з посади було б голосування за вотум недовіри. Однак Конституція Німеччини вимагає, щоб таке голосування було «конструктивним»: це означає, що для заміни Мерца інший кандидат повинен одночасно отримати підтримку більшості. вотум недовіри або самовідставку канцлера з подальшим обранням нового більшістю», — пояснює Олексій Лезнов.
Якщо Мерц поінформує президента Франка-Вальтера Штайнмаєра про свій намір піти у відставку, той, найімовірніше, попросить його виконувати обов'язки до обрання парламентом нового канцлера. Наступник Мерца потребуватиме голосів партнера ХДСН по коаліції — соціал-демократів, які, ймовірно, у відповідь вимагатимуть поступок. І процес перегляду коаліційної угоди може стати дуже тривалим. Словом, Мерц може залишатися при владі ще кілька місяців і представляти Німеччину на міжнародній арені.
Також канцлер може самостійно ініціювати голосування за вотум довіри, прагнучи продемонструвати, що він усе ще має достатню підтримку у владній коаліції. У грудні 2024-го це пробував робити ексканцлер Шольц. Якщо його підтримають — він лишиться при владі, якщо ні — це відкриває шлях для дострокових виборів. Штайнмаєр має ухвалити рішення про розпуск Бундестагу впродовж 21 дня. «Та це буде «пострілом у ногу» для обох партій (ХДСН та СДП) через катастрофічно низькі рейтинги», — зауважує Олексій Лезнов. І також це відкриє AfD шлях до ще вищих щаблів влади.
