Андрій Олешко — лікар невідкладних станів зі Світловодська Кіровоградської області. Він працював у складі бригади лікарів-добровольців, які після повномасштабного вторгнення Росії надавали допомогу людям на деокупованих територіях. У Херсоні ситуація була найважчою: після підриву Каховської ГЕС стояла спека, місто обстрілювалось, бути на відкритій місцевості понад 30 секунд було небезпечно для життя. Про це, а також про формування у Кіровоградській області групи лікарів-добровольців він розповів в інтерв'ю Суспільному.
Бригада лікарів зі Світловодська разом з водієм машини потрапили в Херсон після підриву Каховської ГЕС. Працювати довелось у найнебезпечнішому місці – Корабельному районі, який постійно обстрілюють російські війська. Були видно сліди паводка – перші поверхи будинків тоді затопило.
"Уявіть: спека, Херсон, літо, липень місяць, ні хмаринки, і оці потоплені залишки тварин, щурів... Все це плаває, машина, коли проїде, від неї тхне, запах. Її треба мити зразу, а люди живуть".
Епідеміологи, вважає Андрій Олешко, зробили все можливе, щоб не поширювались хвороби, і ситуація не вийшла з-під контролю. Система медичної допомоги на той час у місті була зруйнована.
"Лікарі не можуть дістатися до пацієнтів. Якщо район під постійним обстрілом, хто туди піде? Це по-перше. А по-друге. Ходіння по поверхах, без ліфтів, під обстрілами – теж велика проблема. На виклик виїжджає один-два лікарі. Всі ліфти відключені. Тобто який би не був поверх, і щоб ми з цим хворим не робили далі – евакуювали, чи ще щось — все робиться вручну на ношах, чи в кріслі-каталці, але пацієнта зносить фельдшер та лікар. Водій залишається в автівці, тому що у разі обстрілу, він повинен її вивезти кудись, заховати. Якщо дрон висить, він побачить і йому може "прилетіти". Вони також розуміють, що якщо машина стоїть, то десь поблизу і бригада знаходиться".
На чергування лікарі обов'язково одягали бронежилет. Носити його було важко та спекотно. Про початок обстрілу не повідомляли, він міг тривати й декілька годин. Якщо почала працювати артилерія під час виклику до пацієнта доводилось його евакуйовувати.
"Знімаєш з себе бронежилет, надягаєш на хворого. І несеш. Стали у куточку, чуємо, вихлоп іде звідти, в куток забились, приліт пройшов, пішли далі. Там діє таке негласне правило 30 секунд. На відкритій місцевості більше ніж 30 секунд не затримуватись. Приїхали, схопили, закинули у швидку одного, двох, трьох, надаємо допомогу у машині. Поїхали. Те, чому не вчать інші служби, вчишся на власній шкурі. Теоретики мають за основу якісь протоколи, але які протоколи можуть бути, коли йде війна з країною, яка не дотримується ніяких угод? Яка обстрілює церкви, ринки, площі, місцевих жителів? Які можуть бути правила? Я вам наведу приклад. Не медичних працівників. Обстріляли блокпост в Херсоні. Там був екіпаж поліції. Почали вони надавати допомогу, і знову приліт, і накрило їх усіх там. Чому? Тому що так їх вчили. Поліцейські почали зупиняти кровотечу на місці події. Протоколи є спеціальні, щоб зупинити кровотечу. Їх "засікли" й тут таки – "приліт".
Ось ще один приклад порушення правил, розповідає лікар. Якщо у будівлю потрапив снаряд, має приїхати служба газу, поліцейські, рятувальники. Але якщо пожежі не було, служба ДСНС не виїжджала. "Тому лізти в домівку доводилось нам. Але це повне порушення усіх протоколів. Але це ж суперечить і совісті. Якщо ти бачиш, що там є поранені, ти не будеш чекати поки приїдуть інші служби й дістануть його звідти. Може, тоді й діставати його не прийдеться. Тому що це буде 200-й".
Родина Андрія намагалась вмовити його не їхати до Херсона. Коли лікарі поїхали туди вдруге, стримувати вже не намагались: "Але вся родина не спала. Місяць. Вранці я контактував, що я в нормі, ввечері, що я в нормі. Все. Це були короткі повідомлення. Я живий, здоровий, в мене все нормально".
Участь у подібних місіях є добровільною. Для Андрія – це обов'язок перед людьми, країною та воїнами, які відстоюють кордони України.
