Василь Доценко з Кіровоградської області понад рік захищав Україну, поки командир не дізнався, що має п’ятьох дітей. Чоловік пішов добровольцем у перші дні повномасштабного російського вторгнення. 13 травня 2023 року написав рапорт про звільнення. І вже наступного дня почав будувати будинок для родини.
Василь Доценко живе в селі Гаївка з дружиною і синами. За освітою вчитель англійської й німецької мов. Працював в місцевій школі. Потім її закрили, і Василь Доценко залишився без роботи. Після вторгнення Росії відразу ж записався до територіальної оборони.
"Більше сотні добровольців з Бережинки, з Гаївки. З того часу в мене військові дні пішли. 14 місяців я був у Збройних Силах України. Ми були по різних місцях розкидані. Мій командир (а я був мінометником) сказав: "У тебе п’ятеро дітей, що ти тут робиш?"
Василь Доценко захищав Кіровоградську, Херсонську та Дніпропетровську області. На його думку, для перемоги України потрібно багато зброї.
"А все інше після війни розкажу. Збройні сили — це велика машина: від того, хто картоплю чистить, до того, хто дронами чи хаймарсами керує, до простої піхоти. Усі важливі. Ну, от я був одиниця в цій машині. Україна сама не вистоїть. Україні мають допомогти Німеччина, Польща, США, Канада, Японія. І не стурбованостями й моралізаторством, що, мовляв, у нас корупція, а допомогти стати в стрій разом з нами. Тоді ми перемагаємо".
Після демобілізації Василь Доценко займається будівництвом, яке розпочав ще до війни. Хоче звести будинок для родини.
"Крім мене, ніхто б це не зробив, тому що я з діда-прадіда будівельник. Ми об’єднали всю родину, увесь рід для того, щоб будувати цей будинок. Вкладення робила вся родина. Дідусі, бабусі, тітки, дядьки, просто знайомі, яким подобається ідея".
Для дітей у будинку Василь Доценко хоче облаштувати майданчик для спостереження за зорями. У будівництві допомагають всі сини. Найменшого звати Велес (Велеслав). Також є Любомир, Ярослав, Володимир і Світозар.
Дружина Ганна Доценко нікуди не виїжджала після вторгнення, бо для родини важлива батьківщина.
"І діти поруч, і перспектива є, і розуміння того, що родина єднається. І взагалі, я вам скажу, це вклад не тільки в родину. Це ще й вклад в громаду, тому що ми на місці створюємо середовище. І також вклад в Україну. Ми будуємо, щоб залишитися тут і продовжити свій рід. Значить, нам ця країна важлива".
