29 січня 2024 року українці вшановують 106-у річницю пам’яті Героїв Крут. В цей день 1918 року неподалік залізничної станції Крути, що за 130 кілометрів від Києва, відбувся бій між більшовицькою армією та захисниками Української Народної Республіки, що призупинив просування більшовицьких військ та захоплення Києва на декілька днів. Про значення того бою та що в той час відбувалось на території Кіровоградської області Суспільному розповів історик з Кропивницького Сергій Мілютін.
Про причини більшовицького наступу на Київ (тут і далі – пряма мова)
1917 року в Росії відбувся жовтневий переворот. До влади прийшли більшовики. Українська Центральна Рада не визнавала більшовицьку владу й Третім Універсалом проголосила Українську Народну Республіку. Більшовики спрямували свої війська в декілька напрямків, зокрема проти України. Під впливом цих подій Українська Центральна Рада ухвалила рішення проголосити Четвертий Універсал, який оголошував Українську Народну Республіку незалежною. Це відбулось 22 січня 1918 року.
Про головну мету російської агресії 1918 року
За мету вони собі ставили повне захоплення українських земель та встановлення тут більшовицької диктатури, оскільки Ленін та його найближчі соратники не бачили майбутньої успішної більшовицької Росії без українських земель.
Чи вплинула революція 1917 року на погляди російської та української еліт?
На погляди російської еліти революція 1917 року вплинула доволі мало. Українські ж політики спочатку вважали, що у випадку, коли до влади прийдуть соціалісти, їхні експансіоністські ідеї зійдуть нанівець. Однак ці погляди не справдилися, оскільки, як відзначав і Володимир Винниченко, і Симон Петлюра, і багато інших політиків того часу – і російські ліберали, і соціалісти, і чорносотенці бачили Україну лише залежною від Росії.
Як змінювалися погляди української політичної еліти внаслідок подій, які відбувалися після жовтневого перевороту?
Були певні зміни, оскільки на початковому етапі революції значна частина українців виступала за федерацію з оновленою Росією. Це чітко видно у перших універсалах Української Центральної Ради. Однак, після того, як в Росії до влади прийшли більшовики, значна частина української політичної еліти зрозуміла, що з більшовиками їм не по дорозі. Та були серед українських політиків і ті, хто вважав, що з більшовиками можна в майбутньому будувати радянську Україну зі справедливим соціальним суспільством. Однак ці мрії та надії не справдилися, і переважна більшість тих українських політиків, які повірили у більшовицькі обіцянки, були цими ж більшовиками ліквідовані у 20-30-х роках.
Як уродженець Кіровоградщини Володимир Винниченко, який очолював уряд УНР, впливав на українську політику?
Володимир Винниченко тривалий час вів переговори з тимчасовим урядом про визнання Української Центральної Ради. Він відіграв вагому роль в ухваленні Універсалів, а також у проголошенні Української Народної Республіки 22 січня 1918 року. Саме Володимир Винниченко був організатором повстання проти гетьмана Павла Скоропадського в листопаді. Також Винниченко вів переговори про об’єднання ЗУНР та УНР, апофеозом чого стало підписання Акту Злуки й урочисте його проголошення 22 січня 1919 року.
Та через деякі обставини, зокрема й через конфлікт з головним отаманом УНР Симоном Петлюрою, Винниченко змушений був вийти з Директорії 11 лютого 1919 року та емігрувати. У свої праці "Відродження нації" він піддав критиці окремих своїх союзників по партії, серед яких і Петлюра. 1920 року він на короткий період приїхав до Харкова, де розмірковував над тим, щоб спільно з більшовиками розбудовувати радянську Україну. Проте, запевнившись у тому, що більшовики будують зовсім іншу Україну, виїхав за кордон назавжди.
У бою під Крутами брали участь п’ятеро уродженців Кіровоградщини
Варто виділити Володимира Шульгина, який загинув у бою під Крутами. Він був найстаршим з-поміж наших земляків, походив із поважної української родини. Його брат Олександр обіймав високі посади в уряді УНР, відповідав за міжнародні справи.
Також варто згадати й Сергія Горячка із села Гурівка, який був сотником армії УНР, брав участь у першому й другому антирадянських зимових походах армії УНР.
Учасниками бою під Крутами були й троє уродженців села Глодоси – Михайло Михайлик, Семен Могила та Левко Прядко. Михайло Михайлик та Семен Могила були родичами, обидва померли у 1924 році.
Михайло помер від серцевого нападу, оскільки через участь у бойових діях отримав декілька поранень, що негативно вплинуло на його здоров’я. Саме йому ми завдячуємо тому, що так багато знаємо про бій під Крутами. Адже перебуваючи в таборі для інтернованих, він збирав спогади інших учасників бою. Крім того, у 30-х роках, після смерті Михайлика, опублікували його статтю з описом подій бою.
Семен Могила був українським розвідником, часто переходив радянсько-польський кордон. Одного разу його схопили радянські спецслужби – запропонували перейти на радянську сторону, та він відмовився, через що його розстріляли.
Про Левка Прядка відомо найменше. Однак вдалося встановити, що він воював у складі куреня низових запорожців у запорізькій дивізії під керівництвом Андрія Гулого-Гуленка. В середині 20-х років він намагався повернутися на батьківщину, навіть написав листа з таким проханням до радянського уряду. Повернутися йому не дозволили. Подальшу його долю встановити не вдалося.
Значна частина учасників Української революції виїхали з країни
Значна частина покинула територію України, проте були й ті, хто повертався у 20-ті роки, повіривши в обіцянки радянської влади. Табори для інтернованих вояків армії УНР були розташовані на території Польщі та Румунії.
Що тоді відбувалось на території Кіровоградщини?
Під час бою під Крутами в нашому місті відбувалось багато драматичних подій, зокрема й встановлення тут радянської влади. В інших регіонах вільне козацтво намагалось дати бій червоній експансії. Так червоні спробували захопити Глодоси, однак глодоські козаки дали їм бій та вибили їх із села. Частина глодосян відійшли до Маркового, де об’єдналася із марківськими загонами вільного козацтва. Вже після підписання Берестейської угоди на територію України прийшли німецькі й австро-угорські союзники, спільно з якими українці вибили більшовицькі війська з нашої території. Саме тоді відбулись бої за станції Адабаш та Новоукраїнка.
Про особливість села Глодоси
У Глодосах багато людей вирізнялися своєю високою проукраїнською позицією. Це передусім обумовлено тим, що свого часу жителі цього села виписували газету "Рада". Її друкували коштом відомого українського мецената, який навчався в нашому місті, Євгена Чикаленка. Ця газета пропагувала українські ідеї, які у Глодосах мали широку популярність. Звичайно, Глодоси, як і велика кількість населених пунктів, вирізнялись політичною поляризацією – там були прихильники і анархістів, і червоних, однак переважали ті, хто всіляко підтримував Українську Народну Республіку.
Про значення бою під Крутами
Бій під Крутами мав певне тактичне, стратегічне й символічне значення.
Щодо тактичних особливостей: українські війська, маючи менше збройних сил і поступаючись противнику в артилерії, змогли заподіяти йому значної шкоди. Червоні зазнали набагато більших втрат у тому бою.
У стратегічному контексті варто говорити про те, що червоні, які мріяли вже 30 січня зайти в українську столицю, цього не зробили. Наступ більшовиків на українську столицю був уповільнений. Це дало дорогоцінний час українській дипломатичній місії для підписання угоди з країнами Четверного союзу.
А щодо символізму, то бій під Крутами є яскравою сторінкою в українській історії, оскільки показує, як відносно невелика кількість українських добровольців змогла призупинити наступ ворога, своїм прикладом показавши, що український народ готовий боронити свою незалежність.
Бій під Крутами був не першим зіткненням українського війська з військами червоних. Проте саме під час бойових дій, які розпочалися наприкінці 1917-го й тривали до березня 1918 року українські патріоти йшли у бій не за імперські інтереси, не за російську чи австро-угорську імперії, а вперше за багато років йшли на війну за власну українську державу.
Серед оборонців станції Крути були різні категорії. Значна кількість з них уже мала бойовий досвід, здобутий на фронтах – світової війни також. Були там і загони вільного козацтва, юнкери з військових шкіл. Та їхній відсоток був незначний. Бойового досвіду не мали лише представники так званого допоміжного куреня. Однак вони тривалий час – саме під час бою – перебували в тилу, а не в самій гущавині бою.
Про значення Берестейського договору для України
Історики й нині дискутують з цього приводу – чи був Берестейський договір вдалим рішенням української дипломатії. Варто зауважити, що цей договір надав нам військову підтримку німецької та айстро-угорської армій, спільно з якими українці вибили червоних з України. Також Українська Народна Республіка здобула політичну суб’єктність, що вкрай важливо, оскільки вперше за тривалий час з Україною почали рахуватися. Треба зважати на те, що німці й австрійці, коли заключали Берестейський договір, піклувалися й про свої інтереси. Адже в цих країнах, завдяки блокаді, яку здійснювали країни Антанти, існувала продовольча криза. Вони потребували продовольства, від якого залежав успіх їхньої армії. Крім того, підписання цього договору дозволило німцям та айстро-угорцям перекинути частину сил зі Східного фронту на захід.
Чому українцям не вдалося втримати незалежність у 1917-1921 роках?
По-переше, не було єдності – як серед політичних еліт, так і серед народу. По-друге, міжнародна ситуація була складою, адже країни Четверного союзу у війні програли, а країни Антанти, особливо Франція, не бачили користі від незалежної української держави. Тому вони зробили ставку спочатку на добровольчу армію, а також на Польщу.
Треба говорити й про помилки окремих українських політичних лідерів, які інколи ухвалювали несвоєчасні рішення або надто ідеалізували більшовиків, гадаючи, що з ними можливо домовитися.
