З 2 по 9 жовтня у Швеції та Норвегії триває нобелівський тиждень. Уже відомі лауреати у галузі фізіології та медицини — це Каталін Каріко та Дрю Вайссман за відкриття у модифікаціях нуклеозидних основ, що дозволило розробити ефективні мРНК-вакцини проти COVID-19. Також знаємо нобелівських лауреатів з фізики — нагороду присудили П'єру Агостіну, Ференцу Краушу та Енн Л'юльє за створення методів вивчення електронів і природи світла.
5 жовтня світ дізнається нових переможця чи переможницю в галузі літератури. Суспільне Культура зібрало факти про літературних лауреатів за понад століття.
Цифри, спільні відзнаки, відмови від премії
З 1901 по 2022 роки Нобелівський комітет вручив 115 премій, лауреатами стали 119 людей. Сім разів її не присуджували: у 1914, 1918, 1935, 1940, 1941, 1942 і 1943 роках — через події двох світових воєн або ж через відсутність достойного кандидата.
Першу Нобелівську премію з літератури присудили у 1901 році французькому поетові Сюллі-Прюдом. Першою жінкою, яка отримала премію з літератури, стала Сельма Лагерлеф зі Швеції — лауреатка 1909 року. Зі 119 лауреатів 102 — це чоловіки і 17 — жінки (14,3 % від загальної кількості преміантів).
Наймолодшим лауреатом Нобелівської премії з літератури став англійський поет і прозаїк Редьярд Кіплінґ. Він отримав премію 1907-го у віці 42 років. Найстаршою — англійська письменниця Доріс Лессінґ. Вона стала лауреаткою премії 2007 року, їй тоді було 88.
Нобелівська премія з літератури була присуджена не одній, а двом людям тільки 4 рази:
- 1904 — Фредерік Містраль "за свіжість і оригінальність поетичних творів, що правдиво показують дух народу, а також за наукові роботи як провансальського філолога" та Хосе Ечегарай "за заслуги у відродженні традицій іспанської драми";
- 1917 — данці Карл Адольф Г'єллеруп "за різноманітну і багату поезію, яка натхненна високими ідеалами" та Генрік Понтоппідан "за правдивий опис сучасного життя Данії";
- 1966 — Шмуель Аґнон (Ізраїль) "за глибоко оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами" та Неллі Закс (Швеція) "за видатні ліричні та драматичні твори, що досліджують долю єврейського народу";
- 1974 — шведи Ейвінд Юнсон "за мистецтво оповіді, що розтинає простір і час і служить для свободи" та Гаррі Мартінсон "за всеохопну творчість — від росинки до космосу".
Як зазначають у комітеті, спільне присудження Нобеля двом чи кільком людям більш притаманне в науці, адже наукові досягнення або є результатом спільної роботи вчених, або такі досягнення зроблені паралельно та дуже близькі одне до одного. А література — це мистецька галузь, її представники творять осібно.
Двічі лауреати відмовлялися від присуджених їм премій. Йдеться про Бориса Пастернака — лауреата 1958 року. Він відмовився від премії через тиск радянської влади. Премію йому присудили "за видані заслуги в сучасній ліричній поезії і в галузі великої російської прози". У ЦК КПРС з'ясувалося, що приводом для нагороди став опублікований за кордоном роман Пастернака "Доктор Живаго", який у СРСР визнали "ідеологічно шкідливим". Диплом і медаль лауреата премії вручили його синові у 1989 році.
Крім того, у 1964 році Жан-Поль Сартр також відмовився від премії. Він заявив, що "письменник не повинен перетворюватися на громадський інститут". Він відмовлявся від будь-яких офіційних відзнак.
Росіяни — лауреати Нобелівської премії з літератури
П'ять росіян та письменників російського походження отримали Нобелівську премію з літератури.
- Іван Бунін (рік присудження — 1933);
- Борис Пастернак (1958);
- Михайло Шолохов (1965);
- Олександр Солженіцин (1970);
- Йосип Бродський (1987).
Бунін не прийняв події Жовтневої революції в Росії та емігрував із родиною до Франції, отримавши Нобелівську премію вже під час проживання за кордоном.
Бродський отримав премію в США. Він емігрував із СРСР у 1972 році через переслідування та погрози вдруге відправити його у табір або ж до психлікарні (у 1964-му він був засуджений за "неробство", але завдяки друзям та однодумцям його випустили після 1,5 року заслання).
Ще одна нобелівська лауреатка отримала премію за твори, написані російською мовою — це білоруска Світлана Алексієвич. Вона родом з Івано-Франківська, а виросла на Вінниччині. Нобелівський комітет відзначив Алексієвич у 2015 році за її документальну журналістику. Після протестів у Білорусі 2020 року та подальшої репресивної політики самопроголошеного президента Олександра Лукашенка Алексієвич виїхала й нині живе в Німеччині.
Хто міг бути лауреатом від України
Представникам від України жодного разу не присуджували Нобелівської премії з літератури. Інколи просто "запізнювалися" — присудити премію можна лише живим діячам. В інших випадках через те, що одна з основних умов відбору – наявність державності у народу, представники якого подаються на премію. В Україні ж цієї умови тривалий час не було.
Як пише "Читомо", в архіві Шведської академії є документ 2015 року, де серед списків претендентів на Нобелівську премію з літератури фігурує прізвище Івана Франка під номером 4. Номінував українського письменника священник УГКЦ доктор Йосип Застирець із Відня. Але пропозиція номінувати Франка занадто пізно прийшла до Швеції — лауреата вже обрали. Наступного року Франко помер, його більше не могли номінувати.
У 1967 році висували одразу трьох українців: Павла Тичину, Івана Драча та Ліну Костенко. У 2021 році, коли письменниці виповнився 91 рік, на засіданні Комітету з питань культури та гуманітарної політики обговорювали висунення Ліни Костенко на Нобелівську премію з літератури на 2022 рік.
Серед претендентів на Нобелівську премію 1971 року був Микола Бажан. Його висунув гарвардський професор Омелян Пріцак, але Микола відмовився від подальших перегонів, пояснивши тим, що має скромний літературний доробок. Насправді ж Бажану, лауреату Сталінської премії, не дозволили б отримувати західні відзнаки. До того ж він обіймав високі посади в СРСР — був заступником голови Ради міністрів УРСР.
За роман-трилогію "Волинь" могли висунути Уласа Самчука, який на той момент емігрував до Канади. Самчука запропонував російськомовний журнал Торонто "Современник". Але номінантом письменник так і не став — забракло рекомендації від попереднього лауреата.
За однією з версій, у 1985 році нобелівський лауреат Генріх Бьолль висунув поета-дисидента Василя Стуса. Його кандидатуру мали б розглядати вже на премію 1986 року, але поет помер у в'язниці у 1985-му. Дослідник життя Стуса, історик Вахтанг Кіпіані відкидає версію, що Стуса висунув Бьолль. Він вважає, що Міжнародний комітет, створений у Торонто наприкінці 1984 року, який мав на меті підготувати все для рекомендації Стуса на премію, розраховував на 1986 рік і зробив замало, аби пришвидшити цей процес.
Комітет мав внутрішні розбіжності з ідеологічних питань. Якби Стус став номінантом на Нобелівську премію, це давало б підстави випустити його з в'язниці, він міг би виїхати з СРСР, і це дало б поштовх "для широкого розвою українського руху" — писав історик Валентин Мороз.
Об’єднання демократичної української молоді надсилало листа до Шведської академії про висунення творчості Івана Багряного на Нобелівську премію у 1963 році. Про це розповідав в інтерв'ю Шевченківському комітету письменник Олександр Шугай.
"На жаль, передчасна смерть Багряного [того ж 1963 року — ред.] поховала всі надії на престижну премію, адже відомо, що покійним авторам її не присуджують", — написано у двотомнику "Іван Багряний: нове й маловідоме".
У березні 2022 року Комітет літературознавчих наук польської академії наук висунув на Нобелівську премію з літератури Сергія Жадана. Того року премію отримала французька письменниця Енні Арно.
Цього року букмекери зробили прогнози щодо нобелівського лауреата з літератури 2023 року. За версією Literary Hub, ставки такі:
- Кан Сюе (Ден Сяохуа) – китайська письменниця-фантастка, літературна критикиня (імовірність перемоги 4 до 1);
- Йон Фоссе – норвезький письменник (імовірність 5/1);
- Джеральд Мурнейн – письменник з Австралії (7/1);
- Енн Карсон — канадська письменниця, перекладачка, викладачка, літературна критикиня (9/1).
OLBG також ставить на перше місце за ймовірністю письменницю Кан Сюе (7/1). Далі йдуть Джеральд Мурнейн (9/1), Йон Фоссе (9/1), П'єр Мішон (9/1) та Харукі Муракамі (12/1).
Доповнено 5 жовтня. Урешті нобелівським лауреатом став норвежець Йон Фоссе за "новаторські п'єси та прозу, які висловлюють невимовне".
А от хто був претендентом на Нобеля з літератури цьогоріч — дізнаємося тільки за 50 років, згідно з незмінними правилами премії.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
